Постанова

від 13.06.2007 по справі 13/133-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

13/133-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

13 червня 2007 р.                                                                                   № 13/133-07  

    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                       Невдашенко Л.П. –головуючого,

Михайлюка М.В.,

Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Комунального підприємства громадського харчування Сумської обласної ради на рішення Господарського суду Сумської області від 16 квітня 2007 року у справі № 13/133-07 Господарського суду Сумської області за позовом Відкритого акціонерного товариства "Сумський м'ясокомбінат", м. Суми, до Державного комерційного підприємства громадського харчування, м. Суми, про стягнення 4 044,92грн.,

за участю представників сторін:

позивача:–Міщенко Ю.М. (дов. від 19.10.2006р. № 13/435);

відповідача:–Тверезовська Г.В. (директор);

                    –Сілаєва О.В. (дов. від 12.06.2007р. № 7),

в с т а н о в и в:

У березні 2007 року позивач –ВАТ "Сумський м'ясокомбінат" –пред'явив у господарському суді позов до відповідача –ДКП громадського харчування про стягнення  4 044,92грн.

Вказував, що відповідно з товарно-транспортними накладними №№ 1772769, 1772768, 1772649, 1772648, 1772745, видатковими накладними №№ 018328, 021248, 021249 ним було поставлено відповідачеві продукцію на загальну суму 4 044,92грн.

Зазначав, що оскільки письмовий договір на поставку продукції з відповідачем не укладався та строки здійснення розрахунків не були погоджені, тому він 30.06.2006р. направив на адресу відповідача лист-вимогу з проханням в 7-ми денний термін з моменту отримання перерахувати на його розрахунковий рахунок суму боргу.

Посилаючись на відмову відповідача здійснити розрахунки за отриману продукцію, позивач просив стягнути з відповідача борг в сумі 4 044,92грн.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 16 квітня 2007 року (суддя Лиховид Б.І.) позов задоволено.

Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 4 044,92грн. боргу, 102грн. витрат по сплаті державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване посиланнями на отримання відповідачем від позивача продукції на суму 4 044,92грн. та на несплату відповідачем вказаної суми.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають  застосуванню до даних правовідносин.

Як встановлено місцевим господарським судом, позивач відповідно до товарно-транспортних накладних № 1772649 від 25.11.2004р., № 1772648 від 25.11.2004р., № 1772745 від 26.11.2004р., № 1772769 від 27.11.2004р., № 1772768 від 27.11.2004р., видаткових накладних № 021248 від 26.11.2004р., № 021249 від 27.11.2004р. та № 018328 від 27.11.2004р. поставив відповідачу продукцію на загальну суму 4 044,92грн.

Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктам господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачем 30.07.2006р. на адресу відповідача було направлено вимогу про перерахування суми боргу на розрахунковий рахунок позивача в 7 денний термін з моменту отримання листа.

Лист відповідачем було отримано 05.07.2006р., проте розрахунки не здійснено.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що між сторонами по справі було вчинено правочин шляхом обміну документами: товарно-транспортними накладними та видатковими накладними.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивачем поставлено продукцію на загальну суму 4 044,92грн., а відповідачем, в порушення ст. 526 ЦК України, не здійснено її оплату.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Всупереч зазначених вимог місцевий господарський суд не в повному обсязі дослідив та не надав належної оцінки товарно-транспортним накладним № 1772649 від 25.11.2004р., № 1772648 від 25.11.2004р., № 1772745 від 26.11.2004р., № 1772769 від 27.11.2004р., № 1772768 від 27.11.2004р., видатковим накладним № 021248 від 26.11.2004р., № 021249 від 27.11.2004р., № 018328 від 27.11.2004р.

Враховуючи порушення судом першої інстанції ст.ст. 47,  43 ГПК України, які не можуть бути усунуті касаційною інстанцією, в межах перегляду справи у касаційній інстанції, визначених ст. 1117 ГПК України, прийняте у справі рішення підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, звернути увагу на посилання відповідача на відмітки про отримання продукції на товарно-транспортних накладних та на видаткових накладних, всебічно і  повно  з'ясувати  і  перевірити  всі  фактичні  обставини  справи,  об'єктивно  оцінити  докази,  що  мають  юридичне  значення  для  її  розгляду  і  вирішення  спору  по  суті,  і  в  залежності  від  встановленого,  правильно  визначити  норми  матеріального  права,  що  підлягають  застосуванню  до  спірних  правовідносин,  та  прийняти  обґрунтоване  і  законне  судове  рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства громадського харчування Сумської обласної ради  задовольнити.

2. Рішення господарського суду Сумської області від 16 квітня 2007 року  у справі № 13/133-07 скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Сумської області в іншому складі суддів.

Головуючий:                                                                        Л.П. Невдашенко

Судді:                                                                                М.В. Михайлюк

                                                                                          Н.Г. Дунаєвська