Постанова

від 06.05.2019 по справі 905/134/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2019 р. Справа № 905/134/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Пархоменко О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Хлабистін Д.М., довіреність №2150 від 30.10.2018 року;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця м. Київ в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Дніпро (вх. №1043 Д/1-18)

на рішення господарського суду Донецької області від 26.02.2019 року у справі №905/134/19, ухвалене в приміщенні господарського суду Донецької області (суддя Величко Н.В.), повний текст якого складено 26.02.2019 року

за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця м. Київ в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця , м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю Добре тепло , м. Маріуполь

про стягнення 74445,00 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.02.2019 року справі №905/134/19 позовні вимоги задоволено частково; зменшено розмір штрафу до однієї провізної плати - до 14889,00 грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Добре тепло на користь Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця штраф у розмірі 14889,00 грн. та судовий збір у сумі 1762,00 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.

Як на підставу для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу місцевий господарський суд вказав на те, що допущене відповідачем порушення не спричинило збитків для залізниці та іншим учасникам господарських відносин, не створювало небезпеку на залізничному транспорті та, що позивач не висловив заперечень проти такого клопотання відповідача.

Акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства "Українська залізниця" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 26.02.2019 року скасувати в частині зменшення штрафу; задовольнити позов Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства "Українська залізниця" у повному обсязі; покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про наступне.

Штрафна санкція не є договірною, а випливає із положень Статуту залізниць Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457, якими чітко визначено розмір штрафу; посилається на аналогічну правову позицію викладену у постановах Вищого господарського суду України у справах №910/13414/15 та №905/3461/15 та постановах Верховного Суду у справах №906/434/17,№914/2339/17.

Місцевий господарський суд, зменшуючи розмір штрафу до однієї провізної плати, послався на загальні засади законодавства, взявши до уваги відсутність збитків залізниці та не створення відповідачем небезпеки на залізничному транспорті, однак, при цьому питання щодо наявності або ж відсутності збитків та впливу недовантаження на перевізний процес не досліджувались.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2019 року, суддею - доповідачем у даній справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду Донецької області від 26.02.2019 року у даній справі; відповідачу встановлено строк до 26.04.2019 року на протязі якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу; призначено справу до розгляду на 06.05.2019 року о 10:00 год.

15.04.2019 року Акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до суду апеляційної інстанції з клопотанням про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, в якому просить забезпечити проведення усіх судових засідань у даній справі у режимі відеоконференції; доручити проведення відеоконференції Центральному апеляційному господарському суду (вх.№3784), яке долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 року задоволено клопотання Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; доручено Центральному апеляційному господарському суду забезпечити проведення відеоконференції у даній справі.

22.02.2019 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4093), який долучено до матеріалів справи, в якому останній просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

У судовому засіданні 06.05.2019 року представник апелянта просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Донецької області від 26.02.2019 року у справі №905/134/19 скасувати.

У судове засідання 06.05.2019 року представник відповідача не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України.

На підтвердження направлення копії ухвали суду від 03.04.2019 року відповідачу у справі додано фіскальний чек УДППЗ "Укрпошта" від 05.04.2019 року: №6102227803168, з якого вбачається, що відповідач отримав копію ухвали 09.04.2019 року (а.с.95, том 1).

Крім того, вказану ухвалу суду від 03.04.2019 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

27.09.2018 року ТОВ Добре тепло зі станції Легендарна Донецької залізниці відправлено за залізничною накладною № 52022134 у вагоні № 67669853 вантаж (вугілля кам'яне марки Г - газове) на станцію Ямниця Львівської залізниці, вантажоодержувач - ПАТ Івано-Франківськцемент .

При оформленні залізничної накладної № 52022134 від 27.09.2018 року маса вантажу визначена вантажовідправником, що підтверджується графою 24 перевізного документу, відповідачем вказано масу вантажу: нетто - 67000кг., завантаження проводилося вантажовідправником, про що свідчить відмітка у графі 28 накладної; в накладній також відображено, що вантаж завантажено нижче бортів, насипом, здійснено маркування вапном, вантаж розміщено й закріплено згідно п. 3 гл. 14 Додатка 3 до СМГС (графа 20 накладної).

На станції Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці було проведено перевірку маси вантажу, під час якої виявлено, що маса вантажу у вагоні № 67669853 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що був складений акт загальної форми №1724 від 01.10.2018 року.

На підставі акту загальної форми №1724 від 01.10.2018 року, за результатами перевірки станцією Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці складений комерційний акт №450003/221/18 від 01.10.2018 року, згідно з розділом Д якого зафіксовано, що при переваженні вагону в статичному режимі, з повною зупинкою та розчепленням, у присутності заст. ДС Клюєва, АРВ Кузьміч, прийомоздавальника Коркоцької, на справних вагонних 150 т. електронно - тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ - Вузол, заводський №032, що пройшли держповірку 29.12.2017 року та виявилось: вага брутто - 86750 кг, тара за документом - 25000кг, вага нетто - 61750 кг, що менше ваги вказаної в документі на 5250кг.; навантаження вантажу рівномірне, розрівняне, нижче бортів на 40 см, без поглиблень; вантаж маркований вапном, маркування не порушене; вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті; в технічному відношенні вагон справний; при повторному зважуванні вагону вага підтвердилася.

Згідно технічного паспорту ваг №14 станції Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці, дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію - 26.12.2012 року, міжповірочний інтервал ЗВВТ становить 12 місяців, інтервал між оглядами-перевірками - 6 місяці, відміткою у паспорті підтверджено, що остання державна повірка ваг здійснена 29.12.2017 року.

Розділ Є комерційного акту № 450003/221/18 від 01.10.2018 року містить відмітку станції призначення Під час перевірки вантажу різниці проти цього акта не виявлено , яка засвідчена штемпелем станції і підписами в.о. начальника станції, начальником вантажного району, працівником станції та представником ПрАТ Івано - Франківськцемент .

Посилаючись на положення статей 118 та 122 Статуту залізниць України, позивач розрахував та пред'явив до стягнення з відповідача штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати у суммі 74445,00 грн. за невірно зазначену масу вантажу у перевізному документі, який відповідачем не сплачено.

Вказане вище й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Донецької області.

26.02.2019 року господарським судом Донецької області прийнято оскаржуване рішення, з підстав викладених вище

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов'язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

За приписами статті 3 Закону України Про залізничний транспорт законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України Про транспорт , Закону України Про залізничний транспорт , Статуту залізниць України (Статут) та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування... є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Згідно статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

З матеріалів справи вбачається, що на станції Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці при перевірці залізницею було виявлено, що маса вантажу у вагоні № 67669853 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що був складений акт загальної форми №1724 від 01.10.2018 року та комерційний акт №450003/221/18 від 01.10.2018 року, у розділі Д якого вказано, що при переваженні вагону в статичному режимі, вага брутто - 86750 кг, тара за документом - 25000кг, вага нетто - 61750 кг, що менше ваги вказаної в документі на 5250кг..

Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці.

Матеріалами справи підтверджено, що комерційний акт №450003/221/18 від 01.10.2018 року підписаний належними особами у відповідності до п. 10 Правил складання актів.

Також, за матеріалами справи, розділ Є комерційного акту № 450003/221/18 від 01.10.2018 року містить відмітку станції призначення Під час перевірки вантажу різниці проти цього акта не виявлено , яка засвідчена штемпелем станції і підписами в.о. начальника станції, начальником вантажного району, працівником станції та представником ПрАТ Івано - Франківськцемент , що відповідає вимогам пункту 12 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334.

Статутом залізниць України визначено обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст.5 Статуту).

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Згідно ст. 23 Статуту залізниць України відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Положеннями Правил оформлення перевізних документів встановлено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.

Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи.

Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил, у тому числі графи №№4, 5 та в яких вказується точне та повне найменування одержувача, адреса та його код.

У графі 55 Правильність внесених відомостей підтверджую представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі, (п.2.3. Правил оформлення перевізних документів).

З матеріалів справи вбачається, що при оформленні залізничної накладної № 52022134 від 27.09.2018 року маса вантажу визначена саме вантажовідправником, що підтверджується графою 24 перевізного документу.

Так, саме відповідачем вказано масу вантажу: нетто - 67000кг. та те, що завантаження проводилося вантажовідправником, про що свідчить відмітка у графі 28 накладної.

Також, в накладній саме відповідачем відображено, що вантаж завантажено нижче бортів, насипом, здійснено маркування вапном, вантаж розміщено й закріплено згідно п. 3 гл. 14 Додатка 3 до СМГС (графа 20 накладної).

Отже, у вказаній накладній правильність внесених відомостей підтверджена відправником, тобто відповідачем, що відповідає вимогам п.2.3. Правил оформлення перевізних документів.

За змістом ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Згідно статті 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

У пункті 6.1. роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року № 04-5/601 вказано, що підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним указаних відомостей є акт загальної форми, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Отже, акт загальної форми є підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним адреси одержувача.

Також, згідно п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту, а саме у п'ятикратному розмірі від провізної плати. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за всі наслідки, які виникли.

Штраф, нарахований у розмірі відповідно до статті 118 Статуту, підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків.

У пункті 6.2. роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року за № 04-5/601 та пункті 21 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007 року № 01-8/917, зазначено щодо штрафу нарахованого у розмірі відповідно до статті 118 Статуту та вказано на те, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків.

Господарський суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог частково та зменшення розміру штрафу до однієї провізної плати, оскільки позовні вимоги Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню повністю, а підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу не має.

У пункті 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Так, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу та об'єктивно оцінивши чи є даний випадок винятковим; врахувавши інтереси сторін, які заслуговують на увагу; причини неналежного виконання відповідачем обов'язку та вжиття ним заходів для усунення порушення, його наслідки та інші обставини, колегія суддів зазначає, що не має підстав з власної ініціативи суду зменшувати розмір штрафу, встановленого статтями 118 та 122 Статуту, виходячи тільки з того, що, встановлений Статутом розмір штрафу є занадто великим.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Вищого господарського суду України у справах №910/13414/15, №905/3461/15 та постановах Верховного Суду у справах №906/434/17,№914/2339/17, №925/1025/17, №917/964/17.

Отже, господарський суд першої інстанції припустився помилки, встановивши наявність правових підстав для задоволення позовних вимог частково та необгрунтовано зменшив розмір штрафу, оскільки відповідачем не було надано як до місцевого господарського суду так і до суду апеляційної інстанції жодних належних та допустимих доказів невідповідності розміру нарахованого за порушення Правил штрафу наслідкам порушення та в підтвердження інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Саме лише посилання відповідача на те, що допущене ним порушення не спричинило збитків для залізниці та іншим учасникам господарських відносин, не створювало небезпеку на залізничному транспорті не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, а тому висновок господарського суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог частково, так і щодо наявності правових підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені суперечить нормам матеріального і процесуального права.

За матеріалами справи, позивач розрахував та пред'явив до стягнення з відповідача штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати , що становить 74445,00 грн. за невірно зазначену масу вантажу у перевізному документі та відповідає положенням статей 118 та 122 Статуту залізниць України.

Як на час розгляду справи в господарському суді першої інстанції так і на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції доказів сплати штрафу на користь позивача відповідачем не надано.

Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову частково та зменшення розміру штрафу до однієї провізної плати не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року)

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити.

Згідно із п. 2 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Отже, місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та за умов недоведеності обставин справи, що місцевий господарський суд визнав встановленими, а тому рішення господарського суду Донецької області від 26.02.2019 року справі №905/134/19 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, поклавши судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, ч.2 ст. 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця м. Київ в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Дніпро задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 26.02.2019 року у справі №905/134/19 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Добре тепло (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Енгельса, буд. 60, офіс 110, ЄДРПОУ 39354373) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (49602, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд.108, ЄДРПОУ 40081237) 74445,00 грн. штрафу та 4405,00 грн. судового збору за подання позову та апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених ч. 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.05.2019 року

Головуючий суддя О.І. Терещенко

Суддя В.І. Сіверін

Суддя М.М. Слободін