Постанова

від 16.07.2019 по справі 922/1046/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/1046/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К, Случа О. В.

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Харківської міської ради

на рішення Господарського суду Харківської області від 13.02.2019 (суддя Новікова Н. А.) і постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 (головуючий - Хачатрян В. С., судді Гетьман Р. А., Россолов В. В.) у справі

за позовом Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісобуд"

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 838 087,38 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У квітні 2018 року Харківська міська рада (далі - міськрада) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісобуд" (далі - ТОВ "Лісобуд") про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 838 087,38 грн.

2. Позовні вимоги аргументовано тим, що ТОВ "Лісобуд" користується земельною ділянкою, на якій розташоване його нерухоме майно та яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Харкова, без укладення договору оренди за період із 23.06.2007 до моменту подання позову, внаслідок чого територіальна громада міста Харкова в особі міськради позбавлена можливості отримати дохід від передачі земельної ділянки в оренду.

3. Отже, міськрада звернулася до місцевого господарського суду з позовом у цій справі про стягнення з ТОВ "Лісобуд" безпідставно збережених грошових коштів у виді несплаченої орендної плати у сумі 838 087,38 грн за період із 01.04.2015 по 31.03.2018. Розрахунок позовних вимог здійснено виходячи із площі земельної ділянки 0,8203 га. Межі земельної ділянки для розрахунку площі визначено відповідно до меж паркану. У подальшому здійснено геодезичну зйомку, координати земельної ділянки опрацьовано та сформовано в електронному файлі у форматі shp .

4. Орендна плата визначена з розрахунковим методом із застосуванням програмних комплексів з нормативно грошової оцінки земель м. Харкова. Відповідно до здійсненого розрахунку суму належних до сплати за користування зазначеною земельною ділянкою грошових коштів у виді орендної плати становить 838 087,38 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.02.2019 у справі № 922/1046/18, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.

6. Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що міськрада документально не обґрунтувала та не підтвердила належними доказами позовних вимог. Так, міськрада самостійно визначила суму зобов`язання шляхом розрахунку нормативної грошової оцінки землі без підтвердження належними доказами сформованості земельної ділянки як об`єкта цивільного права, оскільки ця ділянка не мала ні визначених меж, ні кадастрового номера, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру.

7. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Харківської області від 13.02.2019 і постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 у справі № 922/1046/18, міськрада звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить зазначені рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимог задовольнити у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Підставами для скасування рішень скаржник вважає порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема положень статей 78, 79 1 , 92 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 73, 76, 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)

9. Скаржник стверджує, що технічна документація на спірну земельну ділянку не розроблена, але для розрахунку розміру безпідставно збереженого майна - грошових коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності не потрібен витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та встановлення наявності сформованості земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, адже між сторонами склалися позадоговірні, кондикційні правовідносини.

10. При цьому, відповідно до статей 78, 79, 92 ЗК України формування земельної ділянки, як об`єкту цивільного права, необхідне для отримання або надання її у власність чи користування.

11. Скаржник також звертає увагу, що міськрада разом із фахівцями у галузі геодезії та землевпорядних робіт за допомогою сертифікованого обладнання встановила межі, площу та конфігурацію земельної ділянки, якою користується ТОВ "Лісобуд", тому висновки суду апеляційної інстанції про невстановлення площі ділянки не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

12 . Крім того, скаржник наголошує на залишенні судом апеляційної інстанції поза увагою правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, про те, що у справах про стягнення безпідставно збереженого майна - грошових коштів за користування земельними ділянками має значення фактична площа земельної ділянки, а суму безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати міська влада може розраховувати самостійно.

13. 03.07.2019 від скаржника до Верховного Суду надійшло клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у разі якщо судова колегія вважатиме за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 642/4792/17.

14. Заявлене клопотання аргументовано тим, що Касаційний цивільний суд у постанові від 24.04.2019 у справі № 642/4792/17 дійшов висновку про можливість стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, право оренди якої ним не зареєстровано, а розрахунок суми, що підлягає стягненню, може здійснити міськрада.

15. Колегія суддів, дослідивши наведені скаржником доводи та беручи до уваги положення частини 1 статті 302 ГПК України, дійшла висновку про залишення зазначеного клопотання без задоволення, адже правовідносини сторін у справі № 642/4792/17 не є подібними із спірними правовідносинами, що склалися між сторонами у справі № 922/1046/18, яка розглядається. Зокрема, не було предметом розгляду в суді касаційної інстанції питання, чи сформована спірна земельна ділянка як об`єкт цивільного права.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

16. У відзиві на касаційну скаргу, ТОВ "Лісобуд" наголошує на безпідставності доводів скаржника і зазначає про законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, тому просить залишити ці рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.02.2018 № 113767091, наявною у матеріалах справи, право власності на нежитлові будівлі літ. Т-1, загальною площею 469,4 м 2 , літ. Н-2 загальною площею 537,9 м 2 , літ. Р-1 загальною площею 90,8 м 2 , літ. С-1 загальною площею 10,0 м 2 по просп. Індустріальному, буд. 104- а у м. Харкові зареєстровано за ТОВ "Лісобуд" на підставі свідоцтва про право власності від 12.03.2007.

18. Відповідно до зазначеної інформаційної довідки, листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 27.01.2017 №19-20.08-3-398/20-17 і листа Департаменту земельних відносин міськради від 10.02.2017 № 840/0/225-17 речові права відповідача на земельну ділянку по просп. Індустріальному, 104-а у м. Харкові не зареєстровані. Рішення про надання у користування та продаж зазначеної земельної ділянки прийнято не було.

19. Департамент територіального контролю міськради 13.02.2018 здійснив обстеження земельної ділянки та встановив, що ТОВ "Лісобуд" використовує земельну ділянку площею 0,8203 га по просп. Індустріальному, 104-а у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. Т-1 загальною площею 469,4 м 2 , літ. Н-2 загальною площею 537,9 м 2 , літ. Р-1 загальною площею 90,8 м 2 , літ. С-1 загальною площею 10,0 м 2 , право власності на які зареєстровано за ТОВ "Лісобуд". За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки, визначено її межі, площу та конфігурацію.

20. Оскільки у міськради немає відомостей щодо належного оформлення права користування зазначеною земельною ділянкою під нерухомістю та для її обслуговування, а також немає відомостей про внесення плати за користування зазначеною земельною ділянкою, позивач дійшов висновку, що ТОВ "Лісобуд" зберегло у себе грошові кошти у виді несплаченої орендної плати без правової підстави.

21. Також суди встановили відсутність доказів того, що земельна ділянка загальною площею 0,8203 га по просп. Індустріальному, 104-а у м. Харкові , на якій розташовані нежитлові будівлі відповідача та за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, була сформована як об`єкт цивільного права протягом зазначеного позивачем періоду - 2015- 2018 років.

Позиція Верховного Суду

22. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

23. Предметом позову у цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів - у вигляді орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, без належних на те правових підстав.

24. Суди попередніх інстанцій установили, що відповідач є власником нерухомого майна, розташованого на відповідній земельній ділянці, проте у матеріалах справи не містять доказів належного оформлення TOB "Лісобуд" права користування зазначеною земельною ділянкою, зокрема укладення відповідного договору оренди з міськрадою та державної реєстрації такого права.

25. Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

26. Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 цього Кодексу особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

27. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

28. Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

29. Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України. Відповідно до частин 1-2 статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час видачі свідоцтва про право власності від 12.03.2007) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

30. Отже, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

31. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовано цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у виді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2017 у справі № 922/3412/17).

32. Слід зауважити, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина 1 статті 79 ЗК України).

33. Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 79 1 цього Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

34. Об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка сформована як об`єкт цивільних прав (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі 916/2948/17 та від 09.04.019 у справі № 922/652/18).

35. За змістом статей 15, 20, 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки як нормативна грошова оцінка. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим. Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.

36. Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, за змістом статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

37. У розумінні наведених положень законодавства нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

38. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель").

39. Отже, нормативна грошова оцінка є основою для визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №922/3782/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17).

40. Суди попередніх інстанцій установили, що спірна земельна ділянка не має визначених меж і кадастрового номера, інформація про неї не внесена до Державного земельного кадастру, та дійшли правильного висновку, що така ділянка не може вважатися сформованою як об`єкт цивільного права у розумінні положень статті 79 1 ЗК України. Твердження скаржника про те, що міськрада разом із фахівцями у галузі геодезії та землевпорядних робіт за допомогою сертифікованого обладнання самостійно встановила межі, площу та конфігурацію земельної ділянки, якою користується ТОВ "Лісобуд", не спростовують встановленого судами - цій земельній ділянці не присвоєно кадастровий номер, вона не зареєстрована у Державному земельному кадастрі.

41. Крім того, як установили суди попередніх інстанцій та не заперечує і у касаційній скарзі скаржник, технічна документація на спірну земельну ділянку не розроблена. Таким чином, позовні вимоги позивача щодо стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати не можуть бути задоволені з огляду на відсутність технічної документації та несформованість земельної ділянки як об`єкта цивільного права, тому доводи скаржника в цій частині не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

42. Крім того, твердження скаржника про помилкове неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, є хибними. Як убачається зі змісту постанови Великої Палати, предметом позову у справі № 922/3412/17 є стягнення безпідставно набутого майна (орендної плати за користування земельною ділянкою) кадастровий номер 6310136300:04:018:0058 , тобто сформованого об`єкта цивільних прав. У тексті зазначеної постанови також наголошено на недоліках допущених судом попередньої інстанції під час дослідження доказів у справі, не наведено висновкок про те, що у справах про стягнення безпідставно збереженого майна - грошових коштів за користування земельними ділянками ураховується фактична площа земельної ділянки. Таким чином, доводи скаржника в цій частині зводяться до довільного тлумачення висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, і не спростовують позицій судів попередніх інстанцій у справі № 922/1046/18.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

43. Згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

44. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

45. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

46. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

47. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 ГПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції не вбачається.

Розподіл судових витрат

48. Оскільки підстав для скасування постанови та ухвали у справі та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 13.02.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 у справі № 922/1046/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ