Постанова

від 18.02.2019 по справі 371/1447/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2019року м. Київ

Справа №371/1447/18

Апеляційне провадження №22-ц/824/750/2019

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: СоколовоїВ.В.

суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.

секретар Луговий Р.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль на ухвалу Миронівського районного суду Київської області постановлену під головуванням судді Капшук Л.О. 15 листопада 2018 року у м. Миронівка, дата складання повного тексту ухвали не зазначена, за заявою Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль про забезпечення позову у справі за позовом, Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_3, Приватного підприємства Торговий дім про стягнення заборгованості за договором про надання овердрафту,

В С Т А Н О В И В

У листопаді 2018 року АТ Райффайзен Банк Аваль звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ПП Торговий Дім про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання овердрафту.

Одночасно з поданням позовної заяви представником позивача подано заяву про забезпечення позову у вказаній справі шляхом накладення арешту на квартируза адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, який є поручителем за договором про надання овердрафту.

В обґрунтування заяви представник позивача зазначав, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки заборгованість є суттєвою, обставини, що спричинили виникнення заборгованості, вказують на неплатоспроможність позичальника, а поручитель може сховати чи відчужити належне йому майно.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 15 листопада 2018 року у задоволенні заяви Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль про забезпечення позову - відмовлено.

Не погодилось із вказаною ухвалою АТ Райффайзен Банк Аваль , представником до суду подано апеляційну скаргу посилаючись на порушенням норм процесуального права. Вказує на те, що суд першої інстанції передчасно зробив висновок про можливу неспівмірність суми заборгованості з вартістю майна, щодо якого банк просив вжити заходів забезпечення позову. Зазначає, що відсутність інформації про майновий стан відповідача та грошової оцінки нерухомого майна, на яке банк просить накласти арешт не є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову. Також зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що забезпечення позову у спосіб, обраний позивачем не завдає шкоди відповідачу, оскільки накладення арешту на нерухоме майно тимчасово перешкоджає відчуженню такого майна. Проте це майно залишається у повному віданні та користуванні відповідача, та у разі відмови у задоволенні позову види забезпечення позову скасовуються. У разі задоволення позову при повному виконанні рішення суду такі заходи забезпечення позову також скасовуються. Враховуючи вищевикладене, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Тому колегія суддів апеляційного суду, керуючись положеннями ч.2 ст. 372 ЦПК України, вважала за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заява про забезпечення позову ґрунтується лише на особистих припущеннях позивача щодо унеможливлення виконання рішення суду, та не підтверджується реальними доказами. Також позивач не зазначив вартість майна, на яке може бути накладено арешт, чим позбавив суд можливості вирішити питання щодо забезпечення позову з урахуванням співмірності позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих доказів, і в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюються для забезпечення морської вимоги, мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами, як передбачає ч.3 ст.150 ЦПК України.

Згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову представник АТ Райффайзен Банк Аваль вказував на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки заборгованість є суттєвою, обставини, що спричинили виникнення заборгованості, вказують на неплатоспроможність позичальника, а поручитель може сховати чи відчужити належне йому майно.

З матеріалів виділеного провадження вбачається, що предметом спору є стягнення заборгованості в розмірі 109542,20 грн.

В заяві про забезпечення позову позивач не наводить даних про відсутність у відповідача доходів чи рухомого майна, на яке згідно з вимогами законодавства першочергово звертається стягнення в порядку примусового виконання рішення. Звернення стягнення на нерухоме майно передбачено лише у разі відсутності доходу та іншого рухомого майна. А отже колегія суддів вважає, що заява про забезпечення позову не містить переконливих доводів на підтвердження утруднення виконання рішення у разі його задоволення.

Подаючи клопотання про забезпечення позову, заявник також повинен зазначити відомості щодо наявності, найменування, місцезнаходження майна у відповідного учасника процесу, до якого заходи забезпечення позову будуть застосовані, а також доказів вартості такого майна.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснення судом, зокрема, з урахуванням співмірності та співвідношенням прав (інтересів), про захист яких просить заявник, та інтересів інших учасників судового процесу.

Оскільки заявник вказав майно, яке належить ОСОБА_3, та на яке може бути накладено арешт, але не зазначив його вартість та не надав інформації про майновий стан відповідача, суд першої інстанції, вірно виходив з того, що відсутність даних відомостей унеможливило вирішення питання щодо забезпечення позову з додержанням принципу співмірності позовних вимог.

Отже доводи, наведені в апеляційній скарзі фактично зводяться до незгоди заявника з висновками суду першої інстанції, але не спростовують їх. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль - залишити без задоволення.

Ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 15 листопада 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В.Соколова

Судді: А.М. Андрієнко

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 21 лютого 2019 року.