Постанова

від 10.06.2021 по справі 381/502/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 червня 2021 року

м. Київ

справа № 381/502/17

провадження № 61-5668св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - Федоренко Назар Андрійович ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Федоренка Назара Андрійовича на постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 року у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Немировської О. В., Чобіток А. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року Федоренко Н. А. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

Позовна заява мотивована тим, що між ним та ОСОБА_2 було укладено усний договір про виконання робіт, а саме вчинення останнім консультативних, практичних та юридичних дій щодо продовження договору оренди земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1 . Строк виконання вказаних робіт було встановлено до 28 лютого 2015 року та він передав відповідачу аванс у розмірі 25 000,00 дол. США.

Зазначав, що відповідачем було надано розписку про повернення коштів до 31 грудня 2015 року у разі невиконання робіт.

На час звернення з позовом, відповідачем обумовлені договором роботи не виконані, а кошти не повернуті.

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти за розпискою від 28 листопада 2014 року в розмірі: 25 000,00 дол. США - основна сума боргу, 1 673,00 дол. США - 3 % річних, 13 892,63 дол. США - втрати від інфляції, а всього 40 565,63 дол. США та судові витрати у справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2017 року позов Федоренка Н. А. задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Федоренка Н. А. грошові кошти у розмірі 25 000,00 дол. США, що становить 659 500,00 грн згідно з офіційним курсом Національного банку України та судовий збір у розмірі 6 595,00 грн.

У решті позову Федоренка Н. А. відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач отримав грошові кошти від позивача за виконання певних робіт, проте своїх зобов`язань не виконав, а кошти не повернув, тому позовні вимоги Федоренка Н. А. в частині стягнення коштів, отриманих у рахунок виконання вказаних робіт, є обґрунтованими. Суд вважав безпідставними вимоги про стягнення сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов`язання ОСОБА_2 за договором про виконання робіт не є грошовим, так як предметом договору є надання консультативних, практичних та юридичних робіт, а не повернення в обумовлений сторонами строк грошових коштів Федоренку Н. А .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Київської області від 18 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, апеляційну скаргу Федоренка Н. А. задоволено.

Заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2017 року в частині відмови у задоволенні вимог щодо стягнення 3 % річних та в частині стягнення судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Федоренка Н. А. 3 % річних у розмірі 1 673,00 дол. США, що складає 44 133,74 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Федоренка Н. А. 14 060,00 грн судових витрат.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Шуляк Н. О. - задоволено частково.

Постанову Апеляційного суду Київської області від 18 квітня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач не був стороною правовідносин, що виникли, а представляв інтереси та діяв від імені товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Катран-К (далі - ТОВ Фірма Катран-К ) на підставі виданої йому товариством довіреності від 24 листопада 2014 року, тому не може вимагати повернення коштів на свою користь. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд не звернув увагу на вказані обставини та наведені норми матеріального й процесуального права, не врахував доводів апеляційної скарги відповідача та не надав їм належної правової оцінки; судами не було витребувано за клопотанням відповідача оригіналів розписок від 28 листопада 2014 року та від 27 жовтня 2015 року для огляду в суді.

Апеляційний суд формально вказав, що матеріали справи не містять жодних доказів, що вказане товариство є учасником спірних правовідносин, а також те, що у копіях розписок, що містяться у матеріалах справи, відсутні відомості про ТОВ Катран-К та не надав оцінку письмовим доказам.

Передчасними є й висновки апеляційного суду про відсутність у копіях розписок даних про ТОВ Катран-К , оскільки надані позивачем розписки взагалі не містять даних, від кого ОСОБА_2 отримав кошти та кому він зобов`язується їх повернути.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 року апеляційну скаргу Федоренка Н. А. залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову у позові.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що правовідносини з виконання робіт з консультативних, практичних та юридичних дій щодо продовження договору оренди земельної ділянки виникли між ОСОБА_2 з однієї сторони як виконавцем послуг та ТОВ Фірма Катран-К з іншої сторони як замовником, представником якого виступав позивач Федоренко Н. А. на підставі довіреності, а тому позивач не може вимагати повернення коштів на свою користь.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, Федоренко Н. А. , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 3 % річних, в іншій частині залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду апеляційної інстанції суперечать висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 та Верховного Суду - у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 450/1711/15-ц щодо того, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику та за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей, та досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки; права позивача були порушені відповідачем, оскільки він не виконав взяті на себе зобов`язання та не повернув отримані на їх виконання грошові кошти; не зважаючи на відсутність у тексті розписок інформації про те, що грошові кошти взяті саме у позивача та мали бути йому повернуті, ці обставини є встановленими; Федоренко Н. А. за довіреністю не мав повноважень на представництво інтересів ТОВ Фірма Катран-К з фізичними особами з питань, пов`язаних зі строком договору оренди землі; у розписках не зазначено ТОВ Фірма Катран-К замовником послуг; висновки суду ґрунтуються на недопустимих доказах.

У липні 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому Шуляк Н. О. в інтересах ОСОБА_2 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 28 листопада 2014 року між Федоренком Н. А. та ОСОБА_2 укладено усний договір про надання послуг з консультативних, практичних, юридичних дій щодо продовження дії договору оренди земельної ділянки у АДРЕСА_1 . Строк дії договору встановлено до 28 лютого 2015 року.

У той же день Федоренком Н. А. , на виконання зазначеного договору сплачено ОСОБА_2 частину грошових коштів у розмірі 25 000,00 дол. США, що підтверджується розпискою останнього (том 1, а. с. 16).

З розписки вбачається, що відповідач прийняв на себе зобов`язання щодо надання послуг з консультативних, юридичних та практичних дій щодо продовженню договору оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

У вказаний строк ОСОБА_2 узяті на себе зобов`язання не виконав і сторони погодили новий строк їх виконання - до 31 грудня 2015 року, про що 27 жовтня 2015 року було складено нову розписку (том 1, а. с. 17).

Як вбачається зі змісту пояснень Федоренка Н. А. , зазначених у протоколі допиту від 13 квітня 2016 року, наданих у рамках досудового розслідування кримінальної справи за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 190 КК України, у період знайомства з ОСОБА_2 в кінці вересня 2014 року у Федоренка Н. А. виникла потреба у продовженні строку оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка на той момент перебувала у користуванні ТОВ Фірма Катран-К , та Федоренко Н. А. на підставі довіреності від 24 листопада 2014 року № 4, виданої директором зазначеного товариства ОСОБА_4 , мав право представляти його інтереси.

Також Федоренко Н. А. зазначав, що після передачі ОСОБА_2 документів з приводу оренди земельної ділянки він також передав йому половину суми грошових коштів, а саме - 25 000,00 дол. США. Вказана подія мала місце 28 листопада 2014 року. У подальшому після отримання грошових коштів ОСОБА_2 не вчинив жодних дій, спрямованих на допомогу в організації роботи для продовження оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 18-20, т. 1)

Відповідно до пояснень ОСОБА_2 , наданих 26 травня 2016 року слідчому ВП № 3 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві, Федоренко Н. А. в кінці осені 2014 року повідомив, що йому необхідна допомога з приводу продовження строку оренди земельної ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка на той момент перебувала в користуванні ТОВ Фірма Катран-К та він ( Федоренко Н. А. ) мав право представляти його інтереси. У подальшому Федоренко Н. А. передав йому грошові кошти в розмірі 25 000,00 дол. США, про отримання яких він написав розписку (а. с. 21-22, т. 1).

Як вбачається з довіреності від 24 листопада 2014 року № 4, оригінал якої було надано представником позивача для огляду суду апеляційної інстанції (а. с. 83, т. 2), 24 листопада 2014 року ТОВ Фірма Катран-К (код ЄДРПОУ 24372545) в особі директора ОСОБА_4 уповноважило Федоренка Н. А. бути представником товариства та представляти інтереси товариства в органах місцевого самоврядування, в усіх підприємствах, установах, організаціях, органах державної влади та управління усіх рівнів, у тому числі у Державній реєстраційній службі м. Києва, Департаменті управлінні (так зазначено у тексті довіреності) житлового забезпечення, Департаменті управлінні земельних ресурсів, Департаменті управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, Департаменті управлінні охорони культурної спадщини, Департаменті управлінні контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном м. Києва, Департаменті управлінні житлового господарства, Департаменті управлінні з питань внутрішньої політики, Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру, Державному агентстві земельних ресурсів України, а також інших Департаментах і управліннях Київської міської державної адміністрації, органах БТІ та інших комунальних підприємствах, в нотаріальних органах, з усіх питань, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності та вчинення юридичних дій, направлених на отримання свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна, реєстрація, отримання витягів, без права укладання угод (правочинів) щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав) у будь-який спосіб.

Для виконання представницьких функцій Федоренку Н. А. надані такі права: отримувати та подавати будь-які документи (заяви, скарги, листи, довідки та інше) від/до вищезазначених органів, в тому числі свідоцтво про право власності, технічний паспорт, реєструвати витяги Державної реєстраційної служби, сплачувати обов`язкові платежі та державне мито, завіряти копії своїм підписом, а також виконувати інші дії, пов`язані з виконанням функцій на підставі цієї довіреності.

На бланку довіреності ТОВ Фірма Катран-К вказана адреса: м. Київ, Печерський район, Набережне шосе, 25.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II Перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною п`ятою статті 411 ЦПК України передбачено, що висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач не був стороною правовідносин, що виникли, а представляв інтереси та діяв від імені ТОВ Фірма Катран-К на підставі виданої йому товариством довіреності від 24 листопада 2014 року, тому не може вимагати повернення коштів на свою користь, на що апеляційний суд також уваги не звернув, не врахував доводів апеляційної скарги відповідача та не надав їм належної правової оцінки; апеляційний суд формально вказав, що матеріали справи не містять жодних доказів, що вказане товариство є учасником спірних правовідносин, а також те, що у копіях розписок, що містяться у матеріалах справи, відсутні відомості про ТОВ Фірма Катран-К та не надав оцінку письмовим доказам. Передчасними є й висновки апеляційного суду про відсутність у копіях розписок даних про ТОВ Фірма Катран-К , оскільки надані позивачем розписки взагалі не містять даних, від кого ОСОБА_2 отримав кошти та кому він зобов`язується їх повернути.

При новому апеляційному перегляді цієї справи, апеляційним судом враховано вказівки, викладені у постанові суду касаційної інстанції та встановлено, що за результатом аналізу пояснень Федоренка Н. А. та ОСОБА_2 у протоколах допиту в рамках кримінального провадження, а також змісту довіреності від 24 листопада 2014 року № 4, виданої директором ТОВ Фірма Катран-К , можна дійти висновку, що дії щодо продовження строку договору оренди земельної ділянки, про які йдеться у розписках ОСОБА_2 , мали бути вчинені на користь ТОВ Фірма Катран-К . Про це свідчать як пояснення позивача та відповідача, які наголошують на тому, що Федоренко Н. А. мав право представляти інтереси товариства, так і зміст вказаної довіреності, виданої Федоренку Н. А. з метою отримання для товариства свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомого майна. При цьому перелік органів державної влади, в яких має право згідно з довіреністю представляти інтереси товариства Федоренко Н. А. , свідчить про наявність повноважень на представництво інтересів товариства при погодженні у відповідних державних органах документації із землеустрою.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона ( представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Статтею 239 ЦК України визначено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Аналізуючи наведені норми матеріального права можна зробити висновок про те, що вимагати виконання зобов`язання від сторони має право тільки інша сторона правочину.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року (чинній на час звернення до суду з позовом) кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Надавши належну оцінку встановленим обставинам, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що правовідносини щодо надання послуг та їх оплати виникли між ТОВ Фірма Катран-К та ОСОБА_2 , а тому доводи позивача про те, що роботи з консультативних, практичних, юридичних дій щодо продовження договору оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 відповідач мав виконати на користь позивача, та у зв`язку з невиконанням таких робіт кошти підлягають поверненню на користь позивача Федоренка Н. А. - не відповідають обставинам справи та спростовуються наданими до справи доказами.

Посилання представника позивача на наявність підстав для повернення коштів саме Федоренку Н. А. з огляду на те, що відповідач визнав, що кошти ним були отримані у позивача, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, оскільки у цих розписках ОСОБА_2 не було зазначено, у кого були отримані кошти та кому саме вони мають бути повернуті.

За таких обставин сам по собі факт наявності у Федоренка Н. А. оригіналів розписок відповідача ОСОБА_2 не дає підстав для стягнення отриманих ОСОБА_2 коштів на користь позивача, оскільки у даному випадку, як встановлено судом апеляційної інстанції зі змісту розписок, підтверджених поясненнями позивача та відповідача, наданими у рамках кримінального провадження, правовідносини між ОСОБА_2 та Федоренком Н. А. як фізичними особами не виникали, адже зазначені у розписках послуги мали бути вчинені ОСОБА_2 в інтересах ТОВ Фірма Катран-К , яке орендує земельну ділянку на АДРЕСА_1 .

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що правовідносини з виконання робіт з консультативних, практичних та юридичних дій щодо продовження договору оренди земельної ділянки виникли між ОСОБА_2 з однієї сторони як виконавцем послуг та ТОВ Фірма Катран-К з іншої сторони як замовником, представником якого виступав позивач Федоренко Н. А. на підставі довіреності.

Матеріали справи не містять жодних доказів про те, що позивачу належать будь-які права щодо земельної ділянки, про яку йдеться у розписках ОСОБА_2 , а позивач не був стороною правовідносин, які виникли, а представляв інтереси та діяв від імені ТОВ Фірма Катран-К на підставі виданої йому товариством довіреності від 24 листопада 2014 року, тому не може вимагати повернення коштів на свою користь.

Не знайшли свого підтвердження доводи касаційної скарги про те, що висновки суду апеляційної інстанції суперечать висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 та Верховного Суду - у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 450/1711/15-ц щодо договору позики, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з правочину щодо надання послуг юридичній особі та повернення сплаченого авансу, а не правовідносини за договором позики.

Доводи касаційної скарги про те, що права позивача були порушені відповідачем, оскільки він не виконав взяті на себе зобов`язання та не повернув отримані на їх виконання грошові кошти; не зважаючи на відсутність у тексті розписок інформації про те, що грошові кошти взяті саме у позивача та мали бути йому повернуті, ці обставини є встановленими; Федоренко Н. А. за довіреністю не мав повноважень на представництво інтересів ТОВ Фірма Катран-К з фізичними особами з питань, пов`язаних зі строком договору оренди землі; у розписках не зазначено ТОВ Фірма Катран-К замовником послуг; висновки суду ґрунтуються на недопустимих доказах , висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2019 року зупинено дію постанови Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 року до закінчення касаційного провадження, слід поновити дію цього судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Федоренка Назара Андрійовича залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 року залишити без змін.

Поновити дію постанови Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук І. М. Фаловська