Постанова

від 19.02.2019 по справі 203/4390/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/826/19 Справа № 203/4390/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Католікян М.О. Доповідач - Макаров М. О.

Категорія 5

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 03 травня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Юріс-Плюс , товариства з обмеженою відповідальністю Кіров Естейт , ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ковальова Євгенія Євгенівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Катерина Юріївна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання права власності на майно, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2016 року позивач звернувся до суду із позовом до ТОВ Гастроном , ТОВ Юріс-Плюс , ТОВ Кіров Естейт , ОСОБА_2 про визнання недійсними правочинів, визнання права власності на майно, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позов мотивований тим, що він був учасником ТОВ Гастроном з розміром частки - 86,24%.

05.04.2013 року позивач вирішив вийти з числа учасників товариства. В якості компенсації частки у статутному капіталі товариства зборами учасників було вирішено передати позивачеві нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Оформити право власності на вказане майно позивач не встиг, оскільки воно 25.06.2013 року було незаконно відчужене ТОВ Юріс-Плюс . При цьому відповідний договір купівлі-продажу, інші документи, пов'язані з продажем майна товариства, позивач як директор товариства не підписував. 12.09.2013 року останнє передало спірне майно до статутного капіталу новоствореного ТОВ Кіров Естейт , а 15.11.2013 року ТОВ Кіров Естейт у якості забезпечення кредитних зобов'язань за договором іпотеки передало спірне нерухоме майно ОСОБА_2

У зв'язку із чим, позивач просив визнати за ним право власності на нежитлові приміщення підвалу АДРЕСА_2; витребувати вказану нерухомість, скасувати державну реєстрацію права власності на вказану нерухомість за ТОВ "Кіров Естейт"; скасувати державну реєстрацію іпотеки на вказані нежитлові приміщення.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 травня 2018 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з пропуску останнім строку позовної давності для звернення із вказаним позовом до суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що про осіб, які порушили право власності на спірні нежитлові приміщення, позивач вперше дізнався лише в кінці червня 2014 року. При цьому апелянт зазначає, що його права власності на спірну нерухомість порушили не представники ТОВ "Гастроном", а особи, які діяли від імені зазначеного Товариства. Оформити право власності на спірну нерухомість позивач не зміг, так як 25.06.2013 року воно було незаконно відчужене ТОВ "Юріс-Плюс" про що він дізнався, отримавши рішення про відмову у державній реєстрації права власності на належні йому спірні нежитлові приміщення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з наступних підстав.

Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що позивач був співучасником та директором ТОВ Гастроном , якому на підставі договору купівлі-продажу від 26.06.1999 року належали нежитлові приміщення №№ 67, 68 загальною площею 716,7 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Розмір частки позивача у статутному капіталі товариства складав 86,24%.

Згідно з протоколом №3 загальних зборів учасників ТОВ Гастроном від 05.04.2013 року був затверджений вихід позивача з числа учасників Товариства за власним бажанням з передачею йому в якості компенсації належної частки вказаного нерухомого майна (з оформленням та передачею позивачеві усіх необхідних правовстановлюючих документів, здійсненням передбачених законодавством дій щодо оформлення його права власності на передані нежитлові приміщення протягом двадцяти календарних днів від дати зборів).

Того ж дня на виконання рішення зборів учасників ТОВ Гастроном та позивачем було складено Акт прийому-передачі майна, за яким останній прийняв вказане нерухоме майно.

23 червня 2013 року позивач звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ТОВ Гастроном про визнання права власності на спірне нерухоме майно. Вказаний позов обґрунтував тим, що ТОВ Гастроном на виконання рішення зборів учасників від 05.04.2013 року не передало правоустановчі документи, що унеможливило реєстрацію права власності на це майно.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.09.2013 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, але Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області 12 січня 2015 року вказане рішення суду було скасовано, а провадження у справі - закрито. Підставою для скасування рішення стало, у тому числі те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що спірне майно від 30.08.2013 року належить ТОВ Кіров Естейт , яке не було залучене до участі у справі, а також позивач звернувшись і вказаним позовом створив штучний спір.

Також, судом встановлено, що 25 червня 2013 року між ТОВ Гастроном та ТОВ Юріс-Плюс було укладено договір купівлі-продажу, за яким останнє придбало спірне нерухоме майно.

30 серпня 2013 року ТОВ Юріс-Плюс передало спірне нерухоме майно до статутному капіталу новоствореного ТОВ Кіров Естейт , і останнє набуло на нього право власності.

12.09.2013 року реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області ТОВ Кіров Естейт було видане відповідне свідоцтво про право власності.

15 листопада 2013 року між ТОВ Кіров Естейт та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, за яким ТОВ Кіров Естейт передало в іпотеку спірне нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст. 54 Закону України Про господарські товариства від 19.09.1991 року при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 148 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Встановлено, що позивач вийшов з числа учасників ТОВ Гастроном , про що зборами учасників було ухвалене протокольне рішення від 05.04.2013 року. При цьому зборами засновників було вирішено повернути вклад позивача у натуральній формі - у вигляді спірного нерухомого майна, яке фактично було передано позивачеві за актом прийому-передачі від 05.04.2013 року.

Встановивши вказані обставини справи, та те, що спірне нерухоме майно, незважаючи на рішення зборів учасників ТОВ Гастроном від 05.04.2013 року, у подальшому без згоди позивача було відчужене ТОВ Юріс-Плюс та ТОВ Кіров Естейт , суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є цілком обґрунтованими.

Однак, під час розгляду справи, відповідачами було заявлено про застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У статті 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Встановивши, що наступний за кінцевим терміном день передання позивачеві правоустановчих документів згідно з протоколом зборів учасників від 05.04.2013 року є 26.04.2013 року, а з позовом ОСОБА_1 звернувся лише в вересні 2016 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтовано та законного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що підстав для поновлення позивачеві строку позовної давності не існує, оскільки встановленим є факт, що після закінчення двадцятиденного строку, визначеного зборами учасників ТОВ Гастроном , позивач 23.06.2013 року звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом про визнання за ним права власності на спірне нерухоме майно. При цьому під час розгляду справи, у якій безпосередню участь приймав позивач, судом було встановлено, що спірне майно вже належить ТОВ Кіров Естейт , що свідчить про обізнаність позивача про порушення його права.

Доводи апелянта в скарзі про те, що про осіб, які порушили право власності на спірні нежитлові приміщення, позивач вперше дізнався лише в кінці червня 2014 року та те, що його права власності на спірну нерухомість порушили не представники ТОВ "Гастроном", а особи, які діяли від імені зазначеного Товариства, оформити право власності на спірну нерухомість позивач не зміг, так як 25.06.2013 року воно було незаконно відчужене ТОВ "Юріс-Плюс" про що він дізнався, отримавши рішення про відмову у державній реєстрації права власності на належні йому спірні нежитлові приміщення, - є необґрунтованими та безпідставними, оскільки пропуск позивачем строку позовної давності є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог тоді як поважних підстав для його поновлення встановлено не було.

Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність рішення.

Оскаржуване рішення як законне, обґрунтоване та таке, що відповідає вимогам матеріального та процесуального законів необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В зв'язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, сплачений апелянтом судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко