Постанова

від 11.08.2020 по справі 297/2347/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 297/2347/17

провадження № 61-6105св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , Берегівська міська рада, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_4 , на постанову Закарпатського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року в складі колегії суддів: Джуги С. Д., Куштана Б. П., Собослоя Г. Г.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Берегівська міська рада про скасування державної реєстрації земельної ділянки шляхом скасування кадастрового номера.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачам, належить на праві спільної часткової власності по 1/2 частці кожній житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , під яким і навколо якого знаходиться земельна ділянка, площею 0,1000 га, загороджена парканом. Вказаною земельною ділянкою позивачі користуються відкрито та безперервно вже близько 20 років. В липні 2017 року позивачі уклали договір на розроблення проектної документації на земельну ділянку та при внесенні відомостей до Державного земельного кадастру державним кадастровим реєстратором було прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей до нього у зв`язку з перетином ділянки позивачів з іншою ділянкою з кадастровим номером 2110200000:01:031:0068, площа співпадає на 35,673%. Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку місце розташування спірної земельної ділянки вказана адреса позивачів - АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа 0,0397 га, та вона знаходиться на огороді позивачів.

Позивачі зазначали, що спірна земельна ділянка за кадастровим номером 2110200000:01:031:0068, яку бажає ОСОБА_3 отримати у власність, не може бути їй передана і відповідна державна реєстрація повинна бути скасованою з наступних підстав: земельна ділянка є частиною земельної ділянки позивачів, які є фактичними користувачами та власниками; ОСОБА_3 не мала права просити передати їй у власність земельну ділянку, яка не є ні у державній, ні у комунальній власності; передача ОСОБА_3 такої ділянки ущемляє права позивачів та зумовлює незаконне вилучення у них більше третини законно належної їм ділянки, яка є загородженою, та якою вони користуються понад 20 років; зазначена земельна ділянка має адресу ідентичну адресі будинку, а відповідно і адресі земельної ділянки позивачів, що є неприпустимим; на акті погодження меж, наявному у проекті землеустрою, відсутній підпис, зазначеної землекористувачем сусідньої ділянки - ОСОБА_1 , що є суттєвим порушенням.

Отже, відповідач ОСОБА_3 має незаконну технічну документацію із землеустрою, та для відновлення порушених прав на землю позивачів у порядку статті 152 ЗК України слід скасувати державну реєстрацію згідно частини шостої статті 16 Закону України Про державний земельний кадастр з метою реєстрації ними за собою своєї земельної ділянки.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили:

скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 2110200000:01:031:0068 в Державному земельному кадастрі шляхом скасування даного кадастрового номеру.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Берегівського районного суду від 16 січня 2018 року залучено до участі у справі як співвідповідачів Берегівську міську раду та Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області.

Ухвалою Берегівського районного суду від 21 лютого 2018 року заяву про зміну підстав позову представника позивачів ОСОБА_4 по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Берегівської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, про скасування державної реєстрації земельної ділянки прийнято для розгляду по суті.

Рішенням Берегівського районного суду в складі судді: Гал Л. Л., від 12 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Берегівської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, про скасування державної реєстрації земельної ділянки задоволено повністю.

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2110200000:01:031:0068, місце розташування АДРЕСА_1 , в Державному земельному кадастрі шляхом скасування даного кадастрового номеру.

Стягнуто з ОСОБА_3 , з Берегівської міської ради та з Головного управління Держгеокадастру у Закарпатської області на користь ОСОБА_2 судовий збір по 325,67 грн з кожного.

Вказано, що захід забезпечення позову згідно ухвали Берегівського районного суду від 30 листопада 2017 року про заборону Берегівській міській раді затверджувати проект землеустрою та передавати у власність спірну ділянку в АДРЕСА_1 , продовжує діяти протягом дев`яносто днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або може бути скасований за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірна земельна ділянка за кадастровим номером 2110200000:01:031:0068 зареєстрована на підставі рішення Берегівської міської ради № 590 від 17 лютого 2017 року Про надання дозволу ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за адресою АДРЕСА_1 , та відповідачкою ОСОБА_5 виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Допитані в якості свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які є сусідами, мешканцями вулиці Вузької , а в допитаного свідка ОСОБА_9 по даній вулиці проживають батьки, ствердили, що близько 20 років площа земельної ділянки позивачів не змінювалась, складає близько 10 соток, огорожа - паркан не змінювався, тобто підтвердили аргумент позивачів, що в їх користуванні знаходиться вже тривалий час - біля 20 років і спірна земельна ділянка, на яку претендує відповідачка ОСОБА_3 . Свідок ОСОБА_10 - інженер-землевпорядник, який виготовив позивачам технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) показав, що орієнтовно площа огородженої земельної ділянки, що знаходиться у користуванні позивачів, складає 12 соток. Огорожа виготовлена із залізобетонних стовпчиків по периметру з натягнутою на них залізною сіткою. Допитаний в якості свідка начальник управління комунального майна та земельних відносин Берегівської міськради ОСОБА_11 в суді пояснив, що в липні 2017 року за розпорядженням міського голови була створена тимчасова комісія про фіксування меж земельної ділянки ОСОБА_3 , яка подала заяву, що не може погодити межі із сусідніми землекористувачами. Як член згаданої комісії він був на місці за адресою АДРЕСА_1 , для огляду та фіксації меж земельною ділянки, площею 0,0397 га, громадянки ОСОБА_3 .. Комісією, дійсно, було встановлено, що частина даної земельної ділянки самовільно огороджена сіткою та стовпами позивачами та використовується як огород. Судом дійсно встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 не відповідає вимогам частини шостої статі 118 ЗК України, оскільки відсутнє в ньому погодження позивачів про вилучення від них спірної земельної ділянки. Без вилучення земельної ділянки від позивачів відповідач ОСОБА_5 не мала право подавати заяву про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки у власність, а відповідач - Берегівська міська рада передавати її має права відповідачці ОСОБА_3 лише в разі припинення права користування нею позивачами. Відтак, на сьогоднішній день, право володіння і користування позивачів на спірну земельну ділянку вказаними діями слід вважати порушеним.Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Згідно підпункту 3 пункту 6 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року, до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та його територіальних органів належать: здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації. Тому суд вважав, що позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції вказав, що згідно частини першої статті 141 ЦПК України сплачений судовий збір позивачем ОСОБА_2 у розмірі 977 грн підлягає стягнення пропорційно з відповідачів на її користь.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Скасовано рішення Берегівського районного суду від 12 квітня 2018 року та ухвалено по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 528,60 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 528,60 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачі звернулися із заявою про розроблення проекту землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку з посиланням на те, що їм належить на праві власності житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 . У матеріалах справи відсутні відомості щодо розміру та конфігурації земельної ділянки, яка закріплена за житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 . Ні в свідоцтві про право на спадщину за заповітом (Т. 1 а. с. 29, 30), ні в довідці КП Берегівське БТІ (т. 1, а. с.158), ні в рішенні Берегівського районного суду від 10 травня 2017 року (про визнання права власності в порядку спадкування), відомостей щодо розміру та конфігурації такої земельної ділянки немає. При цьому суд помилково послався на покази свідків, які ствердили, що в користуванні позивачів перебувала земельна ділянка площею 0,1 га, позаяк дана обставина не може підтверджуватися показами свідків. Жодних письмових доказів щодо розміру та конфігурації земельної ділянки, яка закріплена за житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 матеріали справи не містять. Та обставина, що земельна ділянка площею 0,1 га була огороджена парканом, також не свідчить про правомірність користування нею позивачами. Тобто, позивачами не доведено наявність у них права користування на земельну ділянку площею саме 0,1 га (на яку ними розробляється проект землеустрою), що в свою чергу свідчить про недоведеність порушення їхніх прав реєстрацією земельної ділянки з кадастровим номером 2110200000:01:031:0068 за відповідачем. Тому пред`явлений ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позов задоволенню не підлягає. За таких обставин рішення суду першої інстанції, відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову. Згідно статті 141 ЦПК України на користь апелянта підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1057,21 грн, тобто по 528,60 грн. з кожного з позивачів.

Аргументи учасників справи

У березні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подали касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_4 , в якій просять скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому, посилалися на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з двох позицій: 1) що нібито в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що в користуванні позивачі перебувала земельна ділянка площею 0,1 га; 2) що рішення Берегівської міської ради, яким надано дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою, є чинним та судовому порядку не оспорюється. Стосовно першої позиції, то висновок суду щодо відсутності належних та допустимих доказів не відповідає дійсності, насправді - у судовому засідання було допитано свідків, які є сусідами позивачів. ОСОБА_9 - у якого по даній вулиці проживають батьки, а також інженер-землевпорядник ОСОБА_10 , які підтвердили, що у фактичному володінні та користуванні позивачів перебуває земельна ділянка площею близько 0.1 га. яка огороджена огорожею - залізобетонні стовпчики по периметру із натягнутою на них залізною сіткою. Підтвердив це як свідок і допитаний начальник (на той момент) управління комунального майна та земельних відносин Берегівської міськради ОСОБА_11 . Ці обставини викладені у рішенні суду першої інстанції. Позиція суду апеляційної інстанції про те, що вищевказана обставина не може бути підтверджена показами свідків, жодним чином не обґрунтована. Покази свідків отримані в ході судового розгляду з дотримання вимог, встановлених законом. У постанові апеляційного суду відсутнє посилання на нормативний акт, який передбачає, що обставини, які доведені показами допитаних свідків, повинні бути доведені в інший спосіб. Таке посилання відсутнє, адже відсутній такий нормативний акт, і відповідно, покази свідків є допустимими доказами на підтвердження відповідних обставин. Тому, висновок суду щодо їх недопустимості помилковий. Стосовно другої позиції, то такий висновок суду нелогічний та протизаконний: рішення Берегівської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є одноразовим, і вичерпує свою дію в момент виконання. Тобто, на його підставі проект землеустрою розроблений, і наразі вищевказане рішення хоч формально і не скасоване, однак реально воно не діє і наразі не породжує жодних юридичних наслідків. Рішення жодним чином не порушує права позивачів, адже із його змісту не вбачається, що буде розроблятися технічна документація на земельну ділянку, яка перетинається із ділянкою позивачів.

Зазначають, що суд апеляційної інстанції помилково стягнув з відповідачів по половині сплаченого апелянтом судового збору (1 057,21 грн), так як апелянтом помилково сплачено надмірну суму судового збору (судовий збір за подання позову - 640 грн, станом на 2017 рік, отже, судовий збір за подання апеляційної скарги - 640 грн. * 1,5 = 960 грн, і тому навіть у випадку задоволення апеляційної скарги суд повинен був стягнути з позивачів по 480 грн, а надлишкову суму судового збору повернути апелянту з державного бюджету.

У травні 2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін. Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Вказує, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо розміру та конфігурації земельної ділянки, яка закріплена за житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 . Жодних письмових доказів щодо розміру та конфігурації земельної ділянки, яка закріплена за житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 матеріали справи не містять. ОСОБА_3 отримала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у чіткій відповідності до вимог земельного законодавства на підставі рішення уповноваженого органу, не порушуючи при цьому права сусідніх землекористувачів та землевласників.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_4 , про зупинення виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року відмовлено.

У пункті 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що співвласниками житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , по 1/2 частини є позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності і свідоцтвом про право на спадщину за заповітом та вказану обставину відповідачі не заперечують. Право власності за позивачкою ОСОБА_2 зареєстровано 24 січня 2002 року, а за ОСОБА_1 зареєстровано 03 липня 2017 року.

На замовлення позивачів була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. При внесенні відомостей до Державного земельного кадастру державним кадастровим реєстратором було прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей до нього у зв`язку з перетином ділянки позивачів з іншою ділянкою з кадастровим номером 2110200000:01:031:0068, площа співпадає на 35,673%.

Присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру 2110200000:01:031:0068 та розробка ним відповідного проекту землеустрою здійснено на підставі рішення Берегівської міської ради №590 від 17 лютого 2017 року, яким надано ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,05 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Дане рішення є чинним, не скасованим та в судовому порядку не оспорюється.

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини десятої статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Згідно частини шостої статті 16 Закону України Про Державний земельний кадастр (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Апеляційний суд встановив, що позивачі звернулися із заявою про розроблення проекту землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку з посиланням на те, що їм належить на праві власності житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .У матеріалах справи відсутні відомості щодо розміру та конфігурації земельної ділянки, яка закріплена за житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 . Ні в свідоцтві про право на спадщину за заповітом, ні в довідці КП Берегівське БТІ , ні в рішенні Берегівського районного суду від 10 травня 2017 року, відомостей щодо розміру та конфігурації такої земельної ділянки немає. Жодних письмових доказів щодо розміру та конфігурації земельної ділянки, яка закріплена за житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 матеріали справи не містять. Та обставина, що земельна ділянка площею 0,1 га була огороджена парканом, також не свідчить про правомірність користування нею позивачами. Тобто, позивачами не доведено наявність у них права користування на земельну ділянку площею саме 0,1 га (на яку ними розробляється проект землеустрою), що в свою чергу свідчить про недоведеність порушення їх прав реєстрацією земельної ділянки з кадастровим номером 2110200000:01:031:0068 за відповідачем ОСОБА_3 .

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, апеляційний суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги про стягнення з відповідачів апеляційним судом судового збору у більшому розмірі з таких підстав.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що позивачем ОСОБА_2 сплачено судовий збір за подання позову у розмірі 640,00 грн (т. 1., а. с. 1) та представник ОСОБА_4 сплатив судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 320,00 грн.

Згідно пункту 6 частини першої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами сплачується судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до абзацу 2 частини сьомої статті 6 Закону України Про судовий збір у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

Таким чином, за подання позову немайнового характеру позивачами підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1 280,00 грн, а за подання апеляційної скарги підлягало до сплати 1 920,00 грн.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржену постанову залишити без змін, а тому судовий збір покладається на осіб, які подали касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 та 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_4 , залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков