Рішення

від 04.02.2019 по справі 320/6339/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2019 року справа № 320/6339/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Контур-Мет" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Контур-Мет" (далі - позивач або ТОВ "Контур-Мет") з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-1 або ДФС України) , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 05.01.2018 №541415/31484533;

- вважати прийнятою та зареєстрованою у Єдиному реєстрі податкових накладних датою (операційним днем) та часом, коли була направлена до Державної фіскальної служби України податкову накладну №21 від 12.12.2017.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 відкрито спрощене провадження у справі № 320/6339/18 без проведення судового засідання та залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління ДФС у Київській області (далі - відповідач-2 або ДФС України).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірним рішенням було відмовлено у реєстрації податкової накладної №21 від 12.12.2017, не зважаючи на її відповідність всім вимогам та критеріям, що встановлені Податковим кодексом України та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами.

Позивач відмітив, що Комісією ДФС при прийнятті рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №21 від 21.12.2017 не взято до уваги специфіку діяльності товариства.

Позивач вказав, що у спірному рішенні визначено, що надані платником податку копії документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. У той же час, позивач зазначає, що у прийнятому Комісією ДФС рішенні від 05.01.2018 №541415/31484533 не визначено, у чому подані документи не відповідають нормам чинного законодавства та не є достатніми для проведення реєстрації податкової накладної.

Також позивач звертає увагу, що в отриманій квитанції №1 від 27.12.2017 про зупинення реєстрації податкової накладної визначено як підставу для зупинення податкової накладної №21 від 12.12.2017, що приписами п. 201.16 ст. 201 ПК України передбачається реєстрація ПН/РК у разі, якщо вона відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затвердженим наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР контролюючим органом виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 7601 та запропоновано надати пояснення та/бо копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію спірної податкової накладної. У той же час, позивач наголошує, що при прийнятті рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №21 від 12.12.2017 не прийнято до уваги пояснення позивача, які надані контролюючому органу.

Державна фіскальна служба України позов не визнала та подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позивачем не було надано копії первинних документів, що підтверджують безпосереднє здійснення господарських операцій, чим порушено процедуру подачі податкової накладної до податкового органу. Тобто, для підтвердження реальності здійснення операцій відсутні наступні документи: договір з Приватним акціонерним товариством Дніпровський завод Алюмаш як з покупцем; сертифікати на якість продукції, наявність яких передбачена договорами та законодавством; розрахункові документи, банківські виписки, що підтверджують оплату товару на постачальника та від покупця, а також складських приміщень для зберігання продукції та об'єктів для здійснення діяльності.

Відповідно до вищезазначених обставин, як зазначає відповідач-1, Комісією ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН було прийнято рішення №541415/31484533 про відмову у реєстрації податкової накладної №21 від 12.12.2017.

Суд зазначає, що у встановлений судом п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відповідач-2 правом надати суду відзив на позовну заяву не скористався.

Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Контур-Мет" (ідентифікаційний код 31484533, місцезнаходження: 08105, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Горенка, вулиця Садова, будинок 24) зареєстроване Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією як юридична особа 14.06.2001, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.24-27) та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №727949 від 29.12.2010 (а.с.112).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Контур-Мет" зареєстроване як платник податку на додану вартість 02.07.2011, про що свідчить Свідоцтво № 100325266 про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ №274095 від 28.02.2011, видане ДПІ у Києво-Святошинському районі (а.с.111).

21.03.2017 між позивачем та Києво-Святошинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області був укладений договір про визнання електронних документів №210320171, пунктом 1 Розділу І якого визначено, що предметом договору є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу (далі - Договір №210320171, а.с.113-114).

Відповідно до пункту 2 Розділу І Договору №210320171 договір надає платнику податків можливість, а не зобов'язує його подавати до органів ДФС податкові документи у електронному вигляді, якщо інше не передбачено законом.

Судом встановлено, що 08.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Контур-Мет" (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Дніпровський завод "Алюмаш" (Замовник) укладено договір поставки №2321, пунктом 1.1. якого передбачено, що постачальник зобов'язується виготовити та поставити замовнику, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити алюмінієві сплави (АД31, АД0) в чушках, іменовані надалі продукція, у відповідності до умов даного договору (далі - Договір №2321, а.с.64).

Відповідно до пункту 1.2. Договору №2321 продукція поставляється замовнику партіями на основі рахунків постачальника, оформлених у відповідності до заявок замовника.

Згідно з пунктом 2.1. Договору №2321 кількість партії продукції, яка постачається визначається рахунком постачальника, виставленим у відповідності до заявки замовника.

Пунктами 2.2. та 2.3. Договору №2321 визначено, що допускається відхилення у кількості продукції, яка постачається проти обумовленого у рахунку у більшу чи меншу сторону на 5%. Постачальник гарантує відповідність якості продукції вимогам ДСТУ 4784-97.

Відповідно до Розділу 3 Договору №№2321 продукція відвантажується на умовах франко склад постачальника протягом 15-ти банківських днів з моменту погодження замовником рахунку постачальника. Транспортування продукції здійснюється самовивозом.

Згідно з Розділом 4 Договору №2321 договірна ціна продукції визначається рахунками постачальника, виставленими у відповідності до заявок замовника. Загальна вартість договору не обмежена та визначається на основі рахунків постачальника, виставлених у відповідності до заявок замовника.

Розділом 5 Договору №2321 визначено, що замовник здійснює відвантаження продукції після отримання 100 % передоплати.

Відповідно до пункту 6.1. Договору №2321 приймання-здавання продукції по кількості здійснюється у присутності представника замовника по фактичній вазі на основі накладних постачальника, по якості - згідно Сертифікатів якості на продукцію.

Замовник зобов'язаний надати постачальнику наступну документацію: копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, довіреність (пункт 6.2. Договору №2321).

Згідно з пунктом 6.3. Договору №2321 постачальник зобов'язаний надати замовнику наступну документацію: накладну на продукцію, податкову накладну на продукцію, сертифікат якості.

Пунктом 10.1. Договору №2321 визначено, що договір вступає у силу з моменту підписання та діє до 31.12.2015. Дія договору може бути продовжена за згодою сторін.

Так, позивачем було реалізовано (передано у власність) Приватному акціонерному товариству "Дніпровський завод "Алюмаш" товар на загальну суму 1470240,90 грн., у тому числі ПДВ 245040,15 грн., а саме, алюміній нелегований в зливках АД31 у кількості 18,420 т на суму з ПДВ 1247440,20 грн., а також алюміній нелегований в зливках АД0 у кількості 3,291 т на суму з ПДВ 222800,70 грн., про що свідчить видаткова накладна №415 від 12.12.2017, яка підписана представниками обох сторін та скріплена печатками підприємств (а.с.61).

Суд зазначає, що перевезення вантажу, зазначеного у видатковій накладній №415 від 12.12.2017, від пункту навантаження ТОВ "Контур-Мет" (вантажовідправника) до пункту розвантаження ПрАТ "Дніпровський завод "Алюмаш" (вантажоодержувача) здійснювалося на замовлення ПрАТ "Дніпровський завод "Алюмаш" автомобільним перевізником компанією ТОВ КАНА автомобілем за реєстраційним номером НОМЕР_2, причіп/напівпричіп за реєстраційним номером НОМЕР_1, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 12.12.2017 №Р415, яка містить відмітку про отримання вантажу відповідальною особою ПрАТ "Дніпровський завод "Алюмаш" (а.с.62-63).

За правилом першої події відповідно до вимог Податкового кодексу України Товариством з обмеженою відповідальністю "Контур-Мет" було складено, серед інших, податкову накладну №21 від 12.12.2017 на загальну суму 963490,90 грн., у тому числі ПДВ 160415,15 грн. (а.с.50), яку направлено електронними засобами зв'язку до ДФС України для її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатом обробки цієї податкової накладної, позивач отримав квитанцію №1 від 27.12.2017, відповідно до якої податкова накладна №21 від 12.12.2017 прийнята, але її реєстрацію зупинено (а.с.51).

В якості підстави для зупинення реєстрації податкової накладної відповідачем вказано таке: Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 7601.. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту в п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу .

29.12.2017 позивачем було направлено до контролюючого органу повідомлення №2 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено, у графі Пояснення якого викладені наступні пояснення: Товариство з обмеженою відповідальністю "Контур-Мет" є юридичною особою приватного права, що було створено 14.06.2001. Видами діяльності підприємства є: 24.42 Виробництво алюмінію; 24.53 Лиття легких кольорових металів; 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 38.31 Демонтаж (розбирання) машин і устаткування; 38.32 Відновлення відсортованих відходів. З метою організації та забезпечення власної господарської діяльності Товариство має цех вторинної переробки металобрухту, площею 2120 кв.м., що розташований за адресою: 08105, Києво-Святошинський район, с. Горенка, вул. Садова, 24, яке орендує у ПрАТ Сплави України (код - 30555126) згідно договору оренди нежитлового приміщення № б/н від 01.12.2010. Складське приміщення та складські площі - 1500 кв.м., що розташоване за адресою: 08105, Києво-Святошинський район, с. Горенка, вул. Садова, 24, а також майно (обладнання) згідно з доданими актами прийому-передачі, яке орендується у ПАТ ЗАІР (код - 21525715) згідно договору оренди складського приміщення № б/н від 01.09.2010. Доставка товару, який придбається для здійснення господарської діяльності (виробництва алюмінію), здійснюється силами постачальників, про що зазначено у договорах поставки. ТОВ "Контур-Мет" є виробником алюмінію, тому обсяги постачання не відповідають обсягам придбання товарів згідно з УКТ ЗЕД: 7601, що є основним видом діяльності Товариства. З метою виробництва алюмінію та алюмінієвих сплавів, ТОВ "Контур-Мет" придбає у постачальників сировину, а саме металобрухт: ТОВ "АГРОПРОФ-СЕРВІС" ЄДРПОУ 40362513 договір 13-1/10-17 від 13.10.2017, ТОВ "Житомир-Термінал-Сервіс" код ЄДРПОУ 31394005 договір №18/05 від 18.05.2017, ТОВ "БЛАГОМЕТ". Податкова накладна №21 від 12.12.2017. Зареєстрована згідно видаткової накладної №415 від 12.12.2017 (ТТН № 415 від 12.12.2017 на повну суму відвантаження 1470240,90 грн. (а.с.52-53).

До вищевказаного повідомлення №2 від 29.12.2017 позивачем було додано (прикріплено) документ (відскановану копію) у кількості 1 документа, а саме: документи на підтвердження операції по відвантаженню із найменуванням файлу 5130002 21.PDF (а.с.123).

За результатом розгляду наданих позивачем пояснень та документів комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації було прийнято рішення від 05.01.2018 №541415/31484533 про відмову у реєстрації податкової накладної №21 від 12.12.2017 (а.с.54).

В якості підстави прийняття такого рішення зазначено про надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав до Державної фіскальної служби України скаргу від 29.01.2018 вих. №226 (вх. №19070/6 від 29.01.2018) із доданими до неї документами, в якій просив прийняти рішення про скасування рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 05.01.2018 №541415/31484533 та зареєструвати податкову накладну №21 від 12.12.2017 (а.с.56-60).

Крім цього, у зв'язку з неотриманням інформації щодо розгляду вищевказаної скарги від 29.01.2018 вих. №226 позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із заявою від 14.03.2018 вих. №263, в якій просив надати інформацію про результати розгляду скарги, яка подана платником податків ТОВ "Контур-Мет" від 29.01.2018 №226 до ДФС України 29.01.2018 за вхідним №19070/6 (а.с.55).

Розглянувши листи позивача від 14.03.2018 №262, №263 (вх. ДФС №31490/6, №31491/6 від 14.03.2017), Державна фіскальна служба у межах компетенції листом від 13.04.2018 №13068/6/99-99-11-4-18 повідомила, що скарги ТОВ "Контур-Мет" від 29.01.2018 №226, №227 (вх. ДФС №19070/6, №19007/6 від 29.01.2018) на рішення комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 05.01.2018 №541415/31484533, №541414/31484533 надійшли до ДФС з порушенням встановленого відповідно до п. 5 Порядку №485 строку подання скарг (а.с.65).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття спірного рішення від 05.01.2018 №541415/31484533, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Податковий кодекс України (тут і далі - ПК України, у редакції, чинній на час формування та надіслання податкових накладних на реєстрацію) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (абзац перший пункту 188.1 статті 188 ПК України).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (тут і далі - ПК України, у редакції, чинній на час формування та надіслання податкових накладних на реєстрацію) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (з наступними змінами, далі - Порядок №1246, у редакції, чинній на час формування та надіслання податкової накладної на реєстрацію).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1246 податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Наведене положення відповідає пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України, яким закріплено, що В Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Пунктом 13 Порядку №1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Пунктом 14 Порядку №1246 визначено, що квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Пунктом 3 Порядку №1246 закріплено, що операційний день триває з 0 до 23-ї години.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування;

в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, законодавчо закріплено, що після надсилання платником податків складеної ним податкової накладної (розрахунку коригування) до ДФС України в автоматизованому режимі (тобто без участі працівників контролюючого органу) проводиться, серед іншого, перевірка відповідності цієї податкової накладної (розрахунку коригування) критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення її реєстрації.

Зі змісту Квитанції №1, отриманої 27.12.2017, вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року №567.

У вказаній Квитанції вказано, що за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 7601., на підставі чого було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної.

Так, критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 р. за № 753/30621 (далі - Критерії, у редакції, чинній на момент формування ДФС України Квитанції №1 щодо зупинення реєстрації спірної ПН в ЄРПН).

Цим же наказом затверджений вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік №567, у редакції, чинній на момент формування ДФС України Квитанції №1 щодо зупинення реєстрації спірної ПН в ЄРПН).

Згідно з пунктом 6 Критеріїв моніторинг податкової накладної / розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60% - від 0,02 до 0,03; більше 50% - від 0,015 до 0,02; більше 40% - від 0,01 до 0,015, більше 30% - від 0,005 до 0,01, більше 20% - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі;

3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної / розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає одній з умов, зазначених у підпунктах 2, 3 цього пункту, реєстрація такої (такого) податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 1 Переліку №567 вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (далі - Критерії):

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Суд зауважує, що вказаний перелік документів є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Переліку №567 письмові пояснення та копії документів, зазначені у Переліку, платник податку подає до ДФС в електронному вигляді засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами.

Так, зі змісту Квитанції №1, отриманої 27.12.2017, вбачається, що фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту в п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

З матеріалів справи вбачається, що після зупинення реєстрації податкової накладної №21 від 12.12.2017 позивачем 29.12.2017 було направлено до контролюючого органу повідомлення №2 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено, у графі Пояснення якого позивачем викладені пояснення та додано (прикріплено) документ (відскановану копію) у кількості одного документа, а саме: документи на підтвердження операції по відвантаженню із найменуванням файлу 5130002 21.PDF.

Відповідно до пп. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України (у редакції, чинній на момент направлення позивачем повідомлення №2 від 29.12.2017) письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пп. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Зазначена комісія приймає рішення про:

- реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту.

Суд зазначає, що комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №21 від 12.12.2017 ТОВ "Контур-Мет" від 05.01.2018 №541415/31484533.

Абзацом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" №190 від 29.03.2017 (далі - Постанова №190, яка була чинною на момент прийняття оскаржуваного рішення) встановлено, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Абзацом 2 Постанови №190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

З матеріалів справи вбачається, що саме остання обставина (надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування) була зазначена ДФС України в якості підстави прийняття спірного рішення.

Така підстава для відмови у реєстрації податкової накладної за своєю суттю є складною, оскільки містить у своєму складі два можливі критерії: наявність порушень у наданих копіях документів; недостатність наданих копій документів.

При цьому, конструкція наведеної вище норми постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 №190 містить сполучники "та/або", що свідчить про альтернативну можливість існування тієї чи іншої підстави для відмови. Зазначене свідчить про те, що під час розгляду справи та прийняття рішення у ній Комісія ДФС України повинна встановити конкретну обставину із двох наведених, або ж зазначити про існування двох підстав без використання сполучника "або".

Суд зазначає, що в якості недостатності наданих платником податків документів для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування слід розуміти надання таким платником не всіх документів, передбачених Переліком №567.

У свою чергу, така підстава для прийняття Комісією ДФС України рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування як надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства, потребує викладення Комісією у такому рішенні мотивів його прийняття з посиланням на факти, які безумовно свідчать про недостовірність наданих платником податків документів.

Відповідно до пункту 16 Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 566, Комісією розглядаються письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 розділу V Податкового кодексу України (далі - Кодекс), а також висновок контролюючого органу з пропозицією щодо реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації.

Пунктом 18 цього Порядку передбачено, що Комісія може перевірити подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, в тому числі електронні, одержані від інших платників податків, засобів масової інформації тощо).

Згідно з пунктом 5.1 Регламенту комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого Наказом Державної фіскальної служби України від 26 червня 2017 року № 450 (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення), матеріали, що виносяться на розгляд Комісії ДФС, включають, серед іншого: письмові пояснення та/або копії документів платника податку стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації; Таблицю даних платника податку, яка надана платником податку до ДФС; висновок контролюючих органів з пропозицією щодо врахування/неврахування інформації, зазначеної у Таблиці даних платника податку.

Таким чином, на відміну від зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування), яке відбувається в автоматизованому режимі засобами програмного забезпечення ДФС України, прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) потребує проведення Комісією ДФС України відповідного засідання, на якому членами Комісії розглядаються та аналізуються надані платником податків документи та пояснення з метою прийняття обґрунтованого рішення зі спірного питання.

У той же час, суд звертає увагу на те, що у спірному рішенні від 05.01.2018 №541415/31484533 не зазначено, які саме документи, надані позивачем, були складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної; ДФС України не наведені мотиви неврахування чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів.

Спірним рішенням ДФС було відмовлено у реєстрації податкової накладної з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття рішення комісією ДФС про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

При цьому, ДФС України лише процитовано норму законодавства без будь-якої конкретизації обставин: чи то надані позивачем копії документів складені з порушеннями вимог законодавства, а якщо так, то яких саме; чи то копії наданих документів є недостатніми для прийняття позитивного рішення, а якщо так, то яких саме документів згідно з Переліком №567 не надано; чи то існують обидві зазначені передумови для відмови у реєстрації.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Водночас, суд зауважує, що оскаржуване рішення фактично не містить чіткого визначення підстав та мотивів для прийняття ДФС України рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, що свідчить про його необґрунтованість.

Крім цього, суд зазначає, що 07.12.2017 Верховною Радою України був прийнятий Закон України №2245-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" (далі - Закон №2245-VІІІ).

Законом №2245-VІІІ, розділ ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України доповнено пунктом 57-1, відповідно до якого податкові накладні/розрахунки коригування, реєстрацію яких у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу, реєструється з урахуванням вимог пунктів 200-1.3 та 200-1.9 статті 200-1 та пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу не пізніше 02.01.2018 крім: податкових накладних/розрахунків коригування, щодо яких станом на 01.12.2017 не подані пояснення і копії документів відповідно до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу; податкових накладних/розрахунків коригування, щодо яких прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних по яким станом на 01.12.2017 не розпочинали процедуру оскарження в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 13 Закону №2245-VIII виключено пункт 74.2 статті 74 Податкового кодексу України.

Отже, усі податкові накладні, подані на реєстрацію після набрання чинності Законом України від 07.12.2017 №2245-VІІІ (01.01.2018), підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних без їх перевірки системою моніторингу оцінки ризиків (СМКОР), податкові накладні реєстрація яких була зупинена в період з 01.07.2017 по 01.12.2017, та по яким розпочата процедура адміністративного чи судового оскарження повинні бути зареєстровані не пізніше 02.01.2018.

Натомість податкові накладні, подані на реєстрацію у період з 01.12.2017 по 31.12.2017, під дію цього Закону не підпадають.

Керуючись закріпленим в частині четвертій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, який передбачає вжиття судом передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, суд зазначає таке.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним із основних видів діяльності позивача є виробництво алюмінію (основний, код КВЕД 24.42) ; лиття легких кольорових металів (код КВЕД 24.53).

Як вище встановлено судом, позивачем було передано Приватному акціонерному товариству "Дніпровський завод "Алюмаш" у власність товар відповідно до договору поставки від 08.09.2014 №2321, а саме: алюміній нелегований в зливках АД31 у кількості 18,420 т та алюміній нелегований в зливках АД0 у кількості 3,291 т.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 01.08.2016 між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Благомет (продавець) було укладено договір 01/08 купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним в Україні законодавством, продавець продає, а покупець купує брухт і відходи чорних металів (надалі іменується товар), який відповідає вимогам ДСТУ 4121-2002 (далі - Договір №01/08, а.с.23).

Відповідно до пункту 2.2. Договору №01/08 оплата за отриманий товар проводиться покупцем в безготівковому розрахунку, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця суми відповідно до рахунку продавця або видатково-прибуткових документів, після отримання товару.

Згідно з пунктами 2.3. та 2.4. Договору №01/08 продавець забезпечує збір товару згідно з ДСТУ 4121-2002. Передача-приймання товару здійснюється за видатковою накладною.

Пунктом 3.1. Договору №01/08 постачання товару здійснюється автомобільним та залізничним транспортом.

Моментом переходу права власності на товар є дата складання видаткової накладної (пункт 3.2. Договору №01/08).

Відповідно до пункту 3.5. Договору №01/08 приймання товару, відпущеного продавцем, по кількості та якості проводиться представниками покупця в місці розвантаження.

Згідно з пунктом 7.1. Договору №01/08 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01 грудня 2014 року. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не виявить письмово бажання його розірвати, відповідно договір вважаться продовженим на той же термін і на тих же умовах.

Так, на виконання умов Договору 01/08 купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів від 01.08.2016, Товариством з обмеженою відповідальністю Благомет позивачу було передано (поставлено) товар, а саме:

- відходи та брухт чорних металів вид 501 у кількості 11,420 т. на загальну суму 50635,14 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000037 від 30.11.2017 (а.с.14);

- відходи та брухт чорних металів вид 501 у кількості 5,396 т. на загальну суму 22780,83 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000034 від 31.10.2017 (а.с.15).

Перерахування позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю Благомет коштів в якості оплати за товар, зокрема, відходи та брухт чорних металів вид 501 у кількості 11,420 т. та відходи та брухт чорних металів вид 501 у кількості 5,396 т., підтверджується платіжними дорученнями №4836 від 31.10.2017 на суму 25000,00 грн. та №4977 від 29.11.2017 на суму 50635,14 грн. (а.с.89-90).

Також, 18.05.2017 між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Житомир-Термінал-Сервіс (продавець) було укладено договір №18/05 купівлі-продажу, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, брухт чорних і кольорових металів і їх сплавів (устаткування, які втратили свої експлуатаційні властивості, залишки, відходи) надалі Товар , а покупець зобов'язується прийняти і сплатити цей товар на умовах цього договору (далі - Договір №18/05, а.с.21-22).

Відповідно до пункту 1.3. Договору №18/05 товар поставляється окремими узгодженими партіями на одній з умов: - EXW франко виробнича територія Продавця, DDP франко виробнича територія Покупця, в редакції ІНКОТЕРМС-2000. Конкретне місце і умови поставки узгоджується сторонами додатково.

Згідно з пунктом 2.1. Договору №18/05 ціна товару є договірною і такою, що відповідає рівню справедливої ринкової та звичайної ціни, вказується в накладних і інших, звичайних для даного виду товару документах, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.2. Договору №18/05 визначено, що покупець оплачує вартість (ціну) фактично отриманого товару прямим платежем на поточний банківський рахунок продавця протягом 5-ти банківських днів з дня отримання рахунку продавця, але не раніше дня підписання сторонами акту приймання товару.

Відповідно до пункту 3.1. Договору №18/05 кількість товару вказується в супровідних документах на товар: накладних, акті приймання або інших, необхідних для даного виду товару документах, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 4.1. Договору №18/05 передача товару покупцю здійснюється в місці поставки, обумовленому у п. 1.3., по кількості і якості на автомобільних або товарних вагах покупця, з урахуванням виявленої забрудненості і крім оформлення необхідних для даного виду товару документів, оформляється актом приймання.

Пунктом 8.5. Договору №18/05 визначено термін дії договору: з моменту його підписання до „31" грудня 2017 р. включно. У випадку, якщо за тиждень до закінчення терміну дії цього договору жодна сторона не заявить про його розірвання або зміну, договір вважається пролонгованим (продовженим) на наступний термін і на тих же умовах.

Так, на виконання умов Договору №18/05 купівлі-продажу від 18.05.2017, Товариством з обмеженою відповідальністю Житомир-Термінал-Сервіс позивачу було передано (поставлено) товар, а саме:

- брухт алюмінію (брухт кабельних виробів, алюміній) у кількості 7,944 т. на загальну суму 425798,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №56 від 08.12.2017 (а.с.16);

- брухт алюмінію (брухт кабельних виробів, алюміній) у кількості 7,706 т. на загальну суму 387033,85 грн., що підтверджується видатковою накладною №50 від 02.11.2017 (а.с.17).

Суд зазначає, що перевезення вантажу, зазначеного у видатковій накладній №50 від 02.11.2017, від пункту навантаження ТОВ Житомир-Термінал-Сервіс (вантажовідправника) до пункту розвантаження ТОВ Контур-Мет (вантажоодержувача) здійснювалося на замовлення ТОВ Контур-Мет автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_4 автомобілем Volvo за реєстраційним номером НОМЕР_3, причіп/напівпричіп за реєстраційним номером НОМЕР_4, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 02.11.2017 №Р50, яка містить відмітку про отримання вантажу відповідальною особою ТОВ Контур-Мет (а.с.18).

Перерахування позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю Житомир-Термінал-Сервіс коштів в якості оплати за товар, зокрема, брухт алюмінію (брухт кабельних виробів, алюміній) у кількості 7,944 т. та брухт алюмінію (брухт кабельних виробів, алюміній) у кількості 7,706 т підтверджується платіжними дорученнями №4872 від 07.11.2017 на суму 100000,00 грн. та №4874 від 08.11.2017 на суму 287033,85 грн. (а.с.87-88).

Крім цього, 13.10.2017 між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агропроф-Сервіс (постачальник) було укладено договір поставки №13-1/10-17, відповідно до якого постачальник зобов'язується у відповідності до заявок покупця передати у його власність товар, а покупець зобов'язується прийняти замовлений товар та своєчасно сплатити його (далі - Договір №13-1/10-17, а.с.19-20).

Відповідно до пункту 1.2. Договору №13-1/10-17 постачальник передає покупцю товар в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним в накладних, які після підписання покупцем є невід'ємною частиною цього договору. В накладних обов'язково вказується номер і дата укладання цього договору.

Згідно з розділом 2 Договору №13-1/10-17 кількість, асортимент та ціна товару зазначаються в накладних на кожну партію товару. Претензії з кількості приймаються постачальником протягом 2 (двох) календарних днів з дати отримання товару.

Пунктами 3.1. та 3.2. Договору №13-1/10-17 визначено, що поставка товару здійснюється постачальником на умовах DDP (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів - Міжнародної торгової плати Інкотермс 2010) - склад покупця згідно заявок останнього. Доказом передачі партії товару у власність покупця є накладна, оформлена належним чином з підписом уповноваженої особи покупця та його печаткою або штампом.

Вартість кожної партії товару визначається у накладних, які після підписання покупцем є невід'ємною частиною договору (пункт 4.1. Договору №13-1/10-17).

Відповідно до пункту 5.1. Договору №13-1/10-17 оплата товару покупцем здійснюється за ціною і в сумі, зазначеними у п.п.4.1., 4.2. цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Згідно з пунктом 9.6. Договору №13-1/10-17 договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2018 року (або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому). Датою підписання вважається дата, зазначена на першій сторінці.

Так, на виконання умов Договору поставки №13-1/10-17 від 13.10.2017, Товариством з обмеженою відповідальністю Агропроф-Сервіс позивачу було передано (поставлено) товар, а саме:

- вироби кухонні з штампованого алюмінію з покриттям, в асортименті: каструля з кришкою у кількості 9039 шт. на загальну суму 257828,44 грн., у тому числі ПДВ 42971,41 грн. що підтверджується видатковою накладною №23 від 27.10.2017 (а.с.91);

- вироби кухонні-1 з штампованого алюмінію з антипригарним покриттям: сковорода, в асортименті у кількості 6000 шт. на загальну суму 378504,00 грн., у тому числі ПДВ 63084,00 грн. що підтверджується видатковою накладною №22 від 20.10.2017 (а.с.92);

- вироби кухонні-1 з штампованого алюмінію з антипригарним покриттям: сковорода, в асортименті у кількості 3776 шт. та вироби кухонні-2 з штампованого алюмінію з антипригарним покриттям в наборі з 4-х предметів (каструля в комплекті зі скляною кришкою - 2 шт., сковорода-1 шт., ковш -1 шт.) у кількості 300 наборів на загальну суму 334397,18 грн., у тому числі ПДВ 55732,86 грн. що підтверджується видатковою накладною №21 від 20.10.2017 (а.с.93);

- вироби кухонні з штампованого алюмінію з покриттям, в асортименті у кількості 3400 шт. на загальну суму 384336,00 грн., у тому числі ПДВ 64056,00 грн. що підтверджується видатковою накладною №30 від 10.11.2017 (а.с.94);

- вироби кухонні з штампованого алюмінію, в асортименті у кількості 5100 шт. на загальну суму 442047,60 грн., у тому числі ПДВ 73674,60 грн. що підтверджується видатковою накладною №32 від 13.11.2017 (а.с.95);

- вироби кухонні з штампованого алюмінію з покриттям, в асортименті: каструля з кришкою у кількості 9000 шт. на загальну суму 256824,00 грн., у тому числі ПДВ 42804,00 грн. що підтверджується видатковою накладною №24 від 27.10.2017 (а.с.96).

Суд зазначає, що перевезення вантажу, зазначеного у видаткових накладних від 20.10.2017 №21 та №22, від пункту навантаження ТОВ Агропроф-Сервіс (вантажовідправника) до пункту розвантаження ТОВ Контур-Мет (вантажоодержувача) здійснювалося на замовлення ТОВ Агропроф-Сервіс приватним автомобільним перевізником автомобілем за реєстраційним номером НОМЕР_7, причіп/напівпричіп за реєстраційним номером НОМЕР_5, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 20.10.2017 №Р521, яка містить відмітку про отримання вантажу відповідальною особою ТОВ Контур-Мет (а.с.99-100).

Також, перевезення вантажу, зазначеного у видаткових накладних від 27.10.2017 №23 та №24, від пункту навантаження ТОВ Агропроф-Сервіс (вантажовідправника) до пункту розвантаження ТОВ Контур-Мет (вантажоодержувача) здійснювалося на замовлення ТОВ Агропроф-Сервіс приватним автомобільним перевізником автомобілем за реєстраційним номером НОМЕР_8, причіп/напівпричіп за реєстраційним номером НОМЕР_6, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 27.10.2017 №Р23, яка містить відмітку про отримання вантажу відповідальною особою ТОВ Контур-Мет (а.с.101-102).

Крім цього, перевезення вантажу, зазначеного у видаткових накладних від 10.11.2017 №29, від 10.11.2017 №30, від 13.11.2017 №31 та від 13.11.2017 №32, від пункту навантаження ТОВ Агропроф-Сервіс (вантажовідправника) до пункту розвантаження ТОВ Контур-Мет (вантажоодержувача) здійснювалося на замовлення ТОВ Агропроф-Сервіс приватним автомобільним перевізником автомобілем за реєстраційним номером НОМЕР_7, причіп/напівпричіп за реєстраційним номером НОМЕР_5, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 13.11.2017 №Р29, яка містить відмітку про отримання вантажу відповідальною особою ТОВ Контур-Мет (а.с.97-98).

Судом встановлено, що 01.09.2010 між Закритим акціонерним товариством Заір (Орендодавець) та ТОВ Контур-Мет (Орендар) було укладено Договір оренди б/н, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння і використання складські приміщення і складські площі в с. Горенка, вул. Садова, Києво-Святошинського району, Київської області, площею - 1500 кв.м., а також майно (обладнання) згідно з доданими актами прийому-передачі (а.с.72-73).

Так, на підставі акту прийому-передачі складських приміщень від 01.01.2011 ПрАТ ЗАІР було передано, а ТОВ Контур-Мет прийнято в оренду складські приміщення і складські площі в с. Горенка, вул. Садова, 24, Києво-Святошинського району, Київської області, площею - 1500 кв.м. (а.с.74).

Також, на підставі акту прийому-передачі майна від 01.01.2011 ПрАТ ЗАІР було передано, а ТОВ Контур-Мет прийнято в оренду наступне майно (обладнання): автонавантажувач ДТ 3900; кран автомобільний КС (1990 р.в.) в технічно-налагодженому стані; електронний стаціонарно-ваговий пристрій Ласта марки - СВ №6000, вантажопідйомністю 60 тон, виробник Петровес , Росія, для зважування металевих виробів (брухт, зливки та інше) (а.с.75).

Крім цього, на підставі акту прийому-передачі майна від 31.01.2011 ТОВ Контур-Мет було повернуто з оренди, а ПрАТ ЗАІР прийнято наступне майно: електронний стаціонарно-ваговий пристрій Ласта марки - СВ №6000, вантажопідйомністю 60 тон, виробник Петровес , Росія, для зважування металевих виробів (брухт, зливки та інше) (а.с.76).

Також, судом встановлено, що 01.12.2010 між ПрАТ Сплави України (Орендодавець) та ТОВ Контур-Мет (Орендар) було укладено Договір оренди цеха вторинної переробки металобрухту б/н, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове володіння наступну споруду, названу у подальшому об'єкт , що орендується : об'єкт, що орендується, являє собою цех вторинної переробки металобрухту, що стоїть окремо; адреса: 08105, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Горенка, вул. Садова, 24; загальна площа 2120,0 м2; розмір забудованої площі, що орендується 2120,0 м2; вартість об'єкта, що орендується: 2146015,44 грн.; стан об'єкта, що орендується, на момент передачі в оренду: задовільний; недоліки майна, що орендується: немає; вартість об'єкта може змінюватись протягом дії договору в залежності від добудови та поліпшення основних засобів (а.с.77-80).

Так, на підставі акту здачі-прийняття цеха вторинної переробки металобрухту від 01.12.2010 ПрАТ Сплави України було передано, а ТОВ Контур-Мет прийнято у строкове використання цех вторинної переробки металобрухту згідно 1 розділу Договору та Акта Державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію, а саме: площа виробничого корпусу - 1463 м2; площа прибудови - 657 м2; стан об'єкт, що орендується на момент огляду - задовільний (а.с.81).

Крім цього, на підставі акту здачі-прийняття обладнання від 01.06.2014 ПрАТ Сплави України було передано, а ТОВ Контур-Мет прийнято у строкове використання обладнання, а саме: газопровід високого тиску - 36пм; газопровід середнього тиску - 256 пм; шафовий регульований пункт ПШГ-0,8 з двома нитками редукування з регулятором тиску РДГ-50-1 комплект; пункт виміру витрат газу ПРГ 01-1 комплект; установка катодного захисту газопроводу СКЗ з ОПС-1,2-24-1 комплект; котли водогрійні КВС-0,63 ВК-34 - 2шт; бойлер газовий Арістон SGA-200R - 1 шт.; артезіанська свердловина з насосом - 1 комплект; очисні споруди господарче-побутових стоків - 1 комплект; очисні споруди дощових стоків - 1 комплект (а.с.82).

Також, на підставі акту здачі-прийняття цеха вторинної переробки металобрухту від 01.06.2014 ПрАТ Сплави України було передано, а ТОВ Контур-Мет прийнято у строкове використання цех вторинної переробки металобрухту, а саме: площа виробничого корпусу - 1463 м2; площа прибудови - 657 м2; стан об'єкт, знаходиться у задовільному стані (а.с.83).

Крім цього, судом встановлено, що 01.06.2014 між ПрАТ Сплави України (Орендодавець) та ТОВ Контур-Мет (Орендар) було укладено Додаткову угоду №2 до Договору оренди цеха вторинної переробки металобрухту б/н від 01.12.2010 (а.с.84).

Так, на підставі акту здачі-прийняття цеха вторинної переробки металобрухту від 01.06.2014 ПрАТ Сплави України було передано, а ТОВ Контур-Мет прийнято у строкове використання цех вторинної переробки металобрухту, а саме: площа виробничого корпусу - 1463 м2; площа прибудови - 657 м2; стан об'єкт, знаходиться у задовільному стані (а.с.85).

Суд зазначає, що всі вищевказані документи, надані позивачем, не мають дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, спричинили б втрату первинними документами юридичної сили, та підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Разом з тим, Комісія Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, не зважаючи на надіслане позивачем повідомлення та додані до нього документи, прийняла спірне рішення від 05.01.2018 №541415/31484533 про відмову в реєстрації податкової накладної №21 від 12.12.2017, без зазначення, як було вказано вище, мотивів неврахування поданих позивачем документів.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.

В своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (ToscutaandOthers v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що дії ДФС України по прийняттю спірного рішення, в якому не наведені мотиви його ухвалення та не зазначені підстави неврахування наданих позивачем документів та пояснень, свідчать про порушення відповідачем як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність.

Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Однак, під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, не навів мотивів прийняття спірного рішення та неврахування наданих позивачем Комісією ДФС України документів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що враховуючи наявність у позивача передбачених чинним законодавством України документів, які свідчать про реальність проведення господарської операції між позивачем та Приватним акціонерним товариством "Дніпровський завод "Алюмаш", та приймаючи до уваги те, що такі документи були надані відповідачу-1, останній не мав правових підстав для прийняття рішення від 05.01.2018 №541415/31484533 про відмову в реєстрації податкової накладної №21 від 12.12.2017.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Контур-Мет про визнання протиправним та скасування спірного рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 05.01.2018 №541415/31484533.

Щодо позовних вимог про зобов'язання зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних датою (операційним днем) та часом, коли була направлена до Державної фіскальної служби України податкову накладну №21 від 12.12.2017, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов'язків платника податків.

Натомість, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим, оскільки відповідні повноваження законодавчо покладені на Комісію ДФС України.

Згідно з пунктом 28 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 117, податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

- протягом п'яти робочих днів не прийнято та/або не зареєстровано в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданих податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить менше 30 млн. гривень;

- протягом семи робочих днів не прийнято та/або не зареєстровано в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданих податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 30 млн. гривень включно.

Відповідно до пунктів 19-20 Порядку №1246 (у редакції, чинній на момент прийняття даного рішення суду) податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДФС України.

Враховуючи встановлені судом обставини протиправного прийняття Комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації та відсутність законодавчо закріплених перешкод для такої реєстрації, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН спірну податкову накладну.

При цьому, вирішуючи питання про належного відповідача у справі, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 5 Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 566, до складу Комісії включаються посадові особи ДФС.

Комісія складається з голови, заступника голови, секретаря та не менше ніж семи членів (п. 6 Порядку роботи комісії).

Голова Комісії та її персональний склад затверджується ДФС (п.7 Порядку роботи комісії).

Згідно з пунктом 23 Порядку роботи комісії матеріально-технічне та організаційне забезпечення діяльності Комісії здійснює ДФС.

Таким чином, Комісія ДФС України не є окремим органом державної влади, а діє у складі ДФС України та складається з її посадових осіб.

Відповідно до частини третьої статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Отже, оскільки Комісія ДФС України не є окремим державним органом чи структурним підрозділом державного органу, належним відповідачем у справі є саме Державна фіскальна служба України, яка є роботодавцем осіб, що входять до складу Комісії.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20.05.2013 № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто, дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

З урахуванням тієї обставини, що під час розгляду справи позивачем доведено надання ним до ДФС України всіх документів, визначених Переліком №567 як достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, та підтвердження належної форми та змісту цих документів, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв'язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов'язання ДФС України здійснити реєстрацію податкової накладної №21 від 12.12.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

У даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю Контур-Мет №21 від 12.12.2017, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги, заявлені до Державної фіскальної служби України, підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, позовні вимоги до Головного управління ДФС у Київській області, задоволенню не підлягають, адже як встановлено під час розгляду справи спірне рішення було прийнято саме Комісією ДФС України, а не Комісією регіонального рівня.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 6000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вбачається з частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У той же час, на підтвердження витрат сплати правової допомоги, наданої протягом розгляду справи, позивачем не надано до матеріалів справи будь-яких доказів понесення відповідних витрат, зокрема, договору про надання правової допомоги, рахунку, свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю, акту прийому-передачі надання правничої допомоги та платіжного документу про оплату юридичних послуг, а тому відсутні підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3524,00 грн. згідно платіжного доручення №6519 від 09.10.2018, оригінал якого міститься у матеріалах справи (а.с. 3).

Суд звертає увагу позивача на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Така правова позиція викладена, зокрема в Довідці про аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", затвердженій Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 №2.

Отже, вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення ДФС України про відмову в реєстрації податкової накладної та вимога про застосування відповідних наслідків у разі задоволення такої вимоги у вигляді зобов'язання відповідача зареєструвати податкову накладну є однією вимогою немайнового характеру.

Отже, суд зазначає, що у даному випадку вимога про визнання протиправним та скасування рішення ДФС України про відмову в реєстрації податкової накладної та вимога про застосування відповідних наслідків у разі задоволення такої вимоги у вигляді зобов'язання відповідача зареєструвати податкову накладну є однією вимогою немайнового характеру, за звернення до суду із якою підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, заявлених до ДФС України, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1762,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України, оскільки спірне рішення саме Комісії ДФС України призвело до спірних правовідносин.

Суд зазначає, що правило щодо пропорційного стягнення судового збору при частковому задоволенні позову не поширюється на позовні вимоги немайнового характеру.

При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що питання про повернення суми надмірно сплаченого судового збору у розмірі 1762,00 грн. може бути вирішене судом у порядку письмового провадження - у разі надходження на адресу суду відповідного клопотання від позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 05.01.2018 №541415/31484533.

3. Зобов'язати Державну фіскальну службу України (ідентифікаційний код: 39292197, місцезнаходження: 04053, м.Київ, Львівська площа, будинок 8) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №21 від 12.12.2017, подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Контур-Мет" (ідентифікаційний код 31484533), датою її фактичного отримання Державною фіскальною службою України.

4. В частині позовних вимог до Головного управління ДФС у Київській області у задоволенні позову відмовити.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Контур-Мет" (ідентифікаційний код 31484533, місцезнаходження: 08105, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Горенка, вулиця Садова, будинок 24) судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код: 39292197, місцезнаходження: 04053, м.Київ, Львівська площа, будинок 8).

6. В задоволенні клопотання про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 6000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення - 04.02.2019 р.

Суддя Кушнова А.О.