Постанова

від 20.02.2019 по справі 902/234/17

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року Справа № 902/234/17

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Слісарчук М.П.

відповідача: Цвик А.О.

органу ДВС: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гончарука Олександра Анатолійовича на ухвалу господарського суду Вінницької області про задоволення скарги на дії або бездіяльність органу ДВС, постановлену 18.12.2018р. та підписану 22.12.2018р., у справі № 902/234/17

за позовом Бершадського районного споживчого товариства

до Споживчого товариства Ніка-Бершадь

до Фізичної особи-підприємця Гончарука Олександра Анатолійовича

про виселення з нежитлових приміщень

орган виконання Бершадський районний відділ ДВС головного територіального управління юстиції у Вінницькій області

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.12.2018 року у справі № 902/234/17, скаргу Бершадського районного споживчого товариства № 207 від 10.12.2018 року про скасування постанови державного виконавця Бершадської державної виконавчої служби від 28.11.2018 року задоволено.

Скасовано постанову державного виконавця Бершадського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Шевчука В.В. від 28.11.2018 року про закінчення виконавчого провадження № 54419281.

Приймаючи дану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що державним виконавцем не було вчинено усіх можливих заходів для реального, своєчасного та ефективного виконання рішення суду у справі 902/234/17, зокрема матеріали справи не містять доказів звільнення спірного приміщення ФОП Гончаруком, таким чином суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця Бершадського районного відділу ДВС ГТУЮ від 28.11.2018 року є такою, що прийнята передчасно, а відтак підлягає скасуванню /матеріали оскарження ухвали а.с. 40-44 /.

Відповідач ФОП Гончарук Олександр Анатолійович, не погоджуючись з постановленою ухвалою, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Вінницької області від 18.12.2018 року у справі № 902/234/17 скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні скарги Бершадського районного споживчого товариства на постанову державного виконавця Шевчука В.В. від 28.11.2018 року - відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає:

- на виконання рішення господарського суду Вінницької області від 24.05.2017 року, ФОП Гончарук О.А. добровільно звільнив приміщення 1000 дрібниць , яке належить Бершадському районному споживчому товариству, про що письмово повідомлено державну виконавчу службу заявою від 12.01.2018 року. Окрім того, жодних товарно-матеріальних цінностей які належать ФОП Гончаруку О.А. в даному приміщенні немає;

- обставина, що боржник звільнив спірне приміщення була зафіксована в акті державного виконавця від 28.11.2018 року у якому зазначено наступне: при перевірці виконання наказу № 902/234/17 від 24.07.2017 року виданого господарським судом Вінницької області було встановлено, що ФОП Гончарук О.А. звільнив приміщення 1000 дрібниць . Вказаний акт державного виконавця складено в присутності понятих;

- при винесенні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції дану обставину не досліджував взагалі. Фактично суд формалізував дослідження доказів, та у своїх висновках обмежився лише констатацією факту відсутності акта приймання-передачі приміщення позивачу;

- згідно системного аналізу ст.66 Закону України Про виконавче провадження слід дійти наступних висновків, по перше: законом передбачена можливість добровільного виселення боржника, що ФОП Гончаруком О.А. було зроблено та про що 12.01.2018 року повідомлено державного виконавця, по друге: примусовому виселенню підлягають виключно особи, що зазначені у виконавчому документі, по третє: про виконання рішення про виселення боржника державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні рішення про примусове виселення, що також було зроблено державним виконавцем 28.11.2018 року;

- отже, приписи ст.66 Закону України Про виконавче провадження не містять вимог щодо складання державним виконавцем акту приймання-передачі приміщення, як про те зазначає суд у своїй ухвалі;

- суд розглянув скаргу без участі боржника та участі державного виконавця, чим порушив права сторін, окрім того суд розглянув скаргу без огляду матеріалів виконавчого провадження, ґрунтуючись лише на поясненнях скаржника, тобто не перевірив доведеність обставин доказами, що безумовно є процесуальним порушенням, що й призвело до ухвалення незаконного рішення.

Таким чином, на думку скаржника, державний виконавець, закриваючи виконавче провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України Про виконавче провадження , діяв на підставі в межах та у спосіб визначений законом, відтак наявні усі правові підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду від 18.12.2018 року у справі № 902/234/17 /матеріали оскарження ухвали а.с. 49-50 /.

25.01.2019 року Бершадським районним споживчим товариством подано до суду заперечення на апеляційну скаргу (вх. № 3401/19 від 25.01.2019 року), в якому позивач просить оскаржувану ухвалу господарського суду Вінницької області від 18.12.2018 року залишити без змін, а скаргу ФОП Гончарука О.А. без задоволення /матеріали оскарження ухвали а.с. 63-64/.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Гончарука Олександра Анатолійовича на ухвалу господарського суду Вінницької області від 18.12.2019 року у справі 902/234/17, розгляд справи призначено на 20.02.2019 року /матеріали оскарження ухвали а.с. 76-78 /.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 року у справі № 902/234/17, відмовлено в задоволенні клопотання ФОП Гончарука О.А. (вх.№ 5921/19 від 08.02.2019 року) про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції в приміщенні господарського суду Вінницької області /матеріали оскарження ухвали а.с. 88-89 /.

В судовому засіданні 20.02.2019 року, представник ФОП Гончарука О.А. підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив оскаржувану ухвалу суду скасувати, а в задоволенні скарги Бершадського районного споживчого товариства на постанову державного виконавця про закриття виконавчого провадження від 28.11.2018 року відмовити.

Представник Бершадського районного споживчого товариства заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просив оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду від 18.12.2018 року залишити без змін.

Бершадський районний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області явку повноважного представника в призначене судове засідання 20.02.2019 року не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення /матеріали оскарження ухвали а.с. 79 /.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки неявка органу ДВС належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд даної справи за його відсутності.

Відповідно до част.1 ст.271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Статтею 269 ГПК України встановлено, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 24.05.2017 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.07.2017 року у справі № 902/234/17, позов Бершадського районного споживчого товариства до Споживчого товариства Ніка-Бершадь та Фізичної особи-підприємця Гончарука Олександра Анатолійовича про виселення з нежитлових приміщень задоволено частково.

Присуджено звільнити Фізичній особі-підприємцю Гончаруку Олександру Анатолійовичу приміщення 1000 дрібниць , яке належить Бершадському районному споживчому товариству на праві власності, шляхом виселення з першого поверху площею 619,8 кв.м. та другого поверху площею 560,3 кв.м, а разом 1180,1 кв.м. з товарно-матеріальними цінностями, які належать Фізичній особі-підприємцю Гончаруку Олександру Анатолійовичу і знаходяться по Ю. Коваленка, 6а, м. Бершадь, Вінницька область.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Гончарука Олександра Анатолійовича на користь Бершадського районного споживчого товариства 1 600,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

24.07.2017 року господарським судом Вінницької області на примусове виконання рішення господарського суду Вінницької області від 24.05.2017 року та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 12.07.2017 року у справі № 902/234/17 видано відповідні накази.

В подальшому зазначені судові накази були скеровані позивачем на примусове виконання до Бершадського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.

Заявою від 12.01.2018 року боржник ФОП Гончарук О.А. повідомив начальника Бершадського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області про звільнення ним приміщення 1000 дрібниць , яке належить позивачу Бершадському районному споживчому товариству.

06.02.2018 року державним виконавцем Бершадського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Шевчуком В.В. при примусовому виконанні наказу господарського суду Вінницької області № 902/234/17 від 24.07.2017 року складено акт, яким встановлено, що при виході за адресою: м.Бершадь, вул.Ю.Коваленка, 6а, рішення суду щодо звільнення приміщення 1000 дрібниць божником ФОП Гончаруком О.А. виконано не було. Про дану перевірку повідомлено ФОП Гончарука О.А., яка ним була проігнорована.

28.11.2018 року державним виконавцем Бершадського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Шевчуком В.В. при перевірці виконання наказу господарського суду Вінницької області № 902/234/17 від 24.07.2017 року за участю двох понятих складено акт, яким зокрема встановлено, що боржник ФОП Гончарук О.А. звільнив приміщення 1000 дрібниць .

28.11.2018 року державним виконавцем Бершадського районного ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Шевчуком В.В. винесено постанову ВП № 54419281 про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України Про виконавче провадження у зв'язку з тим, що фактично виконано, виконавчий збір та витрати сплачено.

12.12.2017 року, не погоджуючись з прийнятою постановою державного виконавця від 28.11.2018 року про закінчення виконавчого провадження № 54419281, Бершадське районне споживче товариство звернулось до господарського суду Вінницької області із скаргою на дії Бершадського районного ДВС ГТУЮ у Вінницькій області № 207 від 10.12.2018 року.

Обґрунтовуючи вищевказану скаргу, стягувач вказує, що наказ господарського суду Вінницької області від 24.07.2017 року за № 902/234/17 боржником ФОП Гончаруком О.А. не виконано, фактичного звільнення приміщення магазину не відбулось, а тому державним виконавцем передчасно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яка підлягає до скасування.

При цьому зазначено, що ФОП Гончаруком О.А. навмисно надаються державному виконавцю Шевчуку В.В. неправдиві пояснення щодо добровільного виконання боржником рішення господарського суду Вінницької області від 24.05.2017 року зі звільнення приміщення магазину 1000 дрібниць .

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 13.12.2018 року у справі 902/234/17, скаргу Бершадського районного споживчого товариства № 207 від 10.12.2018 року призначено до розгляду на 18.12.2018 року.

18.12.2018 року Бершадським районним споживчим товариством до місцевого господарського суду подано письмові пояснення по суті поданої ним скарги на дії Бершадського районного ДВС ГТУЮ у Вінницькій області.

За наслідками розгляду скарги Бершадського районного споживчого товариства господарським судом Вінницької області 18.12.2018 року прийнято оскаржувану ухвалу, якою скаргу позивача задоволено.

Розглянувши матеріали справи , апеляційні скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За змістом ч.ч.1, 3 ст.327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Відповідно до ст.1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом України Про виконавче провадження заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, при цьому державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За приписами п.9 ч.1 та ч.2 ст.39 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Відповідно до ч.3 ст.66 Закону України Про виконавче провадження , примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця ВП № 54419281 від 28.11.2018 року, у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду у даній справі, виконавче провадження з примусового виконання наказу суду від 24.07.2017 року закінчено.

Підставою для закінчення вказаного виконавчого провадження стало фактичне виконання в повному обсязі рішення суду, а саме: добровільне звільнення боржником ФОП Гончаруком О.А. приміщення 1000 дрібниць , що встановлено в акті державного виконавця від 28.11.2018 року.

Натомість апеляційний суд констатує, що зі змісту зазначеного акту державного виконавця від 28.11.2018 року неможливо встановити, з яких підстав державний виконавець дійшов висновку про звільнення спірного приміщення боржником.

Так, у акті державного виконавця відсутні будь-які відомості щодо входження останнього до приміщення 1000 дрібниць , зокрема для встановлення наявності чи відсутності матеріальних цінностей, які належать ФОП Гончаруку О.А., адже судове рішення, на підставі якого видано судовий наказ від 24.07.2017 року у даній справі передбачало собою порядок його виконання, зокрема шляхом виселення боржника з приміщення разом із його майном. В протилежному випадку переконатися про добровільне виконання судового наказу з боку боржника є неможливим.

Окрім цього, для належної перевірки виконання судового наказу з виселення боржника у даній справі, державному виконавцю варто залучити особу стягувача, якому в подальшому передати спірний об'єкт приміщення у його повне володіння та користування, згідно присудженого на його користь судового рішення, що не заборонено Законом.

Також слід зазначити, що акт державного виконавця про перевірку виконання судового наказу від 28.11.2018 року не містить реквізитів щодо місця його складання, а тому не може свідчити про належну та об'єктивну перевірку державного виконавця з виконання боржником наказу суду № 902/234/17 від 24.07.2017 року, зокрема не підтверджується факт виходу останнього до спірного приміщення, саме розмішеного за адресою: вул. Ю. Коваленка, 6а, м. Бершадь, Вінницька область.

Колегія суддів враховує, що мета рішення (а відповідно і результат його виконання) про задоволення позовної вимоги про захист порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача у формі звільнення та повернення майна, з урахуванням положень ст. 66 Закону України Про виконавче провадження , полягає в тому, що: спірне має бути має бути реально повністю звільнене від боржника та будь-якого його майна.

З огляду на приписи наведених норм Закону України Про виконавче провадження та встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду, що дії Бершадського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області щодо винесення постанови ВП № 54419281 від 28.11.2018 року про закінчення виконавчого провадження підлягають визнанню неправомірними, а постанова державного виконавця скасуванню.

Стосовно доводів апелянта щодо того, що скарга Бершадського районного споживчого товариства розглянута судом без участі боржника та Бершадського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області, апеляційний суд зазначає.

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст.342 ГПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Апеляційний суд враховує, що в матеріалах оскарження ухвали суду наявні докази того, що місцевим господарським судом вживалися заходи з належного повідомлення сторін про час та місце розгляду скарги позивача у межах строку встановленого ч.1 ст.342 ГПК України, а саме реєстр відправки згрупованих поштових відправлень № 1195 від 14.12.2018 року.

А тому, враховуючи обмеження процесуального строку розгляду скарги Бершадського районного споживчого товариства, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про можливість розгляду даної скарги за відсутності боржника та представника відділу ДВС в порядку ч.2 ст.342 ГПК України.

В свою чергу, встановлення місцевим судом відсутності доказів звільнення спірного приміщення боржником, тим самим не впливає на результати розгляду даної скарги позивача без участі боржника та органу ДВС.

Інші заперечення ФОП Гончарука О.А., викладені ним у апеляційній скарзі, не спростовують вищенаведених судових висновків, а тому відхиляються, як необґрунтовані.

Крім того, з огляду на приписи статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", частину 1 статті 3 і частину четверту статті 11 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон) встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 у справі "Півень проти України" судом вказано, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін. Виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес (рішення Європейського суду з прав людини у справі Янголенко проти України).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". Позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України".

З врахуванням викладеного та встановлених судами фактичних обставин справи, зважаючи на широке коло повноважень та законодавчо визначені механізми, які мають бути застосовані державними виконавцями в процесі виконання судових рішень, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення скарги стягувача.

Відповідно до ст.ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до п.1 част.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що скаржник не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень. Ухвала господарського суду Вінницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст.269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Вінницької області про задоволення скарги на дії або бездіяльність органу ДВС, постановлену 18.12.2018р. у справі № 902/234/17 залишити без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гончарука Олександра Анатолійовича - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Матеріали оскарження ухвали від 18.12.2018р. у справі № 902/234/17 повернути господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "25" лютого 2019 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.