Рішення

від 07.02.2019 по справі 910/5946/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.02.2019Справа № 910/5946/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Мазур В.М.

розглянувши справу № 910/13356/17

За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі

Київської міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Карпати"

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - комунального підприємства "Дарницьке лісопаркове господарство"

про зобов'язання повернути земельні ділянки

за участю представників сторін:

від прокуратури: Бондарчук І.П., посвідчення № 026128 від 13.05.2014р.;

від позивача: Власенко І.І., довіреність № 225-КМГ-4178 від 19.11.2018р.;

від відповідача: Гриньковський С.П., адвокат, ордер № 389032 від 04.10.2018р.;

Дмитрик М.В., директор, наказ № 02-К від 09.02.2018р.;

від третьої особи: Будник Б.А., довіреність б/н від 11.12.2018р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся в інтересах держави в особі Київської міської ради до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Карпати" про зобов'язання повернути земельні ділянки (облікові коди 66:455:0001 та 66:455:0020) загальною площею 0,42 га на Броварському проспекті у Дніпровському районі міста Києва, привівши їх у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем для експлуатації закладу громадського харчування "Погремушка" використовуються земельні ділянки на Броварському проспекті у Дніпровському районі міста Києва площею 956,98 кв.м. (обліковий код 66:455:0001) та площею 3 641,44 кв.м (обліковий код 66:455:0020), які на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування відносяться до Дніпровського лісництва КП "Дарницьке лісопаркове господарство", однак будь-яких рішень про передачу вказаних земельних ділянок ТОВ "Київ-Карпати" Київська міська рада не приймала, а у міському земельному кадастрі відсутня інформація щодо державної реєстрації цих земельних ділянок.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2017р., залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017р., позов задоволено повністю. Зобов'язано ТОВ "Київ-Карпати" повернути Київській міській раді земельні ділянки (облікові коди 66:455:0001 та 66:455:0020) загальною площею 0,42 га на Броварському проспекті у Дніпровському районі міста Києва, привівши їх у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.

Постановою Верховного Суду від 02.05.2018р. касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Карпати" задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2017р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017р. скасовано; справу № 910/5946/17 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно з розпорядженням В.о.керівника апарату суду № 05-23/1311 від 31.07.2018р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/5946/17 передано на розгляд судді Привалову А.І.

15.12.2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

У відповідності до п. п. 9 п. 1 Розділу XI Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України в новій редакції, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2018р. прийнято справу №910/5946/17 до провадження та ухвалено справу № 910/5946/17 розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04.10.2018р.

04.10.2018р. через канцелярію суду від представника Київської міської ради надійшли пояснення на позовну заяву з урахуванням обставин, наведених у постанові Верховного Суду від 19.06.2018р.

В підготовчому засіданні 04.10.2018р. суд на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відповідно до ч. 3 ст. 185 ГПК України оголосив перерву в підготовчому засіданні до 18.10.2018р.

08.10.2018р. через канцелярію суду від Прокуратури міста Києва надійшли пояснення по справі.

Присутні у попередньому засіданні 18.10.2018р. представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали.

Представники відповідача проти позову заперечили.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши подані відповідачем додаткові докази, суд дійшов висновку про необхідність витребування у сторін додаткових пояснень і доказів з метою повного та об'єктивного встановлення всіх обставин справи, у зв'язку з чим ухвалою від 18.10.2018р. підготовче засідання у справі відкладено на 08.11.2018р.

08.11.2018р. до початку судового засідання через канцелярію суду від прокуратури надійшли пояснення у справі, додаткові докази та заява про залучення третьої особи; від відповідача - пояснення по справі.

Присутній у підготовчому засіданні 08.11.2018р. представник прокуратури просив задовольнити заяву про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - комунальне підприємство "Дарницьке лісопаркове господарство".

Представники позивача та відповідача не заперечували щодо залучення третьої особи.

Проте, дослідивши матеріали справи, суд відклав вирішення заяви Прокуратури міста Києва щодо залучення до участі у справі третьої особи, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які свідчать про те, що спірні земельні ділянки (або їх частина) відноситься до земель лісового фонду та перебувають у постійному користуванні КП "Дарницьке лісопаркове господарство".

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про необхідність витребування у прокуратури додаткових пояснень і доказів з метою повного та об'єктивного встановлення всіх обставин справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2018р. відкладено підготовче засідання у справі на 29.11.2018р.

29.11.2018р. через канцелярію суду від Прокуратури міста Києва надійшли додаткові докази в обґрунтування заяви про залучення третьої особи - комунальне підприємство "Дарницьке лісопаркове господарство".

Присутній у підготовчому засіданні 29.11.2018р. представник прокуратури просив задовольнити раніше подану заяву про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - комунальне підприємство "Дарницьке лісопаркове господарство", оскільки спірні земельні ділянки, які фактично займає відповідач, є землями лісового фонду та перебувають у користуванні третьої особи.

Представник позивача підтримав заяву прокурора про залучення третьої особи та подав клопотання про долучення доказів.

Представники відповідача не заперечували щодо залучення третьої особи та подали клопотання про приєднання документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2018р. відкладено підготовче засідання у справі № 910/5946/17 на 13.12.2018р. Залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - комунальне підприємство "Дарницьке лісопаркове господарство".

12.12.2018р. через канцелярію суду від Прокуратури міста Києва надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.12.2018р. оголошено перерву до 17.01.2019р.

Присутні у судовому засіданні 17.01.2019р. представники прокуратури, позивача та третьої особи позовні вимоги підтримали.

Представник третьої особи подав письмові пояснення для долучення до матеріалів справи.

Представники відповідача проти позову заперечили.

Враховуючи відсутність будь-яких інших заяв і клопотань представників сторін та оскільки у підготовчому засіданні 17.01.2019р. вирішені питання, зазначені у ч. 2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України, а також здійснені усі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2019р. закрито підготовче провадження у справі № 910/5946/17 та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.02.2019р.

Присутній у судовому засіданні 07.02.2019р. представник прокуратури позовні вимоги підтримав повністю з посиланням на обставини, зазначені у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представники Київської міської ради та третьої особи підтримали позицію представника прокуратури.

Представники відповідача заперечили проти позовних вимог, посилаючись на те, що не здійснював незаконне зайняття спірної земельної ділянки.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.02.2017р. посадовою особою Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_7 було проведено обстеження земельної ділянки, розташованої за адресою м. Київ, проспект Броварський (облікові коди 66:455:0001, 66:455:0020) у Дніпровському районі м. Києва, за результатами якого був складений акт обстеження земельної ділянки № 17-0163-04 від 06.02.2017р., копія якого долучена до позову.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки № 17-0163-04 від 06.02.2017, згідно з даними міського земельного кадастру земельна ділянка площею 956,98 кв. м. просп. Броварський (обліковий код 66:455:0001) на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки обліковується за МП "Київ-Карпати"; земельна ділянка площею 3641,44 кв.м. просп. Броварський (обліковий код 66:455:0020) на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки обліковується за КП "Дарницьке лісопаркове господарство"; обидві земельні ділянки на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування відносяться до Дніпровського лісництва КП "Дарницьке лісопаркове господарство"; розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 №610-р "Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками" зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення лісових ділянок, їх передачу у власність та оренду зі зміною цільового призначення. За поданням Департаменту земельних ресурсів Київська міська рада не приймала рішень про передачу зазначених земельних ділянок у власність чи користування (оренду), у міському земельному кадастрі відсутня інформація щодо державної реєстрації зазначених земельних ділянок в Державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на них в установленому чинним законодавством порядку.

В акті обстеження земельної ділянки № 17-0163-04 від 06.02.2017 також зазначено, що спеціалістами Департаменту земельних ресурсів проведено обстеження земельних ділянок, розташованих за адресою м. Київ, проспект Броварський (облікові коди 66:455:0001, 66:455:0020) у Дніпровському районі м. Києва, за наслідками якого встановлено, що на ділянках за обліковими кодами 66:455:0001, 66:455:0020 та площі 0,42 га розміщено та експлуатується заклад громадського харчування "Погремушка", який, зі слів працівників закладу, експлуатує ТОВ "Київ-Карпати", однак підтверджуючих документів не надано; на земельних ділянках розміщені цегляні та дерев'яні споруди, земельні ділянки не огороджені. За результатами обстеження вбачається порушення ст. 126 Земельного кодексу України.

Судом встановлено, що відповідно до Витягу з бази даних міського земельного кадастру станом на 31.01.2017 - Реєстр земельних ділянок, черговий план - за малим підприємством "Київ-Карпати", правонаступником якого відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємці та громадських формувань є товариство з обмеженою відповідальністю "Київ-Карпати", обліковується земельна ділянка за обліковим кодом 66:455:0001 по проспекту Броварський у м. Києві площею 956,98 кв.м., вид права - не вказано.

Також, що відповідно до витягу з бази даних міського земельного кадастру станом на 31.01.2017 - Реєстр земельних ділянок, черговий план - земельна ділянка за обліковим кодом 66:455:0020 обліковується за комунальним підприємством "Дарницьке лісопаркове господарство", вид права - не вказано.

В матеріалах справи наявне рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2004р. у справі №36/351 за позовом малого підприємства "Київ-Карпати" до товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Десна" про визнання права власності, згідно з яким позов малого підприємства "Київ-Карпати" задоволено; визнано право власності малого підприємства "Київ-Карпати" на наступні об'єкти нерухомого майна, які розташовані в м. Києві, Броварський проспект, 32-А (біля КПП ДАІ "Биківня"): павільйон кафе площею 172,9 кв.м., виробничу будівлю площею 9,26 кв.м, виробничу будівлю площею 14,94 кв.м., виробничу будівлю площею 11,25 кв.м., виробничу будівлю площею 34,41 кв.м., виробничу будівлю площею 12,12 кв.м., виробничу будівлю площею 5,86 кв.м., виробничу будівлю площею 8,20 кв.м., павільйон під шашличну площею 20,4 кв.м., павільйон під мангал площею 19,8 кв.м.

Судом встановлено, що 26.06.2014р. державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Радченко А.Л. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності №6228109: об'єкт нерухомого майна: комплекс будівель за адресою м. Київ, проспект Броварський, 32-А; власник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ-Карпати"; підстава виникнення права власності: рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2004р. №36/351. Наведене підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 15.02.2017 №80391591, залученою до справи.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор зазначає, що Прокуратурою міста Києва встановлено, що відповідачем використовуються земельні ділянки на Броварському проспекті у Дніпровському районі міста Києва для експлуатації закладу громадського харчування "Погремушка" (облікові коди земельних ділянок 66:455:0001 та 66:455:0020), що підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 06.02.2017 №17-0163-04, складеним Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації. В той же час, як зазначає прокурор, згідно з даними міського земельного кадастру земельні ділянки площею 956,98 кв.м. (обліковий код 66:455:0001) та площею 3641,44 кв.м. (обліковий код 66:455:0020) на проспекті Броварському у Дніпровському районі міста Києва на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування відносяться до Дніпровського лісництва КП "Дарницьке лісопаркове господарство", однак будь-яких рішень про передачу вказаних земельних ділянок відповідачеві позивач не приймав, а у міському земельному кадастрі відсутня інформація щодо державної реєстрації цих земельних ділянок. За наведених обставин, прокурор просить суд зобов'язати відповідача повернути Київській міській раді земельні ділянки (облікові коди 66:455:0001 та 66:455:0020) загальною площею 0,42 га на Броварському проспекті у Дніпровському районі міста Києва, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.

При цьому, факт використання відповідачем земельних ділянок розташованих за адресою м. Київ, проспект Броварський (облікові коди 66:455:0001, 66:455:0020) у Дніпровському районі м. Києва, під час розгляду справи ним не заперечувався. Так, у підтвердження наявності правових підстав для використання цих земельних ділянок, відповідач вказував на те, що норми цивільного законодавства закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташовано, при цьому, відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно, за відповідачем зареєстровано нерухоме майно, яке знаходиться за адресою м. Київ, просп. Броварський, 32-А.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

За змістом ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Як встановлено судом, спір у справі виник, у зв'язку з виявленням факту експлуатації відповідачем без документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою, земельних ділянок розташованих по проспекту Броварському (облікові коди 66:455:0001, 66:455:0020) у Дніпровському районі м. Києва, та розміщення на них будівель і споруд.

Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України, до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Положеннями ст. 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Статтею 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено повноваження місцевих рад у галузі охорони навколишнього природного середовища та зазначено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, в тому числі, здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Аналогічні положення наведені в ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, делеговані повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Оскільки вказані земельні ділянки, які, за твердженням прокурора, використовуються відповідачем без будь-яких правових підстав, знаходяться на території міста Києва, суд дійшов висновку, що Київська міська рада як орган місцевого самоврядування, який здійснює розпорядження землями територіальної громади міста та який уповноважений на здійснення в межах своєї території контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з огляду на заявлені предмет позову та підстави позову, є належним позивачем у даній справі.

За таких обставин, оскільки в позові прокурором зазначено про порушення інтересів держави у сфері управління та контролю за охороною земель, суд дійшов висновку про наявність підстав для звернення прокурором з даним позовом до суду.

За змістом ст. 2 Закону України "Про охорону земель", об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Статтею 189 Земельного кодексу України та статтею 20 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюють сільські, селищні, міські, районні та обласні ради.

За змістом Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25 вересня 2003 року N 16/890, самоврядний контроль за використанням і охороною земель полягає у забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства та включає правові, економічні і соціальні заходи, спрямовані на додержання вимог земельного законодавства. Самоврядний контроль повинен здійснюватись систематично, регулярно і своєчасно, що значно підвищує ефективність та результативність контрольної діяльності. Самоврядний контроль за використанням і охороною земель передбачає постійне спостереження за станом земель, отримання від землекористувачів і землевласників відповідної проміжної та підсумкової інформації про використання земель, аналіз цієї інформації та результатів моніторингу. Усі землі в межах міста Києва є об'єктами самоврядного контролю та охорони.

Пунктом 10 рішення Київської міської ради від 2 квітня 2015 року N 317/1182 "Про забезпечення недопущення самочинного будівництва та самовільного зайняття земельних ділянок" передбачено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва без відповідних дозвільних документів або виданих з порушенням законодавства чи самовільного зайняття земельної ділянки Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідній районній в місті Києві державній адміністрації слід забезпечити складання акта про виявлені порушення.

Як встановлено судом, 06.02.2017р. посадовою особою Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_7 було проведено обстеження земельної ділянки, розташованої за адресою м. Київ, проспект Броварський (облікові коди 66:455:0001, 66:455:0020) у Дніпровському районі м. Києва, за результатами якого був складений акт обстеження земельної ділянки № 17-0163-04 від 06.02.2017, копія якого долучена до позову.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а також передбаченому ст. 6 Земельного кодексу України принципі забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Згідно з ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Частиною 2 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, згідно з положеннями законодавства України право на землю реалізується шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Визначений законодавством порядок набуття права на землю передбачає, зокрема, отримання заявником дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, рішення компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також про передання у власність чи користування (оренду) визначеної земельної ділянки заявникові, та отримання документів, що посвідчують права заявника на визначену земельну ділянку. Усі перелічені документи можуть свідчити або про вжиття особою заходів до оформлення права на земельну ділянку або про завершення оформлення такого права в установленому законодавством порядку.

Водночас, під час розгляду справи судом було встановлено, що згідно з рішенням Київської міської ради від 20.09.1983 року №1547, спірна земельна ділянка відведена управлінню Київміськшляхбуд виконкому Київської міськради.

Комунальна корпорація Київавтодор , як правонаступник управління Київміськшляхбуд виконкому Київської міської ради припинила право користування частиною земельної ділянки площею 0,15 га, яка раніше була надана управлінню Київміськшляхбуд виконкому міськради для реконструкції та будівництва автошляху Ленінград - Київ - Одеса, у зв'язку з розміщенням пункту громадського харчування МП "Київ-Карпати".

Згідно розпорядження Дніпровської районного державної адміністрації м. Києва №691 від 24.10.1996 року МП "Київ-Карпати" з метою покращення обслуговування відвідувачів дозволено розмістити господарські приміщення і виконати благоустрій прилеглої території з розміщенням архітектурних малих форм біля пункту громадського харчування за адресою: м. Київ, Броварський проспект поблизу КПП ДАІ Биківня .

В подальшому, на підставі Договору купівлі - продажу від 21 листопада 1997 року МП "Київ-Карпати" придбало у ЗАТ "Київтрансекспедиція" павільйон контрольно-диспетчерського пункту, розміщеного на вказаній земельній ділянці.

Згідно розпорядження Дніпровської районної державної адміністрації №705 від 21.08.1998 року надано в оренду МП "Київ-Карпати" вказану вище земельну ділянку для подальшого користування та обслуговування пункту громадського харчування.

Відповідно до рішення Київської міської ради №153/874 від 08.06.2000 року, дозволено МП "Київ-Карпати" місце розташування закладу громадського харчування на земельній ділянці за адресою Броварський проспект (поблизу КПП ДАІ Биківня ) площею 0,15 га за рахунок земель відведених раніше рішенням №1547 від 20.09.1983 року управлінню "Київміськшляхбуд".

Згідно проекту, затвердженого Київським головним управлінням архітектури 2002 року, реконструйовано вказаний павільйон в заклад громадського харчування МП "Київ-Карпати". При цьому, даний проект передбачав облаштування та впорядкування прилеглої до земельної ділянки закладу громадського харчування МП "Київ-Карпати" території, побудову на прилеглій земельній ділянці доріжок, майданчиків, малих архітектурних форм. Проект було погоджено з відповідними органами та службами, про що є відмітки у самому проекті та в копіях листів - погоджень, які в ньому містяться.

24.01.2002р. між МП "Київ-Карпати" та Київською міською радою укладено договір про резервування земельної ділянки площею 0,1478 га на пр-ті Броварському поблизу КПП Биківня , яким обумовлено порядок користування земельною ділянкою до належного її документального оформлення, оплати за таке користування. В преамбулі договору вказано, що межі спірної земельної ділянки перенесені в натуру і зазначені на плані , який є невід'ємною частиною договору.

Згідно листів-доручень Київського міського голови від 20.02.2003 року №4871, Київської міської ради від 27.12.2004 року №22-ПК-6291 та технічним завданням, ТОВ Транспроект було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки МП Київ-Карпати для будівництва, обслуговування та експлуатації закладу громадського харчування на просп. Броварському (поблизу КПП ДАІ Биківня ) у Дніпровському районі м. Києва.

Відповідно до ст. 120 ЗК України (в редакції, чинній станом на час визнання права власності на нерухоме майно за рішенням суду), при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Відповідно до ст. 377 ЦК України (в редакції, чинній станом на час визнання права власності на нерухоме майно за рішенням суду), до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

В подальшому, як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2004р. у справі №36/351 за позовом Малого підприємства "Київ-Карпати" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Десна" про визнання права власності, позов Малого підприємства "Київ-Карпати" задоволено, визнано право власності Малого підприємства "Київ-Карпати" на наступні об'єкти нерухомого майна, які розташовані в м. Києві, Броварський проспект, 32-А (біля КПП ДАІ "Биківня"): павільйон кафе площею 172,9 кв.м., виробничу будівлю площею 9,26 кв.м, виробничу будівлю площею 14,94 кв.м., виробничу будівлю площею 11,25 кв.м., виробничу будівлю площею 34,41 кв.м., виробничу будівлю площею 12,12 кв.м., виробничу будівлю площею 5,86 кв.м., виробничу будівлю площею 8,20 кв.м., павільйон під шашличну площею 20,4 кв.м., павільйон під мангал площею 19,8 кв.м.

26.06.2014р. державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Радченко А.Л. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності №6228109: об'єкт нерухомого майна: комплекс будівель за адресою м. Київ, проспект Броварський, 32-А; власник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ-Карпати"; підстава виникнення права власності: рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2004р. №36/351. Наведене підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 15.02.2017 №80391591.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

На день розгляду даної справи, рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2004р. у справі №36/351 ніким не оскаржено та є чинним.

Окрім цього, реєстрація права власності об'єкт нерухомого майна: комплекс будівель за адресою: м. Київ, проспект Броварський, 32-А, за товариством з обмеженою відповідальністю "Київ-Карпати" також є чинною та ніким не оспорювалась.

До матеріалів проекту землеустрою додані погодження Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища висновком 10.07.2007 року за № 19-6818, Головного управління охорони культурної спадщини висновком від 11.05.2007 року №3218, які погодили відведення земельної ділянки МП "Київ-Карпати" .

Крім того, у матеріалах проекту землеустрою наявні листи КП "Дарницьке лісопаркове господарство" за вих. № 135 від 29.10.1997р. та вих. № 122 від 04.11.1999р., в яких третя особа не заперечувала щодо відведення земельної ділянки відповідачу.

Розроблений на замовлення відповідача проект землеустрою №ТПВ-7653 від 12.11.2008р. був поданий на затвердження в Київську міську раду.

В матеріалах справи наявний лист Головного управління Держгеокадастру в м. Києві № 19-26-7777.3-8503/2-16 від 22.06.2016р., відповідно до якого на розгляді в Головному управлінні Держгеокадастру в м. Києві перебуває проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Київ-Карпати" по проспекту Броварському, 32-Б в м. Києві.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Пунктами 3.1., 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 роз'яснено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 ЦК України, покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування . Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. З урахуванням викладеного в таких випадках положення статті 212 ЗК України застосуванню не підлягають.

Із зазначеного визначення випливає, що під самовільним зайняттям земельної ділянки слід розуміти заволодіння земельною ділянкою, без законних підстав та яке відбувається з порушенням порядку надання земельних ділянок, здійснюється без відведення землі в натурі й одержання відповідного документу.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що відповідач користується земельною ділянкою орієнтованою площею 0,15 га по проспекту Броварський,32-а, в м. Києві на підставі розпорядження Дніпровської районного державної адміністрації м. Києва №691 від 24.10.1996 року, згідно Розпорядження Дніпровської районного державної адміністрації №705 від 21.08.1998 року земельну ділянку надано для подальшого користування для обслуговування пункту громадського харчування, 10.12.1998р. укладений договір оренди на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), зареєстрованого у книзі договорів на право тимчасового користування землею за №652 від 21.12.1998р., 24.01.2002р. між МП "Київ-Карпати" та Київською міською радою укладено договір про резервування земельної ділянки площею 0,1478 га, в подальшому було виконано відведення в натурі меж вищевказаної земельної ділянки, що підтверджується актом відведення в натурі меж земельних ділянок від 06.10.2003р.

Крім того, відповідачу на праві приватної власності належать розміщені на земельній ділянці орієнтованою площею 0,15 га об'єкти нерухомого майна.

Таким чином, відповідач самостійно не займав земельну ділянку орієнтованою площею 0,15 га, а протягом певного періоду з 1996 року по 2014 року користувався земельною ділянкою із дозволу органу, який виконує функції власника щодо земель комунальної та державної власності.

Щодо незаконного користування земельною ділянкою орієнтованою площею 0,27 га (0,42 га (визначено актом обстеження земельної ділянки від 06.02.2017) - 0,15 га (земельна ділянка, на яку розроблено проект землеустрою) = 0,27 га), суд відзначає наступне.

Як вбачається з Акту обстеження земельної ділянки № 17-0163-04 від 06.02.2017, який в якості доказу підстав пред'явлення позову додано до справи прокурором, останній не містить опису площі, яку займають об'єкти нерухомого майна, що належать на праві приватної власності відповідачу. При цьому, з акту слідує, що земельні ділянки не огороджені, тобто мають вільний доступ.

Крім того, під час розгляду справи в апеляційній інстанції, відповідачем до матеріалів справи було долучено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 12.10.2017 за № 242-ДК/218/АП/09/01-17, складеного Управлінням з контролю за користуванням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області, згідно з яким встановлено, що відповідачем використовується земельна ділянка орендованою площею 0,36 га, на якій розміщені нежитлові споруди (альтанки, сцени, шашлична та інші споруди для відпочинку). Ділянка облаштована декоративними парканами та пішохідними доріжками. Ділянка не огороджена та має вільний доступ.

Отже, відповідач не заперечує факт розміщення об'єктів нерухомого майна, які належать йому на прав власності, на земельній ділянці орієнтовною площею 0,15 га та на яку розроблено проект землеустрою, однак зазначає, що інша площа спірних ділянок ним не використовують та вони мають вільний доступ для громадян. ТОВ Київ-Карпати лише здійснило впорядкування прилеглої до земельної ділянки закладу громадського харчування МП "Київ-Карпати" території, впорядкування прилеглої до земельної ділянки закладу громадського харчування МП "Київ-Карпати" території згідно з розпорядженням Дніпровської районного державної адміністрації м. Києва №691 від 24.10.1996 року.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ст.ст. 77, 79 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Під час розгляду справи прокурор та позивач належними засобами доказування не спростували твердження відповідача щодо невикористання ним земельної ділянки орієнтованою площею 0,27 га, а з огляду на встановлення актами від 06.02.2017 та від 12.10.2017 вільного доступу до земельних ділянок, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень прокурора та позивача про займання спірних ділянок орієнтованою площею 0,27 га відповідачем.

Таким чином, матеріалами справи доведено відсутність ознак самовільного зайняття спірної земельної ділянки в діях власника будівлі, який правомірно придбав нерухоме майно, ініціював одержання земельної ділянки, на якій воно розташоване, у користування, проте орган місцевого самоврядування рішення у встановлені законом строки не прийняв.

Конституцією України та ст. 321 Цивільного кодексу України гарантується непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 386 Цивільного кодексу України закріплені засади захисту права власності, а саме те, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини ст. 1 Першого протоколу до конвенції містить три чітких норми:

перша, викладена в першому реченні п. 1, є загальною за своєю природою та закріплює принцип мирного володіння майном;

друга, що міститься в другому реченні п. 1, стосується позбавлення власності та містить умови такого позбавлення;

третя, викладена в п. 2, визнає право держав, серед іншого, здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Ці норми не є окремими, вони пов'язані між собою. Друга та третя стосуються певних випадків, за яких допускається втручання в право на мирне володіння майном. Отже, їх слід тлумачити у світлі загального принципу, викладеного в першій нормі (рішення у справах Ян та інші проти Німеччини та Холдинг Совтрансавто проти України ).

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише на умовах, передбачених законом , а п. 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію законів . Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах Колишній король Греції та інші проти Греції та Малама проти Греції ).

Європейський суд з прав людини нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинне здійснюватися з дотриманням справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (рішення у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції ). Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові ст. 1 Першого протоколу, включно з другим реченням, яке необхідно розуміти у світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти шляхом ужиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (рішення у справі Прессос компанія Навьера А.О та інші проти Бельгії ).

Вирішуючи, чи було дотримано цієї вимоги, Європейський суд з прав людини виходить із того, що держава має широку свободу розсуду як щодо вибору способу вжиття заходів, так і щодо встановлення того, чи виправдані наслідки вжиття таких заходів з огляду на загальний інтерес для досягнення мети певного закону. Суд обов'язково визначає, чи було дотримано необхідного балансу в спосіб, сумісний з правом особи на мирне володіння майном у розумінні першого речення ст. 1 Першого протоколу (рішення у справі Звольський та Звольська проти Республіки Чехія ).

Прокурором жодним чином не доведено наявність суспільного інтересу у позбавлені відповідача права власності на належне йому нерухоме майно та відповідно звільнення земельної ділянки, що розташована під будівлями.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується прокурора, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що прокурором факт самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки не доведено належним та допустимими доказами, у зв'язку з чим підстави для зобов'язання відповідача звільнити спірну земельну ділянку та привести її у придатний до використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд відсутні.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а отже такими, що задоволенню не підлягають повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на прокуратуру.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України , суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 26.02.2019р.

Суддя А.І. Привалов