Постанова

від 13.11.2019 по справі 910/5946/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 910/5946/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В.- головуючого, Мачульського Г. М., Кушніра І. В.

за участю секретаря судового засідання- Астапової Ю. В.,

розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 у справі

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Карпати", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Комунального підприємства "Дарницьке лісопаркове господарство" про зобов`язання повернути земельні ділянки,

за участю представників:

позивача - Власенко І. І., представник за довіреністю,

відповідача - Гриньковський С. П., адвокат, Дмитрик М. В., керівник,

третьої особи - не з`явились,

Генеральної прокуратури України - Кравчук О. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Карпати" (далі - ТОВ "Київ-Карпати") про зобов`язання повернути земельні ділянки (облікові коди 66:455:0001 та 66:455:0020) загальною площею 0,42 га на Броварському проспекті у Дніпровському районі міста Києва, привівши їх у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем для експлуатації закладу громадського харчування "Погремушка" використовуються земельні ділянки на Броварському проспекті у Дніпровському районі міста Києва площею 956,98 м 2 (обліковий код 66:455:0001) та площею 3 641,44 м 2 (обліковий код 66:455:0020), які на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування відносяться до Дніпровського лісництва КП "Дарницьке лісопаркове господарство", однак будь-яких рішень про передачу вказаних земельних ділянок ТОВ "Київ-Карпати" Київська міська рада не приймала, а у міському земельному кадастрі відсутня інформація щодо державної реєстрації цих земельних ділянок.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. 06.02.2017 посадовою особою Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Сокаревим О. В. було проведено обстеження земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Київ, проспект Броварський (облікові коди 66:455:0001, 66:455:0020) у Дніпровському районі м. Києва, за результатами якого був складений акт обстеження земельної ділянки від 06.02.2017 № 17-0163-04.

2.2. Відповідно до зазначеного акту обстеження земельної ділянки, згідно з даними міського земельного кадастру земельна ділянка площею 956,98 м 2 просп. Броварський (обліковий код 66:455:0001) на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки обліковується за МП "Київ-Карпати"; земельна ділянка площею 3 641,44 м 2 просп. Броварський (обліковий код 66:455:0020) на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки обліковується за КП "Дарницьке лісопаркове господарство"; обидві земельні ділянки на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування відносяться до Дніпровського лісництва КП "Дарницьке лісопаркове господарство"; розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 № 610-р "Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками" зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення лісових ділянок, їх передачу у власність та оренду зі зміною цільового призначення. За поданням Департаменту земельних ресурсів Київська міська рада не приймала рішень про передачу зазначених земельних ділянок у власність чи користування (оренду), у міському земельному кадастрі відсутня інформація щодо державної реєстрації зазначених земельних ділянок в Державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на них в установленому чинним законодавством порядку.

2.3. Крім того, в акті обстеження земельної ділянки від 06.02.2017 № 17-0163-04 зазначено, що спеціалістами Департаменту земельних ресурсів проведено обстеження земельних ділянок, розташованих за адресою: м. Київ, проспект Броварський (облікові коди 66:455:0001, 66:455:0020) у Дніпровському районі м. Києва, та встановлено, що на ділянках за обліковими кодами 66:455:0001, 66:455:0020 та площі 0,42 га розміщено та експлуатується заклад громадського харчування "Погремушка", який, зі слів працівників закладу, експлуатує ТОВ "Київ-Карпати", однак підтверджуючих документів не надано; на земельних ділянках розміщені цегляні та дерев`яні споруди, земельні ділянки не огороджені. За результатами обстеження вбачається порушення статті 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

2.4. Відповідно до Витягу з бази даних міського земельного кадастру станом на 31.01.2017 за Малим підприємством "Київ-Карпати" (далі - МП "Київ-Карпати"), правонаступником якого відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є ТОВ "Київ-Карпати", обліковується земельна ділянка за обліковим кодом 66:455:0001 по проспекту Броварський у м. Києві площею 956,98 м 2 , вид права - не вказано.

2.5. Згідно витягу з бази даних міського земельного кадастру станом на 31.01.2017 земельна ділянка за обліковим кодом 66:455:0020 обліковується за комунальним підприємством "Дарницьке лісопаркове господарство", вид права - не вказано.

2.6. Водночас, під час розгляду справи було встановлено, що згідно з рішенням Київської міської ради від 20.09.1983 № 1547, спірна земельна ділянка відведена управлінню "Київміськшляхбуд" виконкому Київської міськради.

2.7. Комунальна корпорація "Київавтодор", як правонаступник управління "Київміськшляхбуд" виконкому Київської міської ради, припинила право користування частиною земельної ділянки площею 0,15 га, яка раніше була надана управлінню "Київміськшляхбуд" виконкому міськради для реконструкції та будівництва автошляху Ленінград - Київ - Одеса, у зв`язку з розміщенням пункту громадського харчування МП "Київ-Карпати".

2.8. Згідно розпорядження Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва від 24.10.1996 № 691 МП "Київ-Карпати" з метою покращення обслуговування відвідувачів дозволено розмістити господарські приміщення і виконати благоустрій прилеглої території з розміщенням малих архітектурних форм біля пункту громадського харчування за адресою: м. Київ, Броварський проспект поблизу КПП ДАІ "Биківня".

2.9. В подальшому, на підставі договору купівлі - продажу від 21.11.1997 МП "Київ-Карпати" придбало у ЗАТ "Київтрансекспедиція" павільйон контрольно-диспетчерського пункту, розміщеного на вказаній земельній ділянці.

2.10. Згідно розпорядження Дніпровської районної державної адміністрації від 21.08.1998 № 705 надано в оренду МП "Київ-Карпати" вказану вище земельну ділянку для подальшого користування та обслуговування пункту громадського харчування.

2.11. Відповідно до рішення Київської міської ради від 08.06.2000 № 153/874, дозволено МП "Київ-Карпати" розташування закладу громадського харчування на земельній ділянці за адресою: Броварський проспект (поблизу КПП ДАІ "Биківня") площею 0,15 га за рахунок земель відведених раніше рішенням від 20.09.1983 № 1547 управлінню "Київміськшляхбуд".

2.12. Згідно проекту, затвердженого Київським головним управлінням архітектури 2002 року, реконструйовано вказаний павільйон в заклад громадського харчування МП "Київ-Карпати". При цьому, даний проект передбачав облаштування та впорядкування прилеглої до земельної ділянки закладу громадського харчування МП "Київ-Карпати" території, побудову на прилеглій земельній ділянці доріжок, майданчиків, малих архітектурних форм. Проект було погоджено з відповідними органами та службами, про що є відмітки у самому проекті та в копіях листів - погоджень, які в ньому містяться.

2.13. 24.01.2002 між МП "Київ-Карпати" та Київською міською радою укладено договір про резервування земельної ділянки площею 0,1478 га на просп. Броварському поблизу КПП "Биківня", яким обумовлено порядок користування земельною ділянкою до належного її документального оформлення, оплати за таке користування. В преамбулі договору вказано, що межі спірної земельної ділянки перенесені в натуру і зазначені на плані, який є невід`ємною частиною договору.

2.14. Згідно листів-доручень Київського міського голови від 20.02.2003 № 4871, Київської міської ради від 27.12.2004 № 22-ПК-6291 та технічним завданням, ТОВ "Транспроект" було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки МП "Київ-Карпати" для будівництва, обслуговування та експлуатації закладу громадського харчування на просп. Броварському (поблизу КПП ДАІ "Биківня") у Дніпровському районі м. Києва.

2.15. Судами встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2004 у справі № 36/351 за позовом МП "Київ-Карпати" до ТОВ "Магазин "Десна" про визнання права власності, позов задоволено; визнано право власності МП "Київ-Карпати" на наступні об`єкти нерухомого майна, які розташовані в м. Києві, Броварський проспект, 32-А (біля КПП ДАІ "Биківня"): павільйон кафе площею 172,9 м 2 , виробничу будівлю площею 9,26 м 2 , виробничу будівлю площею 14,94 м 2 , виробничу будівлю площею 11,25 м 2 , виробничу будівлю площею 34,41 м 2 , виробничу будівлю площею 12,12 м 2 , виробничу будівлю площею 5,86 м 2 , виробничу будівлю площею 8,20 м 2 , павільйон під шашличну площею 20,4 м 2 , павільйон під мангал площею 19,8 м 2 .

2.16. 26.06.2014 державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Радченко А. Л. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 6228109: об`єкт нерухомого майна: комплекс будівель за адресою: м. Київ, проспект Броварський, 32-А; власник - ТОВ "Київ-Карпати"; підстава виникнення права власності: рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2004 № 36/351.

2.17. Наведене також підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 15.02.2017 № 80391591.

2.18. Реєстрація права власності об`єкт нерухомого майна: комплекс будівель за адресою: м. Київ, проспект Броварський, 32-А, за ТОВ "Київ-Карпати" є чинною та не оспореною.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017, позов задоволено повністю, зобов`язано ТОВ "Київ-Карпати" повернути Київській міській раді земельні ділянки (облікові коди 66:455:0001 та 66:455:0020) загальною площею 0,42 га на Броварському проспекті у Дніпровському районі міста Києва, привівши їх у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.

3.2. Постановою Верховного Суду від 02.05.2018 рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд зазначив, що судами не було надано оцінки всім наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, не було враховано правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 06.12.2010 у справі № 3-51г10, щодо наявності чи відсутності ознак самовільного зайняття спірної земельної ділянки в діях власника будівлі, який правомірно придбав нерухоме майно, ініціював одержання земельної ділянки, на якій воно розташоване, у користування, проте орган місцевого самоврядування рішення у встановлені законом строки не прийняв.

3.3. При новому розгляді справи рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 (суддя Привалова А. І.) в позові відмовлено.

3.4. Рішення мотивовано тим, що прокурором не доведено належним та допустимими доказами факт самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, у зв`язку з чим підстави для зобов`язання відповідача звільнити спірну земельну ділянку та привести її у придатний до використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд відсутні.

3.5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 (колегія суддів у складі: Разіна Т. І., Чорна Л. В., Чорногуз М. Г.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. Заступник прокурора міста Києва у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

4.2. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, статей 116, 120, 125, 126 ЗК України, статей 375, 376, 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Скаржник наголошує, що прокурор у позовній заяві не доводить факту самовільного зайняття земельної ділянки, а позов мотивовано використанням відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів; в матеріалах справи відсутні докази прийняття Київською міською радою рішення про передачу ТОВ "Київ-Карпати" у користування земельних ділянок загальною площею 0,42 га; судами помилково застосовані положення статей 120 ЗК України та 377 ЦК України, оскільки право користування земельними ділянками не оформлювалось і відповідно не могло виникнути переходу такого права; судами не взято до уваги, що сама по собі реєстрація права не є підставою набуття права власності; об`єкт нерухомості збудовано на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, тобто є самочинним; висновки судів про недоведеність прокурором порушення відповідачем суспільного інтересу є неправомірними, оскільки саме відповідач здійснив неправомірне втручання у право власності територіальної громади, незаконно забудувавши земельну ділянку лісогосподарського призначення.

4.3. Представник Генеральної прокуратури України у судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. ТОВ "Київ-Карпати" у відзиві просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

5.2. Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги.

5.3. Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

6.3. Вирішуючи питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки, необхідно враховувати, що сам лише факт користування земельною ділянкою за відсутності документів, які посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно встановити наявність в особи в силу закону права на отримання земельної ділянки у власність чи у користування. Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї.

6.4. Згідно з частиною 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 цієї статті).

6.5. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (стаття 212 ЗК України).

6.6. Відповідно до частин 1, 2 статті 116 цього Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

6.7. Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

6.8. Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

6.9. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 126 ЗК України).

6.10. Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, яка її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

6.11. Разом із тим необхідно враховувати, що саме по собі встановлення і факту користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об`єктів, причини відсутності таких документів у особи, яка використовує земельну ділянку, наявність в особи права на отримання земельної ділянки у власність чи у користування, вжиття нею заходів для оформлення права на земельну ділянку тощо.

6.12. Судами встановлено, що розроблений на замовлення відповідача проект землеустрою від 12.11.2008 № ТПВ-7653 був поданий на затвердження в Київську міську раду. В матеріалах справи наявний лист ГУ Держгеокадастру у м. Києві від 22.06.2016 № 19-26-7777.3-8503/2-16, відповідно до якого на розгляді в ГУ Держгеокадастру в м. Києві перебуває проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Київ-Карпати" по проспекту Броварському, 32-Б в м. Києві.

До матеріалів проекту землеустрою додані висновок Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища висновком 10.07.2007 за № 19-6818, погодження Головного управління охорони культурної спадщини висновком від 11.05.2007 № 3218, щодо відведення земельної ділянки МП "Київ-Карпати".

Крім того, у матеріалах проекту землеустрою наявні листи КП "Дарницьке лісопаркове господарство" від 29.10.1997 вих. № 135 та від 04.11.1999 вих. № 122, в яких третя особа не заперечувала щодо відведення земельної ділянки відповідачу.

6.13. Водночас, судами встановлено, що на час розгляду справи, відповідач користується земельною ділянкою орієнтованою площею 0,15 га по просп. Броварський, 32-а, у м. Києві на підставі розпорядження Дніпровської районного державної адміністрації м. Києва від 24.10.1996 № 691, згідно розпорядження Дніпровської районного державної адміністрації від 21.08.1998 № 705 земельну ділянку надано для подальшого користування для обслуговування пункту громадського харчування, укладеного договору оренди від 10.12.1998 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), зареєстрованого у книзі договорів на право тимчасового користування землею від 21.12.1998 за № 652, укладеного 24.01.2002 між МП "Київ-Карпати" та Київською міською радою договору про резервування земельної ділянки площею 0,1478 га. Крім того, в подальшому було виконано відведення в натурі меж вищевказаної земельної ділянки, що підтверджується актом відведення в натурі меж земельних ділянок від 06.10.2003.

Також, на земельній ділянці орієнтованою площею 0,15 га розташовані об`єкти нерухомого майна, які належать відповідачу на праві приватної власності.

6.14. Таким чином, судами встановлено, що матеріалами справи доведено відсутність ознак самовільного зайняття спірної земельної ділянки власником будівель, який правомірно придбав нерухоме майно, здійснив волевиявлення та ініціював одержання земельної ділянки, на якій воно розташоване, у користування, проте орган місцевого самоврядування у встановлені законом строки відповідно рішення не прийняв.

6.15. Крім того, судами правильно зазначено, що обраний прокурором спосіб захисту у вигляді зобов`язання відповідача повернути спірну земельну ділянку шляхом звільнення від будівель і споруд є неефективним в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично не призводить до відновлення порушених прав, а навпаки призведе до недотримання справедливої рівноваги, оскільки повернення земельної ділянки орієнтовною площею 0,15 га з приведенням її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд, фактично означає знесення належного відповідачу на праві власності майна, що є порушенням його права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України.

6.16. Щодо користування відповідачем земельною ділянкою орієнтованою площею 0,27 га (0,42 га (визначено актом обстеження земельної ділянки від 06.02.2017) - 0,15 га (земельна ділянка, на яку розроблено проект землеустрою) = 0,27 га), судами встановлено, що прокурор та позивач, належними засобами доказування у відповідності до приписів статей 73, 77, 79 ГПК України не спростували твердження відповідача щодо невикористання ним земельної ділянки орієнтованою площею 0,27 га, а лише впорядкування прилеглої до земельної ділянки закладу громадського харчування МП "Київ-Карпати" території згідно з розпорядженням Дніпровської районного державної адміністрації м. Києва від 24.10.1996 № 691.

6.17. Колегія суддів зазначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону). Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Враховуючи викладене, а також встановлення судами недоведеності прокурором належними доказами свої правової позиції, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

6.18. Доводи касаційної скарги з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 31.05.2016 у справі № 910/9681/15, від 03.08.2016 у справі № 910/25234/13 є безпідставними та колегією суддів відхиляються, оскільки зазначені постанови не є обов`язковими для врахування згідно положень ГПК України, як в редакції чинній до 15.12.2017, так і в редакції чинній після 15.12.2017.

6.19. Щодо викладених у касаційній скарзі посилань на постанову Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 910/19726/17 колегія суддів зазначає, що у цій справі інші обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права.

6.20. Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України є обґрунтованими, оскільки господарськими судами невірно застосовано вказані норми права до спірних правовідносин сторін, з огляду на що слід виключити з мотивувальної частини судових рішень посилання на ці статті.

6.21. Посилання скаржника на неправильну оцінку судами розпоряджень Дніпровської районного державної адміністрації м. Києва від 24.10.1996 № 691, від 21.08.1998 № 705 не приймається до уваги з огляду на межі касаційного провадження, встановлені статтею 300 ГПК України.

6.22. Аргумент скаржника з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/15993/16, про те, що судами не взято до уваги, що загальні підстави набуття права власності на нерухоме майно визначені статтями 328, 331 ЦК України, водночас сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає, не приймається до уваги з огляду на таке.

По-перше, у справі № 910/15993/16 предметом спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, повернення земельної ділянки, тобто при розгляді справи встановлювались інші обставини, які впливали на застосування норм права.

По-друге, у судових рішеннях у справі, яка розглядається, відсутні висновки про те, що сама по собі реєстрація є підставою виникнення права власності.

По-третє, у статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у відповідній редакції) наведено визначення поняттю "державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно з яким, державна реєстрація це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто, державна реєстрація це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності.

6.23. Посилання скаржника на висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 18.02.2015 у справі № 6-244цс14, про те, що статтею 331 ЦК України не передбачено виникнення права власності на новостворений об`єкт нерухомості на підставі судового рішення не приймаються до уваги, оскільки ці висновки зроблені на підставі встановлених саме у цій справі обставин, предметом позову у якій було визнання права власності на нежитлові приміщення.

6.24. Аргумент скаржника про незастосування судами статей 375, 376 ЦК України також не приймається до уваги, оскільки здійснення відповідачем самочинного будівництва на спірній земельній ділянці судами не встановлено.

6.25. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини в рішеннях Sutyazhnik v. Russia від 29.07.2009, Esertas v. Lithuania від 31.05.2012 зазначав, що у справах можуть бути обставини, які свідчать про відсутність соціальної потреби чи нагальної суспільної необхідності, які б виправдовували відхилення від принципу правової визначеності. Тобто, не потрібно скасовувати правильне по суті рішення суду лише заради правового пуризму.

За вказаних обставин, оскільки порушень норм права не встановлено, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційної скарги немає.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

7.2. Рішення та постанова попередніх судових інстанцій відповідають нормам чинного законодавства і мають бути залишені без змін.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 у справі № 910/5946/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір