Рішення

від 12.02.2019 по справі 905/1915/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.02.2019 Справа № 905/1915/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,

секретар судового засідання Нарожна М.С.,

у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Флєш" (87501, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Казанцева, будинок 72, код ЄДРПОУ 22041904)

до відповідача: Маріупольської міської ради (87555, Донецька область, м. Маріуполь, пр.Миру, 70, код ЄДРПОУ 33852448)

про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області №7/16-1265 від 03.03.2017р.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Флєш" звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Маріупольської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області №7/16-1265 від 03.03.2017р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в оренді у ТОВ Флєш була земельна ділянка кадастровий номер 1412300000:04:004:0479, площею 0,1397 га для функціонування кафе з майданчиком виносної торгівлі по вул.Семенішина, 54 в Жовтневому (Центральному) районі міста Маріуполя, та після прийняття рішення Маріупольської міської ради №6/47-5377 від 21.04.2015р., фактично, цю земельну ділянку було розділено на дві (кадастрові номери 1412336300:01:004:0726, 1412336300:01:004:0727), було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об'єднанню земельних ділянок, та надано в оренду строком на 10 років земельні ділянки позивачу. 24.09.2018 року ТОВ Флєш на звернення позивача було проведено державну реєстрацію права оренди земельних ділянок на підставі договору оренди земельної ділянки від 30.06.2015 року. Проте, після звернення позивачем до Маріупольської міської ради для отримання копії рішення Маріупольської міської ради №6/47-5377 від 21.04.2015р., йому стало відомо про його скасування рішенням Маріупольської міської ради №7/16-1265 від 03.03.2017р. Позивач зазначає, що прийнятим рішенням №7/16-1265 від 03.03.2017р. Про скасування рішення Маріупольської міської ради від 21.04.2015 року №6/47-5377, Маріупольська міська рада порушує майнові права позивача, зокрема, право користування земельною ділянкою ТОВ Флєш .

Також, позивач зазначає, що рішення Маріупольської міської ради від 21.04.2015р. №6/47-5377 є ненормативним правовим актом органу місцевого самоврядування, тобто актом одноразового застосування, що вичерпує свою дію фактом виконання, тому воно не мало бути скасовано чи змінено органом місцевого самоврядування.

Як на правову підставу своїх вимог позивач посилається на ст.ст. 21, 393 ЦК України, ст.77 Закон України Про місцеве самоврядування в Україні .

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначаючи про правомірне прийняття рішення Маріупольської міської ради №7/16-1265 від 03.03.2017р. з огляду на невиконання позивачем станом на 03.03.2017р. умов рішення Маріупольської міської ради №6/47-5377 від 21.04.2015р. в частині реєстрації права оренди земельної ділянки відповідно до ст.6 Закону України Про оренди землі у встановленому чинним законодавством порядку. Позивач наголошує, що позивачем не дотримано п.6.1 рішення Маріупольської міської ради №6/47-5377 від 21.04.2015р., яким встановлений 3-х місячний строк для подання до Центру адміністративних послуг Діалог заявки для оформлення проектів договорів оренди землі.

Також, на думку відповідача, рішенням Маріупольської міської ради №7/16-1265 від 03.03.2017р. забезпечено використання земель територіальної громади на принципах раціональності та доцільності використання, з метою недопущення порушення прав територіальної громади.

Представники сторін в судове засідання 12.02.2019р. не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В клопотанні від 17.01.2019 року позивач просив суд розглянути справу без участі його представника.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до Витягу №38189650 від 27.05.2015р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, 03.09.2014 року до Реєстру був внесений запис про реєстрацію іншого речового права за ТОВ "Флєш" - право оренди земельної ділянки, площею 0,1397 га, кадастровий номер 1412300000:04:004:0479, за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, вул.Семенішина, 54, на підставі договору оренди землі від 19.01.2010р.

За вказаною адресою за ТОВ "Флєш" зареєстровано майно: нежитлова будівля, про що свідчить наявна в матеріалах справи інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо обнята нерухомого майна.

21.04.2015 р. Маріупольською міською радою було прийнято рішення №6/47-5377, відповідно до якого, зокрема, припинено право оренди земельної ділянки площею 0,1397 га по вул. Семенішина, 54 в Жовтневому районі міста Маріуполя ТОФ Флєш ; затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу цієї земельної ділянки, та вирішено питання передачі земельних ділянок площею 0,0252 га та площею 0,1145 га позивачу.

При цьому, даним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Флєш зобов'язано:

- подати до Центру адміністративних послуг Діалог заявку про оформлення проектів договорів оренди земельних ділянок впродовж 3-х місяців від дати прийняття цього рішення. У випадку недотримання встановленого строку рішення вважати втративши силу (п.6.1 рішення);

- оформити правоустановчі документи на вказані земельні ділянки у встановленому законом порядку (п.6.2 рішення);

- впродовж 5 днів після державної реєстрації договорів оренди землі надати копії договорів відповідному органу державної податкової служби (п.6.3 рішення);

- після отримання договорів оренди землі впродовж 30 днів заплатити в бюджет орендну плату за земельні ділянки в розмірі передбаченому договорами, у встановленому законом порядку (п.6.4 рішення).

На виконання вищевказаного рішення між сторонами було укладено договори:

1) договір оренди земельної ділянки від 30.06.2015 року, відповідно до якого ТОВ Флєш надано в оренду строком на 10 років з моменту державної реєстрації договору оренди у встановленому законом порядку земельну ділянку площею 0,0252 га, кадастровий номер 1412336300:01:004:0726, яка знаходиться за адресою: м.Маріуполь, вул. Семенішина, 54 у Жовтневому (Центральному) районі м.Маріуполя;

2) договір оренди земельної ділянки від 30.06.2015 року, відповідно до якого ТОВ Флєш надано в оренду строком на 10 років з моменту державної реєстрації договору оренди у встановленому законом порядку земельну ділянку площею 0,1145 га, кадастровий номер 1412336300:01:004:0727, яка знаходиться за адресою: м.Маріуполь, вул.Семенішина, 54 у Жовтневому (Центральному) районі м.Маріуполя.

Відповідно до п.3.1. Договорів, вони укладені на 10 років з моменту їх державної реєстрації у встановленому законом порядку.

Передача земельних ділянок здійснюється протягом 5 днів після державної реєстрації договорів згідно з актом приймання-передачі об'єкту оренди.

Договори підписані представниками сторін, проставлені печатки юридичних осіб.

Позивач вказує, що після укладання договорів оренди землі державну реєстрацію права оренди земельних ділянок не було здійснено, оскільки, у зв'язку з складною політичною та економічною ситуацією на сході України керівництво товариства було змушено залишити м.Маріуполь, та господарська діяльність ТОВ "Флєш" не проводилась.

На підставі звернення ТОВ "Флєш" до державного реєстратора 24.09.2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені записи про реєстрацію іншого речового права за ТОВ "Флєш":

- запис №28147590 - про реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,0252 га, кадастровий номер 1412336300:01:004:0726; на підставі договору оренди земельної ділянки від 30.06.2015р. (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №139554227 від 28.09.2018р.);

- запис №28149059 - про реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,1145 га, кадастровий номер 1412336300:01:004:0727; на підставі договору оренди земельної ділянки від 30.06.2015р. (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №139566488 від 28.09.2018р.).

При цьому, до моменту проведення державної реєстрації права оренди землі Маріупольською міською ради було скасовано рішення Маріупольської міської ради від 21.04.2015 р. №6/47-5377 (рішення Маріупольської міської ради Донецької області №7/16-1265 від 03.03.2017р.).

Підставою скасування рішення Маріупольської міської ради від 21.04.2015 р. №6/47-5377, стало те, що договори оренди земельних ділянок площею 0,1145 га та площею 0,0252 га зареєстровані у встановленому порядку не були , та наявність у ТОВ "Флєш" заборгованості з орендної плати у розмірі 70264,81грн, у т.ч. пеня 10106,58грн. за період з вересня 2014р. по 22.05.2015р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

За приписами ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Організація та діяльність органів місцевого самоврядування регулюється Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (розділ II). Тому ненормативні правові акти органів місцевого самоврядування правозастосовного та юрисдикційного змісту приймаються на основі Конституції і законів України, а самі ці органи як носії публічної влади є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами (частина перша статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Суд зауважує, що приписами Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Закону України Про оренду землі (в редакції, що діяла на момент виниклих правовідносин), та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, передбачено реєстрацію саме права оренди землі, а не реєстрацію договорів оренди землі.

Тому, така підстава, як непроведення державної реєстрації договорів оренди землі, при прийнятті рішення Маріупольської міської ради №7/16-1265 від 03.03.2017р. є необґрунтованою.

Викладені у відзиві доводи відповідача про недотримання ТОВ Флєш п.6.1. рішення Маріупольської міської ради від 21.04.2015 року №6/47-5377, у зв'язку з проведенням реєстрації права оренди землі лише через 3 роки після укладання договорів оренди землі (24.09.2018р.) судом відхиляються, з огляду на наступне.

Як вже зазначалося вище, пунктом 6.1. рішення Маріупольської міської ради від 21.04.2015 р. №6/47-5377 передбачено, що ТОВ Флєш зобов'язано подати до Центру адміністративних послуг Діалог заявку про оформлення проектів договорів оренди земельних ділянок впродовж 3-х місяців від дати прийняття цього рішення. У випадку недотримання встановленого строку рішення вважати втратившим силу.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний пункт рішення є цілком виконаним, з огляду на той факт, що договори були укладені, тобто проекти цих договорів.

Більш того, вказаним рішенням Маріупольської міської ради, так само і договорами оренди землі, не були передбачені будь-які обмеження строків реєстрації права оренди земельної ділянки.

Оскільки, діючим законодавством не встановлено обмеження в строках реєстрації права оренди землі, в даному випадку, порушень в діях позивача судом не встановлено.

Також, безпідставним та необґрунтованим є посилання Маріупольської міської ради в оскаржуваному рішенні на наявність у ТОВ Флєш заборгованості з орендної плати за попереднім договором оренди землі, оскільки такий факт не досліджується в даному процесі, та може бути підставою для захисту порушеного інтересу орендодавця передбаченим законом способом, як-то шляхом стягнення заборгованості в судовому порядку.

Крім того, рішення Маріупольської міської ради від 21.04.2015р. №6/47-5377 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул.Семенішина, 54 в Жовтневому районі міста товариству з обмеженою відповідальністю Флєш (яке скасоване оскаржуваним рішенням) містить регулювання не тільки питання затвердження технічної документації, а й, власне, волевиявлення ради на встановлення орендних правовідносин з позивачем відносно земельних ділянок.

Тому, скасування рішення в цілому, взагалі не має будь-яких належних правових обґрунтувань.

Отже, за висновками суду, законних підстав для прийняття рішення Маріупольської міської ради №7/16-1265 від 03.03.2017р. не було.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Таким очикуванням, за думкою суду, є також і право позивача на оренду земельної діялнки для функціонування кафе з майданчиком літньої виносної торгівлі.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила". У цій справі Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".

Верховний Суд України у постанові від 14 березня 2007 року, на підставі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовував рішення Європейської суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" та зазначив, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені в наслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.

З урахуванням зазначених висновків ЄСПЛ, за відсутності протиправної поведінки позивача у орендних правовідносинах та відсутності факту порушень законодавства, суд вважає, що оскаржуване рішення порушує справедливий баланс суспільних інтересів та порушує права позивача на мирне володіння майном (оренду земельної ділянки), гарантоване ст.1 протоколу 1 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.

Крім того, суд зазначає, що рішення Маріупольської міської ради від 21.04.2015р. №6/47-5377 є ненормативним правовим актом органу місцевого самоврядування, тобто актом одноразового застосування, що вичерпує свою дію фактом виконання, тому воно не може бути скасовано чи змінено органом місцевого самоврядування.

Так, в Рішенні КСУ по справі № 1-9/2009 від 16 квітня 2009 року. Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Викладене вище свідчить, що рішення Маріупольської міської ради №7/16-1265 від 03.03.2017р. Про скасування рішення Маріупольської міської ради від 21.04.2015 р. №6/47-5377 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул. Семенішина, 54 в Жовтневому районі міста товариству з обмеженою відповідальністю Флєш прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а отже, вимога щодо визнання незаконним цього рішення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У відповідності до ст.129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 42, 73, 86, 129, 165, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Флєш" до відповідача Маріупольської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області №7/16-1265 від 03.03.2017р., - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Маріупольської міської ради №7/16-1265 від 03.03.2017р. "Про скасування рішення Маріупольської міської ради від 21.04.2015 р. №6/47-5377 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул. Семенішина, 54 в Жовтневому районі міста Товариству з обмеженою відповідальністю "Флєш".

Стягнути з Маріупольської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Флєш" витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 12.02.2019р. підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.02.2019р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Флєш" (87501, Донецька область, м. Маріуполь, вул.Казанцева, будинок 72, код ЄДРПОУ 22041904).

Відповідач (боржник): Маріупольська міська рада (87555, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Миру, б. 70, код ЄДРПОУ 33852448).

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.

Суддя О.М. Сковородіна