Рішення

від 26.02.2019 по справі 320/1525/19

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 26.02.2019

Справа № 320/1525/19

(2-о/320/208/19)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Калугіної І.О.,

при секретарі - Горбань Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за заявою ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_2, за участю заінтересованої особи: Мелітопольського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про встановлення факту народження дитини,

В С Т А Н О В И В:

Заявник, в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_2, звернулась до суду з заявою, в якій просить встановити факт народження дитини чоловічої статі ОСОБА_3 - сина заявника. Свою заяву мотивує тим, що будучи на тимчасово окупованій території Автономної ОСОБА_4 Крим, Україна, у м. Сімферополь 11 лютого 2019 року народився її син. Звернувшись до Мелітопольського міського відділу державної РАЦС з метою реєстрації на території України народження своєї дитини, заявнику було відмовлено у проведенні державної реєстрації народження дитини, оскільки заявником пред'явлені документи, які видані на тимчасово окупованій території. Тому, заявник просить суд встановити факт народження її дитини та відомості про батька внести на підставі ч. 1 ст. 135 СК України.

Від представника заявника надійшла заява з проханням розглядати справу за його відсутності та відсутності заявника, просить задовольнити заяву.

Заінтересована особа - Мелітопольський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області у судове засідання не з'явилась, від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення заяви не заперечує .

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв'язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали цивільної справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню за наступними підставами.

Судом встановлено, що 11 лютого 2019 року заявник народила дитину чоловічої статі, про що свідчить копія медичного свідоцтва про народження 35 № 033985, виданого 12 лютого 2019 року Пологовим будинком м. Сімферополь /а.с.6/.

З метою реєстрації народження дитини представник заявника звернувся до Мелітопольського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, однак йому було відмовлено у вказаній реєстрації, оскільки ним не були надані встановленого зразка документи, які підтверджують факт народження дитини.

Згідно до п. 4 ст. 13 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження дитини, а в разі їх відсутності рішення суду.

Пунктом 2 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції від 24 грудня 2010 року № 3307/5 ) встановлено, що підставами для проведення державної реєстрації народження дитини є: медичне свідоцтво про народження (форма N 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року N 545 (z1150-06), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за N 1150/13024 (далі - медичне свідоцтво про народження), що видається закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я державна реєстрація народження проводиться на підставі медичного свідоцтва про народження або медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма N 103-1/о (z1151-06), форма якої затверджена наказом Міністерства здоров'я України від 08 серпня 2006 року N 545 (z1150-06), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за N 1150/13024 (із змінами) (далі - медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу), та висновку про підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров'я за формою, встановленою у додатку 3 до Порядку підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров'я (9-2013-п), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 січня 2013 року N 9 .

Пологовий будинок м. Сімферополь підпорядковується Російській Федерації, на яку як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права, покладено відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території, що передбачено ст.5 ч.3 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України .

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної ОСОБА_4 Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Відповідно до ст.1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Стаття 4 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим … реалізації прав і свобод людини і громадянина.

Статтею 9 ч. 2, 3 , 4 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законодавством України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України.

Відповідно до ст.17 ч.1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

З аналізу вищенаведеного законодавства, суд приходить до висновку, що наданий на підтвердження народження дитини документ, виданий органом, який створений та діє у порядку, не передбаченому законом, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з цим, відповідно до висновків ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), Молдови та Росії (зокрема, Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), які ґрунтуються на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого намібійського винятку , який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.

Згідно зі ст. 18 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України , у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Відповідно до ч. 3 ст. 317 ЦПК України у рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.

Отже, оскільки заявник не має можливості надати для реєстрації народження дитини документи, передбачені законодавством України, з метою захисту її законних прав та інтересів, її дитини, суд вважає, що вимоги заявника в частині встановлення факту народження дитини чоловічої статі, яка народилась 11 лютого 2019 року у м. Сімферополь Автономної Республіки Крим, Україна, у матері ОСОБА_1 є законними та підлягають задоволенню.

Натомість, суд вважає неприйнятними заявлені вимоги в частині зазначення відомостей про батька у відповідності до ст. 135 СК України, оскільки вказане питання відноситься до компетенції органів реєстрації актів цивільного стану при виконанні судового рішення. За таких обставин в цій частині заявлених вимог суд вважає необхідним відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 247, 258, 263- 265, 273, 294, 315, 317 ЦПК України, ст. 13 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" , ст.ст.1,3,4,9,17,18 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , суд -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_2, за участю заінтересованої особи: Мелітопольського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про встановлення факту народження дитини - задовольнити частково.

Встановити факт народження дитини чоловічої статі, яка народилась 11 лютого 2019 року у м. Сімферополь Автономної Республіки Крим, Україна, у матері ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: Україна, ОСОБА_4 Крим, Сімферополь, АДРЕСА_1, громадянки України.

В іншій частині заявлених вимог відмовити.

Рішення підлягає негайному виконанню.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня складення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: І.О.Калугіна