Рішення

від 22.02.2019 по справі 240/5010/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2019 року м. Житомир справа № 240/5010/18

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ружинської селищної ради Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання повторно розглянути заяву,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Ружинської селищної ради Житомирської області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Ружинської селищної ради XXXV сесії VII скликання від 08 червня 2018 року про відмову в затвердженні технічної документації землеустрою з метою передачі земельної ділянки у власність, площею - 0,15га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в смт. Ружин, вул. О.Бурби, 11 на території Ружинської селищної ради Ружинського району Житомирської області;

- зобов'язати Ружинську селищну раду Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження технічної документації землеустрою та передати у власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в смт. Ружин, вул.О.Бурби, 11 на території Ружинської селищної ради Ружинського району Житомирської області.

Крім того, в прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 просить суд, у випадку задоволення її позовних вимог, зобов'язати Ружинську селищну раду Житомирської області протягом місяця з дня набрання рішенням суду законної сили подати до суду звіт про його виконання.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що рішенням Ружинської селищної ради від 22.09.2017 їй було надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення для передачі у власність земельних ділянок: орієнтовною площею 0,15 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та орієнтовною площею 0,22 га для ведення особистого селянського господарства в смт. Ружин, вул. О.Бурби, 11. На підставі зазначеного рішення позивачем було укладено договір з ФОП ОСОБА_2 на виготовлення землевпорядної документації. В подальшому, виконавцем землевпорядної документації відповідно до Земельного кодексу України та Закону України "Про землеустрій" було розроблено проект землеустрою щодо відведення для передачі у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,22 га для ведення особистого селянського господарства та технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Однак, коли позивач звернулась до відповідача із заявою про затвердження вищезазначеної технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, рішенням Ружинської селищної ради XXXV сесії VII скликання від 08 червня 2018 року її було відмовлено у задоволенні заяви. При цьому, листом виконавчого комітету Ружинської селищної ради Житомирської області від 17.06.2018 № 737 позивача було повідомлено, що причиною відмови в затвердженні технічної документації стало те, що рішенням Ружинської селищної ради від 22.09.2017 їй було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в смт. Ружин, вул. О.Бурби, 11. Натомість, дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) селищною радою не надавалось, а тому їй було відмовлено в затвердженні зазначеної технічної документації. Позивач вважає, що такі дії відповідача суперечать ст. 55 Закону України "Про землеустрій", яким передбачено, якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельної ділянки державної чи комунальної власності у власність чи користування, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано, така технічна документація розробляється на замовлення власника житлового будинку без надання дозволу органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України. Оскільки на зазначеній земельній ділянці по вул. О.Бурби, 11, в смт. Ружин розташований житловий будинок, який належить позивачу на праві власності, остання вважає, що дозвіл Ружинської селищної ради на розробку технічної документації їй не потрібен.

У зв'язку з зазначеним позивач звернулась із даним позовом до суду для захисту своїх прав.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Копію вищезазначеної ухвали суду 12 листопада 2018 року було надіслано рекомендованим листом на адресу місцезнаходження Ружинської селищної ради, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримано представником відповідача 15 листопада 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, що повернулось на адресу суду (а.с.71).

Разом з тим, станом на дату розгляду справи відповідач свого права на заперечення проти заявлених позовних вимог не реалізував, відзиву на позовну заяву до суду не надавав, а тому відповідно до положень ч. 6 ст. 162, ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що з метою реалізації гарантованого ОСОБА_3 України та чинним законодавством права щодо безоплатної приватизації земельної ділянки із земель комунальної власності в межах норм визначених Земельним кодексом України, ОСОБА_1 звернулась до Ружинської селищної ради із заявою про надання їй дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,15 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та земельної ділянки орієнтовною площею 0,22га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в смт. Ружин, по вул. О.Бурби, 11.

За наслідками розгляду заяви позивача, Ружинською селищною радою на XXVII сесії VII скликання було прийнято рішення від 22.09.2017, яким ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення для передачі у власність земельних ділянок: орієнтовною площею 0,15 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та орієнтовною площею 0,22 га для ведення особистого селянського господарства в смт.Ружин, вул. О.Бурби, 11 (а.с.13).

На підставі зазначеного рішення, позивачем було розроблено проект землеустрою щодо відведення для передачі у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,22 га для ведення особистого селянського господарства, а також технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.44-68).

29 березня 2018 року та 02 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Ружинської селищної ради із заявами, в яких просила затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території смт. Ружин, вул.О.Бурби, 11 (а.с.34-35).

За наслідками розгляду вищевказаних заяв, Ружинська селищна рада рішенням XXXV сесії VII скликання від 08 червня 2018 року відмовила ОСОБА_1 у задоволенні заяви та затвердженні технічної документації із землеустрою (а.с.37).

Водночас, листом виконавчого комітету Ружинської селищної ради Житомирської області від 17.06.2018 № 737 позивача було повідомлено, що причиною відмови в затвердженні технічної документації стало те, що рішенням рішення Ружинської селищної ради від 22.09.2017 їй було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в смт. Ружин, вул. О.Бурби, 11. Натомість, дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) селищною радою не надавалось, а тому їй було відмовлено в затвердженні зазначеної технічної документації (а.с.38).

Зазначена відмова стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 8 ОСОБА_3 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_3 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_3 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_3 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_3 України гарантується.

Статтею 13 Основного Закону проголошено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією ОСОБА_3.

Частиною 2 статті 19 Основного Закону визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та законами України.

Згідно з ст. 144 ОСОБА_3 України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України №280/97-ВР).

Положеннями ст. 25 Закону України № 280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені ОСОБА_3 України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 59 Закону України № 280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання регулювання земельних відносин.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються ОСОБА_3 України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 38 ЗК України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Згідно з ст. 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 116 ЗК України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 ЗК України.

Так, положеннями ст. 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність врегульовано статтею 118 ЗК України.

Частиною 6 статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Положеннями ч. 7 ст. 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою, а також відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування врегульовані Законом України від 22.05.2003 № 858-IV "Про землеустрій" (далі - Закон №858-IV).

Відповідно до ст. 1 Закону №858-IV документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо;

Згідно з ст. 20 Закону №858-IV землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі:

а) розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель;

б) встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України;

в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок;

г) встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути);

ґ) організації нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою;

д) виявлення порушених земель і земель, що зазнають впливу негативних процесів, та проведення заходів щодо їх відновлення чи консервації, рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, ущільнення, забруднення промисловими відходами, радіоактивними і хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель.

Стаття 22 Закону №858-IV визначає, що землеустрій здійснюється на підставі:

а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою;

б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою;

в) судових рішень.

Відповідно до ст. 25 Закону № 858-IV документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. До видів документації із землеустрою належать, зокрема: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.

Згідно з ст. 1 Закону № 858-IV проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом. Водночас, технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом (ст. 30 Закону № 858-IV).

Відповідно до ст. 50 Закону № 858-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Питання розроблення технічної документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) врегульоване ст. 55 Закону № 858-IV.

Так, згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 55 Закону № 858-IV встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з ч. 8 ст. 55 Закону № 858-IV у разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

Натомість, ч. 9 ст. 55 Закону № 858-IV передбачає, що якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельної ділянки державної чи комунальної власності у власність чи користування, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано, така технічна документація розробляється на замовлення власника житлового будинку без надання дозволу Верховною ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.

З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що у випадку коли особа хоче отримати у власність земельну ділянку комунальної власності, на якій вже розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано, виготовляється такий вид документації із землеустрою, як технічна документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому, технічна документація розробляється власником житлового будинку без надання на це дозволу органом місцевого самоврядування.

З наявного у матеріалах справи свідоцтва про право на спадщину за законом №55828003 від 07.03.2014 (а.с.51-52) вбачається, що ОСОБА_1 отримала у спадок від своєї померлої матері ОСОБА_5 житловий будинок, що знаходиться в смт. Ружин по вулиці О.Бурди, 11.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.03.2014 №18767604 (а.с.53-54) право власності на вищезазначений житловий будинок №11 в смт. Ружин по вулиці О.Бурди було зареєстроване ОСОБА_1 07 березня 2014 року, про що в Єдиному державному реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис №4918757.

Таким чином, на земельній ділянці, яку позивач бажає отримати у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд і яка знаходиться за адресою смт. Ружин, вул. О.Бурди, 11, розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано на ОСОБА_1 у визначеному законодавством порядку.

З наведеного слідує, розробляючи технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вищезазначеної земельної ділянки в натурі (на місцевості) без відповідного дозволу на це Ружинської селищної ради, ОСОБА_1, як власник житлового будинку, діяла відповідно до ч. 9 ст. 55 Закону №858-IV.

Крім того, відповідно до пункту 3 Розділ VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 07.07.2011 № 3613-VI "Про Державний земельний кадастр" у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи. Такий кадастровий номер є чинним з моменту його присвоєння.

Саме на підставі вищезазначеної норми та технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), за заявою позивача відділом у Ружинському районі Головного управління Держгеокадасту у Житомирській області було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,15 га, розташованої за адресою смт. Ружин, вул.О.Бурди, 11, в Державному земельному кадастрі та присвоєно їй кадастровий номер 1825255100:04:004:0659, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Державного земельного кадастру (а.с.40-41).

Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою визначений ст. 186 ЗК України.

Згідно з ч. 14 ст. 186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується Верховною ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності;

З огляду на зазначене, юридична конструкція частини 14 статті 186 ЗК України передбачає імперативне затвердження органом місцевого самоврядування технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) без його попереднього погодження.

В контексті наведеного, суд дійшов висновку, що відмовляючи ОСОБА_1 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,15 га, розташованої за адресою смт. Ружин, вул.О.Бурди, 11, у зв'язку з тим, що дозволу на розробку такої технічної документації із землеустрою селищною радою не надавалось, Ружинська селищна рада вийшла за межі наданих їй законом повноважень.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

ОСОБА_4 Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" правові висновки Верховного Суду є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, а також керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Ружинської селищної ради XXXV сесії VII скликання від 08 червня 2018 року про відмову в затвердженні ОСОБА_1 технічної документації землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,15 га, розташованої за адресою смт. Ружин, вул.О.Бурди, 11, з метою передачі її у власність, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання Ружинську селищну раду Житомирської області повторно розглянути заяву позивача про затвердження технічної документації землеустрою та передати у власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в смт. Ружин, вул.О.Бурби, 11 на території Ружинської селищної ради Ружинського району Житомирської області, суд зазначає наступне.

Питання затвердження технічної документації із землеустрою та передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність належить до виключних повноважень Ружинської селищної ради Житомирської області.

Статтею 6 ОСОБА_3 України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Зобов'язання судом вчинити певні дії за відсутності відповідного волевиявлення органу є порушенням його виключної, передбаченої ОСОБА_3 України, компетенції на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

Суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, про затвердження технічної документації землеустрою з подальшою передачею земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.

Така позиція суду узгоджується із правовими висновками ОСОБА_6 Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.09.2018 у справі №712/10864/16-а (провадження №11-518апп18), які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, статті 13 Закону України №1402-VIII є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги в цій частині не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем.

Враховуючи наявність порушеного права та необхідність його судового захисту, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Ружинську селищну раду Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження технічної документації землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,15 га, розташованої за адресою смт. Ружин, вул.О.Бурди, 11, з метою передачі її у власність, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до норм Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду і встановлених обставин справи.

Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені ОСОБА_3 та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що відмова Руженської селищної ради Житомирської області в затвердженні ОСОБА_1 технічної документації землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,15 га, розташованої за адресою смт. Ружин, вул.О.Бурди, 11, з метою передачі її у власність, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, оформлена рішення Ружинської селищної ради XXXV сесії VII скликання від 08 червня 2018 року прийнята з порушенням ч. 2 ст. 19 ОСОБА_3 України та не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем у порушення ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність відмови Ружинської селищної ради в затвердженні ОСОБА_1 технічної документації землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,15 га, розташованої за адресою смт. Ружин, вул.О.Бурди, 11, з метою передачі її у власність, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст. 382 КАС України суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд ураховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням постанови в даній справі

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 24.10.2018 (а.с.4) ОСОБА_1 під час звернення з даним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп., який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 258-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. О.Бурди, 11, смт.Ружин, Ружинський район, Житомирська область, 13601; РНОКПП НОМЕР_1) до Ружинської селищної ради Житомирської області (вул. О.Бурди, 44, смт. Ружин, Ружинський район, Житомирська область, 13601; код ЄДРПОУ 04344707) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання повторно розглянути заяву - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ружинської селищної ради XXXV сесії VII скликання від 08 червня 2018 року про відмову в затвердженні ОСОБА_1 (вул. О.Бурди, 11, смт. Ружин, Ружинський район, Житомирська область, 13601; РНОКПП НОМЕР_1) технічної документації землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,15 га, розташованої за адресою смт. Ружин, вул.О.Бурди, 11, з метою передачі її у власність, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Зобов'язати Ружинські селищну раду Житомирської області (вул. О.Бурди, 44, смт.Ружин, Ружинський район, Житомирська область, 13601; код ЄДРПОУ 04344707) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (вул. О.Бурди, 11, смт.Ружин, Ружинський район, Житомирська область, 13601; РНОКПП НОМЕР_1) про затвердження технічної документації землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,15 га, розташованої за адресою смт.Ружин, вул.О.Бурди, 11, з метою передачі її у власність, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до норм Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду і встановлених обставин справи.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (вул. О.Бурди, 11, смт.Ружин, Ружинський район, Житомирська область, 13601; РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Ружинської селищної ради Житомирської області (вул. О.Бурди, 44, смт.Ружин, Ружинський район, Житомирська область, 13601; код ЄДРПОУ 04344707) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович