Постанова

від 19.02.2019 по справі 297/2347/17

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 297/2347/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 лютого 2019 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Джуги С.Д.

суддів: Куштана Б.П., Собослоя Г.Г.

з участю секретаря судового засідання: Балаж Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Берегівського районного суду, ухваленого 12 квітня 2018 року головуючим суддею Гал Л.Л., в справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Берегівської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки, -

встановив:

В жовтні 2017 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Позов вмотивований тим, що їм, позивачам, належить на праві спільної часткової власності по 1\2 частці кожній житловій будинок за адресою АДРЕСА_1, під яким і навколо якого знаходиться земельна ділянка, площею 0,1000га, загороджена парканом. Вказаною земельною ділянкою вони користуються відкрито та безперервно вже близько 20 років. В липні 2017 року позивачі уклали договір на розроблення проектної документації на земельну ділянку та при внесенні відомостей до Державного земельного кадастру державним кадастровим реєстратором було прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей до нього у зв'язку з перетином ділянки позивачів з іншою ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_4, площа співпадає на 35,673%. Згідно інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку місце розташування спірної земельної ділянки вказана адреса позивачів - АДРЕСА_1, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа 0,0397га, та вона знаходиться на огороді позивачів. Спірна земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_4, яку бажає ОСОБА_1 отримати у власність, не може бути їй передана і відповідна державна реєстрація повинна бути скасованою з наступних підстав: 1) зазначена земельна ділянка є частиною земельної ділянки позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які є фактичними користувачами та власниками; 2) ОСОБА_1 не мала права просити передати їй у власність земельну ділянку, яка не є ні у державній, ні у комунальній власності; 3) передача ОСОБА_1 такої ділянки ущемляє права позивачів та зумовлює незаконне вилучення у них більше третини законно належної їм ділянки, яка є загородженою, та якою вони користуються понад 20 років; 4) зазначена земельна ділянка має адресу ідентичну адресі будинку, а відповідно і адресі земельної ділянки позивачів, що є неприпустимим; 5) на акті погодження меж, наявному у проекті землеустрою, відсутній підпис, зазначеної землекористувачем сусідньої ділянки - ОСОБА_2, що є суттєвим порушенням. Отже, відповідачка ОСОБА_1 має незаконну технічну документацію із землеустрою, та для відновлення порушених прав на землю позивачів у порядку ст.152 ЗК України слід скасувати державну реєстрацію згідно до ч.6 ст.16 Закону України Про державний земельний кадастр з метою реєстрації ними за собою своєї земельної ділянки.

Посилаючись на вимоги ст.152 ЗК України та на ч.6 ст.16 Закону України Про державний земельний кадастр позивачі вважали, що їх права на землю порушенні, тому просили скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_4 в Державному земельному кадастрі шляхом скасування даного кадастрового номеру.

Рішенням Берегівського районного суду від 12 квітня 2018 року даний позов задоволено. Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки кадастровим номером НОМЕР_4, місце розташування Закарпатська область, АДРЕСА_1, в Державному земельному кадастрі шляхом скасування даного кадастрового номеру. Вирішено питання розподілу судових витрат.

На дане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та увалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зокрема зазначає, що позивачами не доведено, що в їхньому користуванні перебувала земельна ділянка площею 0,1 га. Вважає, що права позивачів не порушено.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області просить її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів - адвокат Мензак Ю.Ю. просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Встановлено, що власниками житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, по 1\2 частині є позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності і свідоцтвом про право на спадщину за заповітом (Т.1 а.с.27-30).

На замовлення позивачів була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,1000га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (Т.1 а.с.10-30).

Однак, при внесенні відомостей до Державного земельного кадастру державним кадастровим реєстратором прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей до нього у зв'язку з перетином ділянки позивачів з іншою ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_4, площа співпадає на 35,673% (Т.1 а.с.7).

Також встановлено, що спірна земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_4 зареєстрована на підставі рішення Берегівської міської ради № 590 від 17.02.2017 року Про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за адресою АДРЕСА_1 , та відповідачкою ОСОБА_1 виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (Т.1 а.с.8, 41, 75-129).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості.

Однак з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів з огляду на таке.

Згідно зі ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Також обраний спосіб захисту повинен відповідати критеріям ефективності, тобто повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що реєстрація спірної земельної ділянки за відповідачем порушує права позивачів, оскільки така земельна ділянка накладається на земельну ділянку площею 0,1 га, що перебуває у користуванні позивачів, і яка в них не вилучалася.

Однак такий висновок суду є помилковим.

Зокрема, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів того, що в користуванні позивачів перебувала земельна ділянка саме площею 0,1 га.

Як слідує з матеріалів справи, позивачі звернулися із заявою про розроблення проекту землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку з посиланням на те, що їм належить на праві власності житловий будинок за адресою АДРЕСА_1.

Статтею 120 ЗК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Водночас в матеріалах справи відсутні відомості щодо розміру та конфігурації земельної ділянки, яка закріплена за житловим будинком за адресою АДРЕСА_1. Ні в свідоцтві про право на спадщину за заповітом (Т.1 а.с.29, 30), ні в довідці КП Берегівське БТІ (т.1 а.с.158), ні в рішенні Берегівського районного суду від 10.05.2017 року (про визнання права власності в порядку спадкування), відомостей щодо розміру та конфігурації такої земельної ділянки немає. При цьому суд помилково послався на покази свідків, які ствердили, що в користуванні позивачів перебувала земельна ділянка площею 0,1 га, позаяк дана обставина не може підтверджуватися показами свідків. Жодних письмових доказів щодо розміру та конфігурації земельної ділянки, яка закріплена за житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 матеріали справи не містять. Та обставина, що земельна ділянка площею 0,1 га була огороджена парканом, також не свідчить про правомірність користування нею позивачами.

Тобто, позивачами не доведено наявність у них права користування на земельну ділянку площею саме 0,1 га (на яку ними розробляється проект землеустрою), що в свою чергу свідчить про недоведеність порушення їхніх прав реєстрацією земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4 за відповідачем.

Крім того апеляційний суд звертає увагу також на таке.

Присвоєння земельній ділянці відповідача кадастрового номеру НОМЕР_4 та розробка ним відповідного проекту землеустрою здійснено на підставі рішення Берегівської міської ради №590 від 17.02.2017 року, яким надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,05 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (Т.1 а.с.71). Дане рішення є чинним, не скасованим та в судовому порядку не оспорюється.

За наявності такого рішення скасування державної реєстрації земельної ділянки відповідача (за умови доведеності порушення прав позивачів) саме по собі не зможе призвести до відновлення порушеного права. Тобто обраний позивачем спосіб захисту крім того є ще й не ефективним за своєю суттю.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що пред'явлений ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позов задоволенню не підлягає.

За таких обставин рішення суду першої інстанції, відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно з ст. 141 ЦПК України на користь апелянта підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1057,21 грн., тобто по 528,60 грн. з кожного з позивачів.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати рішення Берегівського районного суду від 12 квітня 2018 року та ухвалити по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 528,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 528,60 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 лютого 2019 року.

Головуючий:

Судді: