Постанова

від 29.05.2019 по справі 910/5946/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2019 р. м. Київ Справа№ 910/5946/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Чорної Л.В.

Чорногуза М.Г.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О. за участю представників учасників процесу: згідно протоколу судового засідання від 29.05.19 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва на рішенняГосподарського суду міста Києва від 07.02.2019 суддяПривалов І.А., м. Київ повний текст складений 26.02.2019 за позовомзаступника прокурора міста Києва, м. Київ в інтересах держави в особі Київської міської ради, м. Київ дотовариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Карпати", м. Київ третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: комунального підприємства "Дарницьке лісопаркове господарство", м. Київ прозобов`язання повернути земельні ділянки

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся в інтересах держави в особі Київської міської ради (надалі-прокурор) до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Карпати" (відповідач) про зобов`язання повернути земельні ділянки (облікові коди 66:455:0001 та 66:455:0020) загальною площею 0,42 га на Броварському проспекті у Дніпровському районі міста Києва, привівши їх у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем для експлуатації закладу громадського харчування "Погремушка" використовуються земельні ділянки на Броварському проспекті у Дніпровському районі міста Києва площею 956,98 кв.м. (обліковий код 66:455:0001) та площею 3 641,44 кв.м (обліковий код 66:455:0020), які на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування відносяться до Дніпровського лісництва КП "Дарницьке лісопаркове господарство". Однак будь-яких рішень про передачу вказаних земельних ділянок ТОВ "Київ-Карпати" Київська міська рада не приймала, а у міському земельному кадастрі відсутня інформація щодо державної реєстрації цих земельних ділянок.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017, позов задоволено повністю. Зобов`язано ТОВ "Київ-Карпати" повернути Київській міській раді земельні ділянки (облікові коди 66:455:0001 та 66:455:0020) загальною площею 0,42 га на Броварському проспекті у Дніпровському районі міста Києва, привівши їх у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач використовує земельні ділянки без правовстановлюючих документів, а тому вони відповідно до ст. 212 Земельного кодексу підлягають поверненню власнику - Київській міській раді. При цьому, встановивши, що на спірних земельних ділянках знаходиться нерухоме майно, право власності на яке зареєстровано за відповідачем на підставі відповідного рішення суду у справі № 36/351, місцевий суд у даній справі дійшов висновку про те, що факт визнання права власності на вказане нерухоме майно у справі № 36/351 не змінює правового статусу такого нерухомого майна як збудованого самочинно, а лише підтверджує право власності відповідача на таке майно.

Постановою Верховного Суду від 02.05.2018 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Карпати" задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 скасовано; справу № 910/5946/17 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що судами попередніх інстанцій не було надано оцінки всім наявним в матеріалах справи доказам та наведеним обставинам, не було враховано правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 06.12.2010 у справі № 3-51г10, щодо наявності чи відсутності ознак самовільного зайняття спірної земельної ділянки в діях власника будівлі, який правомірно придбав нерухоме майно, ініціював одержання земельної ділянки, на якій воно розташоване, у користування, проте орган місцевого самоврядування рішення у встановлені законом строки не прийняв.

За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 у справі № 910/5946/17 за новим розглядом у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Прийняте судове рішення мотивовано тим, що прокурором не доведено належним та допустимими доказами факт самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, у зв`язку з чим підстави для зобов`язання відповідача звільнити спірну земельну ділянку та привести її у придатний до використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд відсутні.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, заступник прокурора міста Києва звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись, при цьому на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, а тому неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, доводи апеляційного оскарження обґрунтовано неправильним застосуванням приписів ст.ст. 331, 376, 377 Цивільного кодексу України та ст.ст. 116, 120, 125, 126 Земельного кодексу України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 у справі № 910/5946/17 відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги призначено на 22.04.2019.

22.04.2019 від судді Іоннікової А.І. надійшла заява про самовідвід від розгляду справи № 910/5946/17.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 у справі № 910/5946/17 заяву судді Іоннікової І.А. про самовідвід від розгляду справи № 910/5946/17 задоволено; справу № 910/5946/17 вирішено передати для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення заміни відведеного судді відповідно до ст. 32 ГПК України.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/1063/19 від 24.04.2019 у зв`язку з задоволенням заяви про самовідвід судді Іоннікової І.А., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/5946/17.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 24.04.2019 для розгляду справи № 910/5946/17 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Чорна Л.В., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 910/5946/17 апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 у справі № 910/5946/17 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Чорної Л.В., Чорногуза М.Г, розгляд апеляційної скарги у справі № 910/5946/17 призначено на 29 травня 2019 року.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу позивача, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представники позивача та третьої особи просили колегію суддів апеляційну скаргу прокурора задовольнити, оскаржене рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 у справі №910/5946/17 залишити без змін, як таке, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.ч. 1,2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що 06.02.2017 посадовою особою Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Сокаревим О .В. було проведено обстеження земельної ділянки, розташованої за адресою м. Київ, проспект Броварський (облікові коди 66:455:0001, 66:455:0020) у Дніпровському районі м. Києва, за результатами якого був складений акт обстеження земельної ділянки № 17-0163-04 від 06.02.2017р.

Відповідно до зазначеного акту обстеження земельної ділянки, згідно з даними міського земельного кадастру земельна ділянка площею 956,98 кв. м. просп. Броварський (обліковий код 66:455:0001) на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки обліковується за МП "Київ-Карпати"; земельна ділянка площею 3641,44 кв.м. просп. Броварський (обліковий код 66:455:0020) на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки обліковується за КП "Дарницьке лісопаркове господарство"; обидві земельні ділянки на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування відносяться до Дніпровського лісництва КП "Дарницьке лісопаркове господарство"; розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 №610-р "Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками" зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення лісових ділянок, їх передачу у власність та оренду зі зміною цільового призначення. За поданням Департаменту земельних ресурсів Київська міська рада не приймала рішень про передачу зазначених земельних ділянок у власність чи користування (оренду), у міському земельному кадастрі відсутня інформація щодо державної реєстрації зазначених земельних ділянок в Державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на них в установленому чинним законодавством порядку.

Крім того, в акті обстеження земельної ділянки № 17-0163-04 від 06.02.2017 також зазначено, що спеціалістами Департаменту земельних ресурсів проведено обстеження земельних ділянок, розташованих за адресою м. Київ, проспект Броварський (облікові коди 66:455:0001, 66:455:0020) у Дніпровському районі м. Києва, за наслідками якого встановлено, що на ділянках за обліковими кодами 66:455:0001, 66:455:0020 та площі 0,42 га розміщено та експлуатується заклад громадського харчування "Погремушка", який, зі слів працівників закладу, експлуатує ТОВ "Київ-Карпати", однак підтверджуючих документів не надано; на земельних ділянках розміщені цегляні та дерев`яні споруди, земельні ділянки не огороджені. За результатами обстеження вбачається порушення ст. 126 Земельного кодексу України.

Відповідно до Витягу з бази даних міського земельного кадастру станом на 31.01.2017 - Реєстр земельних ділянок, черговий план - за малим підприємством "Київ-Карпати", правонаступником якого відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємці та громадських формувань є товариство з обмеженою відповідальністю "Київ-Карпати", обліковується земельна ділянка за обліковим кодом 66:455:0001 по проспекту Броварський у м. Києві площею 956,98 кв.м., вид права - не вказано.

Як вбачається з витягу з бази даних міського земельного кадастру станом на 31.01.2017 - Реєстр земельних ділянок, черговий план - земельна ділянка за обліковим кодом 66:455:0020 обліковується за комунальним підприємством "Дарницьке лісопаркове господарство", вид права - не вказано.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2004 у справі № 36/351 за позовом малого підприємства "Київ-Карпати" до товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Десна" про визнання права власності, позов задоволено; визнано право власності малого підприємства "Київ-Карпати" на наступні об`єкти нерухомого майна, які розташовані в м. Києві, Броварський проспект, 32-А (біля КПП ДАІ "Биківня"): павільйон кафе площею 172,9 кв.м., виробничу будівлю площею 9,26 кв.м, виробничу будівлю площею 14,94 кв.м., виробничу будівлю площею 11,25 кв.м., виробничу будівлю площею 34,41 кв.м., виробничу будівлю площею 12,12 кв.м., виробничу будівлю площею 5,86 кв.м., виробничу будівлю площею 8,20 кв.м., павільйон під шашличну площею 20,4 кв.м., павільйон під мангал площею 19,8 кв.м.

26.06.2014 державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Радченко А.Л. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 6228109: об`єкт нерухомого майна: комплекс будівель за адресою м. Київ, проспект Броварський, 32-А; власник - товариство з обмеженою відповідальністю "Київ-Карпати"; підстава виникнення права власності: рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2004 №36/351.

Наведене підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 15.02.2017 №80391591.

Предметом даного позову є вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ТОВ "Київ-Карпати" про зобов`язання повернути земельні ділянки (облікові коди 66:455:0001 та 66:455: 0020 ) загальною площею 0,42 га на Броварському проспекті у Дніпровському районі міста Києва, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд, з посиланням на те, що виявлено факт експлуатації відповідачем без документів, що посвідчують право власності або право користування зазначених земельних ділянок.

Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України, до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено повноваження місцевих рад у галузі охорони навколишнього природного середовища та зазначено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, в тому числі, здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Аналогічні положення наведені в ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, делеговані повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Відтак, враховуючи те, що спірні земельні ділянки, які, за твердженням прокурора, використовуються відповідачем без будь-яких правових підстав, знаходяться на території міста Києва, то саме Київська міська рада як орган місцевого самоврядування, який здійснює розпорядження землями територіальної громади міста та який уповноважений на здійснення в межах своєї території контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з огляду на заявлені предмет позову та підстави позову, є належним позивачем у даній справі.

За таких обставин, оскільки в позові прокурором зазначено про порушення інтересів держави у сфері управління та контролю за охороною земель, наявні підстави для звернення прокурором з даним позовом до господарського суду.

Як встановлено судом першої інстанції, 06.02.2017р. посадовою особою Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Сокаревим О.В. на підставі п. 10 рішення Київської міської ради від 2 квітня 2015 року N 317/1182 "Про забезпечення недопущення самочинного будівництва та самовільного зайняття земельних ділянок", було проведено обстеження земельної ділянки, розташованої за адресою м. Київ, проспект Броварський (облікові коди 66:455:0001, 66:455:0020) у Дніпровському районі м. Києва, за результатами якого був складений акт обстеження земельної ділянки № 17-0163-04 від 06.02.2017.

Згідно з ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Частиною 2 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відтак, згідно з положеннями законодавства України право на землю реалізується шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Визначений законодавством порядок набуття права на землю передбачає, зокрема, отримання заявником дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, рішення компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також про передання у власність чи користування (оренду) визначеної земельної ділянки заявникові, та отримання документів, що посвідчують права заявника на визначену земельну ділянку. Усі перелічені документи можуть свідчити або про вжиття особою заходів до оформлення права на земельну ділянку або про завершення оформлення такого права в установленому законодавством порядку.

Водночас, під час розгляду справи було встановлено, що згідно з рішенням Київської міської ради від 20.09.1983 року № 1547, спірна земельна ділянка відведена управлінню "Київміськшляхбуд" виконкому Київської міськради.

Комунальна корпорація "Київавтодор", як правонаступник управління "Київміськшляхбуд" виконкому Київської міської ради припинила право користування частиною земельної ділянки площею 0,15 га, яка раніше була надана управлінню "Київміськшляхбуд" виконкому міськради для реконструкції та будівництва автошляху Ленінград - Київ - Одеса, у зв`язку з розміщенням пункту громадського харчування МП "Київ-Карпати".

Згідно розпорядження Дніпровської районного державної адміністрації м. Києва № 691 від 24.10.1996 року МП "Київ-Карпати" з метою покращення обслуговування відвідувачів дозволено розмістити господарські приміщення і виконати благоустрій прилеглої території з розміщенням архітектурних малих форм біля пункту громадського харчування за адресою: м. Київ, Броварський проспект поблизу КПП ДАІ "Биківня".

В подальшому, на підставі Договору купівлі - продажу від 21 листопада 1997 року МП "Київ-Карпати" придбало у ЗАТ "Київтрансекспедиція" павільйон контрольно-диспетчерського пункту, розміщеного на вказаній земельній ділянці.

Згідно розпорядження Дніпровської районної державної адміністрації № 705 від 21.08.1998 року надано в оренду МП "Київ-Карпати" вказану вище земельну ділянку для подальшого користування та обслуговування пункту громадського харчування.

Відповідно до рішення Київської міської ради № 153/874 від 08.06.2000 року, дозволено МП "Київ-Карпати" місце розташування закладу громадського харчування на земельній ділянці за адресою Броварський проспект (поблизу КПП ДАІ "Биківня") площею 0,15 га за рахунок земель відведених раніше рішенням № 1547 від 20.09.1983 року управлінню "Київміськшляхбуд".

Згідно проекту, затвердженого Київським головним управлінням архітектури 2002 року, реконструйовано вказаний павільйон в заклад громадського харчування МП "Київ-Карпати". При цьому, даний проект передбачав облаштування та впорядкування прилеглої до земельної ділянки закладу громадського харчування МП "Київ-Карпати" території, побудову на прилеглій земельній ділянці доріжок, майданчиків, малих архітектурних форм. Проект було погоджено з відповідними органами та службами, про що є відмітки у самому проекті та в копіях листів - погоджень, які в ньому містяться.

24.01.2002 між МП "Київ-Карпати" та Київською міською радою укладено договір про резервування земельної ділянки площею 0,1478 га на пр-ті Броварському поблизу КПП "Биківня", яким обумовлено порядок користування земельною ділянкою до належного її документального оформлення, оплати за таке користування. В преамбулі договору вказано, що межі спірної земельної ділянки перенесені в натуру і зазначені на плані , який є невід`ємною частиною договору.

Згідно листів-доручень Київського міського голови від 20.02.2003 року № 4871, Київської міської ради від 27.12.2004 року № 22-ПК-6291 та технічним завданням, ТОВ "Транспроект" було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки МП "Київ-Карпати" для будівництва, обслуговування та експлуатації закладу громадського харчування на просп. Броварському (поблизу КПП ДАІ "Биківня") у Дніпровському районі м. Києва.

Відповідно до ст. 120 ЗК України (в редакції, чинній станом на час визнання права власності на нерухоме майно за рішенням суду), при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Відповідно до ст. 377 ЦК України (в редакції, чинній станом на час визнання права власності на нерухоме майно за рішенням суду), до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Як відзначено вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2004 у справі № 36/351 за позовом Малого підприємства "Київ-Карпати" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Десна" про визнання права власності, позов Малого підприємства "Київ-Карпати" задоволено, визнано право власності Малого підприємства "Київ-Карпати" на наступні об`єкти нерухомого майна, які розташовані в м. Києві, Броварський проспект, 32-А (біля КПП ДАІ "Биківня"): павільйон кафе площею 172,9 кв.м., виробничу будівлю площею 9,26 кв.м, виробничу будівлю площею 14,94 кв.м., виробничу будівлю площею 11,25 кв.м., виробничу будівлю площею 34,41 кв.м., виробничу будівлю площею 12,12 кв.м., виробничу будівлю площею 5,86 кв.м., виробничу будівлю площею 8,20 кв.м., павільйон під шашличну площею 20,4 кв.м., павільйон під мангал площею 19,8 кв.м.

Наразі, рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2004 у справі № 36/351 чинне, не скасоване та не змінене, а отже таке, що підлягає обов`язковому виконанню.

Поряд з цим, слід зазначити, що в межах даної справи, суд апеляційної інстанції не є уповноваженим судом по перегляду законності та обґрунтованості вказаного рішення Господарського суду міста Києва у іншій справі № 36/351.

Доводи апеляційного оскарження прокурора про те, що визнання рішенням суду за відповідачем права власності на об`єкт самочинного будівництва не змінює правової природи цього об`єкту та не усуває порушень земельного та містобудівного законодавства суд апеляційної інстанції оцінює критично та визнає необґрунтованими.

Поряд з цим, доцільно звернуто увагу судом першої інстанції на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції на момент реєстрації права власності) обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

У частині 3 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вказується, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст.11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

В подальшому, 26.06.2014 державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Радченко А.Л. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності №6228109: об`єкт нерухомого майна: комплекс будівель за адресою м. Київ, проспект Броварський, 32-А; власник - товариство з обмеженою відповідальністю "Київ-Карпати"; підстава виникнення права власності: рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2004 №36/351.

Наведене також підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 15.02.2017 № 80391591.

Реєстрація права власності об`єкт нерухомого майна: комплекс будівель за адресою: м. Київ, проспект Броварський, 32-А, за ТОВ "Київ-Карпати" також є чинною та не оспореною.

До матеріалів проекту землеустрою також додані погодження Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища висновком 10.07.2007 року за № 19-6818, Головного управління охорони культурної спадщини висновком від 11.05.2007 року № 3218, які погодили відведення земельної ділянки МП "Київ-Карпати".

Крім того, у матеріалах проекту землеустрою наявні листи КП "Дарницьке лісопаркове господарство" за вих. № 135 від 29.10.1997 та вих. № 122 від 04.11.1999, в яких третя особа не заперечувала щодо відведення земельної ділянки відповідачу.

Розроблений на замовлення відповідача проект землеустрою № ТПВ-7653 від 12.11.2008 був поданий на затвердження в Київську міську раду.

В матеріалах справи наявний лист Головного управління Держгеокадастру в м. Києві № 19-26-7777.3-8503/2-16 від 22.06.2016, відповідно до якого на розгляді в Головному управлінні Держгеокадастру в м. Києві перебуває проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Київ-Карпати" по проспекту Броварському, 32-Б в м. Києві.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Пунктами 3.1., 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 роз`яснено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об`єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 ЦК України, покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов`язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування . Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім`я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. З урахуванням викладеного в таких випадках положення статті 212 ЗК України застосуванню не підлягають.

Із зазначеного випливає, що під самовільним зайняттям земельної ділянки слід розуміти заволодіння земельною ділянкою, без законних підстав та яке відбувається з порушенням порядку надання земельних ділянок, здійснюється без відведення землі в натурі й одержання відповідного документу.

Водночас, враховуючи вимоги чинного земельного законодавства, дослідивши матеріали справи, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач користується земельною ділянкою орієнтованою площею 0,15 га по просп . Броварський, 32-а , в м . Києві на підставі розпорядження Дніпровської районного державної адміністрації м. Києва №691 від 24.10.1996, згідно розпорядження Дніпровської районного державної адміністрації № 705 від 21.08.1998 земельну ділянку надано для подальшого користування для обслуговування пункту громадського харчування, укладеного договору оренди від 10.12.1998 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), зареєстрованого у книзі договорів на право тимчасового користування землею за № 652 від 21.12.1998, укладеного 24.01.2002 між МП "Київ-Карпати" та Київською міською радою договору про резервування земельної ділянки площею 0,1478 га. Крім того, в подальшому було виконано відведення в натурі меж вищевказаної земельної ділянки, що підтверджується актом відведення в натурі меж земельних ділянок від 06.10.2003.

Також, відповідачу на праві приватної власності належать розміщені на земельній ділянці орієнтованою площею 0,15 га об`єкти нерухомого майна.

З встановлених обставин вбачається, що відповідач самостійно не займав земельну ділянку орієнтованою площею 0,15 га, а протягом певного періоду з 1996 року по 2014 року користувався земельною ділянкою із дозволу органу, який виконує функції власника щодо земель комунальної та державної власності.

Щодо незаконного користування земельною ділянкою орієнтованою площею 0,27 га (0,42 га (визначено актом обстеження земельної ділянки від 06.02.2017) - 0,15 га (земельна ділянка, на яку розроблено проект землеустрою) = 0,27 га), слід відзначити наступне.

Як вбачається з Акту обстеження земельної ділянки № 17-0163-04 від 06.02.2017, який в якості доказу підстав пред`явлення позову додано до справи прокурором, останній не містить опису площі, яку займають об`єкти нерухомого майна, що належать на праві приватної власності відповідачу. При цьому, з акту слідує, що земельні ділянки не огороджені, тобто мають вільний доступ.

Крім того, в процесі розгляду справи відповідачем до матеріалів справи було долучено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 12.10.2017 за № 242-ДК/218/АП/09/01-17, складеного Управлінням з контролю за користуванням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області, згідно з яким встановлено, що відповідачем використовується земельна ділянка орендованою площею 0,36 га, на якій розміщені нежитлові споруди (альтанки, сцени, шашлична та інші споруди для відпочинку). Ділянка облаштована декоративними парканами та пішохідними доріжками. Ділянка не огороджена та має вільний доступ.

Отже, відповідач не заперечує факт розміщення об`єктів нерухомого майна, які належать йому на прав власності, на земельній ділянці орієнтовною площею 0,15 га та на яку розроблено проект землеустрою, однак зазначає, що інша площа спірних ділянок ним не використовується та такі мають вільний доступ для громадян.

Разом з тим, ТОВ "Київ-Карпати" лише здійснило впорядкування прилеглої до земельної ділянки закладу громадського харчування МП "Київ-Карпати" території, впорядкування прилеглої до земельної ділянки закладу громадського харчування МП "Київ-Карпати" території згідно з розпорядженням Дніпровської районного державної адміністрації м. Києва №691 від 24.10.1996 року.

Таким чином, прокурор та позивач, належними засобами доказування у відповідності до приписів ст.ст. 73, 77, 79 ГПК України не спростували твердження відповідача щодо невикористання ним земельної ділянки орієнтованою площею 0,27 га.

Між тим, враховуючи встановлення актами від 06.02.2017 та від 12.10.2017 вільного доступу до земельних ділянок, не знайшли свого підтвердження доводи прокурора та позивача про займання спірних ділянок орієнтованою площею 0,27 га відповідачем.

Таким чином, матеріалами справи доведено відсутність ознак самовільного зайняття спірної земельної ділянки в діях власника будівлі, який правомірно придбав нерухоме майно, здійсним волевиявлення та ініціював одержання земельної ділянки, на якій воно розташоване, у користування, проте орган місцевого самоврядування рішення у встановлені законом строки не прийняв.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Конституцією України та ст. 321 Цивільного кодексу України гарантується непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 386 Цивільного кодексу України закріплені засади захисту права власності, а саме те, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. (рішення ЄСПЛ в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції").

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника. (Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі №6-92цс13, постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 910/5702/17)

Прокурором жодним чином не доведено наявність суспільного інтересу у позбавлені відповідача права власності на належне йому нерухоме майно та відповідно звільнення земельної ділянки, що розташована під будівлями.

Таким чином, враховуючи вищевикладене колегія суддів відзначає, що в даному випадку повернути земельну ділянку орієнтовною площею 0,15 га, оскільки встановлено, що інша частина ділянки відповідачем не використовується (0, 27 га), привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд, фактично означає знесення належного підприємству на праві власності майна, що є порушенням його права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України. Більше того, судова колегія звертає увагу на те, що знесення нерухомого майна є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Водночас, враховуючи вищенаведені обставини справи, місцевим господарським судом вірно встановлено, що прокурором факт самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки не доведено належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим підстави для зобов`язання відповідача звільнити спірну земельну ділянку та привести її у придатний до використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд відсутні.

Між тим, відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Судом першої інстанції вірно відмічено, що зазначене стосується також прокурора, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

З огляду на наведене, обраний спосіб захисту у вигляді зобов`язання відповідача повернути спірну земельну ділянку шляхом звільнення від будівель і споруд є неефективним в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично не призводить до відновлення порушених прав, а навпаки призведе до не дотримання справедливої рівноваги, тому в даному випадку також виключає можливість задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджється з висновком місцевого суду, що позовні вимоги є необґрунтованими, а отже такими, що задоволенню не підлягають.

Посилання прокурора на судову практику Верховного Суду, зокрема судові рішення у справах № 910/19726/17, 910/15993/16 суд апеляційної інстанції визнає необґрунтованим, оскільки фактичні обставини у зазначених справах і у справі, що переглядається, не є тотожними.

Усі інші доводи та міркування прокурора, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку прокурором не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги заступника прокурора міста Києва є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на прокурора.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275,276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 у справі №910/5946/17 залишити без змін.

3. Справу №910/5946/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України .

Повний текст судового рішення складено та підписано - 03.06.2019.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді Л.В. Чорна

М.Г. Чорногуз