Постанова

від 20.02.2019 по справі 911/1729/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇН

20 лютого 2019 року Справа № 911/1729/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.

при секретара Першко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 06 грудня 2018 року (суддя - Смаровоз М.В.) в справі № 911/1729/18

час та місце ухвалення: 6 грудня 2018 року; м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1; вступна і резолютивна частина проголошена о 17:05 год; повний текст рішення складено 17 грудня 2018 року

за позовом ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНАКС УКРАЇНА"

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "КАНГОР ТРЕЙД"

про стягнення 788 963 грн. заборгованості, 831 139 грн. пені

за участю представників сторін:

від Позивача - ОСОБА_3;

від Відповідача - не з'явився;

від Третьої особи - ОСОБА_5.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (надалі - Позивач) звернувся в Господарський суд Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕНАКС Україна (надалі - Відповідач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Кангор Трейд 788963 грн заборгованості та 831139 грн пені.

Також в даній справі брала участь Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю КАНГОР ТРЕЙД (надалі - Третя особа).

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 27 липня 2017 року між Позивачем та Відповідачем укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Третьої особи, умови якого Відповідачем виконано в частині оплати не у повному обсязі. Враховуючи прострочення розрахунків, Позивачем нараховано до стягнення з Відповідача, окрім основного боргу, на підставі пункту 6.3 договору пеню в розмірі 1% від суми заборгованості.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 6 грудня 2018 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що до матеріалів справи додано докази часткового виконання Відповідачем грошового зобов'язання. При цьому, докази повного та належного виконання Відповідачем умов договору від 27 липня 2017 року та докази внесення сторонами змін до спірного договору в частині ціни останнього в матеріалах справи відсутні.

Судом першої інстанції в судовому рішенні зазначено, що зі змісту договору від 27 липня 2017 року та наявних матеріалів справи вбачається, що у Відповідача виникло зобов'язання сплатити грошові кошти у розмірі та порядку, визначеному у договорі, на користь Позивача, однак як вказує місцевий господарський суд у позовній заяві Позивач просить суд стягнути 788963 грн. заборгованості, 831139 грн. пені не з Відповідача (покупця за означеним договором від 27 липня 2017 року), а з Третьої особи, яка не є стороною зобов'язання, що виникло на підставі договору від 27 липня 2017 року.

За таких обставин, оскільки предметом позову, визначення якого є виключною прерогативою Позивача та не підлягає зміні судом, є стягнення на користь заборгованості та пені з Третьої особи, яке не є зобов'язаною стороною у зобов'язанні, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в позові у зв'язку з його безпідставністю (що не позбавляє права позивача звернутись з позовом про стягнення на підставі означеного договору наявної заборгованості з Відповідача).

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу (а.с. 120-123), в якій з підстав, вказаних у ній просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області та прийняти нове, яким повністю задоволити позовні вимоги Позивача.

Зокрема, мотивуючи апеляційну скаргу, Позивач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що Позивач при поданні позовної заяви повністю виконав вимоги статті 162 Господарського процесуального кодексу України, що регулює питання оформлення позовної заяви.

З тексту позову чітку вбачається склад сторін та учасників справи, їх процесуальний статус, ціна позову та її розрахунок. Текст позову чітко містить зміст позовних вимог до відповідача, а саме - способи захисту прав та інтересів Позивача, передбачені законом та нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі, укладеному між Позивачем та відповідачем. На переконання апелянта жодна норма Господарського процесуального кодексу України не містить поняття прохальної частини позовної заяви, як єдиної та визначальної для встановлення судом змісту позовних вимог. Позовна заява повинна розглядатися судом в системному зв'язку та сукупності.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22 січня 2019 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухваленого 6 грудня 2018 року в справі (том 2, а.с. 119) та запропоновано Відповідачу в строк протягом 7 днів з дня вручення даної ухвали, подати відзив на апеляційну скаргу Позивача.

30 січня 2019 року на адресу електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив від Відповідача на апеляційну скаргу Позивача (том 2, а.с. 136-137; а.с. 145-146), в котрому Відповідач просив суд залишити апеляційну скаргу Позивача без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін. При цьому, Відповідач зазначив, що Позивачем в позовній заяві було поставлено позовні вимоги до Третьої особи, яка не є стороною зобов'язання, що виникло з укладеного договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Третьої особи. Не може бути опискою свідоме зазначення в позовній заяві однієї юридичної особи замість іншої юридичної особи.

30 січня 2019 року на адресу електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення від Третьої особи на апеляційну скаргу Позивача (том 2, а.с. 140-141), в котрих Третя особа просила суд залишити апеляційну скаргу Позивача без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін. При цьому, Третя особа зазначила, що Позивачем в позовній заяві було поставлено позовні вимоги до Третьої особи, яка не є стороною зобов'язання, що виникло з укладеного договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Третьої особи. Не може бути опискою свідоме зазначення в позовній заяві однієї юридичної особи замість іншої юридичної особи.

Ухвалою Північно-апеляційного господарського суду від 4 лютого 2019 року було призначено справу № 911/1729/18 до розгляду на 20 лютого 2019 року об 14:30 хв. (том 2, а.с. 143).

В судове засідання від 20 лютого 2019 року представник Відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Водночас, з наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення вбачається, що сторони були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання (том 2, а.с. 167).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання судом вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 ГПК України, що вказує на те, що ухвалою суду від 4 лютого 2019 року явка сторін обов'язковою не визнавалась.

У відповідності до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника Відповідача, оскільки останній не скористався своїм правом, передбаченим статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні від 20 лютого 2019 року представник Позивача підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, та з підстав, висвітлених в ній, просить суд її задоволити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги Позивача. Вказав, що Позивачем було помилково зазначено про стягнення з Третьої особи заборгованості в прохальній частині позовної заяви, адже зі змісту та доказів вбачається до кого дійсно пред'являлися позовні вимоги.

В судовому засіданні від 20 лютого 2019 року представник Третьої особи заперечив проти доводів, наведених в апеляційній скарзі, з підстав, наведених у відзиві, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначив, що Позивач свідомо зазначив про стягнення коштів саме з Третьої особи, і саме на підставі цього Третьою особою вироблялася тактика захисту виходячи із заявлених позовних вимог саме до Третьої особи.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Третьої особи, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що оскаржуване рішення слід скасувати, а апеляційну скаргу задоволити частково. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Колегія суддів звертає увагу, що 27 липня 2017 року між Позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі - продажу частки в статутному капіталі Третьої особи, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я., зареєстрований в реєстрі за №8985 (надалі - Договір; том 1, а.с. 6-7).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, Позивач передає у власність Відповідача частку в статутному капіталі Третьої особи (корпоративні (майнові та немайнові) права) в розмірі 2 900 000, що становить 100 (сто) % статутного капіталу Третьої особи, на умовах цього Договору, а покупець приймає у власність Частку продавця в статутному капіталі Товариства (корпоративні (майнові та немайнові) права) та зобов'язався оплатити за неї продавцеві грошові кошти у розмірі та у порядку, визначеному цим договором.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що під часткою (корпоративними правами), яка є предметом купівлі-продажу за цим Договором, розуміються всі майнові та немайнові права і обов'язки, які має Позивач у Третій особі як його учасник, в тому числі, але не обмежуючись, права власності на статутний капітал Третьої особи, права управління, отримання активів у разі ліквідації Третьої особи, а також інші права учасника Третьої особи, визначені статутом та законодавством України.

В свою чергу, пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що продаж Частки (корпоративних прав Третьої особи) здійснюється Позивачем за ціною в гривнях 3 616 800, що становить еквівалент 120 000 (сто двадцять тисяч) євро за курсом Національного банку України станом на дату укладення цього Договору.

Згідно пункту 4.2 Договору, розрахунки за цим Договором здійснюються в національній валюті України шляхом сплати суми, що визначена пунктом 3.1 цього Договору, в безготівковому порядку Позивачу в наступному порядку:

· в день підписання цього Договору після підписання Сторонами Договору та його нотаріального посвідчення Відповідач перераховує на рахунок Позивача кошти в гривнях 2 561 900 (два мільйони п'ятсот шістдесят одна тисяча дев'ятсот), що є еквівалентом 85000 (вісімдесяти п'яти тисяч) євро станом на дату укладення цього Договору;

· після подання по Третій особі балансу за 2017 рік (але не пізніше 28 лютого 2018 року ) Відповідач перераховує на рахунок Позивача кошти в гривнях, що є еквівалентом 25000 (двадцяти п'яти тисяч) євро станом на дату перерахування коштів за курсом Національного банку України;

· до 30 червня 2018 року Відповідач перераховує на рахунок Позивача кошти в гривнях, що є еквівалентом 10 000 (десятьом тисячам) євро станом на дату перерахування коштів за курсом Національного банку України.

Крім того, пунктом 4.3 Договору сторони погодили, що ціна Договору, передбачена пунктом 4.1 цього Договору, встановлена за згодою Сторін, є остаточною і не підлягає зміні, при умові виконання Позивачем всіх вимог Відповідача, які були пред'явлені ним Позивачу перед укладенням даного Договору (за Третьою особою рахується від'ємне значення з податку на додану вартість в розмірі 380073 грн, відсутня заборгованість по заробітній платі, податках, зборах, інших загальнообов'язкових платежах та інші борги). В разі наявності різниці між від'ємним значенням з податку на додану вартість, зафіксованим в даному пункті Договору, та фактичним від'ємним значенням з податку на додану вартість, заборгованостей по заробітній платі, податках, зборах, інших загальнообов'язкових платежах, кредиторської заборгованості ціна Договору може бути зменшена на відповідну різницю від'ємним значенням з податку на додану вартість, зафіксованим в даному пункті Договору, та фактичним від'ємним значенням з податку на додану вартість, заборгованостей по заробітній платі, податках, зборах, інших загальнообов'язкових платежах, кредиторської заборгованості.

Пунктом 4.7 Договору сторони передбачили, що усі витрати, пов'язані з укладенням та нотаріальним посвідченням цього Договору, сплачуються Сторонами (Продавцем і Покупцем) в рівних частинах.

Згідно з пунктом 6.3 Договору у разі прострочення оплати за договором Позивач має право вимагати сплати пені в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочки за користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін, скріпленими печатками Сторін (для Покупця) і його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. Датою набуття чинності вважається дата, яка зазначена в преамбулі цього Договору.

Як визначено пунктом 7.1 Договору, зміна та/або доповнення, додаткові угоди та додатки до цього Договору вносяться лише за взаємною згодою Сторін, є невід'ємною частиною Договору та мають юридичну силу в разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками Сторін, скріплення печатками Сторін (для Покупця) та нотаріально посвідчені.

Договір купівлі - продажу частки в статутному капіталі Третьої особи підписано Позивачем та директором Відповідача з відтиском печатки юридичної особи.

На підтвердження часткового виконання Позивачем грошового зобов'язання визначеного у пунктах 4.1-4.2 Договору було долучено до матеріалів справи копії платіжних доручень, а саме: платіжне доручення №327 на суму 500 грн із призначенням платежу зг договору від 26.07.2017 р. не оподатковується згідно статті 170.2 ; платіжне доручення №328 від 26 липня 2017 року на суму 500 грн із призначенням платежу інвестиційний дохід зг договору б\н від 26 липня 2017 року не оподатковується зг ст. 170.2 ,; платіжне доручення № 329 від 27 липня 2017 року на суму 500 грн із призначенням платежу інвестиційний дохід зг договору б\н від 26 липня 2017 року не оподатковується зг ст. 170.2 ; платіжне доручення № 456 від 28 лютого 2018 року на суму 345 407 грн із призначенням платежу інвестиційний дохід зг договору б\н від 26 липня 2017 року не оподатковується зг ст. 170.2 ; платіжне доручення № 330 від 27 липня 2017 року на суму 2 560 900 грн із призначенням платежу інвестиційний дохід зг договору б\н від 26 липня 2017 року не оподатковується зг ст. 170.2 . А всього Відповідачем було здійснено оплат по Договору на загальну суму 2 907 807 грн.

Як вбачається з позовної заяви підставою позовної вимоги Позивача до Відповідача було невиконання Відповідачем зобов'язання щодо повної оплати його частки за Договором, внаслідок чого Позивач звернувся до суду за захистом порушеного, на його думку, права щодо стягнення заборгованості з урахуванням суми пені з Відповідача.

Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами, як визначено приписами статті 629 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положенням частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що: якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України закріплено, що: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 631 Цивільного кодексу України та частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Північно-західний апеляційний господарський суд розглядаючи дану апеляційну справа в процесі дослідження всіх обставин справи та підтвердження їх доказами, долученими до матеріалів справи звертає увагу на наступні обставини.

Колегія суддів вважає не необхідне розглянути позовні вимоги саме в площинні пред'явлення їх до Відповідача, а не Третьої особи, як зазначено в самій апеляційній скарзі, з огляду на дослідження її змістовного наповнення, виклад обставин, якими Позивач обґрунтовує її зміст та докази, долучені до матеріалів справи, при цьому враховую суб'єктивний склад сторін зазначений в позовній заяві.

При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що за нормами того ж Господарського процесуального кодексу України пред'явлення позову можливе виключно до відповідача (відповідачів) по справі, а не третіх осіб. Разом з тим, не лише з описової і мотивувальної частини позовної заяви, але й з найменування сторін та їх визначення на першій сторінці позовної заяви чітко вбачається, що Відповідачем (тобто особою, до котрої заявлено позовні вимоги) є саме Відповідач.

При цьому зі змісту статті 45 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що сторонами в судовому процесі - позивачами та відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачем є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Тобто, процесуальний закон чітко визначає, що поняття Відповідача і особи, до якої пред'явлено позов є аналогічними поняттями.

Тож суд апеляційної інстанції з огляду на вищевказане критично оцінює доводи суду в частині визначення Відповідачем Третьої особи. При цьому апріорі невідповідним процесу є не лише таке визначення судом особи, до якої пред'явлено позов, але й зазначення судом у вступній частині оспорюваного рішення (том 2, а.с. 112), що Відповідачем є Відповідач, а предмет спору стягнення заборгованості і пені з Третьої особи.

При цьому суд погоджується з доводами апелянта, що до винесення оспорюваного рішення суду було зрозуміло, до кого пред'явлено позовні вимоги. Підтвердженям цьому є передуючі оспорюваному рішенню ухвали, в котрих вступна частина не містить визначення, щодо стягнення цих коштів з Третьої особи. Більше того, в описовій частині ухвали від 30 жовтня 2018 року (том 2, а.с. 19) місцевий господарський суд чітко зазначив, що: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з Відповідача 788963 грн основного боргу, 831 139 грн пені на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Третьої особи.

Відтак, з огляду на все вищевказане апеляційний господарський суд констатує, що дана позовна заява повністю відповідає вимогам статті 162 Господарського процесуального кодексу України та містить чітке висвітлення обставин, з котрих вбачається що позовні вимоги пред'явленні саме до Відповідача.

При цьому дана позовна заява була направлена до Господарського суду Київської області, який ухвалою суду від 13 серпня 2018 року направив її за виключною підсудністю (стаття 30 Господарського процесуального кодексу України) за місцем знаходження юридичної особи щодо корпоративних прав якої виник спір.

Водночас, судова колегія вважає безпідставним посилання Відповідача та Третьої особи в суді апеляційної інстанції на те, що Позивачем свідомо зазначено в позовній заяві Третю особу, а не Відповідача, оскільки з досліджених доказів, зокрема, поданих як Відповідачем так і Третьою особою, вбачається що їх позиція щодо подання своїх заперечень та доводів зводилася до того, що Відповідач не виконував свої зобов'язання по Договору з огляду на існування виявленої в ході інвентаризації Третьої особи заборгованості та відсутності товарно-матеріальних цінностей.

І ні в одних поданих поясненнях та доказах, а ні Відповідач, а ні Третя особа не зазначили про те, що не визнають позовних вимог, саме з огляду на те, що особа до якої вони пред'явлення не перебуває в зобов'язальних відносинах з Позивачем, а в цілому не є належним Відповідачем.

Водночас суд констатує, що відповідно до пункту 1.1 Договору, Позивач передає у власність Відповідача частку в статутному капіталі Третьої особи (корпоративні (майнові та немайнові) права) в розмірі 2 900 000, що становить 100 (сто) % статутного капіталу Третьої особи, на умовах цього Договору, а покупець приймає у власність Частку продавця в статутному капіталі Товариства (корпоративні (майнові та немайнові) права) та зобов'язався оплатити за неї продавцеві грошові кошти у розмірі та у порядку, визначеному цим договором.

Також, сторони в пункті 4.2 Договору визначили порядок проведення розрахунків за корпоративні права.

При цьому, даний Договір є дійсний, оскільки його дійсність ніким не оспорювалася та не визнавалася недійсним в судового порядку.

Як уже було зазначено вище в даній судовій постанові до матеріалів справи додано докази часткового виконання Відповідачем грошового зобов'язання перед Позивачем.

При цьому, можливість зміни ціни Договору передбачено сторонами у пункті 4.3 Договору з дотриманням вимог пункту 7.1 Договору щодо письмової форми з нотаріальним посвідченням, якої сторони мають дотримуватись при узгодженні змін та/або доповнень до договору.

Водночас, докази повного та належного виконання Відповідачем умов Договору та докази внесення сторонами змін до спірного Договору в частині ціни останнього в матеріалах справи відсутні.

Поряд з тим, Відповідач як на підставу невиконання своїх зобов'язань за даним Договором, покликається на те, що після укладення Договору було виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей, існування простроченої заборгованості, зокрема, із заробітної плати, а також виявлено, що не були виконанні домовленості досягнуті Позивачем по справі з Відповідачем при погодженні умов Договору, чим на переконання Відповідача, його було введено в оману, а саме:

· наявна різниця між від'ємним значенням з податку на додану вартість, зафіксованим у Договору (380 073 грн) та фактичним від'ємним значенням з податку на додану вартість;

· відсутність в Третьої особи автомобіля марки BMW залишковою балансовою вартістю 277 500 грн;

· відсутність на складі товарно-матеріальних цінностей, які рахувалися на балансі Третьої особи (горох та рис) на загальну суму 41 945 грн 75 коп.;

· витрати сплачені Відповідачем, пов'язані з укладенням та нотаріальним посвідченням Договору (19 000 грн);

· заборгованість по заробітній платі та податках, зборах та інших платежах за травень та червень 2017 року на загальну суму 18 605 грн;

· заборгованість перед підзвітною особою згідно авансових звітів на загальну сум 23 765 грн.

А всього, на переконання Відповідача, посилаючись на пункт 4.3 Договору, сума Договору має бути зменшена на 760888 грн 75 коп (сума коштів заявлених вище фактів порушення Позивачем).

Суд констатує, що пунктом 4.3 Договору сторони погодили, що ціна Договору, передбачена пунктом 4.1 цього Договору, встановлена за згодою Сторін, є остаточною і не підлягає зміні, при умові виконання Позивачем всіх вимог Відповідача, які були пред'явлені ним Позивачу перед укладенням даного Договору (за Третьою особою рахується від'ємне значення з податку на додану вартість в розмірі 380 073 грн, відсутня заборгованість по заробітній платі, податках, зборах, інших загальнообов'язкових платежах та інші борги). В разі наявності різниці між від'ємним значенням з податку на додану вартість, зафіксованим в даному пункті Договору, та фактичним від'ємним значенням з податку на додану вартість, заборгованостей по заробітній платі, податках, зборах, інших загальнообов'язкових платежах, кредиторської заборгованості ціна Договору може бути зменшена на відповідну різницю від'ємним значенням з податку на додану вартість, зафіксованим в даному пункті Договору, та фактичним від'ємним значенням з податку на додану вартість, заборгованостей по заробітній платі, податках, зборах, інших загальнообов'язкових платежах, кредиторської заборгованості.

Водночас, колегія суддів не може погодитися з такими твердженнями Відповідача з огляду на таке.

По-перше, даним пунктом Договору (пункт 4.3) передбачено лише можливість такого зменшення, яка не носить зобов'язального (обов'язкового) характеру.

По-друге, така можливість має місце бути тільки за наявності визначених у Договорі обставин та підтвердження їх відповідними доказами.

По-третє, дані доводи по суті можуть бути підставою для подачі Відповідачем відповідного позову. Водночас, з огляду на зазначене колегія суддів вважає за необхідне дослідити докази, долучені Відповідачем до матеріалів справи.

При цьому, колегія суддів зауважує, що в підтвердженням того, що у Позивача наявна заборгованість перед підзвітною особою було долучено авансовий звіт, квитанції та рахунки-фактури (том 1, а.с. 82107).

Порядок заповнення Звіту про використання коштів, виданих на відрядження чи під звіт (його ще називають авансовий звіт), затверджено наказом Мінфіну України від 28 вересня 2015 року № 841. Порядок заповнення авансового звіту, затверджений Наказом № 841, який повторює загальні норми підпункту 170.9 Податкового кодексу України щодо строків подання авансового звіту й особливостей оподаткування надміру витрачених грошових коштів.

При цьому, з авансовий звітів вбачається, що підзвітною особою якій Позивач ніби-то винен коштів є його Директор Бондарчук В.А., а дані авансові звіти датовані як до укладенні Договору так і після його укладення (том 1, а.с. 104-107).

Окрім того, зважаючи на характер діяльності Третьої особи стає незрозумілим обставини діяльності такого товариства, коли директору видавалися готівкові кошти за касовим ордером з метою здійснення ним оплат за електроенергію по терміналу через зазначену особу, а не саме підприємство, що ставить під сумнів фінансовий стан товариства уже на момент проведення таких оплат.

З інших доказів, складених в односторонньому порядку Відповідачем (акти інвентаризації), не вбачається, що дії Позивача привели до погіршення фінансового стану підприємства до укладення Договору.

Крім того, як в письмових поясненнях так і в судовому засіданні Відповідачем не заперечується та обставина, що підписанню Договору передувало проведення аудитів щодо фінансового стану Третьої особи (том 1, а.с. 38).

Дослідивши даний Юридичний висновок (том 1, а.с. 41-60), суд констатує, що з нього не вбачається, що при проведені такого аудиту були встановлені будь-які зміни у фінансовому стані підприємства, чи перебування його в тяжкому фінансовому стані та відсутність будь-яких товарно-матеріальних цінностей.

Колегія суддів акцентує увагу, що зі змісту пунктом 8.3 Договору вбачається, що Відповідач підтверджує, що він дійсно повністю ознайомлений з характером діяльності та фінансовим станом Третьої особи, на підтвердження фінансового та матеріального стану Третьої особи. При цьому в день підписання Позивач був зобов'язаний надати Відповідачу акт інвентаризації з переліком усього майна Третьої особи. Після передачі і погодження з Відповідачем даного акту інвентаризації Позивач не мав права вчиняти жодних дій з майном Третьої особи, спрямованих на відчуження, передачу в іпотеку, заставу. Також сторони в даному пункті обумовили, що акт інвентаризації є невід'ємною частиною Договору.

Тобто ставлячи свій підпис та погоджуючись з умовами Договору Відповідач засвідчив факт обізнаності з фінансовим становим підприємства.

Відтак зважаючи на умови даного пункту та дійсність Договору, твердження Відповідача про зміну фінансового стану Третьої особи є необґрунтованими, оскільки підписуючи такий Договір сторони були обізнані про наявність чи відсутність товарно-матеріальних цінностей та про фінансовий стан підприємства.

При цьому, будь-яких доказів, які б свідчили про відчуження чи передання майна Третьої особи Позивачем або передачу його в заставу, саме після підписання Договору матеріали справи не містять.

Зважаючи на усе вищеописане в даному судовому рішенні, в площині відсутності доказів повного та належного виконання Відповідачем умов Договору та доказів внесення сторонами будь-яких змін в частині ціни Договору, на основі статтей 526, 530, 625 Цивільного кодексу України колегія апеляційного господарського суду вважає позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості в сумі 788963 грн підставними та обґрунтованими, а відтак такими що підлягають до задоволення.

Відповідно приймаючи таке рішенні Північно-західний апеляційний господарський суд скасовує рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості, та задовольняє дану позовну вимогу повністю.

Що ж стосується позовних вимог про стягнення з Відповідача пені в розмірі 831 139 грн, то колегія суддів зауважує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільногго кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зокрема, пунктом 6.3 Договору у разі прострочення оплати за договором Позивач має право вимагати сплати пені в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочки за користування чужими грошовими коштами.

При цьому з доказів, долучених до матеріалів справи вбачається, що Відповідач не виконав свої зобов'язання по Договору в повному обсязі, що стало підставою для нарахування Позивачем пені наступним чином.

Водночас, колегія суддів дослідивши розрахунок Позивача долучений до матеріалів справи не погоджується з його періодами та ставкою пені з огляду на таке.

Відповідно до Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та частини 2 статті 343 Господарського кодексу України , розмір пені за прострочку платежу не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня. Якщо у укладеному договорі сторонами передбачено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

При цьому колегія суддів не бере до уваги той факт, що Позивач є фізичною особою і такі обмеження щодо застосування пені до нього не поширюються, адже відносини в даній справі виникли з приводу корпоративних прав шляхом продажу Позивачем своєї части в статутному фонді товариства, при цьому, розмір нарахованої їм пені (831 139 грн) перевищує саму суму боргу (788 96 грн).

Відтак на переконання колегії суддів застосуванню підлягає пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно пункту 4.2 Договору, розрахунки за цим Договором здійснюються в національній валюті України шляхом сплати суми, що визначена пунктом 3.1 цього Договору, в безготівковому порядку Позивачу в наступному порядку:

· в день підписання цього Договору після підписання Сторонами Договору та його нотаріального посвідчення Відповідач перераховує на рахунок Позивача кошти в гривнях 2 561 900 (два мільйони п'ятсот шістдесят одна тисяча дев'ятсот), що є еквівалентом 85000 (вісімдесяти п'яти тисяч) євро станом на дату укладення цього Договору;

· після подання по Третій особі балансу за 2017 рік (але не пізніше 28 лютого 2018 року ) Відповідач перераховує на рахунок Позивача кошти в гривнях, що є еквівалентом 25000 (двадцяти п'яти тисяч) євро станом на дату перерахування коштів за курсом Національного банку України;

· до 30 червня 2018 року Відповідач перераховує на рахунок Позивача кошти в гривнях, що є еквівалентом 10 000 (десятьом тисячам) євро станом на дату перерахування коштів за курсом Національного банку України.

Як вбачається з платіжним доручень та не заперечується сторонам, грошові кошти в сумі 2 56 900 грн були отримані Позивачем в повному обсязі.

Що ж стосується другого етапу розрахунків (828 700 грн), то оплата була проведена лише частково, 28 лютого 2018 року було сплачено 345407 грн., відтак не оплаченою залишився борг в сумі 483 293 грн.

Позивачем було нараховано пеню на суму 483 293 грн за період з 28 лютого 2018 року по 31 липня 2018 року.

При цьому, зважаючи на останній день оплати зазначений в договорі не пізніше 28 лютого 2018 року, Позивачем не вірно вибрано початкову дату нарахування пені, а саме обрано 28 лютого 2018 року, тоді як правильною є дана з 1 березня 2018 року по 31 липня 2018 року (кінцева дата зазначена в розрахунках Позивача).

Що ж стосується третього етапу сплати коштів, то оплата мала б бути проведена до 30 червня 2018 року.

Позивачем було нараховано пеню на суму 305670 грн за період з 30 червня 2018 року по 31 липня 2018 року.

При цьому, колегія суддів звертає увагу що 30 червня випадає на вихідний день, а тому нарахування штрафних санкцій має проводитися на наступний робочий день за вихідним, а саме з 2 липня 2018 року по 31 липня 2018 року (кінцева дата визначена Позивачем).

Здійснивши перерахунок пені за допомогою калькулятора Системи ліга закон , колегія суддів констатує, що підставною та арифметично вірною до стягнення є пеня в розмірі 77 805 грн 13 коп.

Відтак Північно - західний апеляційний господарський суд частково задовільняє позовні вимоги Позивача щодо стягнення пені в розмірі 77805 грн 13 коп., в задоволенні пені в розмірі 753 333 грн 87 коп. пені суд відмовляє Позивачу.

Відповідно приймаючи таке рішенні Північно-західний апеляційний господарський суд скасовує рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відсутність належно зазначеного Відповідача а в цілому про відсутність підстав для задоволення позовних вимог не відповідають обставинам справи, внаслідок чого судове рішення є таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, яке регулює спірні правовідносини, оскільки не розглянувши справу по суті заявлених вимог, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки щодо суб'єктному складу сторін зазначеному в позовній заяві та не з'ясував їх правовий статус, предмету та під ставності позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання Позивача, викладені в апеляційній скарзі (щодо застування вимог статті 536, 693, 694 Цивільного кодексу України щодо стягнення заборгованості та пені) документально обґрунтованими, підставними та такими, що належним чином досліджені при розгляді даного спору, внаслідок чого суд частково задовольнив дані вимоги.

Відтак, Північно-західний апеляційний господарський суд, вважає подану Позивачем апеляційну скаргу підставною та обгрунтованою (окрім вищеописаного щодо стягнення пені в розмірі 753 333 грн 87 коп.), що знайшло своє підтвердження в даній судовій постанові, відповідно суд приймає рішення про часткове задоволення позовних вимог Позивача.

Разом з тим, суд скасовує рішення Господарського суду Хмельницької області від 6 грудня 2018 року.

Згідно частини 1 статті 269 ГПК України: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Північно - апеляційний господарський суд приходить до висновку про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин (в частині відмови в задоволенні позову), що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, а також порушення норм процесуального права (зокрема статті 45 ГПК України) що в силу дії пунктів 1, 2 та 3 частини 1 статті 277 ГПК України є підставою для скасування оспорюваного рішення на підставі пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України.

З огляду на усе вищевказане в даній судовій постанові, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового рішення, котрим позов задоволено частково.

Судові витрати, в силу дії приписів статті 129 ГПК України, за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги, суд покладає на Відповідача в розмірі задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 269-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 06 грудня 2018 року в справі № 911/1729/18 - задоволити частково.

2. Прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково, виклавши його резолютивну частину в редакції наступного змісту:

"1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленакс Україна" (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Надсонова, 15, Код ЄДРПОУ 32754018) на користь ОСОБА_2 (10002, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) заборгованість в сумі 788 963 грн та пеню в розмірі 77 805 грн 13 коп..

3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 753 333 грн 87 коп. - відмовити."

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленакс Україна" (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Надсонова, 15, Код ЄДРПОУ 32754018) 13 001 грн 13 коп. судового збору за розгляд позовної заяви в суді та 19 501 грн 59 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги в дохід державного бюджету України (ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО): 899998, Рахунок отримувача: 31211256026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

6. Справу № 911/1729/18 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.