Рішення

від 25.02.2019 по справі 1.380.2019.000321

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.000321

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2019 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Крутько О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Голобутівської сільської ради про визнання протиправними дій, зобов'язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій голови Голобутівської сільської ради щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок у власність площею 0,30 га в урочищі Лан за Хрестом та земельної ділянки в урочищі Поточина до ріки в розмірі 0,30 га, які знаходяться на території Голобутівської сільської ради за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства; зобов'язання Голобутівської сільської ради розглянути заяву ОСОБА_1 та надати дозвіл на розроблення проекту відведення земельних ділянок у власність площею 0,30 га в урочищі Лан за Хрестом та земельної ділянки в урочищі Поточина до ріки в розмірі 0,30 га, які знаходяться на території Голобутівської сільської ради за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14.09.2018 року звернулася до Голобутівської сільської ради із заявою щодо надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок у власність площею 0,30 га в урочищі Лан за Хрестом та земельної ділянки в урочищі Поточина до ріки в розмірі 0,30 га, які знаходяться на території Голобутівської сільської ради за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства. Голобутівською сільською радою рішень про надання чи відмову у наданні земельних ділянок ОСОБА_1 не приймалось. Вважає, що відповідачем вимоги Земельного кодексу України не дотримано.

Ухвалою суду від 23.01.2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 23.01.2019 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Голобутівської сільської ради про визнання протиправними дій, зобов'язання до вчинення дій.

Відповідачем на день розгляду справи відзиву на позовну заяву не було подано.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

04.03.2016 року позивач звернулася до Голобутівської сільської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок у власність площею 0,30 га в урочищі Лан за Хрестом та земельної ділянки в урочищі Поточина до ріки в розмірі 0,30 га, які знаходяться на території Голобутівської сільської ради за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства.

14.09.2018 року позивач повторно звернулася до Голобутівської сільської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок у власність площею 0,30 га в урочищі Лан за Хрестом та земельної ділянки в урочищі Поточина до ріки в розмірі 0,30 га, які знаходяться на території Голобутівської сільської ради за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства.

05.10.2018 року відповідачем надана відповідь, в якій зазначено, що сільська рада не може надати у користування земельну ділянку в урочищі Лан площею 0,30 га для ведення особистого селянського господарства, так як земельна ділянка вилучена та надана під житловий квартал. Сільська рада може надати земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в урочищі Лан , але в іншому місці.

05.10.2018 року відповідачем надана відповідь, в якій зазначено, що в урочищі Поточина за позивачем числиться земельна ділянка площею 0,21 га для ведення особистого селянського господарства, а 0,09 га вилучено під квартал забудови.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно зі статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, серед інших, вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством передбачено, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або відмову у наданні такого дозволу орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Згідно матеріалів справи, 14.09.2018 року позивач звернулася до Голобутівської сільської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок у власність площею 0,30 га в урочищі Лан за Хрестом та земельної ділянки в урочищі Поточина до ріки в розмірі 0,30 га, які знаходяться на території Голобутівської сільської ради за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства.

Листами від 05.10.2018 року відповідачем надано відповідь, в яких зазначено, що сільська рада не може надати у користування земельну ділянку в урочищі Лан площею 0,30 га для ведення особистого селянського господарства, так як земельна ділянка вилучена та надана під житловий квартал. Також, сільська рада зазначала, що в урочищі Поточина за позивачем числиться земельна ділянка площею 0,21 га для ведення особистого селянського господарства, а 0,09 га вилучено під квартал забудови.

Проте, жодних рішень з приводу розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок у власність площею 0,30 га в урочищі Лан за Хрестом та земельної ділянки в урочищі Поточина до ріки в розмірі 0,30 га, які знаходяться на території Голобутівської сільської ради за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства відповідачем не надано та не підтверджено належними доказами неможливість надання позивачу дозволу на розроблення проекту відведення.

Суд наголошує, що положення статей 118, 122 Земельного кодексу України надають відповідачу повноваження на вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності та зобов'язують мотивувати відмову у наданні такого дозволу, а також визначають підстави, з яких така відмова, може бути прийнята.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 23.01.2018 року у справі №1903/2676/12.

Відповідачем вимоги Земельного кодексу України не дотримано.

З огляду на вищенаведене, суд приходить висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій Голобутівської сільської ради щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок у власність площею 0,30 га в урочищі Лан за Хрестом та земельної ділянки в урочищі Поточина до ріки в розмірі 0,30 га, які знаходяться на території Голобутівської сільської ради за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства.

У позовних вимогах позивач просить також зобов'язати Голобутівську сільську раду надати дозвіл на розроблення проекту відведення земельних ділянок у власність площею 0,30 га в урочищі Лан за Хрестом та земельної ділянки в урочищі Поточина до ріки в розмірі 0,30 га, які знаходяться на території Голобутівської сільської ради за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства.

Згідно Рекомендацій ОСОБА_3 Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої ОСОБА_3 міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Вищевказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки відповідач належним чином не розглянув заяви позивача та не вирішив спірного питання. З метою захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.09.2018 року на черговому пленарному засіданні сесії ради та вирішити питання щодо якого звернулась ОСОБА_1 з врахуванням правової оцінки наданої у даному рішенні суду.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дій Голобутівської сільської ради щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок у власність площею 0,30 га в урочищі Лан за Хрестом та земельної ділянки в урочищі Поточина до ріки в розмірі 0,30 га, які знаходяться на території Голобутівської сільської ради за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства.

Зобов'язати Голобутівську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.09.2018 року на черговому пленарному засіданні сесії ради та вирішити питання щодо якого звернулась ОСОБА_1 з врахуванням правової оцінки наданої у даному рішенні суду.

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з Голобутівської сільської ради (82432, Львівська область, Стрийський рапйон, с.голобутів, вул.Зарічна, 2-а, код ЄДРПОУ 22387672) за рахунок бюджетних асигнувань 384,20 грн. сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 (82432, Львівська область, Стрийський район, с.Голобутів, вул.О.Нижанківського, 55, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Крутько О.В.