Постанова

від 07.06.2007 по справі 7/268-06-9137

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

7/268-06-9137

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

07 червня 2007 р.                                                                                   № 7/268-06-9137  

Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Першиков Є.В.

судді Данилова Т.Б.

Ходаківська І.П.

розглянув

касаційну скаргу ВАТ "Чорноморський регіональний центр туризму"

на  постанову від 22.02.2007р. Одеського апеляційного господарського суду  

у справі№ 7/268-06-9137  господарського суду  Одеської області

за позовом ВАТ "Чорноморський регіональний центр туризму"

до    ТОВ "ТЕРРАКС ЛТД"

про розірвання договору

За участю представників сторін:

від позивача –Яковлєв А.А., за довіреністю

від відповідача –Сорочан І.І., за довіреністю

                              Цимбал Ю.І., за довіреністю

                                                  ВСТАНОВИВ:

         ВАТ „Чорноморський регіональний центр туризму" (далі -ВАТ) звернулось з уточненою позовною заявою (а. с. 50) до ТОВ „ТЕРРАКС" ЛТД (далі -ТОВ), в якій просило розірвати договір від 02.03.2006 р. про спільну діяльність без створення юридичної особи, виселити ТОВ з будівельного майданчику за адресою: м. Одеса, провулок Морський, 2, зобов'язати ТОВ не чинити перешкод у будівництві сімейно-оздоровчого комплексу, розташованого в прибережній зоні в районі 8-ї станції Великого Фонтану, стягнути з ТОВ судові витрати та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 1000 грн.

        Рішенням господарського суду від 31.10.2006р. позовні вимоги задоволені повністю та розірвано на майбутнє договір від 02.03.2006р. про спільну діяльність без створення юридичної особи, виселено ТОВ з будівельного майданчику за адресою: м. Одеса, провулок Морський, 2, зобов'язано ТОВ не чинити перешкод ВАТ та визначеним ВАТ підрядникам у будівництві сімейно-оздоровчого комплексу, розташованого в прибережній зоні в районі 8-ї станції Великого Фонтану, провулок Морський, 2, з ТОВ стягнуто судові витрати.

         Постановою від 22.02.2007р. Одеського апеляційного господарського суду апеляційна скарга ТОВ "ТЕРРАКС ЛТД" задоволена. Рішення господарського суду Одеської області від 31.10.2006 р. по справі № 7/268-06-9137 скасоване. В позові відмовлено.

        ВАТ "Чорноморський регіональний центр туризму" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду України від 22.02.2007р. та залишити без змін рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2006 р. у справі  № 7/268-06-9137.   

        Відповідно до розпорядження Заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й.  від 07.06.2007 р. у зв'язку зі значним завантаженням судді Савенко Г.В., яка входила до складу колегії, що призначала справу до розгляду, справа розглядається колегією суддів у наступному складі: головуючий –Першиков Є.В., судді – Ходаківська І.П., Данилова  Т.Б.  

         Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

        Як вбачається з матеріалів справи 02.03.2006 р. між ВАТ "Чорноморський регіональний центр туризму" і ТОВ "ТЕРРАКС" ЛТД був укладений Договір про спільну діяльність  без  створення  юридичної особи,  спрямований на завершення  спільними  силами будівництва Сімейного оздоровчого комплексу круглорічної дії на базі об'єкта незавершеного будівництва готелю, розташованого в прибережній зоні в районі 8-й станції Великого Фонтана, м.Одеса, пров. Морський, 2 .

        Відповідно до п.п. 2.1, 2.3 договору ТОВ "ТЕРРАКС" ЛТД зобов'язалось у визначений строк виконати доручений йому комплекс робіт по завершенню будівництва комплексу у відповідності з проектно-кошторисною документацією, побудувати комплекс ввести його в експлуатацію, а ВАТ "Чорноморський регіональний центр туризму" зобов'язалось надати ТОВ "ТЕРРАКС" ЛТД будівельний майданчик, передати функції замовника на період завершення будівництва, прийняти завершений будівництвом комплекс.

         Приміщення у комплексі підлягають розподілу згідно п.п. 2.4, 5.5, 5.6 Договору пропорційно до часток та витрат сторін в спільній діяльності, при цьому розмір частки ВАТ "Чорноморський регіональний центр туризму" визначається вартістю частини незавершеного будівництва, яка передається ним ТОВ «ТЕРРАКС»ЛТД.

          У разі дострокового розірвання договору кожна Сторона має право на отримання у власність незавершеного будівництва пропорційно її частки в спільній діяльності (п.11.5).

         Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовом і уточнюючи свої позовні вимоги, позивач в якості правового обґрунтування позову, посилався безпосередньо на порушення відповідачем приписів ст. ст. 3, 203, 215, 230, 331, 509, 627, 651, ч. ч. 2, 3, 4 ст. 849, ст. 1141 та ч. 2 ст. 1142 ЦК України, ст. 188 ГК України (а. с. 2, 50).

         Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

        Так, статтями 3, 203 ЦК України визначено загальні засади (принципи) цивільного законодавства та загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину (договору).

       Проте, як вірно встановлено апеляційним судом, будь-які докази порушення сторонами вимог зазначених вище норм чинного законодавства при укладенні Договору і додаткової угоди до нього в матеріалах справи відсутні.                               

       Апеляційна інстанція обґрунтовано визнала неправомірним посилання позивача, як на правову підставу розірвання Договору, на приписи ч. ч. 2, 3, 4 ст. 849 ЦК України, якими законодавець встановлює права замовника під час виконання робіт, оскільки позивач по спірному Договору не являється замовником. Як вірно зазначив апеляційний суд і про що відсутній спір, сторони уклали  Договір спільної діяльності без створення юридичної особи та свої права і обов'язки визначили в пункті 3 цього Договору, а за пп. 3.3.1 підпункту 3.3 п. 3 саме Учасник 2, тобто відповідач по справі, зобов'язався прийняти на себе функції замовника.

        Отже приписи ч. ч. 2, 3 та 4 ст. 849 ЦК України можуть стосуватись безпосередньо правовідносин відповідача як замовника при укладенні ним договорів з підрядниками по будівництву Комплексу.

       Безпідставним є також посилання позивача на приписи ст. 1141 ЦК України, оскільки в зазначеній нормі законодавець визначає підстави  припинення договору простого товариства. В той же час, позивач вимоги про припинення Договору і додаткової угоди до нього не заявляє та ніякого обґрунтування в цій частині позовна заява не містить. Позивач заявив вимогу саме про розірвання спірного Договору.

Посилаючись на приписи ст. 651 ЦК України, яка встановлює підстави для розірвання договорів при відсутності на це згоди іншої сторони, позивач повинний був навести докази саме істотного порушення відповідачем Договору і додаткової угоди до нього, що і вимагає наведена норма.

При цьому в частині 2 ст. 651 ЦК України законодавець визначив, що під істотним слід розуміти таке порушення стороною договору, коли внаслідок   завданої   шкоди   позивач   значною   мірою   позбавляється   того,   на   що   він  розраховував  при укладенні договору.

Як встановлено апеляційним судом в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач позбавляється чогось, на що він розраховував отримати при підписання договору і додаткової угоди до нього.

Не може бути взято до уваги посилання позивача на ч. 2 ст. 1142 ЦК України, яка регулює порядок відмови та розірвання договору простого товариства при відсутності порушення іншою стороною умов договору,  оскільки вказана норма передбачає необхідність наведення позивачем  поважної причини такого розірвання, про що в позовній заяві також не зазначено.

Згідно п. 11.4 договору сторони домовились, що підставами для дострокового розірвання договору можуть бути лише грубе та систематичне невиконання однією із сторін своїх зобов'язань; грубе та систематичне порушення умов будівництва, обумовлених договором, вимог СНІПА, ДСТУ і діючих в будівництві нормативно-правових документів. Тому позивач, звертаючись з вимогою про розірвання договору, повинен був довести визначені законодавством та договором  підстави для його розірвання.  

При цьому, належними доказами зазначених обставин у відповідності до приписів ст. 34 ГПК України, можуть бути бухгалтерські документи, висновки відповідних контролюючих органів або уповноважених спеціалістів і т. д.        

         Проте,  як вірно зазначено апеляційним судом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на особисті листи, адресовані ним відповідачу та генпідряднику, а також листи генпідрядника, адресовані відповідачу, які всупереч наведеній нормі ГПК України суд першої інстанції  безпідставно визнав належними доказами при задоволенні вимог про розірвання договору. Як встановлено апеляційним судом, наявні в справі докази: протокол зборів учасників, лист № 172, підписаний представником технічного нагляду А.Г. Курис, платіжні доручення про перерахування відповідачем на рахунок позивача грошових коштів, дозвіл на виконання робіт, виданий позивачу із строком дії до 01.09.2005 р., протокол робочої зустрічі (а. с. 53-55, 57, 100-106, 135, 149-150) та залучені апеляційною інстанцією докази: акт про наявність дефектів від 10.08.2006 р., дефектний акт № 1 від 21.08.2006 р. свідчать про належне виконання відповідачем умов Договору.

          Отже, обставини, які позивач зазначає в якості підстав для розірвання Договору, не являються такими в розумінні п. 11.4 Договору та не відповідають вимогам ст. 651 ЦК України, ст. 188, 206 ГК України.      

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційний господарський суд виконав всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, тому підстави для скасування постанови апеляційного господарського суду відсутні.

       Керуючись, ст.ст. 111-5,  111-9, 111-7, 111-11   Господарського процесуального кодексу України,   Вищий господарський суд України

                                                    ПОСТАНОВИВ:

       Касаційну скаргу ВАТ "Чорноморський регіональний центр туризму" залишити без задоволення.

       Постанову від 22.02.2007р. Одеського апеляційного господарського суду у справі № 7/268-06-9137  господарського суду  Одеської області залишити без змін.

Головуючий    суддя                                                                     Є. Першиков

Судді                                                                                               Т. Данилова

                                                                                                        І.  Ходаківська