Рішення

від 06.10.2020 по справі 420/220/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/220/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання Белінського Г.В.,

представник позивача Селівхова Г.В. (згідно з ордером),

представника відповідача Тараноського Р.В.(за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛЮС-ГРАНІТ-ІНВЕСТ" до Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2018 року, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

І. Суть спору

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛЮС-ГРАНІТ-ІНВЕСТ" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якій просив:

1. визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0050761410 від 21.11.2018 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання на зальну суму 304557,3 грн;

2. визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0050771410 від 21.11.2018 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання на зальну суму 822304,73 грн.

ІІ. Аргументи сторін.

(а) Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач за результатом проведення Управлінням аудиту Головного управління ДФС в Одеській області документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ПЛЮС- ГРАНІТ-ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 40825989) своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України відповідно до митної декларації від 14.06.2017 №UA125110/2017/409562 при ввезені товару трикотажне полотно... , склав Акт №2221/15-32-14-10-11/40825989 від 17.10.2018 року Про результати документальної невиїзної перевірки , в якому встановлені наступні порушення:

- пункту 2 частини 2 статті 5 Митного кодексу України, основних правил інтерпретації УКТЗЕД, затверджених Законом України Про Митий тариф України від 19 вересня 2013 року N584-VII;

- пункту 190.1 статті 190, пункту 206.16 статті 206 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки, Головне управління ДФС в Одеській області прийняло наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0050761410 від 21.11.2018 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання на зальну суму 304 557,3 грн. (у т.ч. за податковими зобов`язаннями 243645,84 грн, штрафні (фінансові) санкції - 60 911,46 грн.);

- №0050771410 від 21.11.2018 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання на зальну суму 822304,73 грн (у т.ч. за податковими зобов`язаннями 657843,78 грн., штрафні (фінансові) санкції - 164460,95 грн).

Позивач вважає, що документи, на які посилається митниця як на підставу для складання акту №2221/15-32-14-10-11/40825989 від 17.10.2018, не містять належних та допустимих доказів того, що документи, подані для митного оформлення містять неправдиві дані, що в силу ст. 62 Конституції України, є неприпустимим, тобто обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а у відповідях митної адміністрації Республіки Туреччина відсутня інформація щодо скоєння правопорушення будь - якою особою. Отже, на переконання позивача, складання даного Акту є безпідставним.

Враховуючи вказані обставини та норми чинного законодавства, податкові повідомлення-рішення №0050761410 від 21.11.2018 р. та №0050771410 від 21.11.2018 р., прийняті ГУ ДФС в Одеській області на підставі акту перевірки, є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

(б) Позиція Відповідача

Представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у відзиві, та в обґрунтування відзиву зазначив наступне.

З посиланням на фактичні обставини справи, відповідач вказує, що за митною декларацією від 14.06.2017 року №UA125110/2017/409562 ТОВ ПЛЮС-ГРАНІТ-ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 40825989) імпортувало на митну територію України 1 товар: трикотажне полотно, виготовлено з синтетичних волокон, поперечно в`язане, пофарбовано в різні кольори - вага нетто - 21 678кг. Торговельна марка - немає даних. Країна виробництва - TR,Туреччина. Виробник - Ucka Tekstil Veysel Karakose Кількість місць 901. Митна вартість товару, імпортованого за МД, заявлена декларантом за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та дорівнює - 281762,10 грн, від якої сплачено митні платежі на загальну суму 83401,58 грн., у тому числі мито - 22540,97 грн., ПДВ - 60860.61 грн.

Як зазначає відповідач, уповноважений орган Республіки Туреччина листом від 15.03.2018 (вх. ДФСУ від 06.04.2018 №15453/5) надав копії документів, які пов`язані з експортом товару з Туреччини, а саме:

- експортної митної декларації від 22.05.2017 року №17343100ех105884;

- інвойс від 22.05.2017 №041820.

Відповідач зазначив, що, співставленням даних, які містяться у графах 22, 46 експортної декларації від 22.05.2017 року №17343100ех105884 та МД від 14.06.2017 року №UA125110/2017/409562 встановлено, що фактурна вартість товару, заявлена при імпорті товару (10839,00 USD) є значно меншою, ніж фактурна вартість задекларована у експортній декларації (127 998,00 USD), яка надана уповноваженим органом Республіки Туреччина, що відображено у додатку 1 до Акта №2221/15-32-14-10-11/40825989 від 17.10.2018 року Про результати документальної невиїзної перевірки

У зв`язку з наведеним, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

(в) Відповідь на відзив

У відповіді на відзив позивач додатково зазначив, що Компанія Ucka Tekstil Veysel Karakose (Туреччина) виступала відправником товару, що переміщувався у контейнері №ARKU8365942, проте, жодні контрактні відносини між ТОВ ПЛЮС-ГРАНІТ-ІНВЕСТ та Компанією Ucka Tekstil Veysel Karakose відсутні.

Як вказує позивач, ТОВ ПЛЮС-ГРАНІТ-ІНВЕСТ отримувало товар за непрямим контрактом (тобто укладеним з фірмою, яка не є виробником товару) - Компанією Infort Trade LTD та здійснювало митне оформлення товарів за МД від 14.06.2017 № UA125110/2017/409562 на підставі наявних у нього документів, що виникли з правовідносин між ним і компанією Infort Trade LTD (стороною контракту) та заявлена декларантом митна вартість товару є дійсною вартістю в рамках контракту, про яку сторони домовились.

На переконання позивача, надання інформації від продавця товару щодо вищого рівня цін реалізації товару, ніж заявлені при митному оформленні на території України, якщо суб`єкт ЗЕД-резидент України придбав їх через посередника, суди не вважають документальним підтвердженням заниження митної вартості товарів при їх ввезенні на митну територію України (ухвала ВАСУ від 06.09.2016 у справі № 808/853/15, касаційне провадження К/800/9282/16).

У відповіді на відзив позивач зазначив, що з копії експортної декларації №17343100ЕХ105884 та фактури №041820 від 22.05.2017 року вбачається, що Компанія Ueka Tekstil Yeysel Karakose виставила Компанії YSM TEXTIL рахунок за товар фарбована трикотажна тканина , код згідно УКТЗЕД 6001920000, вага нетто 21659,50 кг, виробник ОРЕН ІПЛІК KVMATTT ТЕКСТИЛЬ ПАЗ.САН. BE ТІДЖ. на суму 127 998,09 дол. США., отримувачем якого є YSM TEXTIL , Україна, м. Одеса, вул. Кристаловського, 32, а не ТОВ ПЛЮС-ГРАНІТ-ІНВЕСТ .

У підсумку, позивач у відповіді на відзив зазначив, що, TОB ПЛЮС-ГРАНІТ-ІНВЕСТ здійснило митне оформлення товару трикотажне полотно на суму 10839,00 дол. США згідно рахунку, виставленого стороною контракту - Компанією Infort Trade LTD , а надані митними органами Туреччини документи стосуються поставки іншого товару фарбована трикотажна тканина від Компанії Ucka Tekstil Vevsel Karakose на адресу YSM TEXTIL , м. Одеса, вул. Кристаловського, 32 на суму 127998,09 дол. США.

Отже, на переконання позивача, документи, які стали підставою для складання спірного акту перевірки та донарахування платнику податків грошових зобов`язань не стосуються товару, оформленого ТОВ ПЛЮС-ГРАНІТ-ІНВЕСТ за МД №UA125110/2017/409562 від 14.06.2017 року.

ІІІ. Процедура та рух справи

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 28.01.2020 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 27.02.2019 року.

У підготовчому засіданні 27.02.2019 року суд продовжив строк підготовчого провадження у справі до дев`яноста днів, про що постановив ухвалу на місці.

15 квітня 2019 року представник позивача подав до суду клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Компанію Infort Trade LTD

24 квітня 2019 року представник позивача подав до суду заяву про виклик та допит свідка - директора компанії Infort Trade LTD ОСОБА_1 .

У підготовчому засіданні 24.04.2019 року суд постановив протокольну ухвалу, якою відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Компанію Infort Trade LTD , з огляду на те, що рішення суду не вплине на права та інтереси Компанії Infort Trade LTD .

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 02.05.2019 року задовольнив заяву представника позивача про виклик та допит свідка, постановив звернутись до іноземного компетентного суду Об`єднаних Арабських Еміратів із судовим доручення Одеського окружного адміністративного суду від 02.05.2019 року про виклик та допит свідка ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), директора Компанії "Infort Trade LTD" (Office No.515 & 517 A-1 Builiding Ajman Freezone,UAE), у зв`язку з чим суд зупинив провадження у справі №420/220/19 до надходження відповіді від компетентного органу іноземної держави на судове доручення Одеського окружного адміністративного суду від 02.05.2019 року про виклик і допит свідка.

У підготовчому засіданні 16.07.2020 року суд поновив провадження у справі №420/220/19, про що постановив ухвалу на місці.

Письмовою ухвалою від 16.07.2020 року суд витребував у відповідача, Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, засвідчену належним чином копію листа-відповіді від митних органів Туреччини від 15.03.2018 року (вх.№ДФСУ від 06.04.2018 р. №15453/5) та зупинив провадження по справі №420/220/19.

16 вересня 2020 року від представника відповідача надійшло клопотання про заміну відповідача по справі №420/220/19 з ГУ ДФС в Одеській області на правонаступника ГУ ДПС в Одеській області.

Ухвалою від 16.09.2020 року, постановленою на місці та занесеною до протоколу судового засідання, суд частково задовольнив клопотання представника відповідача про заміну відповідача у справі №420/220/19 та залучив до участі у справі Головне управління ДПС в Одеській області у якості другого відповідача (співвідповідача).

Протокольною ухвалою від 16.09.2020 року суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу №420/220/19 до судового розгляду на 01.10.2020 року.

IV. Обставини, встановлені судом

14.07.2017 року позивач подав електронну митну декларацію №UA125110/2017/409562 (т.1 а.с.47-48) щодо імпорту на територію України товарів з такими характеристиками: трикотажне полотно, виготовлене з синтетичних волокон, поперечно в`язане, пофарбовано в різні кольори, код товару - 60063920900, вагою нетто/брутто - 21678 кг/22110 кг, торговельна марка - немає даних, країна виробництва - Туреччина, виробник - компанія Ucka Tekstil Veysel Karakose, кількість місць - 901, загальна фактурна вартість - 10839,00 доларів США, умови доставки - CIF Одеса. Відповідно до вказаної декларації, відправником товарів є компанія Ucka Tekstil Veysel Karakose, а одержувачем - товариство з обмеженою відповідальністю ПЛЮС-ГРАНІТ-ІНВЕСТ .

До вказаної митної декларації, позивач надав зовнішньоекономічний контракт №2704-17 від 24.07.2017 року, укладений із компанією "Infort Trade LTD" (т.1 а.с.61-66), інвойс від 09.06.2017 року №Р-1/113/1 на загальну вартість товару у розмірі 10839,00 (т.1 а.с.50-51), коносамент №ARKIST0000218492 від 25.05.2017 року (т.1 а.с.54-55).

Відповідно до коносаменту №ARKIST0000218492 від 25.05.2017 року, перевезення товару, який позивач вказав у митній декларації UA125110/2017/409562 від 14.07.2017 року, здійснено у контейнері ARKU8365942, вагою бурто - 22110 кг, кількість місць - 910, із визначенням виду товару - тканина пофарбована з кодом ТН ЗЕД 60019200, відправник - компанія Ucka Tekstil Veysel Karakose.

14.06.2017 року Київська митниця ДФС прийняла рішення №UA125000/2017/000131/2 про коригування митної вартості товарів за декларацією №UA125110/2017/409562 від 14.07.2017 року та картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2017/00056 (т.1 а.с.67-69).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2017 року, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2018 року, визнано протиправними та скасовано рішення №UA125000/2017/000131/2 про коригування митної вартості товарів за декларацією UA125110/2017/409562 від 14.07.2017 року та картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2017/00056 (т.1 а.с.71-119).

При цьому, учасниками справи визнається той факт, що імпортовані позивачем товари за митною декларацією №UA125110/2017/409562 від 14.07.2017 року, випущені у вільний обіг за загальною фактурною вартістю товару у розмірі 10839,00 доларів США, що за курсом НБУ на день подання декларації становило 281762,10 грн., та саме з цієї суми позивачем сплачені відповідні митні платежі.

Судом встановлено, що на запит Департаменту адміністрування митних платежів Державної фіскальної служби України стосовно перевірки автентичності документів, на підставі яких здійснено митне оформлення трикотажного полотна, що ввезене на територію митну України на адресу ТОВ ПЛЮС-ГРАНІТ-ІНВЕСТ за МД від 14.06.2017 року №UA125110/2017/409562, митна адміністрація Туреччини надіслала відповідь із копіями експортної митної декларації №17343100ЕХ105884 від 22.05.2017 року та фактури №041820 від 22.05.2017 року (т.1 а.с.124-126).

Відповідно до інформації, яка міститься у графах експортної декларації №17343100ЕХ105884 від 22.05.2017 року та фактури №041820 від 22.05.2017 року, з Туреччини до України у контейнері ARKU8365942 відправлено товар за кодом товарної номенклатури 60019200 (тканина) вагою брутто 22100 кг, вагою нетто 21659,50 кг, кількість місць 901.

Відповідно до графи 22 експортної декларації та фактури №041820 від 22.05.2017 року, фактурна вартість експортованого товару дорівнює 127998,00 доларів США на умовах поставки CIF (Україна) та відправником товару є компанія Ucka Tekstil Veysel Karakose (Istanbul, Turkey).

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що Головне управління ДФС в Одеській області з 10.10.2018 року по 12.10.2018 року провело документальну невиїзну перевірку ТОВ ПЛЮС-ГРАНІТ-ІНВЕСТ щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи за митною декларацією UA125110/2017/409562 від 14.07.2017 року, за результатом якої складено Акт №2221/15-32-14-10-11/40825989 від 17.10.2018 року (далі - Акт перевірки) (т.1 а.с.9-17).

У вказаному Акті перевірки зазначено, що співставлення даних про товар, які містяться у документах, наданих уповноваженим органом Республіки Туреччина листом від 15.03.2018 року (вх. ДФСУ від 06.04.2018 року №15453/5) та митної декларації UA125110/2017/409562 від 14.07.2017 року дозволяє однозначно стверджувати, що документи стосуються однієї поставки товару, а саме: товару, експортованого з Туреччини у контейнері ARKU8365942, митне оформлення якого проведено за МД від 14.06.2017 року №UA125110/2017/409562.

Як вказано в Акті перевірки, співставленням даних, які містяться у графах 22,46 експортної декларації від 22.05.2017 року №17343100ех105884 та МД від 14.06.2017 року №UA125110/2017/409562 встановлено, що фактурна вартість товару, заявлена при імпорті товару (10839,00 доларів США) є значно меншою, ніж фактурна вартість, задекларована у експортній декларації (127998,00 доларів США, що становить за курсом НБУ на день подачі митної декларації 3327335,15 грн.), яка надана уповноваженим органом Республіки Туреччина. За результатом проведення документальної невиїзної перевірки, встановлено порушення ТОВ ПЛЮС-ГРАНІТ-ІНВЕСТ пункту 2 статті 52 Митного кодексу України в частині надання недостовірних відомостей про товар, а саме: заниження фактурної вартості товару, що призвело до заниження митної вартості імпортованого товару.

У висновках Акта перевірки зазначено, що ТОВ ПЛЮС-ГРАНІТ-ІНВЕСТ порушило п.2 ч.2 ст.52 Митного кодексу України, п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання на загальну суму 901489,62 грн., у тому числі по сплаті ввізного мита на суму 243645,84 грн. та сплаті податку на додану вартість на суму 657843,78 грн.

На підставі Акту перевірки, Головне управління ДФС в Одеській області прийняло наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0050761410 від 21.11.2018 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на загальну суму 304557,30 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 243645,84 грн та штрафні (фінансові) санкції - 60911,46 грн.

- №0050771410 від 21.11.2018 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ з ввезених на територію України товарів на зальну суму 822304,73 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 657843,78 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 164460,95 грн.

ІV Джерела права та висновки суду

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ) передбачено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

При цьому, під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції (п. 2 параграфу (b) статті VII ГАТТ).

Відповідно до пункту 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Разом з цим, згідно з частиною 1 статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України), законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до частини 1 статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 2 статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

В силу приписів частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

При цьому, документами, які підтверджують митну вартість товарів у відповідності до частини 2 статті 53 МК України є :

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з приписами частини 1 статті 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до частини 2 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

В розрізі приписів частини 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Поряд з цим, згідно з пунктом 5 статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до частини 1 статті 345 МК України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

За приписами ч.2 ст.345 МК України, документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Частиною 3 статті 345 МК України встановлено, що органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України (ч. 6 ст. 345 МК України).

Частинами 1, 2 статті 351 МК України передбачено, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться , зокрема, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Отже, органи ДФС з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів мають право проводити документальні перевірки після завершення процедури митного оформлення та випуску товарів. При цьому, підставою для проведення документальної невиїзної перевірки, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України, є, зокрема, надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про недостовірність відомостей, що містяться в поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено.

Дана правова позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі №813/2699/17.

Статтею 352 МК України передбачено, що посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Суд також зазначає, що 27.11.1996 року між Урядом України та Урядом Турецької Республіки підписано Угоду щодо взаємної допомоги у митних питаннях (далі - Угода щодо взаємної допомоги у митних питаннях). Вказана Угода набрала чинності 05.07.1997 року.

Статтею 3 Угоди щодо взаємної допомоги у митних питаннях передбачено, що митні органи надають один одному по одержанні запиту усю інформацію, що може сприяти у забезпеченні правильності: a) стягнення мита, податків, зборів чи нарахувань, що провадиться митними органами, зокрема інформацію, яка допомагає визначити митну вартість товарів та їх походження, та встановити їхню тарифну класифікацію; b) застосування імпортних та експортних заборон і обмежень; c) застосування національних правил походження товарів, які визнаються не у відповідності до угод, укладених однією або обома Договірними Сторонами.

Відповідно до статті 6 Угоди щодо взаємної допомоги у митних питаннях, митний орган однієї Договірної Сторони з власної ініціативи чи на запит надає митному органу іншої Договірної Сторони, протоколи, свідчення чи завірені копії документів, що містять усю наявну інформацію про дії, виявлені або заплановані, які є або вважаються такими, що становлять порушення митного законодавства, що діє на території цієї Договірної Сторони. Оригінали справ і документів запитуються лише у випадках, коли завірених копій недостатньо. Надані оригінали підлягають поверненню одразу після використання їх іншою Договірною Стороною.

Згідно зі ст.7 Угоди щодо взаємної допомоги у митних питаннях, інформація, передбачена цією Угодою, може передаватися засобами електронного зв`язку в будь-якій формі. Вся інформація, необхідна для інтерпретації чи використання матеріалів, переданих такими засобами, повинна подаватися одночасно.

Отже, митні органи, у відповідності з положеннями Угоди щодо взаємної допомоги у митних питаннях, укладеної між Урядом України та Урядом Республіки Туреччина, мають право використовувати при здійсненні документальних невиїзних перевірок отриману інформацію, що стосується митного оформлення товарів.

Суд зазначає, що результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України (ч. 6 ст. 345 МК України).

Відповідно до пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Положеннями ст. 272 МК України, пп. в п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України визначено, що ввезення товарів на митну територію України є об`єктом оподаткування митними платежами - ввізним митом та податком на додану вартість.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 279 Митного кодексу України, базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є: для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів; для товарів, на які законом встановлено специфічні ставки мита, - кількість таких товарів у встановлених законом одиницях виміру.

Відповідно до ст. 278 МК України, датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Пунктом 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, передбачено, що базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Згідно із п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Судом встановлено, що за результатами перевірки правильності визначення ТОВ ПЛЮС-ГРАНІТ-ІНВЕСТ дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, зокрема бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, з урахуванням отриманої інформації (документів) від митних органів Турецької Республіки, фактичних відомостей (документів) за митною декларацією №UA125110/2017/409562 від 14.06.2017 року, визначено загальну митну вартість товарів, як бази оподаткування ввізним митом та податком на додану вартість в розмірі 3327335,15 грн.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 24.07.2017 року між ТОВ ПЛЮС-ГРАНІТ-ІНВЕСТ (покупець) та компанією "Infort Trade LTD" (Об`єднані Арабські Емірати) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №2704-17.

З метою митного оформлення ввезеного товару, позивачем подані електрону митну декларацію № UA125110/2017/409562 від 14.06.2017 року, відповідно до якої до ввезення задекларовано: трикотажне полотно, виготовлене з синтетичних волокон, поперечно в`язане, пофарбовано в різні кольори, код товару - 60063920900 .

Для митного оформлення вказаних товарів ТОВ ПЛЮС-ГРАНІТ-ІНВЕСТ надавались: контракт, товарно-транспортні накладні, коносаменти, інвойси, пакувальні листи та інші документи необхідні для митного оформлення.

Відправником (продавцем) товарів виступала компанія Ucka Tekstil Veysel Karakose (Туреччина).

Разом з тим, відповідно до відомостей, наданих листом митних органів Турецької Республіки від 15.03.2018 року №29980007-724.01.03/UA-32098937 асортимент товарів, задекларований за митною декларацією № UA125110/2017/409562 від 14.06.2017 року повністю співпадає з асортиментом товарів, зазначеному у документах наданими митними органами Турецької Республіки, між тим, відрізняється фактурна вартість задекларованого товару за даною декларацією, яка є значно меншою від фактурної вартості у країні експорту.

Так, відповідно до отриманого інвойсу від 22.05.2017 року №041820, виставленого компанією Ucka Tekstil Veysel Karakose (Telsiz Mah. Karanfil Sok. No: 28 Zeytinburnu/Istanbul Turkiye) Туреччина, та експортної митної декларації Республіки Туреччина №17343100ЕХ105884 від 22.05.2017 року, вартість товару тканина , що переміщувались морським транспортом у 40-футовому контейнері №ARKU8365942, у кількості 901 місця, загальною вагою брутто 22110 кг, становила 127998,00 доларів США.

При цьому, дані інвойсу від 22.05.2017 року №041820 та митної експортної декларації Республіки Туреччина №17343100ЕХ105884 від 22.05.2017 року, що надійшли від митної адміністрації Туреччини, щодо опису, кількості товару та транспортного засобу - контейнеру, щодо виробника та відправника, повністю співпадають з даними, що містяться в документах, наданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товару ТОВ ПЛЮС-ГРАНІТ-ІНВЕСТ , що свідчить про те, що вони стосуються однієї і тієї ж партії товару.

На користь цього вказує і те, що дані про транспортний засіб - контейнер №ARKU8365942, в якому переміщувався на територію України товар (тканина, вага брутто - 22110 кг, місць - 901), вказано як у поданих позивачем до митного оформлення вантажу - коносаменті (Bill of Lading) від 25.05.2017 року №ARKIST0000218492, інвойсі від 09.06.2017 року №Р-І/113, так і в отриманій від митної адміністрації Туреччини копії інвойсу від 22.05.2017 року №041820 та митної експортної декларації Республіки Туреччина №17343100ЕХ105884 від 22.05.2017 року.

Між тим, відмінності за наданими документами полягають у відомостях щодо фактурної вартості товарів, тобто загальна вартість товару заявлена при переміщенні через митний кордон України та при митному оформленні в Київській митниці ДФС складає 10839 доларів США, а в інвойсі від 22.05.2017 року №041820 та митній експортній декларації Республіки Туреччина №17343100ЕХ105884 від 22.05.2017 року, надісланими митною адміністрацією Туреччини, - 127998,00 доларів США.

При цьому, позивачем не було надано офіційних документів, які б спростовували інформацію, яка викладена у листі митної адміністрації Туреччини (вх. ДФС України від 06.04.2018 №15453/5) та надіслана до Київської митниці ДФС листом Департаменту адміністрування митних платежів ДФС України від 11.05.2018 № 14106/7/99-99-19-02-02-17.

Разом з цим суд зазначає, що в інвойсі від 22.05.2017 року №041820 та митній експортній декларації Республіки Туреччина №17343100ЕХ105884 від 22.05.2017 року отримувачем товару є компанія YSM TEXTIL (Kristalovskaya 32 Odessa), а не ТОВ ПЛЮС-ГРАНІТ-ІНВЕСТ .

Водночас, встановлені судом обставини свідчать про те, що компанія YSM TEXTIL (Kristalovskaya 32 Odessa) зазначена як отримувач товару під час митного оформлення процедури експорту з Туреччини лише з формальних підстав, а фактично товар надійшов саме на адресу позивача.

При цьому, не свідчить про протилежне і та обставина, що, згідно листів Компанії INFORT TRADE LTD та відправника товару - Компанії Ucka Tekstil Veysel Karakose , вантаж, який надійшов у контейнері №ARKU8365942 за коносаментом №ARKIST0000218492 від 25.05.2017 року, належить ТОВ ПЛЮС-ГРАНІТ-ІНВЕСТ , а не YSM TEXTIL , як зазначено у документах, які надійшли з Туреччини, оскільки факт передачі товару Компанією Ucka Tekstil Veysel Karakose до компанії INFORT TRADE LTD , офіційними документами не підтверджено.

Також не вказує на протилежне і певна різниця щодо коду УКТЗЕД та ваги нетто переміщеного товару у деклараціях, що була подана до митного оформлення позивачем, із даними декларації, яка надійшла від митних органів Туреччини, оскільки різниця у вазі (19 кг) є незначною, а код УКТЕЗД в цілому стосується однієї і тієї ж групи товарів - трикотажні полотна.

Як вже зазначено судом, згідно з митною декларацією №UA125110/2017/409562 від 14.06.2017 року, вартість товару складає 10839,00 доларів США, тоді як згідно документів країни відправника - 127998,00 доларів США.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що фактурна вартість задекларованого товару позивачем за митною декларацією №UA125110/2017/409562 від 14.06.2017 року у розмірі 10839,00 доларів США, менша від фактурної вартості у країні експорту на 117159,00 доларів США.

У зв`язку із встановленням факту заниження митної вартості товару, імпортованого позивачем за митною декларацією №UA125110/2017/409562 від 14.06.2017 року, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що позивачем не оскаржується у даній справі розмір встановленого мита у розмірі 8 відсотків від визначеної митної вартості.

З урахуванням заниження митної вартості товару позивачем за митною декларацією №UA125110/2017/409562 від 14.06.2017 року, відповідачем здійснено розрахунок мита виходячи з 3327335,15 грн. та з урахуванням сплати позивачем суми мита за митною декларацією №UA125110/2017/409562 від 14.06.2017 року у розмірі 22540,97 грн.

Отже, податковим повідомленням-рішенням від 21.11.2018 року №0050761410 позивачу визначено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності у розмірі 243645,84 грн. за основним платежем.

Аналогічним чином відповідачем визначено суму грошового зобов`язання позивача за платежем ПДВ з ввезених на територію України товарів та прийнято відповідне податкове повідомлення-рішення №0050771410 від 21.11.2018 року.

Так, як вже зазначено судом, відповідно до п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України, базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Отже, базою нарахування ПДВ з ввезеного позивачем товару за митною декларацією №UA125110/2017/409562 від 14.06.2017 року є сума, яка складається з суми митної вартості у розмірі 3327335,15 грн. та суми мита у розмірі 266186,81 грн.

З урахуванням сплаченого позивачем ПДВ за митною декларацією №UA125110/2017/409562 від 14.06.2017 року у розмірі 60860,61 грн., відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2018 року №0050771410, яким визначено позивачу суму ПДВ з ввезених на територію України товарів за податковими зобов`язаннями у розмірі 657843,78 грн.

Відповідно до п.123.1. ст.123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 (результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях) пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи самостійне визначення контролюючим органом суму податкового зобов`язання у результаті митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, відповідачем застосовано штрафні санкції у розмірі 25 відсотків до сум визначених податкових зобов`язань позивача відповідно до податкових повідомлень-рішень від 21.11.2018 року №0050771410 та №0050761410.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, ввізного мита та застосування штрафних санкцій, у зв`язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення від 21.11.2018 року є правомірними, та такими, що не підлягають скасуванню.

Суд відхиляє посилання позивача на ухвалу ВАСУ від 06.09.2016 у справі №808/853/15, касаційне провадження К/800/9282/16, оскільки обставини у даній справі є іншими, ніж в справі у справі № 808/853/15 та з огляду на недоведеність позивачем передання товарів від компанії відправника Ucka Tekstil Veysel Karakose до компанії INFORT TRADE LTD .

Суд зазначає, що відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не належать до задоволення.

VI. Розподіл судових витрат

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою підлягають відшкодуванню або оплаті витрати позивача - не суб`єкта владних повноважень лише при задоволенні адміністративного позову, через що підстави для розподілу судових витрат у даній справі відсутні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -,

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п. 15.5 ч.І розділу VII Перехідні положення КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ПЛЮС-ГРАНІТ-ІНВЕСТ , місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 11, код ЄДРПОУ 40825989.

Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5 код ЄДРПОУ 43142370.

Відповідач: Головне управління ДФС в Одеській області місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5 код ЄДРПОУ 39398646.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 06 жовтня 2020 року.

Головуючий суддя Бойко О.Я.

.