Постанова

від 20.08.2019 по справі 320/1525/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/1525/19                                                                      Суддя першої інстанції: Лиска І.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   20 серпня 2019 року                                                                                            м. Київ           Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:           головуючого судді                     - Пилипенко О.Є.             суддів                                        - Бєлової Л.В. та Кузьменка В.В.,           при секретарі                              - Кузик О.С.,           за участю:           представника позивача:           - Яворської Г.І.,           розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Фонд регіональних ресурсів» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Фонд регіональних ресурсів» до Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» в особі державного реєстратора Прошкіна Олександра Васильовича про визнання протиправними дій, В С Т А Н О В И В : У березні 2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Фонд регіональних ресурсів» звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» в особі державного реєстратора Прошкіна Олександра Васильовича про визнання протиправними дій, в якому просив: -          Постановити рішення про визнання дій неправомірними та про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи Публічного акціонерного товариства «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт», код 03360880, номер запису 10701110027030905 від 05.12.2018 року, що внесений Комунальним підприємством «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» в особі державного реєстратора Прошкіна Олександра Васильовича.           Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року провадження у справі - закрито. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було не повно досліджено обставини, що мають значення для справи, не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Відзив на апеляційну скаргу від Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» в особі державного реєстратора Прошкіна Олександра Васильовича до суду апеляційної інстанції не надходив. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Так, приймаючи рішення про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір про скасування рішення, запису щодо припинення юридичної особи ПАТ «СУППР» має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на майно іншою особою, з огляду на суб'єктний склад та зміст спірних правовідносин, дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства так як є спором про цивільне право. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо необхідності закриття провадження у справі, проте вважає, що рішення суду підлягає зміні у зв'язку з порушенням норм процесуального законодавства, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, відомості про відкриття ліквідаційної процедури були внесені до ЄДР 24.12.2013 року, запис 10701100022030905 державний реєстратор Хаустова Марія Євгенівна; Печерська районна в місті Києві державна адміністрація. В подальшому до ПАТ «СУППР» було пред`явлено кредиторські вимоги відповідно до вимог статті 110 ЦК України. У зв`язку із незадоволенням вимог з боку ліквідаційної комісії, кредиторами було пред`явлено позовні заяви до Господарського суду м. Києва та інших повноважених судів. Так, за позовними заявами позивача по даній справі було постановлено судові рішення та відкрито виконавчі провадження: 1) рішенням Господарського суду м. Києва від 30.05.2016 року було задоволено позовні вимоги Позивача до ПАТ «СУППР» по справі № 910/5449/16 (Суддя Плотницька Н.Б.) на суму 509 778,19 грн. Подільським районним відділом державної виконавчої служби м. Київ ГТУЮ у м. Києві було відкрито виконавче провадження № ВП № 52395010; 2) рішенням Господарського суду м. Києва від 27.04.2016 року було задоволено позовні вимоги Позивача до ПАТ «СУППР» по справі № 910/5447/16 (Суддя Прокопенко Л.В.) на суму 10 835,98 грн. Подільським районним відділом державної виконавчої служби м. Київ ГТУЮ у м. Києві було відкрито виконавче провадження № ВП № 52398599; 3) рішенням Господарського суду м. Києва від 16.05.2016 року було задоволено позовні вимоги Позивача до ПАТ «СУППР» по справі № 910/5451/16 (Суддя Усатенко І.В.) на суму 209 384,69 грн. Подільським районним відділом державної виконавчої служби м. Київ ГТУЮ у м. Києві було відкрито виконавче провадження № ВП № 52397724; 4) рішенням Господарського суду м. Києва від 16.05.2016 року було задоволено позовні вимоги Позивача до ПАТ «СУППР» по справі № 910/5453/16 (Суддя Чебикіна С.О.) на суму 193 328,45 грн. Подільським районним відділом державної виконавчої служби м. Київ ГТУЮ у м. Києві було відкрито виконавче провадження № ВП № 52395898. Таким чином, на сьогоднішній день відносно ПАТ «СУППР» наявні відкриті виконавчі провадження, в яких позивач виступає стягувачем. Як вбачається з матеріалів справи позивач є стягувачем, який з ПАТ "СУППР" стягує кошти в сумі 405770,84 грн.. Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що в межах даних правовідносин предметом та підставами позову є визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про відміну державної реєстрації юридичної особи яка має заборгованість, що пов`язане з порушенням прав позивача як стягувача. Відповідно до частини 3 статті 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом. Відповідно до частини 4 статті 205 ГК України, у разі неспроможності суб`єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб`єктів господарювання банкрутами встановлюються цим Кодексом та іншими законами. Ліквідація суб`єкта господарювання - банкрута є підставою припинення зобов`язань за його участі. Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», боржник зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин: під час ліквідації боржника не у зв`язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі. Відповідно до частини 1 статті 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Обов`язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Водночас, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17. Спір, на розгляд суду якого подано позов, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення (запис) про припинення юридичної особи (боржника), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права на отримання заборгованості в порядку виконавчого провадження від боржника і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації права власності. З урахуванням наведеного суд вважає, що спір про скасування рішення, запису щодо припинення юридичної особи ПАТ "СУППР" має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням майнових прав позивача на іншою особою. Отже даний спір не є публічно-правовим. Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з огляду на суб`єктний склад учасників спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства, а не цивільного, як помилково зазначено судом першої інстанції. З метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 відступила від висновків, викладених у постановах від 04.04.2018 у справах № 817/567/16 та № 826/9928/15, від 10.04.2018 у справі № 808/8972/15, від 16.05.2018 у справі № 826/4460/17, від 23.05.2018 у справі № 815/4618/16, від 05.06.2018 у справі № 804/20728/14, від 12.06.2018 у справі № 823/378/16, від 13.06.2018 у справах № 820/2675/17 та № 803/1125/17 щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Суд зазначив, що скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів. Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, а тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору. В силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у спірних правовідносинах в межах даної справи, які знайшли свої відображення у постановах від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 та від 20.03.2019 у справі №810/1163/17 з подібних правовідносин. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, проте порушено норми процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Фонд регіональних ресурсів» – задовольнити частково, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року – змінити з мотивів, викладених у рішенні суду. Керуючись ст.ст. 150, 151, 241, 242, 310, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-   П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Фонд регіональних ресурсів»  – задовольнити частково. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року – змінити. Викласти абзац 2 резолютивної частини частини наступним чином: « 2. Роз'яснити, що позивач має право звернутись з позовом до господарського суду в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом.» В іншій частині ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року – залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий  суддя                                                                      О.Є.Пилипенко Судді                                                                                            Л.В.Бєлова                                                                                            В.В.Кузьменко   Постанова складена в повному обсязі 20 серпня 2019 року.