Рішення

від 13.02.2019 по справі 922/1046/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1046/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши справу

за позовом Харківської міської ради, 61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісобуд» , 61075, м. Харків, просп. Індустріальний, 104 А, код ЄДРПОУ 34633003;

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 838087,38 грн.

за участі представників учасників справи:

позивача - ОСОБА_1, (довіреність №08-21/20/2-19 від 02.01.19);

відповідача - ОСОБА_2, (довірентість №б/н від 31.01.19);

Суть спору:

Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лісобуд» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 838087,38грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, з 23.06.2007 та по теперішній час, в порушення вимог ст..ст. 125-126 ЗК України, використовує земельну ділянку площею 0,82003га по просп. Індустріальному, 104-А у м. Харкові без виникнення в останнього права власності на землю, права постійного користування земельною ділянкою та права оренди земельної ділянки без державної реєстрації, у зв'язку з тим, що дана земельна ділянка залишається в комунальній власності, відповідач, зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельної ділянки, таким чином на підставі ст.ст. 1212-1214 ЦК України, на думку позивача, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу всі доходи, які він одержав чи міг би одержати від цього майна, а тому відповідачем порушені права та інтереси позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі на 11.06.2018 о 11.00.

Протокольними ухвалами від 11.06.2018 відкладено підготовче засідання на 03.07.2018 о 11.45.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 03.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справі до розгляду по суті на 16.07.2018 о 10.00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.07.2018 зупинено провадження у справі № 922/1046/18 до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах в справі № 922/3412/17 у касаційному порядку ОСОБА_3 Палатою Верховного Суду.

20.11.2018 ОСОБА_3 Палатою Верховного Суду прийнято рішення у справі № 922/3412/17, яке було оприлюднене 06.12.2018.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.12.2018 поновлено провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.01.2019 о(об) 11:30.

У судовому засіданні 09.01.2019 відкрито розгляд справи по суті та у зв'язку з відсутністю належних доказів повідомлення відповідача про дату, час та місце судового розгляду, суд протокольною ухвалою від 09.01.2019 відклав судове засідання на 04.02.2019 та за власною ініціативою в порядку ст. 120 ГПК України, за для належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового розгляду повідомив засновника відповідача про дату, час та місце судового засідання.

04.02.2019 через канцелярію господарського суду Харківської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №2918 від 04.02.2018), в якому відповідач просив відкласти розгляд справи на іншу дату та поновити останньому пропущений процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву з доказами. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач повідомив, що дізнався про розгляду даної справи у суді від засновника товариства, водночас самостійно ухвал попередніх ухвал суду останній не отримував, а тому посилаючись на ст.ст. 118-119 ГПК України просив поновити пропущені процесуальні строки.

Протокольною ухвалою від 04.02.2019 задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позов та згідно ст. 165 ГПК України встановлено додатковий строк відповідачу для подання відзиву до 08.02.2019, у зв'язку з чим, відкладено судове засідання по суті до 08 лютого 2019 року о(б) 12:00 год..

07.02.2019 від відповідача надійшов відзив на позов (вх. №3384 від 07.02.2019), в якому останній просить, суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач вважає недоведеними доводи позивача про безпідставне, в розумінні статті 1212 ЦК України, набуття відповідачем грошових коштів позивача, при цьому, а позивач, на думку відповідача, помилково ототожнив поняття безпідставного набуття майна (земельної ділянки) як підставу застосування положень статей 1212-1214 ЦК України з не укладенням договору оренди на земельну ділянку. Також відповідач зазначає, що станом на момент розгляду справи, у відповідача відсутня заборгованість зі сплати земельного податку, що підтверджується наданими до відзиву платіжними дорученнями.

У судовому засіданні 08.02.2019 представник позивача просив суд відкласти судове засідання за для надання можливості останньому скористатись своїм правом на подання відповіді на відзив, у зв'язку з чим, суд протокольною ухвалою від 08.02.2019 оголосив переву усудовому засіданні до 13.02.2019 о 15:00.

При цьому, згідно ст. 195 ГПК України, суд зазначає, що згідно ст.. 195 ГПК України, суд розглядає справу протягом 30 днів з дня початку розгляду по суті, водночас, як вбачається з матеріалів справи розгляд справи по суті розпочато 09.01.2019, таким чином тридцяти денний строк розгляду справи закінчується 08.02.2019, однак, суд вважає, що в розумінні ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, розумний строк розгляду справи - це такий строк, який гарантує всім учасникам справи права на судовий захист, разом з цим, враховуючи, що судом задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на стадії розгляду справи по суті, суд вважає що в даному випадку процесуального строку визначеного ст.195 ГПК України недостатньо для повного та всебічного розгляду справи, у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне призначити судове засідання з розгляду справи по суті на 13.02.2019. Разом з цим, суд наголошує, що здійснення подальшого перерозподілу означеної справи з підстав неможловості розгляду справи у строки визначені ГПК України, призвело б до більш тривалого строку розгляду справи та призвело б до порушення принципу доступу до правосуддя.

13.02.2019 від позивача надійшов відповідь на відзив (вх.. №3921 від 13.02.2019), в якій останній посилаючись на акт обстеження від 13.02.2018 зазначив, що позивач здійснював розрахунок безпідставно збережених коштів на підставі Порядку впровадження нормативно грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13, Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затверджений рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 №41/08, рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13 "Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013", а тому вважає його обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 13.02.2019 представник позивача підтримав позов повністю та зазначив що станом на теперішній час земельна ділянка площею 0,8203 га по просп. Індустріальному, 104-А у м. Харкові не сформована та не виділена в натурі, водночас відповідачем жодного речового права щодо вказаної землі не зареєстровано, що, як зазначає позивач свідчить про безпідставність користування даною землею.

Повноважний представник відповідача заперечував проти задоволення позову та наголошував на тому, що позивачем не вірно зазначено правові підстави позову, а також недоведеність та не обгрунтаваність позовних вимог, що є підставою для відмови в позові.

Розглянувши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

14 червня 2006 року Позивач на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладеного з ЗАТ Спіка-плюс набув права власності на нежитлове приміщення літ.С-1,загальною площею 10 кв.м. за адресою: м. Харків, пр.. Індустріальний (пр. Фрунзе), б.104-а, нежитлове приміщення лит. Т-1, загальною площею 469,4 кв.м. за адресою: м. Харків, пр.. Індустріальний (пр. Фрунзе), б. 104-а, нежитлове приміщення лит. Р-1,загальною площею 90,8 кв.м. за адресою: м. Харків, пр. Індустріальний (пр. Фрунзе), б. 104-а; нежитлове приміщення лит. Н-2, загальною площею 537,9 кв.м. за адресою: м. Харків, пр. Індустріальний (пр. Фрунзе), б. 104-а.

Договором про відчуження будівлі розмір земельної ділянки не визначений.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.02.2018 № 113767091:

право власності на нежитлові будівлі літ. Т-1 загальною площею 469,4 м.кв., літ. Н-2 загальною площею 537,9 м.кв., літ. Р-1 загальною площею 90,8 м.кв., літ. С-1 загальною площею 10,0 м.кв. по просп. Індустріальному, 104-А у м. Харкові зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) ЛІСОБУД на підставі свідоцтва про право власності від 12.03.2007.

Відповідно до вказаної інформаційної довідки та листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 27.01.2017 № 19-20.08-3-398/20-17 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 10.02.2017 № 840/0/225-17 речові права відповідача на земельну ділянку по просп. Індустріальному, 104-А у м. Харкові не зареєстровані.

Позивач зазначає що рішення щодо надання у користування та продажу зазначеної земельної ділянки не приймалось. Крім цього, відповідач ТОВ ЛІСОБУД з 23.06.2007 та по теперішній час в порушення вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України використовує земельну ділянку площею 0,8203 га по просп. Індустріальному, 104-А у м. Харкові без виникнення права власності на земельну ділянку, права постійного користування та права оренди земельної ділянки без державної реєстрації цих прав.

Отже, враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав та з урахуванням ст.ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 0,8203 га по просп. Індустріальному, 104-А у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 13.02.2018 здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ТОВ ЛІСОБУД (Відповідач) використовує земельну ділянку площею 0,8203 га по просп. Індустріальному, 104-А у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. Т-1 загальною площею 469,4 м.кв., літ. Н-2 загальною площею 537,9 м.кв., літ. Р-1 загальною площею 90,8 м.кв., літ. С-1 загальною площею 10,0 м.кв., право власності на які зареєстровано за ТОВ ЛІСОБУД .

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки, визначені її межі, площа та конфігурація.

Площа земельної ділянки відповідно до її меж складає 0,8203 га. Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж паркану та зовнішніх меж нежитлових будівель.

Як вказує позивач, відповідач у період з 01.04.2015 по 31.03.2018 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберігав у себе майно - грошові кошти.

Зазначені законодавчі приписи та встановлені міською радою фактичні обставини стали підставою для звернення до суду із цим позовом до ТОВ ЛІСОБУД про повернення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності по просп. Індустріальному, 104-А у м. Харкові.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом даного спору є сума, нарахована позивачем, як доходи, отримані або які можна було б отримати від безпідставно набутого майна, в порядку статей 1212, 1213, 1214 ЦК України.

При розгляді даного спору, суд зазначає, що, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).

Тобто, визначальною підставою для застосування положень статей 1212, 1214 ЦК України є той факт, що майно набуте особою без достатньої правової підстави повинно в обов'язковому порядку вибути з його володіння.

Як вбачається з матеріалів справи по просп.. Індустріальному, 104-А у м. Харкові розташоване нерухоме майно - нежитлові будівлі загальною площею 1108,1кв. м., і згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.02.2018 № 113767091 право власності на нежитлові будівлі літ. Т-1 загальною площею 469,4 м.кв., літ. Н-2 загальною площею 537,9 м.кв., літ. Р-1 загальною площею 90,8 м.кв., літ. С-1 загальною площею 10,0 м.кв. по просп. Індустріальному, 104-А у м. Харкові зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю ЛІСОБУД на підставі свідоцтва про право власності від 12.03.2007.

Водночас, предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога позивача про стягнення з відповідача як власника об'єкта нерухомого майна у спірний період безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212-1214 ЦК за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій розміщене нерухоме майно, за період з 01.04.2015 по 31.03.2018.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд зазначає, що для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти об'єктом цивільних прав та обґрунтованість порядку та підстав здійснення нарахування орендної плати за користування такою .

Згідно зі статтею 206 ЗК використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У частині 1 статті 93 ЗК встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК),

В силу статті 125 ЗК право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про оренду землі» об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 ГПК, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи , а також визнається позивачем за період за який позивачем нараховується орендна плата, земельна ділянка за адресою м. Харків проспект Індустріальний, 104-А площею 0,8203 га не була сформована як об'єкт цивільного права, оскільки така не мала ні визначених меж, ні кадастрового номера, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також листами Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 27.01.2017 № 19-20.08-3-398/20-17 та Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 10.02.2017 № 840/0/225-17.

Доводи позивача щодо визначення меж земельної ділянки на підставі акту обстеження від 13.02.2018, суд оцінює критично, оскільки відповідно до п. 2.1. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за № 391/17686, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки .

Водночас, ні вказаною інструкцією, а ні ЗК України, не передбачено визначення площі земельної ділянок згідно актів обстеження, які в якості доказів додані позивачем, у зв'язку з чим, суд вважає, що акт обстеження від 13.02.2018 не є належними та допустимим доказом, який підтверджує розмір площі земельної ділянки, яку використовує відповідач, та її формування як об'єкт права і участь у цивільному обороті, що було б необхідним для укладення договору оренди, що ставить під обгрунтований суміврозрахунок розміру орендної плати, що збережений за її використання.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди .

Таким чином, суд зазначає, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 14 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Водночас, як вбачається з розрахунків позивача розміру плати за використання земельної ділянки комунальної власності, який здійснено Департаментом територіального контролю Харківської міської ради, виходячи з площі земельної ділянки 0,8203га, визначеної згідно акту обстеження від 13.02.2018 з посиланням на Земельний кодекс України, Податковий кодекс України, Порядок впровадження нормативно грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, затверджений рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13, Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затверджений рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 №41/08, рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13 "Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013", такий здійснений виходячи з базової вартості 1 кв. м. земель міста Харкова, з урахуванням зазначених коефіцієнтів (визначених рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13) та коефіцієнтів функціонального призначення, помножена на площу земельної ділянки визначеної згідно акту обстеження земельної ділянки від 13.02.2018.

Оцінюючи вказаний доказ, суд зазначає, що, відповідно до статті 13 Закону України "Про оцінку земель", для визначення, зокрема, розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності проводиться нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно із статтею 20 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Так, згідно пункту 1.1. Порядку впровадження нормативно грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, цей Порядок регламентує процедуру надання підприємствам, установам та організаціям міста, фізичним особам інформації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для обчислення земельного податку, орендної плати за земельні ділянки комунальної власності та здійснення цивільних цивільно-правових угод із земельними ділянками та оплати за договором суперфіцію.

Відповідно до пункту 2.2. Порядку, управління Держземагентства у м. Харкові надає інформацію про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з чинним законодавством. Згідно з Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 №489, за результатами нормативної грошової оцінки земель укладається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, Витягу з нормативно-грошової оцінки позивачем в порушення ст. 74 ГПК України не надано, оскільки з 01.04.2015 по 31.03.2018, земельна ділянка за адресою м. Харків проспект Індустріальний, 104-А площею 0,8203 га не була сформована як об'єкт права оренди , а тому приймаючи до уваги неможливість визначення площі земельної ділянки, з огляду відсутність доказів щодо нормативно грошової оцінки необхідної для визначення розміру заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність розрахунків позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17, а також у Постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №804/2111/14 та від 31.07.2018 у справі №804/7823/14.

Щодо посилань позивача на судову практику у аналогічній справі, зокрема на Постанову Верховного Суду у справі №922/1008/15 від 30.11.2016, у справі №922/1009/15 від 07.12.2016 та у справі №922/207/15 від 12.04.2017, а також Постанови ОСОБА_3 Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, земельні ділянки, орендну плату за користування якими просив стягнути позивач у даних справах, в період нарахування такої були сформовані в натурі, відомості про них були внесені до Державного земельного кадастру, а наведені розрахунки здійснювались виходячи з Витягу нормативно-грошової оцінки, у зв'язку з чим, суд вважає, що зазначена судова практика стосується інших правових відносин і не може застосовуватись до випадків де земельна ділянка не сформована, як об'єкт права.

Виходячи з вищенаведеного, з огляду, що позивачем в установленому ГПК України порядку не надано допустимих та належних доказів, які б підтверджували обставини на які останній посилається в якості підстав позову, суд вважає, що у суду відсутні підстави для задоволення .

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача - Харківську міську раду (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повне рішення складено 26.02.2019.

Суддя ОСОБА_4