Ухвала

від 25.02.2019 по справі 336/1182/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 336/1182/19

пр. № 2/336/1719/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Дмитрюк О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 (представник позивача - ОСОБА_2) до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - П'ята Запорізька державна нотаріальна контора, Об'єднання співвласників багатоповерхового будинку Весна-3, про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

21.02.2019 р. до суду надійшла зазначена позовна заява.

Вивчивши позовну заяву та додатки що до неї додані, суд приходить до переконання, що позовна заява не відповідає вимогам Цивільного процесуального кодексу України:

За вимогами ст. 175 ч.3 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема,

-зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

За позовом позивач визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5, який помер 05.10.1995 року. У такому випадку позов підлягає грошовій оцінці, та має бути зазначено ціну позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

До позовної заяви додано клопотання ОСОБА_1, в інтересах якої діє її представник, про звільнення від сплати судового збору з посиланням на скрутне матеріальне становище.

Перевіривши доводи клопотання про звільнення від сплати судового збору та їх обґрунтованість доказами, суддя вважає, що вбачаються підстави для відмови в задоволенні клопотання, виходячи з наступного.

Судовий збір, як складова частина судових витрат, виконує, зокрема, компенсаційну і превентивну функцію, які полягають у відшкодуванні коштів, витрачених державою на здійснення правосуддя, а також коштів, витрачених особами, що звертаються до суду або вчиняють певні процесуальні дії, а також попереджає необґрунтовані звернення до судів, забезпечує виконання юридично зацікавленими в результаті справи особами своїх процесуальних обов'язків.

Європейський суд з прав людини у рішенні по "Справа "Креуз проти Польщі" (Case of Kreuz v. Poland)" від 19.06.2001 року окремо наголосив, що «характеристики судового провадження, як справедливість, відкритість та невідкладність, насправді не мають жодної цінності, якщо таке провадження передусім не порушено і в цивільних справах навряд чи можна уявити верховенство права без можливості мати доступ до суду» .

Проте Європейський суд з прав людини вважає, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення Європейського суду з прав людини "Справа Ейрі" від 09.10.1979 року).

Таким чином, "право на суд" не є абсолютним. Право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави та з боку держави може бути піддане обмеженням, зокрема шляхом встановлення помірного судового збору.

Законодавством України зазначене правове положення знайшло своє відображення в ст. 8 Закону України "Про судовий збір", ст. 136 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Як вбачається з наведеної норми, єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану.

Враховуючи, що відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу. Доказами рівня майнового стану фізичної особи можуть бути, наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про відсутність доходу тощо, які належним чином підтверджують, що майновий стан особи перешкоджає сплаті судового збору у встановлених законом розмірах і в строки. Аналізуючи наведене, суддя дійшов до висновку, що особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Зокрема, законом який регулює питання про сплату судового збору, його розміру, порядок сплати, повернення і звільнення від сплати судового збору є Закон України Про судовий збір .

Відповідно до ст. 5 Закону України Про судовий збір визначено вичерпаний перелік осіб які звільнені від сплати судового збору, позивач, до кола яких, не входить.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.1 постанови від 17.10.2014 р. Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах , при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами, у чіткій відповідності до ЦПК, Закону України Про судовий збір , забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами позивача щодо можливості звернення до суду та інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ.

Відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , з 01.01.2019 р. ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою встановлена у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768,40 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (9605 грн.).

Виходячи зі змісту позовної заяви та додатків, що до неї додані, розмір судового збору складає 4133,47 грн. грн..

Судовий збір має бути сплачений на розрахунковий рахунок 31214206008009, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998, Отримувач коштів: УК у Шевченківському районі м. Запоріжжя, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38025367, Код класифікації доходів бюджету: 22030001, Призначення платежу: Судовий збір (Державна судова адміністрація), код 37408380, (Платник фізична особа в платіжному документі у графі "КОД ПЛАТНИКА" повинна вказати свій ідентифікаційний код).

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України позовна заява подана без додержання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 4, 175, 177, 185, 258-260 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 (представник позивача - ОСОБА_2) до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - П'ята Запорізька державна нотаріальна контора, Об'єднання співвласників багатоповерхового будинку Весна-3, про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви не пізніше семи днів з дня отримання ухвали.

РозвЂ�яснити, що інакше позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Дмитрюк