ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
26.02.2019 Справа № 905/134/19
про: стягнення 74445,00 грн.,
суддя Величко Н.В.
без участі (виклику) представників сторін, -
СУТЬ СПОРУ:
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добре тепло» штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у перевізному документі у розмірі 74445,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в вересні 2018 відповідачем за залізничною накладною №52022134 зі станції Легендарна Донецька залізниця було відправлено вантаж вугілля кам'яне марки г- газове на станцію Ямниця Львівської залізниці. На станції Нижньодніпровський – Вузол Придніпровської залізниці на підставі статті 24 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (із змінами і доповненнями), було зроблено перевірку маси вантажу у вагонах. Під час перевірки маси вантажу у вагоні №67669853 було встановлено, що маса вантажу, вказана в залізничній накладній №52022134 у графі «маса вантажу в кг, визначена відправником» - 67000 кг, не відповідає фактичній масі вантажу - 61750 кг., у зв'язку з чим у відповідності до ст.129 Статуту та п.4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту від 28.05.2002 №334, було складено комерційний акт №450003/221/18 від 01.10.2018.
На думку позивача, оскільки вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, тому саме відповідач як вантажовідправник має сплатити залізниці штраф за неправильно зазначену у накладній масу, який розрахований у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення згідно із ст. 118 Статуту залізниць.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт», ст.ст. 2, 5, 6, 23, 24, 37, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, Правилами оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, ст. 307 Господарського кодексу України.
На підтвердження позовних вимог надано суду: залізничну накладну № 52033134 від 27.09.2018; комерційний акт № 450003/221/18 від 01.10.2018; акт загальної форми № 1724 від 01.10.2018; виписку з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу; технічний паспорт засобу ваговимірювальної техніки №14; довіреності на представників, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно позивача, копії яких долучено до матеріалів справи.
Ухвалою суду 21.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/134/19; розгляд справи визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; відповідачу встановлено строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання суду відзиву на позов з урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами; запропоновано позивачу у строк до п'яти днів з дня отримання відзиву надати суду відповідь на відзив (за наявності); докази направлення відповіді на відзив відповідачу.
Ухвала від 21.01.2019 отримана позивачем 29.01.2019, відповідачем – 29.01.2019, про що свідчать наявні у справі рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
12.02.2019 від відповідача до канцелярію суду надійшло клопотання №0702/1ю від 07.02.2019 (вх.суду №2999/19 від 12.02.2019), в якому ТОВ «Добре тепло» просить зменшити розмір штрафних санкцій за неправильно визначену масу вантажу згідно зі ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України до однієї провізної плати – 14889,00 грн. та розглянути справу №905/134/19 без участі представника відповідача на підставі матеріалів справи та доводів, викладених у цьому клопотанні.
Клопотання про зменшення розміру штрафу мотивоване тим, що маса вантажу у вагоні № 67669853, встановлена залізницею менша ваги ніж зазначено в накладній № 52022134 на 5250кг, отже, підвищеного навантаження на рухомий склад не було; позивач не зазнав жодних збитків, які б були тим чи іншим чином пов'язані з встановленим залізницею порушенням, яке є предметом спору за цією справою, також це не потягнуло за собою будь-яких негативних наслідків ані для залізниці, ані для третіх осіб, не створило жодної небезпеки на залізничному транспорті. Звертає увагу, що відповідач здійснює господарську діяльність на території населених пунктів, які Розпорядженням КМУ № 1275-р від 02.12.2015 віднесені до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у зв'язку з цим вантажовідправники, знаходячись у стресовому стані через безпосередню близькість до зони проведення бойових дій та артилерійських обстрілів, можуть допуститись помилки під час навантаження вантажу у вагони, що відбувається через обставини непереборної сили і знаходяться поза межами контролю відповідача. Події на території Донецької області, якими є активна фаза антитерористичної операції у Донецькій області, проведення бойових дій у регіоні, а також інші численні порушення у зв'язку з цими обставинами, загальновідомі та додаткового підтвердження не вимагають. Отже, відповідач вважає, що п'ятикратний штраф, передбачений чинним законодавством України, є надмірно великим, приймаючи до уваги вину перевізника щодо незбереження вантажу під час перевезення, викладені обставини та відсутність доказів негативних наслідків від неправильного зазначення ваги вантажу в перевізному документі, тому розмір такого штрафу може бути зменшено судом до розміру однієї провізної плати.
До клопотання додано документи згідно переліку, у тому числі й докази його направлення позивачу цінним листом з описом вкладення 11.02.2019.
Згідно відстеження поштового відправлення на офіційному веб-порталі Укрпошта в мережі Інтернет (http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku) за штрихкодовим ідентифікатором (0315064722680), вказаним у описі вкладення у цінний лист, вказане клопотання отримано позивачем 13.02.2019.
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 241 ГПК України).
За приписами ст. 251 ГПК України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі. Треті особи мають право подати пояснення щодо позову в строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, а щодо відзиву - протягом десяти днів з дня його отримання.
Отже, відреагувати на клопотання відповідача №0702/1ю від 07.02.2019 (вх.суду №2999/19 від 12.02.2019), позивач мав до 18.02.2019 включно.
Відповідно до положень ст.113, ч.7 ст.116, ч.1 ст.118 ГПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом; право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Станом на 26.02.2019 від позивача до канцелярії суду заяв по суті (заперечень) стосовно клопотання ТОВ «Добре тепло» про зменшення розміру штрафу не надходило.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.2 ст. 252 ГПК України).
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.3 ст.252 ГПК України).
Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч.5 ст. 252 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться (ч.8 ст. 252 ГПК України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, протягом розумного строку.
Отже, суд вважає, що справа № 905/134/19 може бути розглянута за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ВСТАНОВИВ:
27.09.2018 ТОВ «Добре тепло» зі станції Легендарна Донецької залізниці відправлено за залізничною накладною № 52022134 у вагоні № 67669853 вантаж (вугілля кам'яне марки Г - газове) на станцію Ямниця Львівської залізниці, вантажоодержувач - ПАТ «Івано–Франківськцемент».
При оформленні залізничної накладної № 52022134 від 27.09.2018 маса вантажу визначена вантажовідправником, що підтверджується графою 24 перевізного документу, відповідачем вказано масу вантажу: нетто – 67000кг., завантаження проводилося вантажовідправником, про що свідчить відмітка у графі 28 накладної. В накладній також відображено, що вантаж завантажено нижче бортів, насипом, здійснено маркування вапном, вантаж розміщено й закріплено згідно п. 3 гл. 14 Додатка 3 до СМГС (графа 20 накладної).
Згідно п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
На станції Нижньодніпровськ – Вузол Придніпровської залізниці було проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагоні № 67669853 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що був складений акт загальної форми №1724 від 01.10.2018.
На підставі акту загальної форми №1724 від 01.10.2018, за результатами перевірки станцією Нижньодніпровськ – Вузол Придніпровської залізниці був складений комерційний акт №450003/221/18 від 01.10.2018, згідно з розділом «Д» якого зафіксовано, що при переважені вагону в статичному режимі, з повною зупинкою та розчепленням, у присутності заст. ДС Клюєва, АРВ Кузьміч, прийомоздавальника Коркоцької, на справних вагонних 150 т. електронно – тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ – Вузол, заводський №032, що пройшли держповірку 29.12.2017 та виявилось: вага брутто – 86750 кг, тара за документом – 25000кг, вага нетто – 61750 кг, що менше ваги вказаної в документі на 5250кг. Навантаження вантажу рівномірне, розрівняне, нижче бортів на 40 см, без поглиблень. Вантаж маркований вапном, маркування не порушене. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилася. Зав. вантажним двором за штатним розкладом немає.
Згідно технічного паспорту ваг №14 станції Нижньодніпровськ – Вузол Придніпровської залізниці, дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію – 26.12.2012, міжповірочний інтервал ЗВВТ становить 12 місяців, інтервал між оглядами-перевірками - 6 місяці, відміткою у паспорті підтверджено, що остання державна повірка ваг здійснена 29.12.2017.
Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 № 334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Суд встановив, що комерційний акт №450003/221/18 від 01.10.2018 підписаний належними особами у відповідності до п. 10 Правил складання актів.
Відповідно до п. 12 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 № 334, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі «Є» комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: «Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено». Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.
Судом встановлено, що розділ «Є» комерційного акту № 450003/221/18 від 01.10.2018 містить відмітку станції призначення «Під час перевірки вантажу різниці проти цього акта не виявлено», яка засвідчена штемпелем станції і підписами в.о. начальника станції, начальником вантажного району, працівником станції та представником ПрАТ «Івано - Франківськцемент».
Посилаючись на положення статей 118 та 122 Статуту залізниць України, позивач розрахував та пред'явив до стягнення з відповідача штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати у розмірі 74445,00 грн. за невірно зазначену масу вантажу у перевізному документі.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).
Огляд норм чинного законодавства свідчить про наступне.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України (далі – ГК України).
Як встановлено ч.3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Відповідно до ч.1 ст. 909 ЦК України та ч. 1 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ч.2 ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).
Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, визначається відправником.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника.
Як вже встановлено судом і відповідачем не заперечується, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника (ТОВ «Добре тепло»).
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно ч. 1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту.
Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.
З огляду на матеріали справи, суд приходить до висновку, що невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належними та допустимими доказами - комерційним актом №450003/221/18 від 01.102018, який є підставою для покладання відповідальності на відправника, передбаченої ст.122 Статуту.
Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.
Суд відзначає, що спірний вантаж прибув у завантаженому засобами відправника вагоні, порушень та поглиблень немає. Викладені обставини підтверджують факт неправильного зазначення маси вантажу відправником в накладній. В матеріалах справи відсутні та сторонами не надано жодних доказів, які б свідчили про намагання оскаржити відомості викладені у комерційному акті.
Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно із ст. 122 Статуту за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
Відповідно до ст. 118 Статуту штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.
При застосуванні статей 118 та 122 Статуту суд враховує, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Провізна плата за перевезення вантажу у спірному вагоні складає 14889,00 грн., штраф у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами складає 74445,00 грн.
Позивачем до стягнення з відповідача пред'явлено саме такий розмір штрафу.
Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
Оскільки саме відповідач, як вантажовідправник, визначає масу вантажу, заповнює і підписує накладну, яка є основним перевізним документом, який надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими.
Щодо клопотання відповідача №9702/1ю від 07.02.2019 про зменшення розміру штрафу, пред'явленого до стягнення позивачем, до однієї провізної плати.
Оцінивши наведені доводи відповідача у сукупності з наявними у справі доказами за своїм внутрішнім переконанням, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до приписів ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У п.3.2 рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013р. зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 07.04.2008 №01-8/211 зазначено, що при застосуванні частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України слід мати на увазі, що поняття значно та надмірно є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
З огляду на те, що допущене відповідачем порушення не спричинило збитків для залізниці та іншим учасникам господарських відносин, а також приймаючи до уваги, що допущене відповідачем порушення не створювало небезпеку на залізничному транспорті, позивач не висловив заперечень проти клопотання відповідача, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу та зменшує розмір штрафу до однієї провізної плати – до 14889,00 грн. Судові витрати в цій частині покладаються на відповідача повністю.
Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добре тепло» про стягнення 74445,00 грн., підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача повністю.
Керуючись статтями 73 - 80, 129, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Зменшити розмір штрафу до однієї провізної плати – до 14889,00 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добре тепло» (код ЄДРПОУ 39354373, адреса: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Енгельса, буд. 60, офіс 110) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, адреса: 03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40081237, адреса: 49602, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд.108) штраф у розмірі 14889,00 грн. та відшкодування сплаченого судового збору у сумі 1762,00 грн.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
6. Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня підписання повного тексту у порядку, передбаченому Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
7. Повний текст рішення підписано 26.02.2019.
Суддя Н.В. Величко
Суд | Господарський суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 26.02.2019 |
Оприлюднено | 28.02.2019 |
Номер документу | 80116918 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Донецької області
Величко Наталія Вікторівна
Господарське
Господарський суд Донецької області
Н.В. Величко
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні