Ухвала

від 20.02.2019 по справі 357/11219/18

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/11219/18

1-кс/357/680/19

У Х В А Л А

20 лютого 2019 року Слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

за участі слідчого ОСОБА_3 ,

представника власника майна ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Біла Церква клопотання слідчого СВ Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , про арешт майна по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №12017110220000014 від 06 січня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся слідчий СВ Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 з даним клопотанням про арешт майна, яке мотивоване тим, що ОСОБА_5 належить право оренди земельної ділянки площею 111,9633 га (кадастровий номер 3222980900:06:002:0003) для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, строком на 21 рік, розташовану на території Вікторівської сільської ради (за межами населеного пункту) Миронівського району, Київської області.

Право оренди земельної ділянки виникло у ОСОБА_5 у порядку, передбаченому ст. 123, 124, 125 ЗК України.

21 жовтня 2014 року Головним управлінням Держземагенства у Київській області було видано Наказ №10-8613/15-14-сг «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки», яким затверджено «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_5 для ведення фермерського господарства на території Вікторівської сільської ради (за межами населеного пункту) Миронівського району, Київської області» та передачу в оренду ОСОБА_5 земельної ділянки площею 111.9633 га (кадастровий номер 3222980900:06:002:0003) для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, строком на 21 рік, розташовану на території Вікторівської сільської ради (за межами населеного пункту) Миронівського району, Київської області.

17 листопада 2014 року Головним управлінням, Держземагенства у Київській області укладено Договір оренди землі з ОСОБА_5 , згідно якого останньому передано в оренду строком на 21 рік земельну ділянку кадастровий номер 3222980900:06:002:0003, площею 111,9633 га, для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Вікторівської сільської ради (за межами населеного пункту) Миронівського району, Київської області

26 травня 2015 року право оренди земельної ділянки площею 111,9633 га кадастровий номер 3222980900:06:002:0003, що виникло на підставі договору оренди землі від 17 листопада 2014 року за ОСОБА_5 було зареєстровано, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права було внесено запис № 9850307 державним реєстратором ОСОБА_6 Реєстраційної служби Макарівського районного управління юстиції Київської області.

Згідно ст. 125 ЗКУ право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином ОСОБА_7 було набуто право оренди на земельну ділянку площею 111,9633 га кадастровий номер 3222980900:06:002:0003 відповідно до положень діючого законодавства України.

Приблизно в грудні 2016 року ОСОБА_5 дізнався, що державну реєстрацію на земельну ділянку площею 111,9633 га кадастровий номер 3222980900:06:002:0003, право оренди на яку належить йому на підставі договору оренди від 17 листопада 2014 року, протиправно було скасовано, а земельну ділянку поділено на 10 нових земельних ділянок, частину з яких передано у приватну власність іншим особам, а саме було поділено на земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 3222980900:06:002:0007, 3222980900:06:002:0008.

В свою чергу земельна ділянка з кадастровим номером 3222980900:06:002:0007 була розділена на земельні ділянки з кадастровими номерами (нові незаконні власники):

- 3222980900:06:002:0009 ( ОСОБА_8 );

- 3222980900:06:002:0010 ( ОСОБА_9 ),

- 3222980900:06:002:0011 ( ОСОБА_9 );

- 3222980900;06:00І:0012 ( ОСОБА_10 );

- 3222980900:06:002:0013 ( ОСОБА_9 );

- 3222980900:06:002:0014 ( ОСОБА_9 );

- 3222980900:06:002:0015 ( ОСОБА_9 );

- 3222980900:06:002:0016 ( ОСОБА_9 );

- 3222980900:06:002:0017, які в подальшому були передані у власність вказаним фізичним особам.

ОСОБА_5 добровільно не відмовлявся від права оренди земельною ділянкою.

Будь-яких судових рішень, повідомлень чи рішень органів державної виконавчої влади про примусове припинення права оренди земельною ділянкою з підстав, зазначених ст. 141 Земельного кодексу України ОСОБА_5 також не отримував.

Вбачається, що ОСОБА_5 протиправно та внаслідок грубого порушення Положень ст. 116, 141-144 Земельного кодексу України був позбавлений права оренди земельної ділянки площею 111,9633 га (кадастровий номер 3222980900:06:002:0003) розташовану на території Вікторівської сільської ради (за межами населеного пункту) Миронівського району, Київської області.

За даним фактом 06 січня 2017 року було розпочате досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України (підробка документів). В ході досудового розслідування слідчий СВ Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 звернувся із клопотанням, погодженим заступником керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_11 про накладання арешту з урахуванням його уточнення, а саме: накласти арешт, та заборонити відчужувати, - на земельні ділянки 3222980900:06:002:0009, яка належить ОСОБА_8 , 2980900:06:002:0012, яка належить ОСОБА_10 , 3222980900:06:002:0010, 3222980900:06:002:0011, 3222980900:06:002:0012, 3222980900:06:002:0013, 3222980900:06:002:0014, 3222980900:06:002:0015, 3222980900:06:002:0016 ОСОБА_9 . 3аборонити державному реєстратору здійснювати державну реєстрацію змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з приводу зміни право власності на земельні ділянки 3222980900:06:002:0009; 3222980900:06:002:0010; 3222980900:06:002:0011; 3222980900:06:002:0012;3222980900:06:002:0013;3222980900:06:002:0014;3222980900:06:002 гС015; 3222980900:06:002:0016; 3222980900:06:002:0017.

Представник власника майна, щодо якого вирішується питання про арешт адвокат ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на наступне. ОСОБА_9 , є власником вказаних земельних ділянок. Дані земельні ділянки набуті останньою на підставі чинного законодавства, право власності на день розгляду судом клопотання про накладення арешту в судовому порядку недійсним не визнано та не скасовано.

На момент звернення до Відділу у Миронівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київські області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою іі до відведення земельних ділянок для ведення особистого фермерського господарства, а саме в лютому 2015 року будь-яких прав власності або інших речових прав за третіми особами на вищевказані спірні ділянки не значилось та не було зареєстровано.

На момент і Державної реєстрації даної земельної ділянки, інформація про зареєстроване право і в Державному земельному кадастрі та про укладення договору оренди землі на земельну ділянку загальною площею 111,9633 га була відсутня.

Разом з цим, під час здійснення реєстрації права власності за ОСОБА_9 в період 2016- 2017 років будь-яких прав власності та/або інших речових прав за третіми особами в Єдиному державному реєстрі речових прав на вищевказані земельні ділянки зареєстровано не було.

Більш того, буді-яких позовів до ОСОБА_9 як до добросовісного набувача майна зі сторони Головного управління Держгеокадастру у Київській області, як належного розпорядника майна або прокурора в рамках представництва про витребування майна з її володіння на день розгляду клопотання про арешт майна в жодних судах не перебуває та рішень не приймалось.

Тому, не зрозуміло посилання слідчого в клопотанні на розкрадання державних земель із зазначенням її вартості в сумі 6294900 гривень, оскільки предметом досудового розслідування протиправне позбавлення права оренди ОСОБА_5 .

Безпосередньо самим ОСОБА_5 не вчинено жодної дії на оформлення права власності на земельну ділянку, доказів протилежного, які б засвідчували наміри останнього оформити за собою право власності, як то матеріали досудового розслідування так і клопотання про арешт майна не містять.

Тому у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірних земельних ділянок, проявивши розумну обачність, ОСОБА_9 були виконанні всі дії направленні на перевірку можливості порушення прав третіх осіб стосовно цих земельних ділянок, а тому набуття і реєстрація права власності відбулася відповідно до вимог чинного законодавства, що в свою чергу свідчить про мою добросовісність під час такого набуття поза розумним сумнівом.

Проте, досудове розслідування кримінального правопорушення здійснюється за кваліфікацією ч.1 ст.368 КК України, яка взагалі не передбачає такого виду покарання як конфіскація майна, скільки основне покарання передбачає штраф до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років.

Підсумовуючи вищенаведене, просить слідчого суддю відмовити слідчому СВ Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області в задоволенні клопотання про арешт майна та заборону здійснювати державну реєстрацію змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вислухавши слідчого, який в судовому засіданні клопотання повністю підтримав та просив задовольнити, представника власника майна, який проти його задоволення заперечував, вивчивши клопотання та матеріали, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана не обґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому законом порядку позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Як передбачено у ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1. збереження речових доказів;

2. спеціальної конфіскації;

3. конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4. відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження речового доказу.

Як передбачено у ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, яким в даному випадку є земельні ділянки, які на даний час являються об`єктом кримінального посягання з боку невстановлених досудовим розслідуванням осіб.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 Кримінально-процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Як вбачається з матеріалів клопотання, у провадженні Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області, перебуває кримінальне провадження № 12017110220000014 від 06 січня 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно земельні ділянки 3222980900:06:002:0009, належить ОСОБА_8 , 2980900:06:002:0012, належить ОСОБА_10 , 3222980900:06:002:0010, 3222980900:06:002:0011, 3222980900:06:002:0012, 3222980900:06:002:0013, 3222980900:06:002:0014, 3222980900:06:002:0015, 3222980900:06:002:0016 належать ОСОБА_9 .

Речовими доказами зазначені земельні ділянки не визнано.

Згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" № 5245-VI від 06 вересня 2012 року, з 01 січня 2013 року повноваження по розпорядженню земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності відносяться до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Відповідно до п.п. 2, 5 ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади Державне агентство земельних ресурсів України реорганізоване шляхом перетворення в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, є правонаступником Дерэ/савного агентства земельних ресурсів України. |

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, тому числі і Головне управління Держгеокадастру у Київській області; реорганізовані територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держземагенств у Київській області шляхом його приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Київській області. Встановлено, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам /Державної дружби з питань геодезії, картографії та кадастру. 25 квітня 2015 року була проведена державна реєстрація Головного управління Держгеокадастру у Київській області в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За положеннями статті 328 ЦК право власності надувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

При цьому згідно з частиною 1 статті 334 ЦК право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної ості є непорушним.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 17 Закову України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Досудове розслідування кримінального правопорушення здійснюється за кваліфікацією ч.1 ст.368 КК України, яка взагалі не передбачає такого виду покарання як конфіскація майна, оскільки основне покарання передбачає штраф до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років.

Слідчим не надано, до матеріалів клопотання підтвердження того, що ОСОБА_5 заявлено цивільний позов. Зокрема, не містять матеріали клопотання і відомостей про набуття ОСОБА_9 - статусу цивільного відповідача в кримінальному провадженні.

Клопотання не містить протоколу допиту потерпілого на підставі якого підтверджується факт порушеного права ОСОБА_5 ..

В свою чергу, не містить клопотання і відомостей про те, що ОСОБА_5 перешкоджають у користуванні орендованою землею. Будь-яких позовів про усунення перешкод до ОСОБА_9 заявлено не було.

Посиланням слідчого на те, що в разі не застосування арешту на земельні ділянки може призвести до їх відчуження (зникнення), втрати або інших наслідків повністю спростовується фактичною дією мораторію на відчуження сільськогосподарських земель, що визначено Законом України «Про внесення змін до розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо продовження заборони відчуження сільськогосподарських земель» до 01 січня 2020 року.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96 - 2 КК України.

Слідчим, в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надано достатніх і належних доказів тих обставин, що таке майно відповідає критеріям, визначеним у пунктах 1-4 ч. 1 сі. 96-2 КК України.

В зв`язку з чим, викладені доводи слідчого про арешт майна з посилання на мотиви завдання арешту так і його підстави застосування фактично не були обґрунтовані та не мають належних та допустимих письмових доказів, як то потребує кримінальне процесуальне законодавство.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

При накладенні, арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон вимагає аби докази були такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину.

Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження незважаючи на настання негативних наслідків по відношенню до підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іаатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-A, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп 49 - 62, від 10 травня 2007року. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідно балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А №52).

Слідчий суддя, вивчивши клопотання, матеріали кримінального провадження, приходить до переконання, що клопотання не обґрунтоване та задоволенню не підлягає, оскільки відсутні достатні підстави вважати, що вказані у клопотанні земельні ділянки відповідають критеріям, зазначеним ст. 98 та ст.167 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя,-

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання слідчого СВ Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Білоцерківської місцевої прокуратури ОСОБА_11 про арешт майна по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №12017110220000014 від 06 січня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України залишити без задоволення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 25 лютого 2019 року, о 8 годині 50 хвилин.

Слідчий суддяОСОБА_1