Постанова

від 24.01.2019 по справі 910/17660/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2019 р. м. Київ Справа№ 910/17660/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Подоляк Р.Ю.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 24.01.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Щит" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2016

у справі № 910/17660/16 (суддя Цюкало Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне підприємство "Добрі Добрива"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Щит"

про стягнення грошових коштів

В судовому засіданні 24.01.2019 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне підприємство "Добрі Добрива" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Щит" про стягнення 120 000,00 грн. орендної плати у зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору оренди приміщення від 15.01.2016.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2016 у справі №910/17660/16 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ-ЩИТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне підприємство "Добрі Добрива" 120 000,00 грн. орендної плати та 1 800,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального права (ст.ст.4-7, 32,43, 59 ГПК України), прийняттям рішення з неповним дослідженням доказів.

Апелянт вказує, що не отримував ані позовної заяви, ані ухвали про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду, не знає особи, яка б мала право отримувати позов та будь-яку іншу кореспонденцію, що надходить на ім'я відповідача, не міг бути присутнім в судовому засіданні, надати свої пояснення та відзив на позов, був позбавлений можливості піддати сумніву дійсність та достовірність наданих позивачем доказів, зокрема, договору оренди від 15.01.2016, його додатків, договору про припинення дії договору оренди від 15.01.2016, акту звірки взаємних розрахунків між товариствами та акту прийому - передачі приміщення від 15.05.2016.

Заборгованість за спірним договором оренди вважає сфабрикованою його колишнім директором ОСОБА_2, який у такий спосіб намагався заволодіти коштами відповідача через підписання фіктивного договору оренди з позивачем - компанією, яка, на думку скаржника, підконтрольна ОСОБА_2 та його родині.

В письмових поясненнях представник відповідача зазначає про фіктивність спірного договору оренди від 15.01.2016, введення суду в оману неправомірними діями колишнього директора відповідача ОСОБА_2 та вказує на відсутність у відповідача жодних первинних документів, які фіксують факти здійснення такої господарської операції як оренда приміщення та подачу позову до Господарського суду Київської області про визнання спірного договору оренди недійсним.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Щит" у справі №910/17660/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Щит" прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі, розгляд справи № 910/17660/16 призначено на 15.11.2016.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції розгляд справи відкладався.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 зупинено провадження у справі №910/17660/16 до розгляду Господарським судом Київської області справи №911/3793/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Щит" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне підприємство "Добрі Добрива" про визнання договору недійсним.

25.06.2018 на виконання Указу Президента України №454/2017 від 29.12.2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах", яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті "Голос України" №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Відповідно до акту прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 справу № 910/17660/16 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що Господарським судом Київської області 23.06.2017 прийнято рішення у справі №911/3793/16. Дані про оскарження рішення в апеляційному порядку відсутні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 у справі №910/17660/16 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження, поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.01.2019.

Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції 24.01.2019 не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини їх неявки суду невідомі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Щодо поданого відповідачем клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи договору оренди від 15.01.2016 та акту звірки від 15.05.2016 колегія суддів зазначає наступне.

Так, у поданому клопотанні відповідач просить поставити на вирішення експертизи наступні питання:

1) чи відповідає давність виконання договору оренди від 15.01.2016 та давність підписів і печаток в договорі оренди від 15.01.2016 даті, зазначеній на ньому?

2) чи відповідає давність виконання акту звірки від 15.05.2016 та давність підписів і печаток в акті звірки від 15.05.2016 даті, зазначеній на ньому?

Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Як встановлено ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Тобто, експертиза призначається, коли для вирішення справи необхідні спеціальні знання в певній галузі, а призначення судової експертизи є правом господарського суду, яке він використовує для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні спору і потребують спеціальних знань.

Пунктом 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 Про деякі питання практики призначення судової експертизи визначено, що відповідно до статті 1 Закону України Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Відповідно до п. 5 вказаної постанови пленуму питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Згідно з п. 12 цієї ж постанови недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

З огляду на викладене, клопотання відповідача про призначення експертизи у справі задоволенню не підлягає.

Крім того, в матеріалах справи наявні належним чином завірені, прошиті та скріплені печаткою позивача та підписом уповноваженої особи первинні документи (договір оренди від 15.01.2016, акт звірки від 15.05.2016 та інші), подані на обгрунтування заявлених вимог, у зв'язку з чим клопотання відповідача від 15.12.2016 про витребування вказаних документів в оригіналах у позивача, задоволенню не підлягає.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 15.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельне підприємство Добрі добрива (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВВ Щит (орендар) укладено Договір оренди приміщення (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) приміщення загальною площею 125,1 кв.м., що складається з трьох кімнат, розташованого на 3 поверсі будинку № 28а по вул. П. Мирного в м.Києві (об'єкт оренди).

Договір набуває чинності з дати його підписання та діє до моменту фактичного повернення орендарем об'єкта оренди орендодавцю за відповідними актами приймання-передачі (п. 2.1. Договору).

Пунктом 2.2. Договору сторонами погоджено, що строк оренди за договором встановлюється з дати підписання сторонами актів приймання-передачі об'єкта оренди орендарю і складає 6 календарних місяців.

Згідно з п. 3.1. Договору за взаємною згодою сторін орендна плата за об'єкт оренди за один місяць оренди на момент укладення договору становить 30000,00 грн. за кожний місяць оренди, у т.ч. тепловодопостачання, електроенергія та інші витрати, пов'язані з експлуатацією об'єкта оренди та прибудинкової території.

Орендна плата нараховується орендодавцем та сплачується орендарем з дати підписання сторонами актів приймання-передачі об'єкта оренди до моменту фактичної зворотної передачі об'єкта оренди орендодавцю (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 3.4. Договору орендна плата сплачується орендарем у безготівковій формі не пізніше 3 числа місяця, що слідує за розрахунковим, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку орендаря на поточний рахунок орендодавця на підставі рахунку, виставленого орендодавцем не пізніше останнього робочого дня розрахункового місяця. У випадку прострочення орендодавця, строк сплати орендної плати орендарем відсувається на відповідну кількість днів.

15.01.2016 об'єкт оренди позивачем передано відповідачу, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення.

Додатковою угодою від 18.01.2016 до Договору оренди від 15.01.2016 сторонами змінено редакцію п. 3.4. Договору та погоджено, що орендна плата нараховується орендодавцем відповідно до п. 3.1. договору з дати підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта оренди до моменту фактичної зворотної передачі об'єкта оренди та сплачується орендарем у безготівковій формі в повному обсязі за весь час орендного користування не пізніше 15 днів до дня закінчення строку оренди визначеного договором, але в будь-якому разі не пізніше 01.07.2016 включно.

15.05.2016 сторонами укладено Угоду про припинення дії Договору оренди від 15.01.2016 (надалі - Угода), за якою останні дійшли згоди щодо добровільного припинення дії Договору оренди від 15.01.2016.

Згідно з п. 4 Угоди сторони визначили, а позивач беззаперечно підтверджує, що станом на момент підписання угоди про припинення дії договору, заборгованість орендаря перед орендодавцем із сплати орендної плати за фактичний час орендного користування приміщення становить 120 000,00 грн., які орендар зобов'язується сплатити на користь орендодавця протягом 5 календарних днів з моменту укладення угоди.

15.05.2016 об'єкт оренди повернуто позивачу, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення.

Крім того, листом № 15-05/гл від 15.05.2016 та актом звірки від 15.05.2016 відповідачем підтверджено, що його заборгованість перед позивачем за Договором оренди від 15.01.2016 станом на 15.05.2016 складає 120 000,00 грн.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено порушення умов Договору оренди приміщення від 15.01.2016 щодо сплати орендних платежів, у зв'язку із чим просить стягнути з останнього 120 000,00 грн. орендної плати.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 120 000,00 грн. заборгованості з огляду те, що строк здійснення орендних платежів у строк, погоджений сторонами (п. 4 Угоди), настав, та приймаючи до уваги те, що доказів здійснення оплати станом на день розгляду справи відповідачем не надано.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем порушено виконання умов Договору оренди приміщення від 15.01.2016, з урахуванням Угоди від 15.05.2016 про припинення дії Договору оренди від 15.01.2016, зі своєчасного сплати орендних платежів в розмірі 120 000,00 грн.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, у рішенні Господарського суду Київської області від 23.06.2017 у пов'язаній справі №911/3793/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Щит" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне підприємство "Добрі Добрива" про визнання договору оренди від 15.01.2016 недійсним, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності підстав, з якими закон пов'язує недійсність правочину на момент укладання між сторонами договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи те, що строк здійснення орендних платежів у строк погоджений сторонами (п. 4 Угоди), настав, приймаючи до уваги, те що доказів здійснення виплат станом на день розгляду справи відповідачем не надано, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 120 000,00 грн. заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апелянта про підроблення спірного договору оренди та додатків до нього, актів звірки та акту прийому - передачі не підтверджуються належними та допустимими доказами, а є лише припущеннями відповідача.

Посилання апелянта на не пов'язаність з господарською діяльністю відповідача укладення договору оренди жилої квартири не свідчить про неможливість укладення такого договору відповідачем та порушення його умов щодо своєчасної сплати орендної плати.

Належних та допустимих доказів фіктивності укладеного між сторонами спірного договору матеріали справи не містять.

Відкриття кримінального провадження №12016110210001220 за ст.356 КК України та відсутність даних про пред'явлення обвинувачення ОСОБА_2 не спростовує вірних висновків суду про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати за спірним договором.

Щодо тверджень апелянта про розгляд справи у відсутність представника відповідача, неотримання останнім позовної заяви та ухвали про порушення провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвала Господарського суду м.Києва від 27.09.2016 про порушення провадження у справі та призначення її розгляду на 06.10.2016 була надіслана на адресу відповідача за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань. Вказана адреса зазначена відповідачем і в апеляційній скарзі.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала суду від 27.09.2016 була вручена уповноваженому представнику відповідача Павельєва 29.09.2016 (а.с.2). Доказів того, що вказана особа не уповноважена на отримання поштових відправлень, що надходять на адресу відповідача, останнім не подано.

Посилання апелянта на отримання поштової кореспонденції особою на прізвище Польова не узгоджується з даними, зазначеними уповноваженим представником пошти на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.2).

Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, не подав відзив на позов із обґрунтованими запереченнями, не забезпечив явку свого представника в судове засідання на 06.10.2016, місцевий господарський суд правомірно розглянув справу у відсутність представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Щит" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2016 у справі № 910/17660/16.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Щит" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2016 у справі №910/17660/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2016 у справі №910/17660/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/17660/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 25.02.2019.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б.Михальська