Ухвала

від 04.04.2019 по справі 766/8184/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

04 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 766/8184/17

провадження № 61-5916ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма Профі-Аудит про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку виплати компенсації за невикористані соціальні додаткові відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма Профі-Аудит про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку виплати компенсації за невикористані соціальні додаткові відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 06 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма Профі-Аудит на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку виплати компенсації за невикористані соціальні додаткові відпустки у розмірі 2 523 грн 59 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 360 848 грн 31 коп., а всього: 363 371 грн 90 коп.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06 листопада 2018 року змінено в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені, зменшено суму стягнення із 360 848 грн 31 коп. до 15 235 грн 57 коп. та зменшено суму судового збору з 3 633 грн 71 коп. до 152 грн 35 коп.

У березні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.

За правилом пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2019 року - 1 921 грн.

Ціна позову у цій справі становить 363 371 грн 90 коп., яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921*500=960 500).

Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, справи є малозначними в силу притаманних їм властивостей, виходячи з ціни пред'явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії.

Суд може визнати справу малозначною, ураховуючи, наприклад: ціну позову, предмет позову, складність справи та її значення для сторін і суспільства.

Ураховуючи предмет, ціну позову та складність цієї справи, а також те, що частина шостої статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються у тому числі і на касаційне провадження, беручи до уваги, що касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Додатково Верховним Судом враховано, що судове рішення постановлено судом апеляційної інстанції після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , тобто після 15 грудня 2017 року.

Відповідно до Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, рекомендовано державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключають з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих прав, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягнення таких цілей.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, оскільки оскаржувана заявником постанова Херсонського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року ухвалена у малозначній справі, то вона не підлягає касаційному оскарженню і у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Ю. В. Черняк