Ухвала

від 20.02.2019 по справі 522/10947/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/248/19

Номер справи місцевого суду: 522/10947/18 1-кс/522/20995/18

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника юридичної особи адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою директора ПСП «Альбіна» ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 09.11.2018 року у кримінальному провадженні №12018162500001553 від 19.06.2018 року, -

встановив:

оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора Одеської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_6 про накладенняарешту нанерухоме майноу кримінальному провадженні №12018162500001553 від 19.06.2018 року, та накладено арешт на земельні ділянки: площею 209,3795 га, які знаходяться на території Чогодарівської сільської ради Ширяївськогго району Одеської області (за межами населеного пункту); площею 284,68 га, які знаходяться на території Олександрівської сільської ради Ширяївського району Одеської області (за межами населеного пункту), що межує із земельними ділянками кадастрові номери №5125480300:01:002; №5125480300:01:002:0018; №5125480300:01:002:0069.

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на те, що вказані в клопотанні прокурора земельні ділянки є предметом кримінального правопорушення, а незастосування арешту даного майна може призвести до зникнення, втрати або пошкодження даного майна та настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує реальна загроза відчуження, зміни або знищення вказаного майна, а його втрата - може слугувати втратою доказової бази у провадженні.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді директор ПСП «Альбіна» ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на грубе порушення норм матеріального та процесуального права при постановленні ухвали слідчим суддею, просить її скасувати та відмовити слідчому в задоволенні клопотання про накладення арешту. Апелянт вказує, що слідчим суддею, слідством не встановлені дійсні обставини справи, не надано оцінки переліку документів, що беззаперечно підтверджує правомірне використання ПСП «Альбіна» арештованих земельних ділянок та спростовують будь-які обвинувачення стосовно їх самовільного захоплення, слідчим суддею не був встановлений факт належного виконання ПСП «Альбіна» обов`язку щодо сплати за використання земельної ділянки. Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що на момент постановлення ухвали слідчим суддею, вже відбувся аукціон, відповідно до якого треті особи стали орендаторами частини із вказаних земельних ділянок, у зв`язку з чим судом було обмежено право іншого законного користувача земельних ділянок.

Заслухавши суддю-доповідача; доводи представника юридичної особи ПСП «Альбіна» - адвоката ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; вивчивши матеріали судового провадження; перевіривши доводи апеляційних скарг та провівши судові дебати; апеляційний суд приходить до висновку про таке.

Вирішуючи питання про можливість розгляду апеляційної скарги в інтересах особи, яка не має в кримінальному провадженні процесуального статусу, апеляційний суд виходить з наступного.

З урахуванням положень ст.ст. 2, 7 КПК України, якими визначені завдання кримінального судочинства, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

З матеріалів кримінального провадження та апеляційної скарги директора ПСП «Альбіна» ОСОБА_8 убачається, що зазначені земельні ділянки, на які судом першої інстанції був накладений арешт, перебували у користуванні ПСП «Альбіна» для вирощування сільськогосподарських культур.

Таким чином, з урахуванням аналізу норм закону, закріплених в ч.1 ст.174, п.10 ч.1 ст.393 КПК України, ПСП «Альбіна» є юридичною особою, яка може звернутися з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді про накладення арешту на земельні ділянки, оскільки вона є користувачем цього нерухомого майна, а ухвала про накладення арешту на земельні ділянки може зачіпати його інтереси.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги про незаконність оскаржуваної ухвали слідчого судді, апеляційний суд виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в провадженні СВ ПортофранківськогоВП ПриморськогоВП вм.Одесі ГУНПв Одеськійобластіперебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018162500001553 від 19.06.2018 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України.

07.11.2018 року прокурор Одеськоїмісцевої прокуратури№ 3 ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси з клопотанням про накладення арешту на нерухоме майно, в якому просив заборонити будь-яке його відчуження, шляхом накладання арешту, на зазначені земельні ділянки.

Клопотання прокурора мотивоване необхідністю заборони будь-якого його відчуження, шляхом накладання арешту, оскільки невжиття таких заходів може призвести до його втрати, пошкодження, що у подальшому може перешкодити відшкодуванню заподіяної потерпілому матеріальної шкоди.

В клопотанні прокурора про накладення арешту зазначено, що ПСП «Альбіна» (код ЕДРПОУ 31272854) незаконно обробляє земельні ділянки державної власності орієнтовною площею 594,0 га, які знаходяться на території Олександрівської (365 га), Чогодарівської (207 га) та Бранкованівської (22 га) сільських рад Ширяївського району Одеської області.

Посилаючись на ст.122,124,125 Земельного кодексу України, якими регулюються питання щодо передачі в оренду, користування земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, прокурор у клопотанні зазначив, що жодних наказів, рішень, розпоряджень, щодо передачі ПСП «Альбіна» (код ЕДРПОУ 31272854) у користування, оренду, власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності загальною площею 126,8795 га, які знаходяться на території Чогодарівської сільської ради Ширяївського району (за межами населеного пункту) не приймалось, та договорів оренди між Чогодарівською сільською радою, Ширяївською районною державною та ПСП «Альбіна» (код ЕДРПОУ 31272854) щодо користування зазначеними земельними ділянками не укладалось, у зв`язку з чим вказано про те, що ПСП «Альбіна» (код ЕДРПОУ 31272854) в особі керівника ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_1 ) займає вищезазначені земельні ділянки державної власності самовільно, що є порушенням ст. 116 Земельного кодексу України.

Таким чином, суб`єктом господарювання, який використовує вказані земельні ділянки під вирощування зернових культур, не сплачується відповідні внести та податок на землю площею 494,0595 га. В зв`язку з чим, не надходять до місцевого бюджету кошти за використання вказаних земельних ділянок за період з 2017-2018 роки.

При розгляді клопотання про накладенняарешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку.

Відповідно до ч.2 ст.173КПК України привирішенні питанняпро арештмайна слідчийсуддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 31)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

При розгляді клопотання слідчого, слідчий суддя районного суду, пославшись на вимоги ст.170 КПК України, задовольнив клопотання, наклавши арешт на нерухоме майно, як на таке, що є предметом злочинного посягання та являється доказом по даному кримінальному провадженню, а тому до моменту з`ясування істини у кримінальному провадженні повинно бути арештовано, з метою збереження вказаного майна.

Дане рішення слідчого судді апеляційний суд не може визнати законним та обґрунтованим, а тому ухвала підлягає скасуванню, з огляду на таке.

За результатами апеляційного розгляду судом встановлено, що розглянувши клопотання прокурора, слідчий суддя районного суду, не звернувши уваги на необґрунтованість клопотання.

Так, слідчий суддя не звернув уваги на ту обставину, що до клопотання прокурором Одеської місцевої прокуратури №3 не долучено доказів про наявність повноважень у слідчого відділу Потофранківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області на проведення досудового розслідування даного кримінального провадження та у даного прокурора на звернення із клопотанням. За таких обставин слідчий суддя не вправі був приймати до свого розгляду таке клопотання.

Крім того, оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, оскільки жодним чином не мотивована, а резолютивна частина ухвали не відповідає вимогам ст. 173 КПК України, та є такою, що не може бути виконана.

Клопотання прокурора є безпідставним, оскільки в ньому прокурор ставить питання про заборону відчуження майна, яке відповідно до вимог закону відчуженню не підлягає.

Із самого тексту клопотання вбачається обізнаність прокурора на час його складання про передачу земельних ділянок в межах Чогодарівської і Олександрівської сільських рад Ширяївського району Одеської області ПСП «Альбіна» в оренду у 2013 році рішеннями суб`єктів владних повноважень та продовження строків їх оренди 2015-2016 роках, що спростовує голослівні твердження клопотання про самовільне зайняття земельної ділянки.

Крім того, у вказаному кримінальному провадженні жодній особі про підозру не повідомлено, цивільний позов не заявлено, що свідчить про те, що доводи сторони обвинувачення відносно необхідності накладання арешту з метою відшкодування матеріальної шкоди в цій частині є непереконливими.

Слідчий суддя наклав арешт на нерухоме майно, яке було лише у користуванні ПСП «Альбіна», яке є державною власністю та відноситься до Ширяївської територіальної громади. В судовому засіданні апеляційного суду захисником була надана інформаційна картка на лот № 1419 та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, згідно яких у серпні 2018 року був проведений аукціон та частина арештованих земельних ділянок була передана в оренду третім особам. Тобто, в судовому засіданні апеляційного суду встановлено, що частина земельних ділянок, на які оскаржуваною ухвалою накладено арешт, перебувала в оренді не у ПСП «Альбіна», а у інших об`єктів господарювання.

З огляду на викладене, належить прийти до висновку про те, що слідчий суддя не звернув уваги на вказані обставини, неповно і поверхово розглянув клопотання, чим позбавив себе можливості встановити дійсні обставини кримінального провадження та прийшов до помилкових висновків, в результаті чого безпідставно задовольнив клопотання слідчого та наклав арешт на зазначені земельні ділянки.

Апеляційний суд з урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин вважає, що такий підхід органу досудового розслідування щодо ініціювання питання про накладення арешту на земельні ділянки земель сільськогосподарського призначення, не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону та практиці Європейського суду з прав людини, у зв`язку з чим приходить до висновку про необхідність задовольнити апеляційну скаргу, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Керуючись ст.ст. 167, 170-173, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу директора ПСП «Альбіна» ОСОБА_8 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 09.11.2018 року, якою задоволено клопотання прокурора Одеської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_6 про накладенняарешту нанерухоме майноу кримінальному провадженні №12018162500001553 від 19.06.2018 року, та накладено арешт на земельні ділянки: площею 209,3795 га, які знаходяться на території Чогодарівської сільської ради Ширяївськогго району Одеської області (за межами населеного пункту); площею 284,68 га, які знаходяться на території Олександрівської сільської ради Ширяївського району Одеської області (за межами населеного пункту), що межує із земельними ділянками кадастрові номери №5125480300:01:002; №5125480300:01:002:0018; №5125480300:01:002:0069 скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора Одеської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_6 про накладенняарешту нанерухоме майноукримінальному провадженні№12018162500001553 від19.06.2018року відмовити.

Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4