Постанова

від 13.02.2019 по справі 666/1188/16-ц

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 666/1188/16-ц

Провадження № 14-629цс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача ЛященкоН. П. ,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Херсонської області на постанову Апеляційного суду Херсонської області від 05 вересня 2018 року у складі колегії суддів Бездрабко В. О., Вейтас І. В., Радченка С. В. у цивільній справі за позовом першого заступника керівника Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, Херсонської обласної державної адміністрації до ОСОБА_3, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Херсон Інвест Агро , Фермерське господарство Антонівське , про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання її повернути,

УСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року перший заступник керівника Херсонської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області, Херсонської обласної державної адміністрації (далі - Херсонська ОДА) до ОСОБА_3 (у подальшому уточненим) про розірвання договорів оренди земельних ділянок та зобов'язання їх повернути.

Зокрема, прокурор просив: розірвати договір оренди земельної ділянки від 28 грудня 2012 року, укладений між Херсонською ОДА та ОСОБА_3, зареєстрований в управлінні Держкомзему у м. Херсоні Херсонської області від 28 грудня 2012 року за № 651010004001165, про надання в строкове платне користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_17 для ведення фермерського господарства із земель запасу загальною площею 1201,0075 га, які знаходяться на території Антонівської селищної ради Дніпровського району м. Херсона; зобов'язати відповідача повернути земельні ділянки з указаними кадастровими номерами загальною площею 1201,0075 га, нормативна грошова оцінка яких складає 189 055 612, 11 грн, до земель запасу державної власності, які розташовані на території Антонівської селищної ради Дніпровського району м. Херсона.

Прокурор зазначав, що розпорядженням Херсонської ОДА від 28 грудня 2012 року № 995 затверджено проект землеустрою щодо відведення та надання ОСОБА_3 в оренду строком на 49 років земельної ділянки орієнтовною площею 1201,0075 га із земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованих на території Антонівської селищної ради Дніпровського району міста Херсона, для ведення фермерського господарства.

На підставі виданого розпорядження 28 грудня 2012 року між Херсонською ОДА та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1201,0075 га для ведення фермерського господарства строком на 49 років, яка відповідно до акта прийому-передачі того ж дня передано в користування відповідачу ОСОБА_3, а право оренди зареєстровано в управлінні Держкомзему у м. Херсоні Херсонської області за № 651010004001165.

06 лютого 2013 року ОСОБА_3 було зареєстровано фермерське господарство Антонівське (далі - ФГ Антонівське ), проте це господарство не здійснює підприємницької діяльності щодо обробітку переданої в оренду землі.

20 лютого 2013 року ОСОБА_3 звернувся до Херсонської ОДА з клопотанням про передачу в суборенду Товариству з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Херсон Інвест Агро (далі - ТОВ СП Херсон Інвест Агро ) отриманої в оренду землі.

Позивач зазначив, що за відсутності згоди розпорядника земель, яким з 01 січня 2013 року є Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, та без проведення земельних торгів, передбачених частиною другою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), голова ФГ Антонівське ОСОБА_3 01 квітня 2013 року уклав договір суборенди спірної земельної ділянки з ТОВ СП Херсон Інвест Агро .

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 23 травня 2018 року позов задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки від 28 грудня 2012 року, укладений між Херсонською ОДА та ОСОБА_3, зареєстрований в управлінні Держкомзему у м. Херсоні Херсонської області 28 грудня 2012 року за № 651010004001165, про надання в строкове платне користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_17 для ведення фермерського господарства із земель запасу загальною площею 1201,0075 га, які знаходяться на території Антонівської селищної ради Дніпровського району м. Херсона.

Зобов'язано ОСОБА_3 повернути земельні ділянки з указаними кадастровими номерами загальною площею 1201,0075 га, нормативна грошова оцінка яких складає 189 055 612, 11 грн, до земель запасу державної власності, які розташовані на території Антонівської селищної ради Дніпровського району м. Херсона.

Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 05 вересня 2018 року рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 травня 2018 року скасовано, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, роз'яснено позивачам право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

У жовтні 2018 року заступник прокурора Херсонської області звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалену у справі постанову суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до цього ж суду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі є необґрунтованим, оскільки спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства .

Ухвалою судді Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року призначено справу до судового розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) справа підлягає передачі на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 403 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 12 грудня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2019 року зазначену справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню в огляду на таке.

Під час розгляду справи суди встановили, що розпорядженням Херсонської ОДА від 28 грудня 2012 року № 995 затверджено проект землеустрою щодо відведення та надання ОСОБА_3 в оренду строком на 49 років земельної ділянки орієнтовною площею 1201,0075 га із земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованих на території Антонівської селищної ради Дніпровського району м. Херсона, для ведення фермерського господарства.

На підставі виданого розпорядження 28 грудня 2012 року між Херсонською ОДА та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1201,0075 га для ведення фермерського господарства строком на 49 років, яку відповідно до акта прийому-передачі того ж дня передано в користування відповідачу ОСОБА_3, а право оренди зареєстровано в управлінні Держкомзему у м. Херсоні Херсонської області за № 651010004001165.

06 лютого 2013 року проведено державну реєстрацію ФГ Антонівське , засновником якого є ОСОБА_3, про що свідчить статут господарства та виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

01 квітня 2013 року між ФГ Антонівське в особі голови господарства ОСОБА_3 та ТОВ СП Херсон Інвест Агро було укладено договір суборенди спірної земельної ділянки.

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення прокурора із цим позовом) установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічна норма закріплена у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, чинній на час звернення прокурора із цим позовом, установлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів (стаття 12 ГПК України у редакції, чинній на час подання позову).

Статтею 20 ГПК України (уредакції чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) визначено особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, зокрема уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю) крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 973-IV) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною третьою статті 7 Закону № 973-IV земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону № 973-IV ).

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Відповідно до статті 12 Закону № 973-IV земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону № 973-IVпісля укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов'язки орендаря цієї земельної ділянки виконуєфермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року в справі № 348/992/16-ц , від 13 червня 2018 року у справі № 474/100/16-ц та від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц.

Оскільки землекористувачем земельних ділянок, які є предметом оспорюваних договорів, у розумінні вимог Закону № 973-IV із 6 лютого 2013 року є саме ФГ Антонівське , а не ОСОБА_3, сторонами у спірних правовідносинах мають бути юридичні особи.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що спір у цій справі виник щодо земельних ділянок, наданих фермерському господарству в оренду. А спори юридичних осіб, зокрема органів державної влади та місцевого самоврядування, із фермерськими господарствами мають розглядатися за правилами господарського судочинства.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, ВеликаПалата Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 402-404, 409, 410, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу заступника прокурора Херсонської області залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Херсонської області від 05 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. П. Лященко Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко В. В. Британчук Л. І. Рогач Д. А. Гудима В. І. Данішевська І. В. Саприкіна О. М. Ситнік О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич О. Р. Кібенко О. Г. Яновська