Рішення

від 25.02.2019 по справі 480/231/19

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2019 р. Справа № 480/231/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Соколова В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1Г.) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській області) про зобов'язання затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що при зверненні до відповідача з метою затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, їй було відмовлено, при цьому, проект землеустрою було погоджено у визначеному законом порядку. Позивач вважає таку відмову необґрунтованою та протиправною, оскільки підстави, зазначені ГУ Держгеокадастру у Сумській області у листах, не передбачені Земельним кодексом України як підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Ухвалою суду від 25.01.2019 відкрито провадження у справі, розгляд проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач, заперечуючи проти позову, у відзиві зазначив, що управлінням відмовлено у задоволенні заяви позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки. Управління тричі листами повідомляло позивачу про недоліки у поданих документах та рекомендувало їй звернутися до розробника землевпорядної документації для доопрацювання проекту землеустрою. Крім того, позовна вимога щодо зобов'язання затвердити проект землеустрою є втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства (а.с.30-31).

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ГУ Держгеокадастру у Сумський області 20.08.2018 видано наказ №18-6311/16-18-СГ про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а.с. 13).

ФОП ОСОБА_2 було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5924783800:02:001:0153) ОСОБА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області (а.с.11).

Вказаний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки було погоджено без зауважень, відповідно до Висновку ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 08.11.2018 №12883/82-18 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.17).

Позивач звернулася вперше до ГУ Держгеокадастру у Сумський області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Листом від 29.11.2018 №К-14210-5395/21-18 позивачу було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та зазначено, що управлінням було виявлено невідповідість відомостей в матеріалах польових геодезичних вишукувань та запропоновано долучити до проекту матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування відповідно до ст. 50 Закону України "Про землеустрій" та запропоновано звернутися до розробника землевпорядної документації для доопрацювання проекту землеустрою (а.с. 23).

При повторному зверненні позивача про затвердження проекту землеутрою, їй знову було відмовлено листом від 18.12.2018 №Л-15089-5646/21-18 у зв'язку з невідповідністю відомостей в матеріалах перенесення меж земельної ділянки в натурі, а саме: розташування точок зйомочної мережі на плані креслення перенесення меж земельної ділянки в натурі та запропоновано долучити до проекту матеріали перенесення меж земельної ділянки в натурі відповідно до ст. 50 Закону України "Про землеустрій" та запропоновано звернутися до розробника землевпорядної документації для доопрацювання проекту землеустрою відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 24).

Позивач втретє звернулася до ГУ Держгеокадастру у Сумській області про затвердження проекту землеустрою і відповідач втретє листом від 29.12.2018 №К-16593-5907/21-18 відмовив у його затвердженні та повідомив позивача про недоліки, за наявності яких неможливе затвердження проекту з причини невідповідності відомостей в матеріалах перенесення меж земельної ділянки в натурі, а саме: виписка координат та висот пунктів ДГМ із Банку геодезичних даних (дійсна до 31 березня 2018 року) втратила чинність та запропоновано звернутися до розробника землевпорядної документації для доопрацювання проекту землеустрою відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 25).

Надаючи правову оцінку матеріалам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.ч. 1-3 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 116 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частин восьмої-дев'ятої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до частини вісімнадцятої статті 186 ЗК України ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб'єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, встановленого Законом України "Про землеустрій"; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб'єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження документації із землеустрою іншими органами.

Згідно частини шостої статті 186-1 підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Із аналізу частин восьмої-дев'ятої статті 118 ЗК України вбачається, що на стадії отримання погодженого у встановленому порядку проекту землеустрою, не передбачено повноважень щодо відмови у затвердженні такого проекту землеустрою.

Відповідно до частини десятої статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.10.2018 у справі №818/1976/17 (а.с.34-36).

Як було зазначено вище, проект землеустрою було погоджено належним чином згідно з Висновком від 08.11.2018 №12883/82-18 (а.с.17).

При цьому, листи ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 29.11.2018 №К-14210-5395/21-18 (а.с.23), від 18.12.2018 №К-15089-5646/21-18 (а.с.24), від 29.12.2018 №К-16593-5907/21-18 (а.с.25) не містять посилання на вимоги нормативних актів.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що відмова ГУ Держгеокадастру у Сумській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, викладена у листах від 29.11.2018 №К-14210-5395/21-18 (а.с.23), від 18.12.2018 №Л-15089-5646/21-18 (а.с.24), від 29.12.2018 №К-16593-5907/21-18 (а.с.25) є необгрунтованою та протиправною.

Задоволення вимоги про зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою в даному випадку не буде втручанням суду в дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру у Сумській області, а буде обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача, оскільки відповідач протиправно надав ОСОБА_1 формальну відмову з підстав, не передбачених діючим законодавством. Оскільки процес надання позивачу формальних відмов у затвердженні проекту землеустрою може тривати безкінечно, то в даному випадку єдиним правильним способом захисту порушеного права є зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Сумській області затвердити проект землеустрою. Таке зобов'язання повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття (Olsson v. Sweden (no. 1), 24 March 1988, Series A no. 130).

Суд вважає, що обрана судом форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.

Також, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_4 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Натомість, у даній справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, затвердити проект землеустрою, або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

Вказана правова позиція щодо дискреційних повноважень суб'єктів владних повноважень узгоджується з позицією висловленою ОСОБА_3 Судом у постанові від 27 лютого 2018 року у справі № 816/591/15-а.

Як вбачається з частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд доходить до висновку, що оскаржуване рішення ГУДержгеокадастру у Сумській області прийняте не у відповідності до закону та без дотриманням встановленої процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При поданні позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 768,40 грн за квитанцією №0.0.1231806602.1 від 08.01.2019 (а.с.4).

Таким чином, позивачу необхідно відшкодувати судові витрати в сумі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Сумській області.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Петропавлівська, 108, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 39765885) затвердити проект землеустрою ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 40009, РНОКПП НОМЕР_1) щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 40009, РНОКПП НОМЕР_1) з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Петропавлівська, 108, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 39765885) витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М. Соколов