Постанова

від 21.02.2019 по справі 2540/3207/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 2540/3207/18 Головуючий у І інстанції - Скалозуб Ю.О.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Земляної Г.В., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Андрієнко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лира-Конд" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лира-Конд" до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лира-Конд" звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області, в якому просило визнати протиправною і скасувати постанову про накладення штрафу № 25-09-023/0552/233 від 13 вересня 2018 року винесену заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області ОСОБА_2.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач зазначає, що Відповідачем прийнято оскаржувану постанову на підставі акту інспекційного відвідування від 22 серпня 2018 року № 25-09-023/0552, яким встановлено що у порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівників ОСОБА_3, ОСОБА_4 фактично допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. Із зазначеними в акті інспекційного відвідування фактами Позивач не погоджується, оскільки ОСОБА_3 працює в Приватному підприємстві Сезам-С з 18 травня 2017 року, а ОСОБА_4 працював по цивільно-правовому договору від 03 серпня 2018 року, термії дії якого закінчився 31 серпня 2018 року.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лира-Конд" відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Лира-Конд" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити адміністративний позов.

В апеляційній скарзі Позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції, та посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Позивач зазначає, що суд першої інстанції не мотивував, чому він не взяв до уваги показання свідків, надані безпосередньо суду, а надав перевагу поясненням, наданим інспектору Держпраці, від яких свідки відмовилися. Крім того, Позивачем були надані належні докази того, що ОСОБА_3 працює у ПП Сезам-С , що підтверджується наказом про прийом на роботу та записами в її трудовій книжці. В серпні 2018 року ОСОБА_3 працювала позмінно у ПП Сезам-С , що зафіксовано в табелі обліку робочого часу.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, 13 серпня 2018 року до Управління Держпраці у Чернігівській області надійшло екстрене повідомлення про звернення потерпілого щодо настання нещасного випадку на виробництві, який стався 12 серпня 2018 року на ТОВ Лира-Конд з ОСОБА_4 (а.с. 53).

Враховуючи інформацію службової записки завідувача сектору розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму Управління Держпраці у Чернігівській області ОСОБА_5, начальником Управління ОСОБА_6 прийнято рішення про проведення інспекційного відвідування ТОВ Лира-Конд щодо додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин (а.с. 54).

На підставі наказу Управління від 16 серпня 2018 року № 234 та направлення на перевірку від 16 серпня 2018 року № 946 головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_7 доручено провести інспекційне відвідування позивача на предмет додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин.

З 20 по 22 серпня 2018 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_7 було проведене інспекційне відвідування ТОВ Лира-Конд , за результатом якого встановлені порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України, про що складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 22 серпня 2018 року № 25-09-023/0552 (а.с. 56-60).

Так, в акті перевірки зазначено, що працівники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були допущені до роботи в ТОВ Лира-Конд без укладення трудового договору, без оформлення наказу чи розпорядження про прийняття їх на роботу.

ОСОБА_3 працювала в ТОВ Лира-Конд в період з 11 серпня 2018 року по 12 серпня 2018 року, виконувала організаційно-розпорядчі функції на підприємстві, керувала певною ділянкою роботи та була призначена бригадиром працівників ТОВ Лира-Конд .

В письмовому поясненні від 20 серпня 2018 року ОСОБА_3 зазначила, що з 2017 року вона працює на посаді бригадира 4 лінії сахарного печива у ПП Сезам-С . Бригада працює позмінно (з 08.00 до 16.00 або з 23.00 до 08.00), складається з 13 кондитерів: ТОВ Лира-Конд та ПП Сезам-С . У серпні 2018 року бригадою було відпрацьовано 6 денних та 1 нічна зміна.

03 серпня 2018 року на посаду слюсаря-ремонтника був прийнятий ОСОБА_4, який виконував свої функції з бригадою, та викликався на роботу по мірі надходження заказів у телефонному режимі (а.с. 71).

03 серпня 2018 року між ТОВ Лира-Конд , в особі директора ОСОБА_8 (Замовник) та громадянином ОСОБА_4 (Виконавець) було укладено цивільно-правовий договір (а.с. 70).

Згідно п. 1.1 договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги по ремонту обладнання в кондитерському цеху в строк з 03 серпня 2018 року по 31 серпня 2018 року. Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію внутрішнього трудового розпорядку, немає права на одержання допомоги на соціальне страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням.

Пунктом 1.1 договору не визначено, які саме послуги по ремонту обладнання в кондитерському цеху повинні виконуватись, не визначено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню та можуть бути відображені в акті їх приймання.

За приписами п. 3.1 договору, за невиконання або не належне виконання покладених на них зобов'язань сторони несуть матеріальну відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до пояснень від 20 серпня 2018 року ОСОБА_4, останній зазначив, що кошти ще не отримував у зв'язку з тим, що 12 серпня 2018 року о 04 год. 40 хв. ранку потрапив до лікарні, так як травмував праву руку. Повідомив, що бригадира зовуть ОСОБА_3 , а прізвище не пам'ятає, так як був прийнятий на роботу 03.08.2018. Бригадир на ім'я ОСОБА_3 вела облік виконаних ним робіт (а.с. 72).

Головний бухгалтер ТОВ Лира-Конд ОСОБА_9 в своїх поясненнях від 20 серпня 2018 року зазначає, що ОСОБА_4 прийнятий на підприємство слюсарем-ремонтником по цивільно-правовому договору з 03 серпня 2018 по 31 серпня 2018 у зв'язку з тим, що вакансія була вільна. Так як робота повністю не була ним виконана, у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 потрапив у лікарню 12 серпня 2018, то акт виконання робіт не складався і розрахунок за виконану роботу по договору не проводився (а.с. 73).

Головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_7 11 вересня 2018 року винесено припис про усунення виявлених порушень № 25-09- 023/0552-0401, який цього ж дня був скерований до ТОВ Лира-Конд . Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення припис отримано позивачем 13 вересня 2018 року.

Заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області ОСОБА_2 13 вересня 2018 розглянуто справу про накладення штрафу на підставі акта інспекційного відвідування від 22 серпня 2018 № 25-09-023/0552.

Розгляд справи проводився в присутності директора ТОВ Лира-Конд ОСОБА_8, який повністю погодився з викладеними в акті інспекційного відвідування порушеннями (а.с. 67).

Уповноваженими посадовими особами відповідача винесено постанову про накладення штрафу № 25-09-023/0552/233 від 13 вересня 2018 року на ТОВ Лира-Конд у розмірі 223380 грн., яка вручена директору ТОВ Лира-Конд ОСОБА_8 13 вересня 2018 (а.с. 68).

Вважаючи такі дії Відповідача протиправними, а винесену Управлінням постанову незаконною, Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що цивільно-правовий договір містить ознаки трудового договору і укладений з метою приховання трудових правовідносини між сторонами, внаслідок чого ОСОБА_4 не отримав прав та гарантій, передбачених законодавством про працю. Також, суд першої інстанції вважав, що перевірка додержання законодавства про працю проведена Відповідачем у межах дії чинного законодавства України, за наявності відповідних обставин та наданих дозволів. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю Лира-Конд у задоволенні позову у зв'язку із його необґрунтованістю.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необґрунтованим з огляду на таке.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах повноважень, встановлено Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 року № 390, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 року за № 1291/21603 (далі по тексту - Порядок № 390).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 390, право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці. Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Планові перевірки проводяться з періодичністю, яка визначається відповідно до Критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), наведених у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 року № 1059.

Відповідно до п.п. 6, 7 Порядку № 390, перевірка складається з таких етапів: 6.1. Робота з документами, наданими суб'єктами господарювання на вимогу Інспектора; 6.2. Оформлення документів за результатами перевірки; 6.3. Ознайомлення суб'єктів господарювання з документами, оформленими за результатами перевірки; 6.4. Проведення за результатами перевірки роз'яснювальної роботи з питань застосування норм законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування (за згодою посадових осіб).

За результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Щодо виявлених під час перевірки порушень Позивачем законодавства про працю, колегія суддів дослідивши матеріали справи дійшла висновку, що інспектор Держпраці та суд першої інтанції дійшли помилкового висновку про те, що цивільно-правова угода, укладена між ТОВ Лира-Конд та виконавцем - ОСОБА_4 містить ознаки трудового договору виходячи з такого.

В ході інспектиційного відвідування у ТОВ Лира-Конд посадовим особам було надано цивільно-правовий договір від 03.08.2018 року, який укладений між ТОВ Лира-Конд , в особі директора ОСОБА_8 (Замовник) та ОСОБА_4 (Виконавець) (а.с. 70).

Згідно п. 1.1 договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги слюсара-ремонтника по ремонту обладнання в кондитерському цеху в строк з 03 серпня 2018 року по 31 серпня 2018 року.

Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію внутрішнього трудового розпорядку, немає права на одержання допомоги на соціальне страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням.

Пунктом 1.3 Замовник зобов`язаний своєчасно прийняти й оплатити виконану Виконавчем роботу.

За приписами п. 3.1 договору, за невиконання або не належне виконання покладених на них зобов'язань сторони несуть матеріальну відповідальність згідно з чинним законодавством.

Отже, визначальним для вирішення спірних правовідносин є наявності ознак трудових правовідносин між Позивачем та ОСОБА_4.

Так, правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Частиною 1 статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно з статтею 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Положеннями статті 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З наведених правових норм випливає, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Як вбачається з наведеного вище цивільно-правового договору, укладеного між Позивачем та ОСОБА_4, предметом останнього є послуги слюсара-ремонтника по ремонту обладнання в кондитерському-цеху.

ОСОБА_4 повинен був виконувати певні послуги по ремонту обладнання, у встановлений строк.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відмінність між цивільно-правовим договором полягає в тому, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації, тощо.

Як вже зазначалось, згідно п. 1.1 вищевказаного договору не підлягає під дію внутрішнього трудового розпорядку, немає права на одержання допомоги на соціальне страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням.

Крім того, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами, тобто нормами КЗпП України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами ЦК України.

Як вбачається зі змісту цивільно-правового договору від 03 серпня 2018 року виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи,

Відповідно до п. 3.1 сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на них зобов'язань згідно з чинним законодавством.

Відповідно до акта наданих послуг від 13 серпня 2018 року виконавець передав, а замовник прийняв послуги з ремонту обладнання в кондитерському цеху за період з 03 серпня 2018 року по 11 серпня 2018 року по договору № 2 від 03 серпня 2018 року.

Видатковим касовим ордером від 14 вересня 2018 року підтверджується виплата ОСОБА_4 винагороди за виконані роботи в сумі 936, 21 грн.

Відтак, колегії суддів критично відноситься до посилань Відповідача та висновків суду першої інстанції про те, що ТОВ Лира-Конд укладено цивільно-правовий договір з ОСОБА_4 з метою приховування трудового договору.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що цивільно-правовий договір містить ознаки трудового договору і укладений з метою приховання трудових правовідносини між сторонами.

Щодо доводів Відповідача про те, що ОСОБА_3 допущена до роботи в ТОВ Лира-Конд без укладення трудового договору, колегія суддів зазначає таке.

Так, в акті перевірки зазначено, ОСОБА_3 працювала в ТОВ Лира-Конд в період з 11.08.2018 року по 12.08.2018 року, виконувала організаційно-розпорядчі функції на підприємстві, керувала певною ділянкою роботи та була призначена бригадиром працівників ТОВ Лира-Конд .

В письмовому поясненні від 20.08.2018 року ОСОБА_3 зазначила, що з 2017 року вона працює на посаді бригадира 4 лінії сахарного печива у ПП Сезам-С . Бригада працює позмінно (з 08.00 до 16.00 або з 23.00 до 08.00), складається з 13 кондитерів: ТОВ Лира-Конд та ПП Сезам-С .

Колегія суддів звертає увагу на те, що Відповідачем під час перевірки не було всебічно та повно досліджено обставини щодо працевлаштування ОСОБА_3 у ТОВ Лира-Конд .

Так, згідно з наказом № 02 від 17 травня 2017 року Про прийняття на роботу по переводу ОСОБА_3 працює кондитером у ПП Сезам-С з 18 травня 2017 року (а.с. 25), що також підтверджується записом у трудовій книжці НОМЕР_1 (а.с. 26).

Також, кондитерський цех, який розташований по вул. Пантелеймона Куліша, 85, м. Борзна Чернігівської області знаходиться в суборенді у ПП Сезам-С , що підтверджується договором суборенди № 6 від 25 жовтня 2017 року та актом передачі основних засобів. (а.с. 89-90, 91).

За таких обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання Відповідача на те, що ТОВ Лира-Конд допустило працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до роботи без оформлення трудового договору відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

Аналізуючи встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що у межах спірних правовідносин ТОВ Лира-Конд не порушено вимог ст. 24 КЗпП України, а застосування до Позивача штрафу є не правомірним, а тому позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Лира-Конд" викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу

адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лира-Конд" задовольнити .

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною і скасувати постанову Управління Держпраці у Чернігівській області про накладення штрафу № 25-09-023/0552/233 від 13 вересня 2018 року на Товариство з обмеженою відповідальністю "Лира-Конд" (код ЄДРПОУ 40005617, Чернігівська обл., м. Борзна, вул. Ганни Барвінок, буд. 3).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Г.В.Земляна

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 26.02.2019 року.