Постанова

від 20.07.2020 по справі 495/1094/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 липня 2020 року

м. Київ

справа № 495/1094/17-ц

провадження № 61-9135св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: дошкільний навчальний заклад Стругураш (ясла-садок)

с. Крутоярівка Білгород-Дністровського району Одеської області комунальної форми власності, Старокозацька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 серпня

2018 року у складі Прийомової О . Ю . та постанову Одеського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П.,

Калараша А. А., Погорєлової С. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до дошкільного навчального закладу Стругураш (ясла-садок) с. Крутоярівка Білгород-Дністровського району Одеської області комунальної форми власності

(далі - ДНЗ Стругураш ), Крутоярівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, правонаступником якої

є Старокозацька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до ДНЗ Стругураш про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовні заяви мотивовані тим, що з 15 жовтня 2012 року по 17 березня

2016 року працював у ДНЗ Стругураш на посаді сторожа.

Наказом відповідача від 15 березня 2016 року його було звільнено

на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, за прогули без поважних причин.

Не погоджуючись з вказаним наказом він звертався з відповідним позовом до суду та рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 вересня 2016 року його звільнення було визнано незаконним та зобов`язано відповідача поновити його на роботі.

На підставі вказаного рішення суду наказом відповідача від 27 вересня 2016 року № 17 його було поновлено на роботі.

Проте наказом відповідача від 02 березня 2017 року № 05-к його було звільнено на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, за прогули

без поважних причин.

Вважав його звільнення незаконним, оскільки його було звільнено під час перебування ним на лікарняному у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності.

З урахуванням викладеного та уточнень позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним його звільнення з посади сторожа

ДНЗ Стругураш на підставі наказу завідувача ДНЗ Стругураш

ОСОБА_4 від 15 березня 2016 року № 2; стягнути з Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області

на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу

за період з 17 березня 2016 року по 26 вересня 2016 року у розмірі -

9 516,66 грн; поновити його на посаді сторожа ДНЗ Стругураш , звільненого на підставі наказу завідувача ДНЗ Стругураш від 22 липня

2017 року № 04-к; стягнути з ДНЗ Стругураш на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у період з 22 лютого 2017 року по день постановлення судом відповідного рішення; судове рішення

у частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу допустити до негайного виконання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області

від 12 липня 2017 року цивільну справу № 495/1094/17 за позовом

ОСОБА_1 до ДНЗ Стругураш (ясла-садок) с. Крутоярівка Білгород-Дністровського району Одеської області комунальної форми власності, Крутоярівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, правонаступником якої є Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, про поновлення на роботі

та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу об`єднано в одне провадження з цивільною справою № 495/2019/17

за позовом ОСОБА_1 до ДНЗ Стругураш про поновлення на роботі

та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

та присвоєно справі № 495/1094/17.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 серпня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що звільнення позивача на підставі

пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України з посади відповідачем було проведено правомірно, з дотриманням вимог діючого законодавства, оскільки позивачем не було доведено поважності причин його відсутності на роботі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області

від 17 серпня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивача було звільнено

із дотриманням вимог трудового законодавства у зв`язку із прогулом. Позивачем не доведено порушення роботодавцем положень

статей 147-149 КЗпП України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, його позовні вимоги задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2019 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

У липні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вважав, що відмовляючи у задоволенні його позовних вимог судами першої та апеляційної інстанцій не враховано того, що роботодавець прийняв рішення щодо його звільнення під час перебування ним на лікарняному

у звязку із тимчасовою втратою працездатності.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15 жовтня 2012 року ОСОБА_1 був призначений на посаду сторожа

ДНЗ Стругураш на підставі розпорядження від 15 жовтня 2012 року

№ 27/ос, що підтверджується відповідним записом у його трудовій книжці (а. с. 11-13 т. 1).

Наказом від 15 березня 2016 року №2 ОСОБА_1 було звільнено з посади сторожа за прогули без поважних причин, згідно пункту 4

статті 40 КЗпП України (з яким ОСОБА_1 був ознайомлений 17 березня 2016 року, що підтверджується його особистим підписом) (а. с. 10 т. 1).

Підставою для видання вищенаведеного наказу були наступні документи: акти про відсутність ОСОБА_1 на роботі від 03 березня 2016 року,

04 березня 2016 року, 05 березня 2016 року та 06 березня 2016 року; доповідні записки на ім`я керівника закладу про відсутність ОСОБА_1

на роботі від 04 березня 2016 року та 06 березня 2016 року; акт

від 09 березня 2016 року про відмову від надання пояснень щодо причин відсутності на роботі, а саме: з 17-00 години 03 березня 2016 року

по 07-00 годину 04 березня 2016 року та з 17-00 години 05 березня 2016 року по 07-00 годину 06 березня 2016 року; протоколи засідання первинної профспілкової організації закладу від 10 березня 2016 та 14 березня

2016 року; наказ від 15 березня 2016 року № 1-к Про накладання дисциплінарного стягнення на сторожа ОСОБА_1 , відповідно до якого вирішено застосувати до ОСОБА_1 , сторожа ДНЗ Стругураш

с. Крутоярівка, згідно пункту 2 статтті 147 КЗпП України дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи за пунктом 4

статті 40 КЗпП України.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 вересня 2016 року у справі № 495/5128/16-ц позов ОСОБА_1

до навчального закладу Стругураш про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу було задоволено

(а. с. 21-25 т. 1).

Наказом від 27 вересня 2016 року № 17 на підставі вказаного рішення суду ОСОБА_1 було поновлено на посаді сторожа до ДНЗ (ясла-садок) Стругураш (а. с. 123 т. 1).

Щодо ОСОБА_1 відкривалось кримінальне провадження, про що було внесено запис до ЄРДР № 12017160240003796 та ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 грудня

2017 року вказане кримінальне провадження було закрито та звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за частиною четвертою статті 358 КК України у зв`язку із дійовим каяттям позивача (а. с. 9-11 т. 2).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 01 лютого 2017 року

у справі № 495/5128/16-ц апеляційну скаргу Крутоярівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області було задоволено частково, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 вересня 2016 року скасовано та ухвалено нове, яким

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до навчального закладу Стругураш про поновлення на роботі стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовлено (а. с. 27-31 т. 1).

Наказом від 22 лютого 2017 року № 04-к ОСОБА_1 звільнено з роботи

на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України. Підставою звільнення зазначено рішення Апеляційного суду Одеської області від 01 лютого

2017 року (а. с. 124 т. 1).

02 березня 2017 року ДНЗ Стругураш було видано наказ № 05-к, яким наказ від 22 лютого 2017 року № 04-к про звільнення з роботи ОСОБА_1 скасовано та встановлено нову дату звільнення, а саме 02 березня

2017 року (а. с. 125 т. 1).

Підставою для скасування став лист непрацездатності серії АГЗ в„– 270598 , згідно якого ОСОБА_1 перебував на лікуванні у комунальному закладі Старокозацька районна лікарня з 22 лютого 2017 року до 01 березня

2017 року (а. с. 126 т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , подана представником - ОСОБА_2 , задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою, шостою статті 43 Конституції України визначено,

що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 147 Кодексу закону про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один

з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати

від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірваннятрудового договору

з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника

або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Згідно пункту 4 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений

на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається

як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),

що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку

як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення

або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що відповідач, видаючи наказ від 22 лютого 2017 року № 04-к про звільнення ОСОБА_1

із займаної посади на підставі пункту 4 частини першої

статті 40 КЗпП України, дотримався процедури звільнення та не допустив порушення вимог трудового законодавства.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах першої та апеляційної інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку,

що оскаржуване судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів

у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах Пономарьов проти України та Рябих проти Російської Федерації , у справі Нєлюбін проти Російської Федерації ) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися

для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але

не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування

чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 серпня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду

від 14 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович