Постанова

від 04.02.2019 по справі 910/12059/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2019 р. Справа№ 910/12059/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Ігнатюк Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Шилова К.В.

від відповідача: Проскуріна О.Ю. ( за довіреністю №14-132 від 13.05.2014)

розглянувши апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по провулку Делегатському, 3/5 в місті Києві "Медик"

на рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2018 р.

у справі № 910/12059/18 (суддя - Чинчин О.В.)

за позовом приватного підприємства "БОНВОЯЖ"

до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по пров. Делегатському, 3/5 в м. Києві "Медик"

про стягнення заборгованості у розмірі 110 428 грн. 69 коп., -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року приватне підприємство "БОНВОЯЖ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по пров. Делегатському, 3/5 в м. Києві "Медик" про стягнення заборгованості у розмірі 110 428 грн. 69 коп.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.10.2018 р. позов приватного підприємства "БОНВОЯЖ" - задоволено частково. Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по пров. Делегатському, 3/5 в м. Києві "Медик" на користь Приватного підприємства "БОНВОЯЖ" заборгованість у розмірі 30 000 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 3 204 грн. 62 коп., інфляційні у розмірі 12 461 грн. 24 (двадцять чотири) коп., пеню у розмірі 32 340 грн. 13 коп., штраф у розмірі 30 887 грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 1 737 грн. 50 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. 00 коп. В іншій частині позову - відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи свідчать про неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії №17-18/9 від 01.10.2017 року, в частині оплати за надані послуги, в наслідок чого утворилась заборгованість та штрафні санкції, які підлягають стягненню за розрахунком суду.

Не погодившись з вказаним рішенням, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по провулку Делегатському, 3/5 в місті Києві "Медик" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міст Києва від 24.10.2018 р. Ухвалити нове рішення яким стягнути з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по провулку Делегатському, 3/5 в місті Києві "Медик" на користь приватного підприємства "БОНВОЯЖ" заборгованість у розмірі 15 000,00 грн., 3% річних в розмірі 1602,31 грн., інфляційні у розмірі 6 230,72 грн., пеню у розмірі 16 170,07 грн., штраф у розмірі 15443,50 грн., судовий збір у розмірі 868,50 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було сплачено частину боргу в розмірі 15 000,00 грн., судом першої інстанції не було враховано здійснення відповідачем часткової плати в розмірі 15 000,00 грн., а також не зменшено розміру нарахованих штрафних санкціях відповідно до ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по провулку Делегатському, 3/5 в місті Києві "Медик" та призначено справу до розгляду на 24.01.2019 р.

13.12.2018 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 року розгляд справи було відкладено на 04.02.2019 рік, в зв'язку з тим, що відповідач заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, для надати можливість ознайомитись з матеріалами справи.

04.02.2019 року у судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати частково , задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 15 000,00 грн. заборгованості, та відповідно зменшити 3% річних, інфляційні, пеню та штраф.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.10.2017 року між приватним підприємством "БОНВОЯЖ" (Енергопостачальна організація) та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку по пров. Делегатському, 3/5 в м. Києві "Медик" (Споживач) було укладено договір купівлі - продажу теплової енергії №17-18/9. (далі - договір) (а.с.20)

За умовами зазначеного договору, Енергопостачальна організація зобов'язалась передавати у власність Абонента теплову енергію, а Абонент зобов'язується приймати та оплачувати теплову енергію на умовах, встановлених цим договором (п.1.1. договору ). Теплова енергія постачається Абоненту в обсягах, визначених додатком №1 до цього договору та температурним графіком. Теплоносієм є гаряча вода.( п. 2.1 договору). Абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором. (п. 3.2.2 договору).

Пунктом 6.2 договору сторони передбачили, що оплата за теплову енергію проводиться у безготівковому порядку з поточного рахунку Абонента на поточний рахунок Енергопостачальної організації на умовах 100% оплати заявлених місячних обсягів, вказаних у додатку №1 до цього договору не пізніше 10 числа місяця, який передує місяцю поставки. У випадку отримання обсягу теплової енергії вище заявленого доплата різниці проводиться у термін, що не перевищує 7 днів з моменту проведення звірки показників лічильників кількості спожитої теплової енергії. У випадку, якщо фактичне споживання теплової енергії менше запланованих, то сума різниці в оплаті підлягає заліку в рахунок наступних платежів.

У разі порушення строків оплати теплової енергії, встановлених пунктом 5.2, 6.2, 7.9 договору, абонент у безспірному порядку зобов'язується сплатити енергопостачальній організації суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення без обмеження строку її нарахування, а за прострочення понад 30 днів - додатково сплатити 10% від суми простроченого платежу. Сторони домовились, що пеня, штраф, 3% річних та інфляційні втрати нараховуються за весь період прострочення (з першого дня прострочення по день сплати цих коштів кредитору) без обмеження періоду такого нарахування, встановленого пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України. Сторони домовились, що строк позовної давності за цим договором становить 3 роки. (п.7.7 договору)

Строк дії договору сторони погодили в п. 9.1 договору, за яким договір діє протягом опалювального періоду 2017-2018 років

Окрім того, 01.10.2017 року до договору купівлі-продажу теплової енергії сторонами було підписано додатки до нього, а саме:

- додатком №1 до договору купівлі - продажу теплової енергії №17-18/9 від 01.10.2017 року сторони узгодили обсяги постачання теплової енергії. (а.с.26)

- додатком №2 до Договору купівлі - продажу теплової енергії №17-18/9 від 01.10.2017 року Сторони узгодили схему теплотраси, що перебувають на балансі Абонента. (а.с.27)

- додатком №3 до Договору купівлі - продажу теплової енергії №17-18/9 від 01.10.2017 року Сторони узгодили виток тепло мережевої води з пошкодженого трубопроводу. (а.с.28-29)

В подальшому, 15.11.2017 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу теплової енергії №17-18/9 від 01.10.2017 року, якою сторони визначили тариф на постачання теплової енергії (а.с.30)

На виконання умов договору позивач передав у власність Абонента теплову енергію, а відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується Актами здачі - прийняття робіт (надання послуг):

- №ОУ-0000153 від 30.11.2017 р. на суму 55 654 грн. 61 коп., (а.с.31)

- №ОУ-0000168 від 31.12.2017 р. на суму 57 927 грн. 77 коп., (а.с.32)

- №ОУ-0000015 від 31.01.2018 р. на суму 62 810 грн. 45 коп., (а.с.33)

- №ОУ-0000033 від 28.02.2018 р. на суму 57 069 грн. 50 коп., (а.с.34)

- №ОУ-0000051 від 31.03.2018 р. на суму 67 225 грн. 37 коп., (а.с.35)

- №ОУ-0000069 від 30.04.2018 р. на суму 8 182 грн. 28 коп., (а.с.36)

на загальну суму в розмірі 308 869 грн. 98 коп.

В свою чергу відповідач оплатив отриманий товар у розмірі 278 869 грн. 98 коп., що підтверджується виписками по рахунку позивача, а також підписаним та скріпленим печатками сторін акт звірки розрахунків за період з 04.01.2018 року по 18.06.2018 року. (а.с.37-44).

Позивач звернувся з позовними вимогами на підставі того, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання по оплаті за надані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 30 000 грн. 00 коп. Таким чином, заборгованість Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по пров. Делегатському, 3/5 в м. Києві "Медик" перед приватним підприємством "БОНВОЯЖ" становить 30 000 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору, позивач просив стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по пров. Делегатському, 3/5 в м. Києві "Медик" 3% річних у розмірі 3 204 грн. 62 коп., інфляційні у розмірі 12 704 грн. 22 коп., пеню у розмірі 33 632 грн. 85 коп. та штраф у розмірі 30 887 грн. 00 коп.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що матеріалами справи належним чином доведено, неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії №17-18/9 від 01.1.2017 року, в частині оплати за надані послуги, в наслідок чого утворилась заборгованість та штрафні санкції, які є обґрунтованими та підлягають стягнення, за перерахунком суду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України ).

Відповідно до ст. 509 ЦК України , ст. 173 ГК України , в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин на підставі ст. ст. 193 ГК України , 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як визначено частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначено статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1 та 7 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За приписами ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору купівлі - продажу теплової енергії №17-18/9 від 01.10.2017 року позивач передав у власність Абонента теплову енергію, а відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується Актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму в розмірі 308 869 грн. 98 коп. (а.с.31-36), які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку,

В свою чергу відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар у розмірі 278 869 грн. 98 коп., що підтверджується виписками по рахунку позивача за період з 04.01.2018 року по 18.06.2018 року. (а.с.37-43).

19.07.2018 року сторонами було оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень актом звірки розрахунків, з якого вбачається, що залишок на користь позивача станом на 19.07.2018 р. становить 30 000,00 грн. (а.с.44).

Аналізуючи зазначене, колегія судів дійшла висновку, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та в порушення умов договору не виконав свої зобов'язання належним чином, не здійснив оплату отриманого товару в повному обсязі, доказів повного виконання умов договору до суду не надав, тому судом першої інстанції правомірно було визнано позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 30 000 грн. 00 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно доводів апеляційної скарги, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції, останнім було частково сплачену суму боргу в розмірі 15 000,00 грн. колегія суддів не приймає до уваги, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем вищезазначені докази часткової оплати суми боргу, в обґрунтування апеляційних вимог, було надано лише до суду апеляційної інстанцій, як додаток до апеляційної скарги.

У відповідності до ч.3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що довідка та платіжне доручення №783 від 22.10.2018 року не можуть бути прийняті як належний доказ часткової оплати, оскільки відповідач відповідно до ч.3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України не навів беззаперечних підстав неможливості подання відповідних доказів в суді першої інстанції.

На час розгляду справи до суду не надійшло поштове повідомлення про вручення ухвали суду уповноваженому представнику відповідача. Натомість повернулась ухвала з конвертом та довідкою укрпошти (а.с.75), з якого вбачається поштове відправлення не було вручене відповідачу, про що вказано: "за закінченням терміну зберігання".

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід звернути увагу, що в матеріалах справи міститься витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з яких вбачається, що відповідач (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по пров. Делегатському, 3/5 в м. Києві "Медик") зареєстрований за адресою 04107, м. Київ, провулок Делегатський, будинок 3/5, на яку і було здійснено направлення поштового конверту з ухвалою суду від 14.09.2018р. про виклик відповідача, а тому відповідач вважається повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" ).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведені положення, колегія суддів зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою про виклик у судове засідання від 14.09.2018р., яка є у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Таким чином, доводи апеляційної скарги, щодо неможливості подання доказів часткової оплати суми боргу до суду першої інстанції, оскільки відповідачу не було відомо про існування спору, колегія суддів оцінює критично та вважає доводи апелянта необґрунтованими та не підтверджено належними та допустимими доказами.

Відносно позовних вимог в частині стягнення 3 % річних в розмірі 3 204 грн. 62 коп. та інфляційних втрат 12 704 грн. 22 коп. за загальний період прострочки з 10.10.2017 р. по 13.07.2018 р., то колегія суддів вважає за можливе зазначити про наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постанові від 26.04.2017 р. у справі № 3-1522гс16.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року)

За умовами пункту 7.7 договору сторони передбачили, що у разі порушення строків оплати теплової енергії, встановлених пунктом 5.2, 6.2, 7.9 договору, абонент у безспірному порядку зобов'язується сплатити енергопостачальній організації суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення без обмеження строку її нарахування, а за прострочення понад 30 днів - додатково сплатити 10% від суми простроченого платежу. Сторони домовились, що пеня, штраф, 3% річних та інфляційні втрати нараховуються за весь період прострочення (з першого дня прострочення по день сплати цих коштів кредитору) без обмеження періоду такого нарахування, встановленого пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України. Сторони домовились, що строк позовної давності за цим договором становить 3 роки.

Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3 % річних за загальний період з 10.10.2017р. по 13.07.2018р. за кожним місяцем окремо, дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у сумі 3 204,62 грн.

Стосовно розрахунку інфляційних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що період за яким має бути нараховано інфляційні у відповідності до п. 6.2 договору, позивачем визначений не вірно.

Так, прострочка розпочинається з 11 числа місяця, який передує місяцю поставки, а не з 10, як зазначив позивач. Також Позивачем не було враховано, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, колегія суддів перевіривши період та розмір нарахування інфляційних нарахувань, погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню підлягають інфляційні нарахування за загальний період з 11.10.2017 р. по 13.07.2018 р. в розмірі 12 461,24 грн.

Відносно позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 33 632,85 грн. за загальний період з 10.10.2017 р. по 13.07.2018 р., то колегія суддів вважає за можливе зазначити про наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як унормовано вимогами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 ЦК України є сплата боржником неустойки.

Як вже зазначалось, пунктом 7.7 договору сторони визначеними порядок нарахування пені, з якого вбачається, що сторони передбачили більш тривалий термін нарахування пені ніж той, що визначений пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Разом з тим п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України унормовано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року)

Перевіривши розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що період за яким має бути розрахована пеня у відповідності до п. 6.2 договору, позивачем визначений не вірно.

Так, прострочка розпочинається з 11 числа місяця, який передує місяцю поставки, а не з 10, як зазначив позивач. Також Позивачем не було враховано, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, колегія суддів перевіривши період та розмір нарахування інфляційних нарахувань, погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню підлягає пеня за загальний період з 11.10.2017 р. по 13.07.2018 р. в розмірі 32 340 грн. 13 коп.

Відносно позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 30 887,00 грн. у відповідності до п. 7.7. договору, то колегія суддів вважає за можливе зазначити про наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України у постановах від 27.04.2012р. № 06/5026/1052/2011, суд вважає правомірним застосування до відповідача одночасно штрафу та пені.

Умовами договору сторони визначили, що у разі порушення строків оплати теплової енергії понад 30 днів - абонент повинен додатково сплатити 10% від суми простроченого платежу. (п.7.7. договору)

Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок штрафу за порушення відповідачем строків оплати вартості одержаного від позивача товару, вважає його арифметично вірним, тому дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню штраф у сумі 30 887 грн. 00 коп.

Стосовно доводів апеляційної скарги, що у відповідності до ст. 233ГК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу , пені), яка підлягає стягненню зі сторони , що порушила зобов'язання.

Колегія суддів критично ставиться до вищезазначених доводів апеляційної скарги, оскільки у розумінні зазначеної статті 233 ГК України, зменшити розмір неустойки є правом, а не обов'язком суду.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи належним чином доведено, а відповідачем не спростовано порушення останнім умов договору в частині сплати за товар, а тому судом першої інстанції правомірно було задоволено позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 30 000 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 3 204 грн. 62 коп., інфляційних у розмірі 12 461 грн. 24 коп., пені у розмірі 32 340 грн. 13 коп. та штрафу у розмірі 30 887 грн. 00 коп.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав. апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 24.10.2018 року у справі № 910/12059/18, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по провулку Делегатському, 3/5 в місті Києві "Медик" на рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2018 р. у справі № 910/12059/18 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2018 р. у справі № 910/12059/18 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/12059/18 повернути до місцевого господарського суду .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287,288 ГПК України

Повний текст постанови складено 27.02.2019 р.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко