Постанова

від 26.02.2019 по справі 1940/1990/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/915/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М.,

з участю секретаря судового засідання - Луців І.І.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2;

від відповідача - Мурована І.Я.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській обл. на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.11.2018р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській обл. про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо визначення податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб (суддя суду І інстанції: Дерех Н.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 15 год. 10 хв. 19.11.2018р., м.Тернопіль; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 23.11.2018р.),-

В С Т А Н О В И В:

03.10.2018р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача Головного управління /ГУ/ ДФС у Тернопільській обл. № 1189877171 від 23.03.2018р. (а.с.4-6).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.11.2018р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача ГУ ДФС у Тернопільській обл. № 1189877171 від 23.03.2018р.; вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.40-42).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ДФС у Тернопільській обл., який покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до невірного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні заявленого позову (а.с.44-47).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що суд дійшов помилкового висновку про те, що при визначенні об'єкта оподаткування має враховуватися не тільки Перелік, який міститься на веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, але й прийматися до уваги наданий позивачем розрахунок середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей оподаткування транспортним податком.

При цьому, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України спеціально задля уникнення зайвих суперечок при користуванні розрахунком середньоринкової вартості легкових автомобілів, розробило відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу /ПК/ України Перелік, який апріорі містить в собі легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, тобто перелік тих автомобілів, які визнані об'єктами оподаткування транспортним податком у 2018 році, чим позбавило контролюючі органи обов'язку щодо самостійного розрахунку середньоринкової вартості того чи іншого транспортного засобу.

Звідси, суд помилково взяв до уваги розрахунок середньоринкової вартості автомобіля, що належить позивачу, натомість повинен був керуватися приписами ст.267 ПК України, в якій йдеться про Перелік, розміщений на веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, і який вже містить транспортні засоби, середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, та в якій не має жодного посилання на проведення контролюючими органами чи платниками самостійних розрахунків.

З огляду на те, що відповідно до Переліку транспортний засіб ОСОБА_1 є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році, тому ГУ ДФС у Тернопільській обл. правомірно винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення позивача та її представника, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, позивач є власником легкового автомобіля Audi Q7 , 2015 року випуску, із об'ємом двигуна 2967 куб.см, який зареєстрований за нею 14.06.2016р. (а.с.9).

Оскільки позивач є власником зареєстрованого в Україні легкового автомобіля, який використовувався до 5-ти років і середньоринкова вартість якого становить більше 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року, тому остання віднесена відповідачем до кола платників транспортного податку.

На підставі п.267.6 ст.267 ПК України відповідачем скеровано на адресу позивача податкове повідомлення-рішення № 1189877181 від 23.03.2018р., яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2018 рік в розмірі 25000 грн. (а.с.18).

У зв'язку із несплатою наведених податкових зобов'язань відповідачем скеровано на адресу позивача податкову вимогу № 23068-17 від 24.07.2018р. на суму транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25000 грн. (а.с.8).

Звертаючись до суду із розглядуваним позовом, позивач ОСОБА_1 обґрунтовувала свої вимоги тим, що середньоринкова вартість її автомобіля згідно установленої Методики становить 1384158 грн. 86 коп., тобто, менше встановленої вартості 1396125 грн., через що спірний автомобіль не відноситься до об'єктів оподаткування транспортним податком.

При цьому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення вона не отримувала, на її адресу скеровано лише податкову вимогу.

Із наведеними висновками погодився суд першої інстанції у винесеному рішенні від 04.04.2017р.

Разом з тим, відповідачем долучені до справи докази надіслання спірного податкового повідомлення-рішення на адресу позивача.

Між тим, зазначені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Розглядувані правовідносини регулюються приписами ст.267 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), зокрема:

пп.267.1.1 п.267.1 - платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

пп.267.2.1 п.267.2 - об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.

п.267.4 - ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

пп.267.6.1 п.267.6 - обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

пп.267.6.2 п.267.6 - податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Згідно з п.13 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затв. постановою КМ України № 66 від 18.02.2016р. Про затвердження Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів , Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.

У разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об'єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті.

Із системного аналізу наведених норм слідує, що при визначенні об'єкта оподаткування повинна враховуватись середньоринкова вартість моделі відповідного автомобіля в Україні, а не вартість конкретного автомобіля.

Відтак, перелік легкових автомобілів, які є об'єктом оподаткування у 2018 році (з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року, із зазначенням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.

Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році.

Під час судового розгляду справи достовірно встановлено, що датою реєстрації спірного автомобіля за позивачем є 14.06.2016р., що стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.9).

Також автомобілі за аналогічними маркою, моделлю, роком випуску, об'ємом циліндрів двигуна і типом пального (марка - Audi, модель - Q7, рік випуску (включно) - до 3 років, об'єм циліндрів двигуна - 3,0, тип пального - дизель) включені до Переліку легкових автомобілів, з року випуску яким минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2018р. (звітного року), який розміщений на веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (а.с.29).

Відповідно до інформації баз даних органів ДФС, позивач є власником легкового автомобіля марки Audi Q7 , 2015 року випуску, об'ємом двигуна 2967 куб.см, тип пального - дизель, дата реєстрації - 14.06.2016р. (а.с.28).

Оскільки відповідно до зазначеного вище Переліку, який міститься на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, автомобіль марки - Audi, модель - Q7, рік випуску (включно) - до 3 років, об'єм циліндрів двигуна - 3,0, тип пального - дизель, є об'єктом оподаткування транспортним податком на 2018 рік, тому відповідачем правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Водночас, відповідно до пп.267.6.10 п.267.6 ст.267 ПК України фізичні особи - платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо:

а) об'єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку;

б) розміру ставки податку;

в) нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об'єкт оподаткування, перехід права власності на об'єкт оподаткування), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Між тим, згідно фактичних обставин справи позивач не скористалася можливістю усунення розбіжностей, які, на її думку, стосуються вартості автомобіля, та не зверталася до фіскального органу із відповідною заявою.

В частині скерування спірного податкового повідомлення-рішення на адресу позивача колегія суддів враховує наступне.

Згідно п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Податкове повідомлення-рішення форми Ф № 1189877181 від 23.03.2018р. було надіслане позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 4602102271747 від 28.03.2018р. (а.с.30).

Згідно роздруківки Укрпошти кореспонденція була повернута відправнику через закінчення встановленого терміну зберігання (а.с.31).

Відповідно до п.58.3 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

За таких обставин спірне податкове повідомлення-рішення вважається врученим позивачу у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення, тобто, 27.04.2018р. (а.с.31).

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що фіскальним органом правомірно визначено позивачу розмір податкового зобов'язання з транспортного податку за 2018 рік, через що спірне податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам закону.

При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постановах Касаційного адміністративного суду від 08.08.2018р. у справі № 813/3073/17 та від 03.04.2018р. у справі № 813/3583/17, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів є обов'язковою під час вирішення наведеного спору.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував правильність визначення податкових зобов'язань з транспортного податку за 2018 рік, а відтак покладених в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів приходить до обґрунтованого висновку про те, що заявлені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

В порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви слід покласти на позивача; сума сплаченого відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягає.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення закону), що призвело до невірного вирішення спору, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській обл. задовольнити.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.11.2018р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській обл. про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо визначення податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб, - відмовити.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покласти на позивача ОСОБА_1; сума сплаченого Головним управлінням ДФС у Тернопільській обл. судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягає.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький С. М. Кузьмич Дата складення повного судового рішення: 27.02.2019р.