Рішення

від 20.02.2019 по справі 460/4725/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 460/4725/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої-судді Мричко Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Мусій С.В.,

представника позивача Неведомського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна Національної академії наук України до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дію,-

встановив:

11.10.2018 Інститут геофізики ім. С.І. Субботіна Національної академії наук України (надалі - Інститут геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України, Позивач) звернувся до Яворівського районного суду Львівської області із позовом до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області (надалі - Івано-Франківська селищна рада, Відповідач), в якому згідно з уточнених позовних вимог просив:

- визнати бездіяльність Івано-Франківської селищної ради щодо не надання дозволу Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельні ділянки площею 0,18 га та 0,53 га, що знаходяться по вул. Залісся в смт Івано-Франкове Львівської області, для оформлення їх у користування, протиправною;

- зобов'язати Івано-Франківську селищну раду надати дозвіл Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельні ділянки площею 0,18 га та 0,53 га, що знаходяться по вул. Залісся в смт Івано-Франкове Львівської області, для оформлення їх у користування.

Згідно з ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 15.10.2018, вказана адміністративна справа передана за підсудністю для розгляду до Львівського окружного адміністративного суду.

14.11.2018 така адміністративна справа надійшла до Львівського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено суддю Мричко Н.І.

Ухвалою від 16.11.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, 17.08.2018 та 08.10.2018 він звертався до Івано-Франківської селищної ради із заявами в яких просив надати дозвіл на виготовлення технічної документації на земельні ділянки площею 0,18 га та 0,53 га, що розташовані в населеному пункті Залісся на території Івано-Франківської селищної ради Львівської області з подальшою їх державною реалізацією на Інститут геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України. Проте Відповідач всупереч вимогам статті 123 Земельного Кодексу України не приймає рішення щодо заяв Позивача.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву (арк. справи 43-45), в якому просив суд відмовити Позивачу у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що 28.09.2018 на XXX сесії VІI скликання Івано-Франківська селищна рада розглянула питання Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі у постійне користування земельної ділянки Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України . Проте рішення не було прийняте, оскільки за нього не проголосувало більшість депутатів від загального складу ради. Вважає свій обов'язок щодо розгляду заяви Позивача виконаним в межах чинного законодавства, а позовні вимоги Позивача безпідставними.

12.12.2018 представник позивача у судовому засіданні подав додаткові пояснення до позову (арк. справи 55-57), в яких наголошує, що Відповідач, відмовляючи Позивачу у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельні ділянки порушив імперативні норми, які встановлюють прямий обов'язок щодо надання таких дозволів щодо земель державної власності на які розповсюджується особливий статус.

21.12.2018 Позивач подав додаткові пояснення з уточненими позовними вимогами (арк. справи 110-112).

03.01.2019 Позивач подав розрахунок судових витрат згідно з яким просив стягнути з Івано-Франківської селищної ради на користь Інститут геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України понесені судові витрати у розмірі 22042,00 грн. (арк. справи 121).

15.01.2019 Відповідачем подано додаткові пояснення по справі (арк. справи 131-134).

08.02.2019 Позивач подав додаткові пояснення по справі (арк. справи 167-171).

Ухвалою від 30.01.2019 відмовлено у задоволенні клопотання Позивача про зупинення провадження у справі за позовом Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України до Івано-Франківської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дію.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позові, додаткових поясненнях по справі. Просив позов задовольнити повністю.

Відповідач у судове засідання, яке відбулося 20.02.2019 явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

З'ясувавши зміст спірних правовідносин, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

17.08.2018 Інститут геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України звернувся із заявою № 01-9-45-6 до Івано-Франківської селищної ради, в якій просив надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів для отримання Державного акта на право постійного користування земельними ділянками площею 0,53 га та 0,18 га, що знаходяться в смт Івано-Франкове Яворівського району Львівської області. До заяви Позивач додав: копію рішення виконкому Івано-Франківської районної ради депутатів трудящих № 72 від 27.02.1957, копію розпорядження Президії НАН України № 221 від 07.04.2005, копію свідоцтва про право власності на будівлі, споруди за адресою: вул. Залісся, 44, 44а, смт Івано-Франкове, Яворівський район, Львівська область (арк. справи 14-15).

28.08.2018 Івано-Франківська селищна рада листом від 28.08.2018 № 02-15/906 повідомила Позивача, що заяву Позивача буде розглянуто на черговому засіданні постійної комісії з питань благоустрою, будівництва, транспорту, зв'язку, регулювання земельних відносин, охорони навколишнього природнього середовища, рекреації та туризму з подальшим розглядом на черговій сесії селищної ради, про результати розгляду якого додатково буде повідомлено Позивача. Крім цього, були надані роз'яснення щодо реєстрації речового права постійного користування на земельні ділянки передбачені чинним законодавством (арк. справи 23-25).

17.09.2018 селищним головою Івано-Франківської селищної ради прийнято розпорядження від 17.09.2018 № 24 Про скликання XXX сесії VІI скликання Івано-Франківської селищної ради на 28.09.2018 о 10:00 год. Пунктом 11 порядку денного вказаного розпорядження передбачено: Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі у постійне користування земельної ділянки Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України (арк. справи 46-47).

Відповідно до протоколу XXX сесії VІI скликання Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області від 28.09.2018 № 30 щодо порядку денного, зокрема, пункту 12 Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі у постійне користування земельної ділянки Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України вирішили: Рішення не прийняти. Голосували за - 0 чол., проти - 20 чол., утрималось - 2 чол., не голосувало - 5 чол. (арк. справи 48-49).

08.10.2018 Позивач звернувся із вимогою від 08.10.2018 № 01-9-581 до Відповідача згідно з якою вимагав невідкладно надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою на ділянки площею 0,18 га та 0,53 га, що розташовані у населеному пункті Залісся на території Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області з подальшою їх державною реєстрацією на Інститут геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України (арк. справи 18-22).

Незгода із бездіяльністю Відповідача щодо неприйняття останнім рішення за заявою від 17.08.2018 та вимогою від 08.10.2018, Позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

При вирішенні спору, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною закону. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з частиною 1 статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом на підставі статті 146 Конституції України.

Відповідно до статті 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 вищезгаданого Закону, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з частинами 1, 2 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Відповідно до частини 1 статті 12 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до підпункту а пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної і комунальної власності , який набрав чинності з 01.01.2013, з дня набрання чинності цим Законом (надалі - Закон) у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони.

Згідно з пункту 6 вказаного Закону у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.

Пунктом 7 Закону передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

У відповідності до пункту 9 Закону державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.

Згідно з частин 1, 2 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до положень статті 123 ЗК України надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр , право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті а частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Згідно з частини 2 статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з абзацом 1 та 2 частини 3 статті 123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об'єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам та юридичним особам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися відмовою у наданні дозволу у розумінні частини сьомої статті 123 ЗК України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов'язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.

При вирішенні спору, суд виходив з наступних мотивів.

Суд встановив, що 17.08.2018 Інститут геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України звернувся із заявою № 01-9-45-6 до Івано-Франківської селищної ради в якій просив надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів для отримання Державного акта на право постійного користування земельними ділянками площею 0,53 га та 0,18 га, що знаходяться в смт Івано-Франкове Яворівського району Львівської області. До заяви Позивач додав: копію рішення виконкому Івано-Франківської районної ради депутатів трудящих № 72 від 27.02.1957, копію розпорядження Президії НАН України № 221 від 07.04.2005, копію свідоцтва про право власності на будівлі, споруди за адресою: вул. Залісся, 44, 44а, смт Івано-Франкове, Яворівський район, Львівська область.

Відповідно до протоколу XXX сесії VІI скликання Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області від 28.09.2018 № 30 щодо порядку денного, зокрема, пункту 12 Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі у постійне користування земельної ділянки Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України вирішили: Голосували за - 0 чол., проти - 20 чол., утрималось - 2 чол., не голосувало - 5 чол. Рішення не прийняти.

З огляду на наведені обставини та з урахуванням норм чинного законодавства, суд вважає, що неприйняття одного з рішень, визначених статтею 123 ЗК України за клопотанням Позивача від 17.08.2018 є протиправним.

Крім цього, станом на дату розгляду справи у суді Відповідачем не прийнято жодного рішення щодо розгляду заяву Позивача від 08.10.2018.

Долучене Відповідачем до матеріалів справи рішення XXXІІ сесії VІI скликання Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області від 12.12.2018 № 975 Про розгляд вимоги Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України згідно з яким відмовлено Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельні ділянки, що розташовані в населеному пункті Залісся на території Івано-Франківської селищної ради, так як адміністративно в склад Івано-Франківської селищної ради населений пункт Залісся не входить, а також у зв'язку з винесенням Яворівським районним судом Львівської області ухвали від 24.10.2018 у справі № 2-1899/11 про накладення арешту на земельні ділянки: площею 0,0870 га кадастровий номер 4625855300:07:003:0063, що розташована смт Івано-Франкове Яворівського району Львівської області; площею 0,15 га кадастровий номер 4625855300:07:003:0062, що розташована смт Івано-Франкове по вул. Заліззя, 46 Яворівського району Львівської області; площею 0,2130 га кадастровий номер 4625855300:07:003:0175, що розташована смт Івано-Франкове Яворівського району Львівської області; площею 0,14 га кадастровий номер 4625855300:07:003:0075, що розташована : смт Івано-Франкове, вул. Залісся, 42а Яворівського району Львівської області. Контроль за виконанням рішення покладено на постійну комісію з питань благоустрою, будівництва, транспорту, зв'язку, регулювання земельних відносин, охорони навколишнього природнього середовища, рекреації та туризму (арк. справи 147).

Представник позивача з приводу рішення XXXІІ сесії VІI скликання Івано-Франківська селищної ради Яворівського району Львівської області від 12.12.2018 № 975 звернув увагу суду на те, що вказане рішення не стосується заяви Позивача від 08.10.2018, оскільки у такому мова йде про інші земельні ділянки. Докази протилежного Відповідач суду не надав.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Протиправна бездіяльність Відповідача полягає у неприйнятті ним відповідного рішення за заявами Позивача від 17.08.2018 та 08.10.2018 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельні ділянки, площею 0,18 га та 0,53 га відповідно, що знаходяться по вул. Залісся в смт Івано-Франкове Яворівського Львівської області.

Таким чином, позовна вимога визнати протиправною бездіяльність Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області щодо не прийняття рішення за результатами заяв Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна Національної академії наук України про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельні ділянки, площею 0,18 га та 0,53 га відповідно, що знаходяться по вул. Залісся в смт Івано-Франкове Львівської області, підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги Позивача: зобов'язати Івано-Франківську селищну раду надати дозвіл Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельні ділянки площею 0,18 га та 0,53 га, що знаходяться по вул. Залісся в смт Івано-Франкове Львівської області, для оформлення їх у користування , суд вважає, що така задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя, а тому суд позбавлений можливості зобов'язати Відповідача прийняти рішення, що відносяться до його виключної компетенції.

Разом з тим, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права Позивача є зобов'язання Відповідача повторно розглянути Позивачем заяви про надання такому дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельні ділянки площею 0,18 га та 0,53 га, що знаходяться по вул. Залісся в смт Івано-Франкове Яворівського району Львівської області.

З огляду на наведене вище, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Окрім цього, Позивач просив стягнути з Відповідача усі судові витрати, в тому числі витрати на оплату судового збору на професійну правничу допомогу, тому суд зазначає таке.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).

У відповідності до частин 1- 3 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Згідно з частин 5, 7 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з поданим представником позивача у справі - адвокатом Неведомським В.О уточненим розрахунком судових витрат, загальна сума таких складає - 24712,00 грн., з яких: 1841,00 грн. - сплачений судовий збір; 15000,00 грн. - договірна вартість послуг, з них на момент проведення розгляду справи сплачена частина 5000,00 грн.; 3000,00 грн. - додаткова винагорода представника за виїзди у судові засідання (три с/з у м. Львів), з них сплачена частина 2000,00 грн.; 4871,00 грн. - компенсація витрат на проїзд (квитки, паливо), проживання, з них сплачена частина 3201,00 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача у справі - адвокатом Неведомським В.О. подано такі докази: копія договору про надання адвокатських послуг № 01/25-10-18 від 25.10.2018; копію додаткової угоди № 2 від 25.10.2018 до Договору про надання адвокатських послуг № 01/25-10-18 від 25.10.2018; копію акта надання послуг до додаткової угоди № 2 від 01.11.2018 до Договору про надання адвокатських послуг № 01/25-10-18 від 25.10.2018; копію акта № 2 від 20.12.2018 наданих послуг до Додаткової угоди № 2 до Договору про надання адвокатських послуг № 01/25-10-18 від 08.10.2018; копію акта № 3 від 03.01.2019 наданих послуг до Додаткової угоди № 2 до Договору про надання адвокатських послуг № 01/25-10-18 від 08.10.2018 (арк. справи 122-127); копію договору про надання адвокатських послуг № 01/19-1 від 25.01.2019; копію додаткової угоди № 2 до договору про надання адвокатських послуг № 01/191 від 25.01.2019; копію акта № 1 від 25.01.2019 наданих послуг до Додаткової угоди № 2 до Договору про надання адвокатських послуг № 01/19-1 від 25.01.2019 (арк. справи 174-177); копію акта № 2 від 20.02.2019 наданих послуг до Додаткової угоди № 2 до Договору про надання адвокатських послуг № 01/19-1 від 25.01.2019 (арк. справи 184).

У відповідності до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час, витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Вказаного розрахунку представником позивача не надано.

Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 року у справі № 569/17904/17.

Крім цього, представник позивача в розрахунку судових витрат по справі № 460/4725/18 від 20.02.2019 № 20/02-2 зазначає, зокрема, компенсація витрат на проїзд (квитки, паливо) проживання. При цьому, представником позивача не надано суду таких доказів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, а тому суд відмовляє у стягненні таких витрат.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду Інститут геофізики ім. С.І. Субботіна Національної академії наук України сплатив судовий збір, що підтверджується платіжним дорученням № 1401 від 10.10.2018 (арк. справи 26).

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області (код ЄДРПОУ: 34106981, місцезнаходження: 81070, Львівська обл., Яворівський р-н, смт Івано-Франкове, площа Ринок, 1) щодо не прийняття рішення за результатами заяв Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна Національної академії наук України (код ЄДРПОУ: 05417259, місцезнаходження: 03142, м. Київ-142, пр. Палладіна, 32) про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельні ділянки, площею 0,18 га та 0,53 га відповідно, що знаходяться по вул. Залісся в смт Івано-Франкове Львівської області;

3. Зобов'язати Івано-Франківську селищну раду Яворівського району Львівської області (код ЄДРПОУ: 34106981, місцезнаходження: 81070, Львівська обл., Яворівський р-н, смт Івано-Франкове, площа Ринок, 1) на найближчому пленарному засіданні чергової сесії повторно розглянути заяви Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна Національної академії наук України (код ЄДРПОУ: 05417259, місцезнаходження: 03142, м. Київ-142, пр. Палладіна, 32) на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельні ділянки, площею 0,18 га та 0,53 га відповідно, що знаходяться по вул. Залісся в смт Івано-Франкове Львівської області та прийняти рішення відповідно до частини 3 статті 123 Земельного Кодексу України.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області (код ЄДРПОУ: 34106981, місцезнаходження: 81070, Львівська обл., Яворівський р-н, смт Івано-Франкове, площа Ринок, 1) на користь Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна Національної академії наук України (код ЄДРПОУ: 05417259, місцезнаходження: 03142, м. Київ-142, пр. Палладіна, 32) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 920 (дев'ятсот двадцять) грн. 50 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст виготовлений 25.02.2019.

Суддя Мричко Н.І.