Постанова

від 31.01.2019 по справі 381/502/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22-ц/824/236/2019

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2019 року м. Київ

Справа № 381/502/17

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.,

за участю секретаря судового засідання Даценко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2017 року, постановлене у складі судді Соловей Г.В.,

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів,

встановив:

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та ОСОБА_3 було укладено усний договір про виконання робіт, а саме вчинення останнім консультативних, практичних та юридичних дій щодо продовження договору оренди земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1. Строк виконання вказаних робіт було встановлено до 28 лютого 2015 року та він передав відповідачу аванс у розмірі 25 000 доларів США.

Взяті на себе зобов'язання ОСОБА_3 не виконав та гроші ОСОБА_2 не повернув. На підтвердження тих обставин, що він не відмовляється від повернення взятих грошових коштів ОСОБА_3 27.10.2015 року склав іншу розписку, якою підтвердив, що ним не були виконані зобов'язання, у зв'язку з чим він зобов'язується повернути передані йому грошові кошти у сумі 25 000 доларів США до 31 грудня 2015 року. Однак на час звернення з позовом відповідачем роботи виконані не були, а кошти не повернуті.

Враховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_2 просив суд стягнути з ОСОБА_3 грошові кошти за розпискою від 28 листопада 2014 року в розмірі: 25 000 доларів США - основна сума боргу, 1673 долари США - 3 % річних, 13 892,63 долари США - втрати від інфляції, а всього 40 565,63 доларів США та судові витрати у справі.

Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 25 000 доларів США, що становить 659 500 грн., згідно з офіційним курсом Національного банку України та судовий збір у розмірі 6 595 грн.

В іншій частині позову ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 9 жовтня 2017 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з заочним рішенням суду, позивач ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 трьох відсотків річних відповідно до ст. 625 ЦК України, а саме 1673 доларів США, що складає 44 133 грн. 74 коп., та ухвалити нове рішення про задоволення позову у цій частині, в іншій частині - залишити рішення без змін.

В апеляційній скарзі посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Вказував, що у розписці від 27.10.2015 року ОСОБА_3 підтвердив наявність у нього зобов'язання з повернення ОСОБА_2 взятих у останнього грошових коштів, а тому у ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 існує невиконане зобов'язання повернути саме грошові кошти, а тому воно, безперечно, є грошовим. Поняття грошове зобов'язання чітко визначене у постановіСудової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 06.06.2012 у справі № 6-49цс12. Оскільки ОСОБА_3 не надав послуги, у нього виник обов'язок щодо повернення грошових коштів ОСОБА_2, який він до цього часу не виконав. Таким чином, він є боржником у грошовому зобов'язанні, а ОСОБА_2 у цьому грошовому зобов'язанні є кредитором, а тому до цих відносин маютьзастосовуватись положення ст. 625 ЦК України.

Не погоджуючись з заочним рішенням суду, відповідач ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зазначив, що справу було розглянуто за відсутності та без повідомлення відповідача, оскільки йому взагалі не було відомо про наявність даного спору у суді. Жодних повідомлень відповідач не отримував і це підтверджується матеріалами справи. При цьому в матеріалах справи є номер телефону відповідача, за яким його можна було повідомити про судове засідання.

Вказував, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач не був стороною правовідносин, що виникли, а представляв інтереси та діяв від імені ТОВ Катран-К на підставі виданої йому товариством довіреності від 24 листопада 2014 року, тому не може вимагати повернення коштів на свою користь. Крім того, вказував, що розписка від 27.10.2015 року була написана під тиском.

Виконуючи зобов'язання перед ТОВ Катран-К , відповідачем було складено меморандум, в якому викладено правові підстави щодо продовження договору оренди у м. Києві. Будь-яких інших додаткових дій він вчинити не міг, оскільки йому не було надано довіреності на підписання документів або представництво інтересів, пов'язаних із продовженням строку договору оренди землі.

Вважає, що судом першої інстанції було зроблено невірні висновки про те, що виконавець не приступив до виконання зобов'язання, а тому споживач відповідно до вимог Закону України Про захист прав споживачів має право відмовитись від договору та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п.22 ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів , споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Враховуючи, що продовження договору оренди земельної ділянки стосувалось інтересів ТОВ Фірма Катран-К , то положення зазначеного Закону не можуть бути застосовані в даних правовідносинах.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 18 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2017 року в частині відмови у задоволенні вимог щодо стягнення 3 % річних та в частині стягнення судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3 % річних у розмірі 1673 долари CША, що складає 44 133 грн. 74 грн.

Сягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 14 060 грн. судових витрат.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року частково задоволено апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 Постанова Апеляційного суду Київської області від 18 квітня 2018 року - скасована, а справа передана на новий розгляд суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 підтримав доводи апеляційної скарги позивача та просив її задовольнити. Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 просив залишити без задоволення.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_6 в судове засідання повторно не з'явились, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, доказів поважності причин неявки в судове засідання не подали, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу у їх відсутність у відповідності до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу позивача слід відхилити, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення грошових коштів, суд першої інстанції виходив з того, що 28 листопада 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено усний договір про надання послуг з консультативних, практичних, юридичних дій щодо продовження дії договору оренди земельної ділянки у АДРЕСА_1. Строк дії договору встановлено до 28 лютого 2015 року

В той же день ОСОБА_2 на виконання вказаного договору було сплачено ОСОБА_3 частину грошових коштів у розмірі 25 000 доларів США, про що ОСОБА_3 було видано відповідну розписку ( а.с. 16, т. 1). Відповідно до вказаної розписки, відповідач прийняв на себе зобов'язання щодо надання послуг з консультативних, юридичних та практичних дій щодо продовженню договору оренди земельної ділянки у АДРЕСА_1.

Проте, у вказаний строк ОСОБА_3 узяті на себе зобов'язання не виконав і сторони погодили новий строк їх виконання - до 31 грудня 2015 року, про що 27 жовтня 2015 року було складено нову розписку ( а.с. 17, т. 1).

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відповідач отримав грошові кошти від позивача за виконання певних робіт, проте своїх зобов'язань не виконав, а кошти не повернув, тому позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення коштів, отриманих у рахунок виконання вказаних робіт, є обґрунтованими.

Разом з тим, суд вважав безпідставними вимоги про стягнення сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання ОСОБА_3 за договором про виконання робіт не є грошовим, так як предметом договору є надання консультативних, практичних та юридичних робіт, а не повернення в обумовлений сторонами строк грошових коштів ОСОБА_2

Проте колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а тому висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України в редакції, що була чинною на час ухвалення судом оскаржуваного рішення, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, докази належного повідомлення відповідача ОСОБА_3 про дату та час судового засідання в матеріалах справи відсутні.

Так, копія ухвали судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2017 року про відкриття провадження у справі та призначення судового засідання на 23 березня 2017 року, разом з позовною заявою була повернута до суду без вручення відповідачу, за закінченням терміну зберігання. Невручена відповідачу копія позовної заяви підшита до матеріалів справи та повторно відповідачу направлена не була ( а.с. 27, т.1).

Згідно з довідкою, складеною секретарем судового засідання 23 березня 2017 року, розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням судді у відрядженні, справу призначено на 11 квітня 2017 року.

Відповідно до журналів судових засідань, судове засідання 11 квітня 2017 року не відбулось у зв'язку з відсутністю даних про повідомлення відповідача, а в судовому засіданні 11 травня 2017 року, в якому представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, було оголошено перерву до 22 травня 2017 року. Однак 22 травня 2017 року здійснено автоматичний перерозподіл справи у зв'язку із закінченням п'ятирічного строку повноважень судді Бутенка В.О.

Ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області Соловей Г.В. від 23 травня 2017 року справу було прийнято до провадження вказаного судді та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30 травня 2017 року ( а.с. 43, т. 1).

Доказів належного повідомлення відповідача ОСОБА_3 як про відкриття провадження у справі, вручення позовної заяви, так і про судове засідання, в якому було ухвалено заочне рішення суду від 30 травня 2017 року, матеріали справи не містять.

Відповідно до положень ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Заявляючи позовні вимоги, позивач ОСОБА_2 посилався на те, що між ним та ОСОБА_3 було укладено усний договір про виконання робіт, а саме вчинення відповідачем консультативних, практичних та юридичних дій щодо продовження договору оренди земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1. Строк виконання вказаних робіт було встановлено до 28 лютого 2015 року та він передав відповідачу аванс у розмірі 25 000 доларів США, що підтверджується відповідною розпискою.

27.10.2015 року ОСОБА_3 склав іншу розписку, якою підтвердив, що ним не були виконані зобов'язання, у зв'язку з чим він зобов'язується повернути передані йому грошові кошти у сумі 25 000 доларів США до 31 грудня 2015 року. Однак на час звернення з позовом, відповідачем роботи виконані не були, а кошти не повернуті. Тому позивач просив стягнути кошти з відповідача на його користь у зв'язку з невиконанням робіт, зазначених у розписці від 28 листопада 2014 року.

В суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 пояснив, що у даних правовідносинах позивач діяв у власних інтересах. Дійсно ТОВ Фірма Катран-К доручило йому виконання певної роботи щодо продовження договору оренди земельної ділянки, проте у позивача виникли труднощі з виконанням доручення товариства, саме тому він на власний розсуд звернувся до ОСОБА_3, щоб відповідач допоміг йому виконати взяті на себе зобов'язання. Передаючи кошти в розмірі 25 000 доларів США ОСОБА_3, позивач діяв у власних інтересах, адже кошти належали особисто позивачу ОСОБА_2 При цьому представник позивача звернув увагу, що відповідач визнає ту обставину, що кошти він отримував особисто від позивача.

Проте колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2, виходячи з наступного.

Зі змісту розписок ОСОБА_3 від 28 листопада 2014 року та від 27 жовтня 2015 року, оригінали яких були оглянуті судом апеляційної інстанції в судовому засіданні, а завірені копії знаходяться в матеріалах справи ( а.с. 225-226, т. 1), вбачається, що відповідач зазначив, що він отримав 25 000 доларів США, що відповідає 50% від загальної суми по виконанню робіт з консультативних, практичних, юридичних дій щодо продовження договору оренди земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1. Граничний строк виконання 28 лютого 2015 року. У разі невиконання зобов'язується повернути кошти в повному обсязі протягом тижня.

У розписці від 27 жовтня 2015 року ОСОБА_3 зазначив, що отримавши кошти у розмірі 25 000 доларів США за допомогу у вирішенні питання з приводу продовження договору оренди земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, у зв'язку з тим що взяті зобов'язання не були виконані, зобов'язався повернути надані кошти, а саме - 25 000 доларів США в повному обсязі до 31.12.2015 року.

З викладеного вбачається, що надані позивачем розписки взагалі не містять даних про те, від кого ОСОБА_3 отримав кошти та кому він зобов'язується їх повернути.

Як вбачається зі змісту пояснень ОСОБА_2, зазначених у протоколі допиту від 13 квітня 2016 року, наданих у рамках досудового розслідування кримінальної справи за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, у період знайомства з ОСОБА_3 в кінці вересня 2014 року у ОСОБА_2 виникла потреба у продовженні строку оренди земельної ділянки, що розташована за адресою АДРЕСА_1, яка на той момент перебувала у користуванні ТОВ Фірма Катран-К , та ОСОБА_2 на підставі довіреності № 4 від 24.11.2014 року, виданої директором вказаного товариства Крупським І.О., мав право представляти його інтереси.

Також ОСОБА_2 зазначав, що після передачі ОСОБА_3 документів з приводу оренди земельної ділянки він також передав йому половину суми грошових коштів , а саме - 25 000 доларів США. Вказана подія мала місце 28 листопада 2014 року. У подальшому після отримання грошових коштів ОСОБА_3 не вчинив жодних дій, спрямованих на допомогу в організації роботи для продовження оренди земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 ( а.с. 18-20, т. 1)

Відповідно до пояснень ОСОБА_3, наданих 26 травня 2016 року слідчому ВП №3 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві, ОСОБА_2 в кінці осені 2014 року повідомив, що йому необхідна допомога з приводу продовження строку оренди земельної ділянка, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, яка на той момент перебувала в користуванні ТОВ Фірма Катран-К та він ( ОСОБА_2.) мав право представляти його інтереси. В подальшому ОСОБА_2 передав йому грошові кошти в розмірі 25 000 доларів США, про отримання яких він написав розписку ( а.с. 21-22, т. 1).

Як вбачається з довіреності № 4 від 24 листопада 2014 року, оригінал якої було надано представником позивача для огляду суду апеляційної інстанції, а копію - долучено до матеріалів справи ( а.с. 83, т. 2), 24 листопада 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Катран-К ( код ЄДРПОУ 24372545) в особі директора Крупського І.О. уповноважило ОСОБА_2 бути представником товариства та представляти інтереси товариства в органах місцевого самоврядування, в усіх підприємствах, установах, організаціях, органах державної влади та управління усіх рівнів, у тому числі у Державній реєстраційній службі м. Києва, Департаменті управлінні ( так зазначено у тексті довіреності) житлового забезпечення, Департаменті управлінні земельних ресурсів, Департаменті управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, Департаменті управлінні охорони культурної спадщини, Департаменті управлінні контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном м. Києва, Департаменті управлінні житлового господарства, Департаменті управлінні з питань внутрішньої політики, Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру, Державному агентстві земельних ресурсів України, а також інших Департаментах і управліннях Київської міської державної адміністрації, органах БТІ та інших комунальних підприємствах, в нотаріальних органах, з усіх питань, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності та вчинення юридичних дій, направлених на отримання свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна, реєстрація, отримання витягів, без права укладання угод ( правочинів) щодо відчуження нерухомого майна ( майнових прав) у будь-який спосіб.

Для виконання представницьких функцій ОСОБА_2 надані такі права: отримувати та подавати будь-які документи ( заяви, скарги, листи, довідки та інше) від/до вищезазначених органів, в тому числі свідоцтво про право власності, технічний паспорт, реєструвати витяги Державної реєстраційної служби, сплачувати обов'язкові платежі та державне мито, завіряти копії своїм підписом, а також виконувати інші дії, пов'язані з виконанням функцій на підставі цієї довіреності.

На бланку довіреності ТОВ Фірма Катран-К вказана адреса: АДРЕСА_1

Таким чином, аналізуючи зміст пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у протоколах допиту в рамках кримінального провадження, а також зміст довіреності №4 від 24.11.2014 року, виданої директором ТОВ Фірма Катран-К , колегія суддів дійшла висновку, що дії щодо продовження строку договору оренди земельної ділянки, про які йдеться у розписках ОСОБА_3, мали бути вчинені на користь ТОВ Фірма Катран-К . Про це свідчать як пояснення позивача та відповідача, які наголошують на тому, що ОСОБА_2 мав право представляти інтереси товариства, так і зміст вказаної довіреності, виданої ОСОБА_2 з метою отримання для товариства свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна. При цьому перелік органів державної влади, в яких має право згідно з довіреністю представляти інтереси товариства ОСОБА_2, свідчить про наявність повноважень на представництво інтересів товариства при погодженні у відповідних державних органах документації із землеустрою.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона ( представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Статтею 239 ЦК України визначено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Аналізуючи наведені норми матеріального права можна зробити висновок про те, що вимагати виконання зобов'язання від сторони має право тільки інша сторона правочину.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, у редакції 2004 року, чинній на час звернення до суду з позовом, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного правау разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що правовідносини щодо надання послуг та їх оплати виникли між ТОВ Фірма Катран-К та ОСОБА_3, а тому висновки суду першої інстанції про те, що роботи з консультативних, практичних, юридичних дій щодо продовження договору оренди земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 відповідач мав виконати на користь позивача, та у зв'язку з невиконанням таких робіт кошти підлягають поверненню на користь позивача ОСОБА_2 - не відповідають обставинам справи та спростовуються вищевикладеними доказами.

Посилання представника позивача на наявність підстав для повернення коштів саме ОСОБА_2 з огляду на те, що відповідач визнав, що кошти ним були отримані у позивача, не спростовують вищевказаних висновків, оскільки у цих розписках ОСОБА_3 не було зазначено, у кого були отримані кошти та кому саме вони мають бути повернуті.

За таких обставин сам по собі факт наявності у ОСОБА_2 оригіналів розписок відповідача ОСОБА_3 не дає підстав для стягнення отриманих ОСОБА_3 коштів на користь позивача, оскільки у даному випадку, як встановлено колегією суддів зі змісту розписок, підтверджених поясненнями позивача та відповідача, наданими у рамках кримінального провадження, правовідносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 як фізичними особами не виникали, адже зазначені у розписках послуги мали бути вчинені ОСОБА_3 в інтересах ТОВ Фірма Катран-К , яке орендує земельну ділянку по АДРЕСА_1.

Отже, правовідносини по виконанню робіт з консультативних, практичних та юридичних дій щодо продовження договору оренди земельної ділянки виникли між ОСОБА_3 з однієї сторони як виконавцем послуг та ТОВ Фірма Катран-К з іншої сторони як замовником, представником якого виступав позивач ОСОБА_2 на підставі довіреності.

Доводи представника позивача про те, що ОСОБА_2 передавав кошти, діючи у власних інтересах, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів про те, що позивачу належать будь-які права щодо земельної ділянки, про яку йдеться у розписках ОСОБА_3

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 про те, що позивач не був стороною правовідносин, які виникли, а представляв інтереси та діяв від імені ТОВ Фірма Катран-К на підставі виданої йому товариством довіреності від 24 листопада 2014 року, тому не може вимагати повернення коштів на свою користь.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374- 376, 381-383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2017 року - скасувати та прийняти постанову наступного змісту:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 20 лютого 2019 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Немировська О.В.

Чобіток А.О.