Постанова

від 19.02.2019 по справі 766/8184/17

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер справи 766/8184/17 Головуючий в 1 інстанції Майдан С.І.

Номер провадження 22-ц/819/387/19 Доповідач Орловська Н.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Орловської Н.В.

суддів Кутурланової О.В.

Майданіка В.В.

секретар Прушинська О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Андрєєва Дениса Володимировича, діючого від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма Профі-Аудит , на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06 листопада 2018 року у складі судді Майдан С.І. у справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма Профі-Аудит про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма Профі-Аудит (далі ТОВ Аудиторська фірма Профі-Аудит ) про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач у період з 14.03.2000р. по 31.05.2013р. перебувала у трудових відносинах з ТОВ Аудиторська фірма Профі-Аудит на посаді директора.

У зв'язку із звільненням з відповідачем проведено розрахунок заробітної плати та інших компенсаційних і соціальних виплат не в повному обсязі, а саме не виплачена компенсація за невикористані соціальні додаткові відпустки за 2012 та 2013 роки за які сума компенсації складає 2961,33 грн, яка була виплачено несвоєчасно 23.02.2017р., та у зв'язку з її знеціненням підлягає компенсації у зв'язку з порушенням строків її виплати відповідно до ст. 34 Закону України Про оплату праці .

Оскільки дії відповідача щодо затримки виплати всіх належних працівникові сум при звільненні є незаконними та відповідно до ст. 117 КЗпП України відповідач повинен виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку, з урахуванням збільшених позовних вимог просила стягнути з відповідача на свою користь суму належної компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати у розмірі 2 523,59 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені в сумі 360 848,31 грн, та стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 06 листопада 2018 року позов задоволено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі адвокат Андрєєв Денис Володимирович, діючи від імені ТОВ Аудиторська фірма Профі-Аудит , просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що задовольняючи позов суд першої інстанції не звернув уваги на те, що норми права, які регулюють питання виплати середнього заробітку працівнику, вказують на обов'язок встановлення вини власника чи її відсутність. Питання існування чи відсутності вини відповідача у несвоєчасній виплаті належних позивачу сум не було предметом дослідження та не встановлено у ході розгляду справи, та не було встановлено судом апеляційної інстанції у рішенні від 30.11.2016р., яким стягнуто на користь позивача компенсацію за невикористані дні відпустки у сумі 2961,33 грн. Також судом необґрунтовано відхилено розрахунок відповідача щодо розміру середнього заробітку позивача, оскільки згідно порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100, середньомісячна заробітна плата у випадках затримки розрахунку із звільненим працівником обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, у даній справі дню звільнення працівника. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарних місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковий період. Також при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, зокрема не враховуються виплати за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпустки, відрядження та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 заперечує її доводи, просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймають участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, судом встановлені такі обставини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_4 з 14.03.2000р. по 31.05.2013р. перебувала у трудових відносинах з ТОВ Аудиторська фірма Профі-Аудит , працюючи на посаді директора.

31.05.2013р. на підставі ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) позивач була звільнена із займаної посади.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 30.11.2016р. у справі № 766/11610/16-ц, яке набрало законної сили, встановлено, що ТОВ Аудиторська фірма Профі-Аудит , згідно ст. 116 КЗпП України, зобов'язаний був виплатити позивачеві компенсацію за невикористані дні відпустки, як одинокій матері, при її звільнені у сумі 2961,33 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені наведеним рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді справи, що розглядається у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановленого законом.

Згідно платіжного доручення визначена наведеним судовим рішенням сума розрахунку при звільненні фактично виплачена позивачу 23.02.2017р.

Згідно ст. 34 Закону України Про оплату праці компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Механізм надання компенсації розроблено відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ, за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 01.01.2001 року.

Згідно статті 2 вказаного Закону під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159.

Відповідно до пункту 4 зазначеного Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Обов'язок власника чи уповноваженого ним органу сплатити належні працівнику суми при звільненні встановлений ст. 117 КЗпП України. Факт порушення наведених вимог законодавства та стягнення належних позивачеві сум при її звільненні 31.05.2013р. встановлений рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 30.11.2016р., яке набуло чинності у встановленому законодавством порядку. Фактично зобов'язаною особою належна позивачеві сума виплачена 23.02.2017р.

Наданий позивачем розрахунок у цій частині позовних вимог відповідачем не заперечений і доводи апеляційної скарги його спростування не містять.

Представник відповідача заперечує висновок суду щодо стягнення наведеної суми та посилається на недоведеність вини підприємства у затриманні виплати вказаних сум, що на думку останнього звільняє установу від виконання обов'язку компенсувати втрату частини вказаного доходу позивача внаслідок затримки його виплати.

Суд першої інстанції визнав встановленим факт втрати частини доходу внаслідок несвоєчасно виплаченої позивачеві компенсації за невикористані дні відпустки, як одинокій матері при її звільнені, а тому дійшов висновку про необхідність стягнення компенсації у розмірів 2523,59 грн.

В ході розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів щодо наявності об'єктивних перешкод для виплати належних позивачу сум, а тому суд дійшов вірного висновку про стягнення витребуваних сум компенсації та відсутність підстав для звільнення відповідача від її виплати.

Разом із тим заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо стягнутого судом розміру середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, виходив із того, що на день звільнення відповідач не виплатив 2961,33 грн компенсації за невикористану відпустку, а тому підлягає стягненню середній заробіток за 939 робочих днів за період із 01.06.2013р. по 23.02.2017р. (по день фактичного розрахунку), виходячи із суми середньоденного заробітку 384,29 коп.

Проте з таким висновком повність погодитись не можна.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації проводиться в день звільнення.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник чи уповноважений ним орган повинен у зазначений в цій статті строк виплатити неоспорену ним суму.

Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

З матеріалів справи вбачається і встановлено судом, що позивач звільнена з роботи 31.05.2013р. Згідно довідки про виплату належного їй розрахунку при звільненні від 10.09.2013р., відповідачем, ТОВ Аудиторська фірма Профі-Аудит виплачені суми у загальному розмірі 11 948,87 грн до складу яких увійшли: оплата днів відпустки - 3978,96 грн, компенсація за невикористану відпустку - 828,95 грн, оплата за час непрацездатності - 6140,96 грн, матеріальна допомога - 1000 грн. (а.с.13,74)

Після звільнення позивача виник спір щодо виплати суми компенсації за невикористану відпуску, як одинокій матері за період 2012 - 2013 роки у розмірі 2961,33 грн, що також підлягало виплаті у день остаточного розрахунку. (а.с. 33,34)

Апеляційним судом встановлено, що 16.12.2013р. на адресу ТОВ Аудиторська фірма Профі-Аудит надійшла заява від 13.12.2016р. подана ОСОБА_4 про неповний розрахунок при звільненні та виплату їй суми компенсації за невикористану додаткову відпустку.

У письмовій відповіді від 18.12.2013р. на вказану заяву, відповідач відмовив у її задоволенні та заперечив право заявника на отримання витребуваних коштів.

В ході апеляційного розгляду позивач визнала факт отримання у грудні 2018р. відповіді на своє звернення та наявність спору з приводу належних їй до виплати сум розрахунку.

Проте, за змістом рішення Апеляційного суду Херсонської області від 30.11.2016р., вбачається, що позовна заява про стягнення спірної частини розрахунку при звільненні подана до суду у вересні 2016р. Цим же судовим рішенням встановлено, що 15.07.2016р. та 22.09.2016р. позивач зверталась до відповідача із письмовою вимогою про нарахування та виплату компенсації за невикористану додаткову відпустку тривалістю 10 днів у розмірі 2961,33 грн.

За результатом розгляду наведеної цивільної справи позовні вимоги на користь позивача задоволені та стягнуто із відповідача 2961,33 грн компенсації. (а.с.7-9,53-57)

Фактично вказані суми виплачені 23.02.2017р.

При визначенні періоду затримки виплати спірної частини розрахунку при звільненні та за який належить стягнути середній заробіток, апеляційний суд враховує, що спір щодо остаточної суми, отриманого позивачем розрахунку виник після її звільнення. У судовому порядку спір розглядався за позовом, який подано у вересні 2016р., тоді як про наявність спору щодо вказаної суми заявник повідомлена ще у грудні 2013р. та ці обставини позивач і її представник визнали в ході апеляційного розгляду справи. При цьому позивач не посилалась на наявність будь - яких об'єктивних перешкод для подання позовної заяви про їх стягнення у судовому порядку із часу, коли їй стало відомо про порушення з грудня 2013р. до вересня 2016р.

За результатом розгляду 30.11.2016р. постановлено судове рішення, яке набуло чинності у день його проголошення, проте виконано відповідачем 23.02.2017р.

Крім того, апеляційний суд враховує, що спірна частина остаточного розрахунку 2961,33 грн складала 22,5 % від суми 11 948,87 грн, яка була фактично виплачена робітнику у визначений законодавством строк при її звільненні.

Помилковим є висновок суду в частині визначення середньоденного заробітку в сумі 384,29 грн, як розрахункової величини для визначення суми стягнення за час затримки розрахунку, оскільки судом взято заробітну плату, нараховану за березень 2013р. у розмірі 3880 грн за фактично відпрацьовані 14 робочих днів та суму 1500 грн, виплачену у квітні місяці 2013р.

Однак із таким розрахунком погодись не можна.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Згідно п.8 цього Порядку, середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках не враховуються допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.(п.4 цього Порядку)

Згідно листка непрацездатності, виданого 30.04.2013р., вбачається, що ОСОБА_4 у період із 22.03.2013р. по 30.04.2013р. перебувала на стаціонарному лікуванні. (а.с.38)

Таким чином, для розрахунку суми середньоденного заробітку належало врахувати суми виплат за фактично відпрацьовані робочі дні: у лютому та березні 2013р. середньоденний заробіток за вказаний період часу складає ( 4900+3880): 34 =258,23 грн.

Виходячи із принципу співмірності, враховуючи викладені обставини, а також той факт, що спір з приводу спірної частини розрахунку виник після звільнення 31.05.2013р., проте позов про стягнення невиплаченої суми розрахунку ініційований позивачем лише у вересні 2016р., слід дійти висновку, що середній заробіток за час затримки належних сум при звільнені, може бути стягнутий за період із часу ухвалення судового рішення і до часу фактичної виплати визначених судом сум, тобто від 1.12.2016р. по 23.02.2017р., всього 59 робочих дні.

Таким чином, сума середнього заробітку, що підлягає стягненню за вказаний період часу складає 15 235,57 грн. = (258,23х59)

Суд першої інстанції на вказані фактичні обставини справи уваги не звернув, а тому рішення суду у наведеній частині належить змінити та зменшити суму середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача із 360 848,31 грн до 15 235,57 грн, а також слід зменшити розмір судового збору, що підлягає стягненню на користь держави із суми 3633,71 грн до 152,35 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Андрєєва Дениса Володимировича, діючого від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма Профі-Аудит , задовольнити частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06 листопада 2018 року в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку змінити, зменшити суму стягнення із 360 848,31 грн до 15 235,57 грн.

Зменшити суму судового збору із суми 3 633,71 грн до 152,35 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Дата складання повного тексту постанови 22 лютого 2019 року.

Головуючий

---

Н.В.Орловська

Судді:

---

О.В.Кутурланова

---

В.В.Майданік