Постанова

від 26.02.2019 по справі 823/1823/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 лютого 2019 року

справа №823/1823/16

адміністративне провадження №К/9901/31953/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року у складі суддів Оксененка О.М., Губської Л.В., Федотова І.В.

у справі № 823/1823/16

за позовом Фермерського господарства Артеміда.Лад

до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області

про визнання неправомірними дій та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В :

28 листопада 2016 року Фермерське господарство Артеміда.Лад (далі - Господарство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними дії відповідача, скасувати рішення податкового органу, яким анульовано статус платника податку на додану вартість.

14 грудня 2016 року постановою Черкаського окружного адміністративного суду в задоволенні позову відмовлено. При прийнятті рішення суд виходив з того, що протягом 12 послідовних податкових місяців позивач не подавав контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та подавав такі декларації, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії податкового органу щодо винесення рішення про анулювання статусу платника податку на додану вартість, визнано протиправним та скасовано рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у податкового органу підстав для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

У лютому 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, в який, посилаючись на невірну оцінку обставин справи, що призвело до порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Позивачем податкові декларації з податку на додану вартість за період з листопада 2015 року до липня 2016 року не подавались. Декларації за серпень-вересень 2016 року подані позивачем з нульовими показниками.

Вказані обставини не є спірними між сторонами.

2 листопада 2016 року позивачем подано податковому органу декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2016 року за спеціальним режимом оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, в якій відображено суму податку, яка підлягає сплаті до бюджету в розмірі 4 грн та суму податку, яка спрямовується на спеціальний рахунок суб'єкта спеціального режиму оподаткування в розмірі 16 грн, а також сплачено у повному обсязі задекларовані суми податку. 18 листопада 2016 року позивачем подано загальну податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2016 року, в якій відображено суму податку, що сплачується до бюджету у розмірі 2 грн.

В подальшому, 21 листопада 2016 року позивачем подано контролюючому органу в електронному вигляді загальну та спеціальну декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2016 року з нульовими показниками.

Рішенням податкового органу № 1 від 22 листопада 2016 року анульовано реєстрацію позивача платником податку на додану вартість на підставі підпункту г пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України у зв'язку з тим, що протягом останніх 12 послідовних податкових місяців позивач не подавав податкові декларації та подавав декларації з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Підпунктом г пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу (в редакції, що діяла на момент прийняття рішення) реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Порядок анулювання реєстрації платників податку на додану вартість визначено Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 року № 1130 та Зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2014 року за № 1456/26233.

Пунктом 5.3 вказаного Положення встановлено, що при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Податкового кодексу 12 місяців визначаються із урахуванням того, що:

не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого ніж перший день календарного місяця;

включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

За приписами пункту 5.5 Положення анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу.

Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами, зокрема, є довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Податкового кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку)

Відповідно до пункту 5.6 Положення за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов'язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що у зв'язку з поданням позивачем декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року з відображенням суми податку, яка підлягає сплати до бюджету, у податкового органу були відсутні підстави для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

В касаційній скарзі податковий орган звертає увагу, що декларації від 2 листопада 2016 року та 18 листопада 2016 року не враховуються податковим органом, оскільки в реєстрі поданої звітності мають статус історія подання .

Суд не погоджується з доводами касаційної скарги, оскільки вказані доводи не заявлялись в судах попередніх інстанції, витяг з реєстру поданої звітності судам не надавався та не досліджувався при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції.

Частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

В свою чергу, частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року у справі № 823/1823/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер