Постанова

від 13.06.2007 по справі 25/329

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

25/329

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

13 червня 2007 р.                                                                                   № 25/329  

    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуАТ “Компані Насьональ Ер Франс”в особі представництва в Україні

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.10.2006 р.

у справі№ 25/329

господарського судум. Києва

за позовомПідприємства “Юридична фірма “ОВ”

доАТ “Компані Насьональ Ер Франс”в особі представництва в Україні

провідшкодування матеріального збитку та моральної шкоди

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:Красилюк П.П., дов. № 01/33 від 28.08.2006 р.;

відповідача:Гук А.Р., дов. № 295/2007 від 19.03.2007 р.;

В С Т А Н О В И В:

У липні 2006 р. Підприємство “Юридична фірма “ОВ” (далі –Підприємство) звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просила стягнути з АТ “Компані Насьональ Ер Франс” (далі –Компанія) в особі представництва в України матеріальний збиток у розмірі 3 327 (євро) у гривневому обчисленні, а також відшкодування за заподіяння моральної шкоди у розмірі 10 000 EUR (євро) у гривневому обчисленні.

Позовні вимоги Підприємство обґрунтовувало тим, що на підставі ст. 512 ЦК України громадяни України Мучник О. Г. та Мучник В.В. (далі –Пасажири), уклавши договір № 1 від 05.06.2006 р., відступили йому право вимоги, яке у них виникло внаслідок втрати Компанією їхнього багажу та яке складається з матеріальної шкоди (вартості багажу та квитків) у розмірі 3 327 (євро), та моральної шкоди у розмірі 10 000 EUR (євро), які підлягають стягненню на підставі норм ЦК України.

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.08.2006 р. (суддя Морозов С.М.) позовні вимоги Підприємства задоволено частково: з Компанії стягнуто 21 241,00 грн. матеріальних збитків (еквівалент 3 327 (євро)), а в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 EUR (євро) відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2006 р. (колегія суддів: Моторний О.А., Кошіль В.В., Вербицька О.В.) рішення господарського суду м. Києва від 15.08.2006 р. залишено без змін.

В частині задоволення позовних вимог вказані судові акти прийняті з мотивів, наведених Підприємством у позовній заяві, з посиланням на норми ЦК України, Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” та Варшавської конвенції для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень (далі – Варшавська конвенція).

В частині відмови у задоволенні позовних вимог вказані судові акти мотивовані посиланням на ст. 515 ЦК України, яка встановлює, що заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Компанія в особі представництва в Україні звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2006 р. та рішення господарського суду м. Києва від 15.08.2006 р. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Компанія обґрунтовує тим, що господарські суди першої та другої інстанції при вирішенні спору порушили ст. 10 ЦК України, ст. 19 Закону України “Про міжнародні договори України”, ст. 9 Конституції України, неправильно застосували ст. 25 Варшавської конвенції, ст. ст. 3, 614 та 924 ЦК України, ст. 33 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”.

Підприємство не скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Компанії до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Компанії не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

– 18.04.2006 р. Пасажири придбали у Компанії квитки по маршруту: Київ (Україна) –Париж (Франція) –Дюссельдорф (Німеччина) і на зворотний шлях: Дюссельдорф (Німеччина) –Париж (Франція) –Київ (Україна).

– 03.05.2006 р. Пасажири вилетіли літаком з Дюссельдорфу до Парижу, де в аеропорту Шарль де Голль передбачалась їх пересадка на літак рейсу №1152, що відлітав о 10:05 за місцевим часом до Києва;

– в аеропорту Шарль де Голль Пасажири, не отримавши повної і своєчасної інформації про місце реєстрації квитків і виходу до літака, не змогли вилетіти своїм рейсом, у зв'язку з чим вони доплатили 238 EUR (євро) і придбали квитки на рейс № AF 2852, що відітав о 15:10 за місцевим часом до Києва;

– прибувши 03.05.2006 р. у Державний міжнародний аеропорт “Бориспіль”, Пасажири звернулись до служби розшуку із проханням повідомити про долю багажу, що складався з трьох сумок;

– працівники служби розшуку повідомили Пасажирам про те, що в Державний міжнародний аеропорт “Бориспіль” була доставлена тільки одна сумка з номером багажної квитанції №465496, а дві інші сумки були затримані в аеропорту Шарль де Голль;

– 04.05.2006 р. у Державному міжнародному аеропорту “Бориспіль” Пасажири одержали дві сумки, що прибули з Франції, а третю сумку, що 03.05.2006 р. прибула у Державний міжнародний аеропорт “Бориспіль”, знайдено не було, через що вони звернулись з відповідною заявою про розшук у відділення міліції вказаного аеропорту;

– 18.05.2006 р. Пасажири письмово звернулись до Компанії з вимогою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної втратою вказаного багажу;

– Компанія листом від 13.06.2006 р. повідомила Пасажирів, що готова відшкодувати за втрату багажу 1200 USD (доларів США) кожному з них (у гривневому еквіваленті), тобто “максимальний розмір відповідальності авіакомпанії за втрату багажу, що встановлений міжнародним законодавством”, при цьому Компанія обґрунтувала свою пропозицію застосуванням обмеженої відповідальності відповідно до правил Монреальської конвенції для уніфікації деяких правил міжнародних перевезень;

– запропонована Компанією сума грошових коштів виплачена не була через відмову Пасажирів;

– 05.06.2006 р. Пасажири, шляхом укладення договору уступки права вимоги № 1, відступили Підприємству право вимоги до Компанії, яке у них виникло внаслідок втрати їхнього багажу.

Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про те, що матеріальні збитки Пасажирам (через втрату багажу) були заподіяні у результаті бездіяльності Компанії, яка у порушення положень ст. ст. 3 та 924 ЦК Україна не організувала у Державному міжнародному аеропорту  “Бориспіль” належну схоронність і видачу багажу особам, які користуються її послугами, що свідчить про наявність вини Компанії у втраті багажу.

Згідно зі ст. 22 Варшавської конвенції при перевезенні зареєстрованого багажу і товарів відповідальність перевізника обмежується сумою в двісті п'ятдесят франків з кілограма, за виключенням випадків, коли роблять спеціальну заяву про зацікавленість в доставці до місця призначення і сплачують, якщо це потрібно, додатковий збір.

Ст. 25 Варшавської конвенції містить умови, при яких обмежена відповідальність не застосовується, а саме –якщо буде доведено, що шкода відбулася в результаті дії або недогляду перевізника або поставлених ним осіб, вчиненого з наміром заподіяти шкоду або нерозважливо і з усвідомленням того, що в результаті цього, можливо, спричиниться шкода, а також при умові, що у випадку такої дії або недогляду поставленої особи буде також доведено, що вона діяла в межах своїх службових обов'язків.

Таким чином, у даному випадку не може застосовуватись обмежена відповідальність за шкоду, завдану в результаті недогляду Компанії, оскільки, як зазначено вище, Компанія не організувала у Державному міжнародному аеропорті  “Бориспіль” належну схоронність і видачу багажу Пасажирам, що свідчить про її недогляд, вчинений нерозважливо і з усвідомленням того, що в результаті цього, можливо, спричиниться шкода.

Тобто, висновки господарського суду першої та другої інстанції про відповідальність Компанії за втрату вантажу Пасажирів у повному обсязі є обґрунтованими.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2006 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Компанії не спростовують висновку апеляційного господарського суду, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу АТ “Компані Насьональ Ер Франс” в особі представництва в України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2006 р. у справі № 25/329 господарського суду м. Києва –без змін.

Головуючий суддя                                                   Г.А. Кравчук

Суддя                                                                      Г.М. Мачульський

 Суддя                                                                      В.І. Шаргало