Рішення

від 22.02.2019 по справі 420/220/19

НОВОПСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 22.02.2019

ЄУ № 420/220/19

Провадження №2-о/420/75/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2019 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі головуючого судді Проньки В.В.

за участю секретаря судового засідання Сіренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в смт. Новопсков цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Станично-Луганський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернулась до Новопсковського районного суду Луганської області з заявою, в якій просить встановити факт народження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянкою України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, дитини чоловічої статі, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 року у місті Луганськ, Луганська область, Україна, батьком якого є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України.

В обґрунтування своєї заяви заявник зазначила, що вона з лютого 2016 року перебуває у цивільному шлюбі з ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Луганськ вона народила дитину - хлопчика вагою 2800 грамів. Звернувшись до Станично-Луганського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області їй було відмовлено в проведенні державної реєстрації народження дитини, оскільки медичне свідоцтво видане на непідконтрольній українській владі території, а тому встановлення народження особи на тимчасово окупованій території можливе лише в судовому порядку. При таких обставинах вона змушена звернутись до суду, оскільки не маю можливості зареєструвати факт народження сина в органах ДРАЦС.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 08 лютого 2019 року відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження на 22 лютого 2019 року.

Заявник до судового засідання не з'явилася, в своїй заяві просить справу розглядати без її участі.

Представник заінтересованої особи - Станично-Луганського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, в якій просить справу розглядати без його участі, рішення просить прийняти на розсуд суду.

Заінтересована особа ОСОБА_2 до судового засідання не з'явився, надав заяву, в якій просить розгляд справи проводити без його участі, з заявленими вимогами згоден в повному обсязі.

Враховуючи клопотання учасників судового процесу, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає можливим задовольнити вимоги заявника з огляду на таке.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Луганськ, є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3, виданим 27 листопада 1997 року Кам'янобрідським РВ УМВС України в Луганській області.

На підтвердження факту народження дитини заявник надала дублікат медичного свідоцтва про народження №9 від 16.05.2018, виданий медичною установою, що розташована на території непідконтрольній українській владі, з якого вбачається, що у м.Луганськ ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_1 народила дитину - хлопчика вагою 2800 грамів, яка народилась доношенною, на 39 тижні вагітності, при одноплідних пологах.

Згідно листа Станично-Луганського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області №41/17.27-105 від 09.01.2019, заявнику в реєстрації народження дитини чоловічої статі, народженої ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_1, було відмовлено за наданими документами, оскільки надане заявником медичне свідоцтво про народження не є підставою для проведення державної реєстрації народження.

Оцінюючи медичне свідоцтво про народження як доказ, суд виходить з того, що відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно принципу 3 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитині має належати з його народження право на ім'я та громадянство.

Відповідно до ч.1 ст.7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Без державної реєстрації факту народження дитини, вона буде позбавлена можливості в подальшому реалізовувати свої права та обов'язки, що становитиме порушення ст. 8 та інших Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ст.ст. 26, 27, 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів кожен чинний договір є обов'язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись; учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору; договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об'єкта і цілей договору та з урахуванням будь-яких відповідних норм міжнародного права, які застосовуються у відносинах між учасниками.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки : документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі Лоізіду проти Туречиини ( Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45 ) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах Кіпр проти Туреччини ( Cyprus v. Turkey, 10.05.2001 ) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії ( Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016 ) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать ( Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96 ). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі Мозер проти Республіки Молдови та Росії наголосив, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою] ( Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142 ). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Відповідно до ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь - якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про громадянство України особа, батьки якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Згідно ч.1 ст.144 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану, а Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою постановою Верховної ради України №789-ХІІ від 27.02.1991, встановлено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров'я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров'я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності закладу документа охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Відповідно п.п. а п. 2, 3, 22, 23 гл. 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000, підставами для проведення державної реєстрації для народження дитини є медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), що видається закладом охорони здоров'я, незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи. Державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем народження дитини або за місцем проживання її батьків чи одного з них. При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою. Власне ім'я дитини визначається за згодою батьків. Власне ім'я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства визначається матір'ю дитини. По - батькові дитині присвоюється за власним іменем батька.

Згідно ч. 1 ст. 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для державної реєстрації народження сина.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Згідно зі ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ( Намібійські винятки ), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження дитини, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження дітей на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на повагу до приватного та сімейного життя та інших. При цьому суд враховує, що відомості про народження дитини ОСОБА_3 зазначені в медичному свідоцтві про народження, виданому на окупованій території.

Таким чином, суд вважає, що доводи заявника є законними, обґрунтованими і підтверджені наявними у справі доказами, а тому заява про встановлення факту народження ОСОБА_1 у м. Луганськ, Луганська область, Україна, ІНФОРМАЦІЯ_4 року дитини чоловічої статі, підлягає задоволенню.

В той же час суд зазначає, що оскільки заявник народила дитину не перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, то зазначити ім'я батька суд не може.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 317 ЦПК України рішення у даній справі про встановлення факту народження слід допустити до негайного виконання.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 81, 89, 259, 263-264, 317, 319, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Станично-Луганський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_2, задовольнити повністю.

Встановити, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 року народила в м. Луганськ, Луганська область, Україна, дитину чоловічої статі.

Заявник: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3, виданий 27 листопада 1997 року Кам'янобрідським РВ УМВС України в Луганській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

Заінтересована особа: Станично-Луганський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, код ЄДРПОУ 21758847, який знаходиться за адресою: вул. Центральна, 31, смт.Станиця Луганська, Луганська область.

Заінтересована особа: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт громадянина України серії НОМЕР_4, виданий 13 січня 1998 року Кам'янобрідським РВ УМВС України в Луганській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Допустити рішення до негайного виконання.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя: В.В. Пронька