Рішення

від 14.02.2019 по справі 910/14116/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 14.02.2019Справа №  910/14116/18 За позовом Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг) до Українського науково-дослідного інституту цивільного захисту (м. Київ) про стягнення 12.200,00 грн. Суддя Ващенко Т.М. Секретар судового засідання Шаповалов А.М. Представники сторін: від позивача: не з'явився від відповідача: не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Українського науково-дослідного інституту цивільного захисту про стягнення 12  200,00 грн. збитків. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що порушення відповідачем порядку реєстрації податкових накладних в ЄРПН з невірною датою складання на суму ПДВ 12  200,00 грн. унеможливило віднесення позивачем вказаної суми ПДВ до податкового кредиту, чим було завдано позивачеві збитки у сумі 12  200,00 грн., які підлягають відшкодуванню на підставі Глави 25 Господарського кодексу України. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14116/18, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); встановлено учасникам судового процесу строки на подання відзиву, заперечень на відзив, додаткових письмових пояснень, клопотань, заяв. 18.11.2018 відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, який ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2018 було повернуто відповідачу без розгляду. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2018 ухвалено розгляд справи №  910/14116/18 здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 22.01.2019, встановлено відповідачу строк до 02.01.2019 для надання суду відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство. 28.12.2018 відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, який ухвалою суду від 15.01.2019 повернуто відповідачу без розгляду з підстав недодержання відповідачем приписів ст. 165 ГПК України. У судовому засіданні 22.01.2019 суд без виходу до нарадчої кімнати на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.02.2019. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 повідомлено Український науково-дослідного інститут цивільного захисту про дату, час та місце розгляду справи. Вказана ухвала отримана відповідачем, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про врученням поштового відправлення №  0103048935358. 11.02.2019 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про розгляд справи без участі представника позивача. У судове засідання 14.02.2019 представники учасників судового процесу не з'явилися. Згідно із ч. 6 ст. 233 ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи. Відповідно до ч.ч. 4 - 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, ВСТАНОВИВ: 26.04.2018 між Українським науково-дослідним інститутом цивільного захисту (далі - Виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Замовник) було укладено договір послуг №  2018/у/СПО/463/85-18 (далі - Договір), відповідно до умов якого Виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги з проведення лабораторного випробовування протигазів (СИЗ) та ФП, належних ПАТ "ПІВДГЗК", а Замовник зобов'язується створити Виконавцю необхідні для надання послуг умови, прийняти та оплатити надані відповідно до Договору послуги (п. 1.1. Договору). Український науково-дослідний інститут цивільного захисту відповідно до умов Договору надав послуги з проведення лабораторного випробовування протигазів (СИЗ) та ФП на загальну суму 73  200,00 грн., про що свідчать акти прийому-передачі наданих послуг №  2 від 25.05.2018 на суму 11  750,00 грн. з ПДВ, №  3 від 25.05.2018 на суму 17  850,01 грн. з ПДВ, №  4 від 25.05.2018 на суму 17  849,98 грн. з ПДВ, №  5 від 25.05.2018 на суму 14  000,01 грн. з ПДВ та №  31 від 25.05.2018 на суму 11  750,00 грн. з ПДВ. 27.06.2018 Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" здійснило оплату наданих послуг у сумі 73  200,00 грн., з яких ПДВ складає 12  200,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №  58035 від 26.06.2018. Як передбачено п. 3.1. Договору Виконавець зобов'язується надати податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням вимоги щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно із п. 9.9. Договору Виконавець зобов'язується відшкодовувати в повному обсязі всі збитки Замовника, які можуть виникнути у зв'язку з невизнанням податковими органами проведених операцій належними (законними) у зв'язку із наявністю в ланцюзі контрагентів Виконавця підприємств, які допустили вчинення податкового правопорушення, або вчинення податкового правопорушення самим Виконавцем, а також у випадку неналежного оформлення Виконавцем первинних документів. Також Виконавець зобов'язується відшкодовувати збитки в частині невизнаного ПДВ у зв'язку з порушеннями порядку виписки (реєстрації) податкової накладної, у разі якщо це призвело до позбавлення Замовника права на податковий кредит. Як свідчать матеріали справи, відповідач 27.06.2018 виписав податкову накладну №  176 на суму 73  200,00, в т.ч. ПДВ 12  200,00 грн., відомості про яку внесені відповідачем до Єдиного реєстру 02.07.2018, що засвідчується витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №  472309 від 28.09.2018. Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Українського науково-дослідного інституту цивільного захисту із претензією за вих. №  52-16/38 від 20.08.2018, в якій вимагало відшкодувати збитки, завдані протиправними діями Відповідача у зв'язку із реєстрацією податкових накладних в ЄРПН з порушенням вимог Податкового кодексу України, що призвело до позбавлення ПАТ "ПІВДГЗК" права на податковий кредит. У відповіді за вих. №  93/7-1174 від 31.08.2018 відповідач відхилив заявлену претензію, вказавши, що виписав та зареєстрував податкову накладну у встановлені строки після надходження коштів на розрахунковий рахунок, оскільки позивач не повідомив відповідача про дату підписання актів наданих послуг, які фактично надійшли на адресу Відповідача 27.06.2018. Посилаючись на те, що несвоєчасна реєстрація відповідачем податкових накладних в ЄРПН з невірною датою складання унеможливила віднесення позивачем суми ПДВ зі спірної операції до податкового кредиту, позивач звернувся до суду із позовом у цій справі про стягнення збитків у сумі 12  200,00 грн. Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно із ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає. Обґрунтовуючи факт завдання збитків, позивач зазначає про те, що не має права на віднесення суми податку на додану вартість у розмірі 12  200,00 грн. до податкового кредиту внаслідок порушення відповідачем порядку складання та реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Так, відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту з ПДВ регулюються статтями 198 і 201 ПК України. Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. За приписами абз. 1 п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Згідно із п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Як свідчать матеріали справи, відповідач 27.06.2018 виписав податкову накладну №  176 на суму 73  200,00, в т.ч. ПДВ 12  200,00 грн., відомості про яку внесені відповідачем (продавцем) до Єдиного реєстру 02.07.2018, що засвідчується витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №  472309 від 28.09.2018. Тобто, податкова накладна зареєстрована відповідачем у строки, передбачені наведеною вище нормою ПК України. При цьому, як передбачено абз. 5 п. 198.1 ст. 198 ПК України, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод. Зміст наведеної норми свідчить про те, що суми ПДВ, зазначені у податковій накладній, яка була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, можуть бути включені до складу податкового кредиту того податкового (звітного) періоду, у якому вони зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних. Доказів того, що позивач позбавлений можливості включити до податкового кредиту звітного (податкового) періоду або будь-якого наступного звітного (податкового) періоду в межах 1095 календарних днів суми ПДВ, сплаченої (нарахованої) ним у зв'язку із придбанням послуг за договором послуг №  2018/у/СПО/463/85-18 від 26.04.2018, позивачем не надано. При цьому суд враховує, що не можуть бути включеними до податкового кредиту суми ПДВ, зазначені у податкових накладних, які не зареєстровані у ЄРПН. Натомість, матеріали справи свідчать, що податкова накладна відповідачем у ЄРПН зареєстрована. Враховуючи наявність зареєстрованої відповідачем у ЄРПН податкової накладної, за відсутності доказів не включення до податкового кредиту спірної суми ПДВ, суд вважає недоведеним факт заподіяння позивачеві збитків. Посилання позивача на постанови КГС від 06.06.2018 у справі №  920/1190/16 та від 03.12.2018 у справі №  908/76/18, які містять висновки щодо застосування норм права у правовідносинах щодо відшкодування збитків, пов'язаних із порушенням податкового законодавства, суд вважає помилковими, оскільки фактичні обставини у цих справах (відсутність реєстрації у ЄРПН відповідної податкової накладної, доведення понесення реальних збитків у зв'язку із порушенням обов'язку реєстрації податкової накладної) є відмінними від обставин, встановлених судом при розгляді справи №  910/14116/18. Стосовно тверджень позивача про несвоєчасну реєстрацію відповідачем податкової накладної, суд виходить з такого. Згідно із п. 44.1. ст. 44 України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Пунктом 187.1. статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Матеріали справи свідчать, що у відповіді на претензію відповідач зазначив про те, що виписав податкову накладну після надходження 27.06.2018 коштів на розрахунковий рахунок, оскільки позивач не повідомив відповідача про дату підписання актів наданих послуг, які фактично надійшли на адресу відповідача 27.06.2018. Доказів на спростування зазначених обставин та документів на підтвердження передання відповідачеві актів прийому-передачі наданих послуг у вказану у них дату, позивач не надав, хоча, як випливає зі змісту п.п 3.4., 6.1. Договору, процедура прийняття робіт завершувалася підписанням актів саме позивачем. За відсутності на момент формування показників податкової звітності належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції, у відповідача згідно із п.  44.1 ст. 44 ПК України були відсутні правові підстави для складання податкової накладної. Відповідно до ст. ст. 13, 74 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Всупереч встановленого процесуальним законодавством  обов'язку доказування, позивачем не доведено наявності наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, що є підставою для стягнення збитків, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. Відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача. Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ВИРІШИВ: В задоволенні позову відмовити повністю. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України. Повне рішення складено 25.02.19. Суддя                                                                                                     Т.М. Ващенко