Рішення

від 14.02.2019 по справі 904/4767/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2019м. ДніпроСправа № 904/4767/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Кандиби Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімофльор", смт. Воронвиця Вінницького району Вінницької області

до Фізичної особи-підприємця Дарчиняна Аргішті Арменовича, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості в сумі 472 269 грн. 82 коп. за договором поставки від 03.08.2016 № 03/08

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лімофльор" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 31.05.2018, в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Дарчиняна Аргішті Арменовича заборгованість в сумі 472 269 грн. 82 коп., з яких: 65 000 грн. 00 коп. - передплата за товар, сплачена позивачем на виконання п. 5.3 договору поставки від 03.08.2016 № 03/08, 19 500 грн. 00 коп. - штраф, згідно п. 8.3 вказаного договору, 13 000 грн. 00 коп. - штраф, згідно п. 8.4 вказаного договору, 3 312 грн. 32 коп. - 3% річних, 17 225 грн. 00 коп. - інфляційні втрати, 354 232 грн. 50 коп. - пеня, згідно п. 8.1 вказаного договору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки від 03.08.2016 № -3/08 в частині поставки оплаченого позивачем товару.

Ухвалою господарського суду від 29.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 22.11.2018.

Ухвалою господарського суду від 15.11.2018 задоволено клопотання позивача та підготовче засідання, призначене на 22.11.2018, ухвалено проводити у режимі відеоконференції за участю позивача.

Ухвалою господарського суду від 22.11.2018 підготовче засідання відкладене на 20.12.2018 з проведенням його у режимі відеоконференції, у зв'язку із неявкою представника відповідача та ненаданням сторонами витребуваних судом документів.

Ухвалою господарського суду від 20.12.2018 за клопотанням позивача продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання відкладене на 29.01.2019 з проведенням його у режимі відеоконференції, у зв'язку із неявкою представника відповідача та ненаданням витребуваних судом документів.

19.12.2018 та 29.01.2019 на електронну пошту суду надійшли заяви позивача про уточнення позовних вимог, які не прийняті господарським судом до розгляду, у зв'язку із порушенням порядку подання документів електронною поштою, про що зазначено в ухвалі господарського суду від 29.01.2019.

Ухвалою господарського суду від 29.01.2019 закрито підготовче провадження; справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 14.02.2019.

01.02.2019 до суду надійшли письмові пояснення позивача від 22.11.2018, в яких останній повідомив суд, що сторонами не було укладено специфікації для узгодження кількості, асортименту, комплектності, загальної вартості та строків поставки партії товару, вартість якого частково оплачена позивачем у сумі 65 000 грн. Щодо строку поставки товару, то пунктом 3.8. Договору передбачено, що постачальник зобов'язується здійснити відвантаження товару покупцю протягом 10 (десяти) робочих днів від дати перерахунку передоплати за товар, передбаченої в п. 4 даного Договору. Оскільки, передоплата покупцем була здійснена 04.08.2016, то строк для відвантаження товару становив - до 18.08.2016 (включно).

04.02.2019 на адресу суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог від 29.01.2019, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Дарчиняна Аргішті Арменовича заборгованість в сумі 472 193 грн. 76 коп., з яких: 65 000 грн. 00 коп. - передплата за товар, сплачена позивачем на виконання п. 5.3 договору поставки від 03.08.2016 № 03/08, 80 000 грн. 00 коп. - штраф, згідно п. 8.3 вказаного договору, 8 000 грн. 00 коп. - штраф, згідно п. 8.4 вказаного договору, 2 794 грн. 52 коп. - 3% річних, 12 400 грн. 00 коп. - інфляційні втрати, 303 999 грн. 24 коп. - пеня, згідно п. 8.1 вказаного договору.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що ним фактично сплачено передплату у розмірі 65 000 грн. 00 коп., що перевищує визначену сторонами у п. 5.3 договору суму, а тому для вірного нарахування відповідних штрафних санкцій слід виходити із документально підтверджених домовленостей сторін, тобто передплати у розмірі 40 000 грн. 00 коп. З урахуванням вказаних обставин, позивачем виконано перерахунок штрафів, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

За приписами п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання

Як встановлено судом, вищевказану заяву про уточнення позовних вимог від 29.01.2019 позивач направив на адресу суду поштою 29.01.2019, про що свідчить відбиток штемпеля відділення поштового зв'язку на поштовому конверті. Таким чином заява подана до суду у визначений нормами п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України строк, у зв'язку із чим приймається судом до розгляду як заява про зменшення позовних вимог.

Відповідач явку повноважного представника у призначені засідання не забезпечив та не надав витребувані судом документи.

Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про що свідчать поштові повідомлення, долучені до матеріалів справи ( а.с. 57, 75, 76).

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався своїм правом на участь представника у призначених засіданнях.

Відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Позивач у судове засідання 14.02.2019 не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив.

Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 2325200177944.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку із неявкою сторін, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лімофльор" (покупець) та Фізичною особою-підприємцем Дарчиняном Аргішті Арменовичем (продавець) укладено договір поставки № 03/08 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити поставлену продукцію лісопереробки - дошку дубову обрізну 1-3 сортів наступних фактичних розмірі 32х275х1240/2450 та 32х235х1240/2450 природної вологості (надалі - товар).

За умовами п. п. 2.3, 2.3, 2.4 договору обсяг товару визначається у кубічних метрах за кожну одиницю; мінімальна партія товару для кожної поставки складає не менше 10 кубічних метрів; підтвердженням кількості, асортименту та комплектності є специфікація, узгоджена сторонами письмово, рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна із відміткою покупця про отримання товару, які будуть передаватися покупцю в момент відвантаження товару продавцем та приймання покупцем.

Згідно п. 3.2 договору обсяги та строки поставки кожної партії визначаються по мірі виготовлення товару та узгоджуються сторонами відповідно у наданій продавцем специфікації та рахунку-фактурі.

Приймання товару оформлюється накладною та може оформлюватися також актом приймання-передачі, що підписуються представниками обох сторін (п. 3.4 договору).

Пунктом 3.8 договору передбачено, що постачальник зобов'язується здійснити відвантаження товару покупцю протягом 10 робочих днів від дати перерахування передплати за товар, визначеної п. 4 даного договору.

Відповідно до п. 4.1 договору ціна за товар за даним договором встановлюється у національній валюті України (гривні) за кубічний метр товару, що поставляється, за заліковим розміром без ПДВ:

- 30х260х1230/2440 1 сорт - 23 000,00 грн.;

- 30х260х1230/2440 2 сорт - 17 000,00 грн.;

- 30х260х1230/2440 3 сорт - 12 000,00 грн.;

- 30х225х1230/2440 1 сорт - 18 550,00 грн.;

- 30х225х1230/2440 2 сорт - 15 300,00 грн.;

- 30х225х1230/2440 3 сорт - 11 200,00 грн.

Загальна сума договору визначається сумою окремих поставок товару на умовах, зазначених у даному договорі (п. 4.2 договору).

Згідно п. 5.1 договору оплата за товар, що поставляється здійснюється покупцем у національній валюті України (гривні) шляхом банківського переказу на рахунок продавця.

Загальна вартість партії товару визначається згідно із специфікацією та рахунком-фактурою, що виставлені продавцем, та підлягає оплаті покупцем у розмірі 100% до моменту завантаження товару у транспортний засіб, наданий покупцем, з урахуванням попередньої оплати партії товару (п. 5.2).

За умовами п. 5.3 договору протягом 3 банківських днів від дати підписання даного договору покупець перераховує на рахунок продавця приблизно 15 % вартості однієї партії, що складає 40 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 6.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2016. Строк дії договору автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не повідомить у письмовому вигляді іншу сторону про намір розірвати договір за 30 днів до закінчення строку його дії.

Позивач стверджує, що на виконання умов п. 5.3 договору перерахував відповідачу попередню оплату за товар в сумі 65 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 04.08.2016 № 129 із призначенням платежу: попередня оплата за дошку дубову за договором № 03/08 від 03.08.2016 року без ПДВ (а.с. 14).

Проте, відповідач, у порушення умов п. 3.8 договору не здійснив поставку оплаченого позивачем товару.

18.10.2018 позивач направив відповідачу вимогу про погашення боргу від 31.05.2018, в якій вимагав сплатити на користь ТОВ Лімофльор заборгованість у розмірі 472 269 грн. 82 коп., з яких: 65 000 грн. 00 коп. - передплата за товар, 19 500 грн. 00 коп. - штраф, згідно п. 8.3 договору, 13 000 грн. 00 коп. - штраф, згідно п. 8.4 договору, 3 312 грн. 32 коп. - 3% річних, 17 225 грн. 00 коп. - інфляційні втрати, 354 232 грн. 50 коп. - пеня, згідно п. 8.1 договору.

На підтвердження направлення вимоги на адресу відповідача позивачем до справи надані поштова накладна, фіскальний чек №3000417133 та опис вкладення у цінний лист від 18.10.2018.

Докази відповіді ФОП Дарчинян А.А. на вимогу позивача або її задоволення матеріали справи не містять.

За умовами п. 8.1 договору у разі затримки строків поставки товару продавцем покупець має право пред'явити продавцю штрафні санкції у розмірі 1% від вартості не поставленої у строк партії товару за кожен день затримки.

За розрахунком позивача пеня, згідно п. 8.1 договору, складає суму 303 999 грн. 24 коп. та нарахована позивачем із посиланням на норми п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України за останній рік із розрахунку вартості непоставленої партії товару у розмірі 266 666 грн. 67 коп. (40 000 грн. 00 коп. - 15% вартості партії за умовами п. 5.3 договору, тому 100% вартості партії дорівнює 266 666 грн. 67 коп.).

Згідно п. 8.3 договору у разі не відвантаження товару продавцем він повинен протягом 1 дня повідомити покупця про це та повернути отриману передплату за товар на розрахунковий рахунок покупця повністю, а також сплатити на користь покупця штраф у розмірі 30% вартості партії товару.

За розрахунком позивача сума штрафу на підставі п. 8.3 договору становить 80 000 грн. 00 коп. (30% від суми вартості партії товару 266 666 грн. 67 коп.).

Відповідно до п. 8.4 договору у разі, якщо не відвантаження товару відбулося з вини продавця, він зобов'язаний перерахувати штрафну санкцію у розмірі 20% від вартості передплати, сплаченої покупцем на той момент.

За розрахунком позивача штраф за умовами п. 8.4 договору складає суму 8 000 грн. 00 коп. із розрахунку 20% від розміру передплати, визначеному п. 5.3 договору (40 000 грн. 00 коп.).

Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково та вимагає стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2 794 грн. 52 коп. за період з 20.08.2016 по 20.12.2018 та інфляційні втрати у розмірі 12 400 грн. 00 коп. за період з вересня 2016 по листопад 2018 року.

Таким чином, як стверджує позивач, відповідач у визначені договором строки не здійснив поставку товару, попередню оплату в розмірі 65 000 грн. 00 коп. позивачу не повернув, нараховані позивачем штрафні санкції, річні та інфляційні на вимогу останнього не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України).

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України).

З урахуванням умов п. 3.8 договору відповідач повинен був поставити товар позивачу у строк до 18.08.2016 включно.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України).

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Отже, зі змісту зазначеної норми права можна зробити висновок, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

У цьому зв'язку, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару шляхом пред'явлення вимоги.

За встановлених обставин, зважаючи на те, що грошові кошти в сумі 65 000 грн. 00 коп. були перераховані позивачем на виконання умов договору, в той час як відповідачем свої зобов'язання виконані не були, доказів повернення суми передоплати чи поставки на вказану суму товару матеріали справи не містять, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникло право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від постачальника, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк, тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімофльор" в частині стягнення з відповідача суми передплати у розмірі 65 000 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За нормами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 1 ст. 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, за нормами п. 1 ч. 2 вказаної статті Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивач, із посиланням на умови п. 8.1 договору норми п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України нараховує до сплати відповідачу пеню в розмірі 303 999 грн. 24 коп. за (мовою оригіналу) останній рік із розрахунку вартості непоставленої партії товару у розмірі 266 666 грн. 67 коп.

При цьому, конкретний період нарахування пені, із зазначенням дат початку та закінчення такого нарахування, позивачем у розрахунку не вказаний.

Господарський суд зазначає, що з урахуванням умов п. п. 3.8, 8.1 договору у позивача з 19.08.2016 виникло право пред'явити продавцю штрафні санкції у розмірі 1% від вартості не поставленої у строк партії товару за кожен день затримки.

Разом з тим, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, період такого нарахування обмежується шестимісячним строком та закінчується, відповідно, 19.02.2017.

З огляду на наведене, суд звертає увагу позивача, що у п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 роз'яснено, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, посилання позивача на приписи п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України є помилковим, виконаний позивачем розрахунок пені на підставі п. 8.1 договору є необґрунтованим, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 303 999 грн. 24 коп. задоволенню не підлягають.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку штрафу, передбаченого п. п. 8.3, 8.4 договору, судом порушень чинного законодавства та умов договору не встановлено.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат господарський суд зазначає наступне.

Грошовим є зобов'язання, що передбачає передачу грошей як предмета договору або їх сплату як ціни договору.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено можливість стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченої попередньої оплати за непоставлений товар. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України.

Вказаної правової позиції дотримується й Верховний Суд у постанові від 26.10.2018 у справі № 910/1775/18.

За наведених обставин, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2 794 грн. 52 коп. та інфляційних втрат в сумі 12 400 грн. 00 коп. слід відмовити.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору поставки та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 65 000 грн. 00 коп. передплати, 80 000 грн. 00 коп. штрафу на підставі п. 8.3 договору, 8 000 грн. 00 коп. штрафу на підставі п. 8.4 договору - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 81, 86, 91, 129, 165, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дарчиняна Аргішті Арменовича (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімофльор" (23252, Вінницька область, Вінницький район, смт. Вороновиця, вул. Леніна, буд. 10, код ЄДРПОУ 38675707) 65 000 грн. 00 коп. (шістдесят п'ять тисяч грн. 00 коп.) передплати, 80 000 грн. 00 коп. (вісімдесят тисяч грн. 00 коп.) штрафу на підставі п. 8.3 договору, 8 000 грн. 00 коп. (вісім тисяч грн. 00 коп.) штрафу на підставі п. 8.4 договору, 2 295 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті дев'яносто п'ять грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя І.А. Рудь

Повне рішення складено 25.02.2019