Рішення

від 18.02.2019 по справі 910/17879/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.02.2019Справа № 910/17879/17 за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Центр"

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача:

1) ОСОБА_2,

2) ОСОБА_3,

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ-Сервіс"

про визнання недійсним рішення загальних зборів

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники учасників сторін:

від позивача ОСОБА_1, ОСОБА_4

від відповідача Діденко Ю.О.

від третіх осіб не з'явились

В судовому засіданні 18.02.2019 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Центр" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства від 28.05.2014, оформленого протоколом № 37.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що було порушено порядок скликання загальних зборів учасників товариства 28.05.2014, а рішення прийняті за відсутності кворуму, крім того, позивач зазначає, що протокол загальних зборів був підписаний нею під тиском.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у позові відмовлено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 12.06.2018 № 910/17879/17 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі № 910/17879/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

На підставі розпорядження керівника апарату від 27.06.2018 № 05-23/1057 протоколом автоматизованого розподілу судових справи між суддями позовну заяву у справі № 910/17879/17 передано для розгляду справу судді Усатенко І.В.

Ухвалою суду від 06.07.2018 прийнято справу № 910/17879/17 до розгляду, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 23.07.2018.

Через канцелярію суду 20.07.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує. Відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів здійснення на неї психологічного тиску, а тому відповідач вважає, що протокол Загальних зборів підписаний позивачем добровільно. Оскільки, позивач брала участь у загальних зборах та підписала рішення прийняте за їх результатами, то її корпоративні права не були порушення не зважаючи на відсутність доказів повідомлення позивача про проведення загальних зборів, крім того, позивачем не надано доказів того, що протокол був підписаний нею заднім числом. Посилання позивача на те, що ТОВ "Сервіс-Центр" було представлено на загальних зборах не уповноваженою особою, спростовується тим, що ОСОБА_1 як директор товариства мала право представляти його інтереси без додаткового уповноваження її на відповідні дії, а на підставі статуту та закону. Тією ж датою до суду надійшов ще один відзив, в якому відповідач підтверджує доводи викладені у попередньому відзиві, доповнивши їх тим, що автентичність підпису позивача на рішенні загальних зборів позивачем не оспорювався, крім того статутом товариства не визначено порядку повідомлення учасників товариства про проведення загальних зборів і відсутність повідомлення не є безумовною підставою для визнання рішення недійсним, оскільки, позивач барв участь у загальних зборах, відповідач зазначив, що відсутність учасника ОСОБА_2 при проведенні загальних зборів не впливає на дійсність рішення загальних зборів, оскільки був наявний кворум, навіть за його відсутності. Відповідач зазначає, що законом не визначено строк, протягом якого до ЄДР вносяться зміни,а тому внесення змін у листопаді 2014 року не впливають на дійсність рішення загальних зборів. Відповідач вказує, що в електронному вигляді документи товариства підписувались головним бухгалтером товариства з використанням ЕЦП позивача, проте документи в паперовій формі з червня 2014 року підписувались новопризначеним генеральним директором ОСОБА_6, обставини щодо не підписання позивачем наказу про її звільнення не впливає на дійсність рішення загальних зборів.

23.07.2018 через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення, в яких вона зазначає, що заява про звільнення її з посади генерального директора на розгляд загальних зборів не подавалась, а тому відсутні були підстави для прийняття рішення про її звільнення, підпис від імені ОСОБА_1 на наказі про звільнення здійснений не позивачем, крім того, після звільнення позивачем продовжували здійснюватись повноваження директора, а тому позивач просить задовольнити позов.

В підготовчому засіданні 23.07.2018 оголошено перерву до 13.09.2018

Через канцелярію суду 09.09.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач зазначає, що вона не була ініціатором скликання загальних зборів, оскільки, нею не складалась, не підписувалась та не подавалась товариству заяво про звільнення за власним бажанням, наказ про звільнення позивачем не підписувався, і відповідний підпис на наказі вчинений іншою особою; про проведення загальних зборів позивача не повідомляли, що є порушенням корпоративних прав та підставою для визнання рушення недійсним; учасник ОСОБА_2 був поза межами території України, а тому він не міг та не приймав участі у загальних зборах; після прийняття рішення загальних зборів про її звільнення, позивач продовжував виконувати свої обов'язки як генеральний директор товариства; позивач вказує, що оскільки вона та ОСОБА_2 не брали участі у загальних зборах, а представник товариства як учасника не мав необхідного обсягу повноважень, то на загальних зборах був відсутній кворум, необхідний для їх правомочності. З огляду на вищезазначене позивач просить задовольнити позов.

Через канцелярію суду 16.08.2018 надійшли заперечення від відповідача, в яких він зазначає, що заява про звільнення з боку позивача була не обов'язковою, оскільки, загальні збори наділені повноваженнями припиняти повноваження члена виконавчого органу; висновок почеркознавчої експертизи не є належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки, не впливає на предмет доказування та вчинений особою, що не має відповідних повноважень; на загальних зборах був кворум не зважаючи на відсутність ОСОБА_2, а позивач брав у них участь, а тому неповідомлення її про проведення загальних зборів не порушує її корпоративних прав.

10.09.2018 від позивача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення з запереченнями на заперечення відповідача щодо почеркознавчої експертизи та відсутності заяви на звільнення за власним бажанням.

Підготовче засідання 13.09.2018 не відбулось, в зв'язку з перебуванням судді Усатенко І.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 17.09.2018 продовжено строк проведення підготовчого провадження та призначено підготовче засідання на 11.10.2018.

11.10.2018 в підготовчому засіданні оголошено перерву на 22.10.2018.

19.10.2018 від позивача надійшло клопотання про долучення копії паспорта громадянина України ОСОБА_3 в підтвердження адреси реєстрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.11.2018.

В судовому засіданні 29.11.2018 оголошено перерву до 17.12.2018.

В судому засіданні 17.12.2018 представником позивача подано клопотання про долучення додаткових доказів.

В судовому засіданні 17.12.2018 оголошено перерву до 21.01.2019.

21.01.2019 через канцелярію суду позивач надав пояснення з приводу наказу про звільнення з посади генерального директора позивача.

В судовому засіданні 21.01.2019 позивачем подано клопотання про долучення додаткових доказів.

В судовому засіданні 21.01.2019 оголошено перерву до 31.01.2019.

Через канцелярію суду 28.01.2019 від відповідача надійшли пояснення, в яких він зазначає, що в рамках справи, що розглядається Бориспільським міськрайонним судом позивач подавала звіти товариства на яких відсутній її підпис, а вже в рамках даної справи, нею подані ті ж самі документи з проставленим на них підписом. Натомість звіти існували лише в електронній формі на підприємстві та на них був відсутній підпис позивача.

31.01.2019 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких вона підтвердила, що до контролюючих органів звіти товариства подавались в електронному вигляді з зазначенням прізвища генерального директора ОСОБА_1, а в подальшому роздруковувались головним бухгалтером та зберігались на підприємстві, а тому проставлення підпису позивачем на вказаних документах не є введенням суду в оману.

В судовому засіданні 31.01.2019 оголошено перерву до 07.02.2019.

06.02.2019 через канцелярію суду надійшли письмові пояснення генерального директора ТОВ "Сервіс-Центр" ОСОБА_6, в яких зазначено про те, що вказаній осіб не відомо про зберігання на підприємстві звітності за підписом ОСОБА_1 за період з червня по листопад 2014, і що вказані документи товариством не зберігаються. ОСОБА_6 зазначила, що з нею та ТОВ "Сервіс-Центр" не укладались цивільно-правові угоди.

Через канцелярію суду 06.02.2019 представником відповідача подано пояснення, в яких зазначено, що звіти за підписом ОСОБА_1 та ОСОБА_7 товариству не передавались і відповідно не зберігаються; цивільно-правові угоди з ОСОБА_6 товариством не укладались.

07.02.2019 від відповідача надійшло клопотання про витребування у позивача оригіналів звітів за її підписом, які долучені до матеріалів справи. Відповідачем подано клопотання про виклик свідка головного бухгалтера ОСОБА_7

07.02.2019 через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення.

В судовому засіданні 07.02.2019 відповідач відмовився від клопотання про виклик свідка.

Щодо клопотання про витребування оригіналів доказів, позивач зазначив, що у нього відсутні відповідні оригінали, в зв'язку з чим суд відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про витребування оригіналів доказів.

В судовому засіданні 07.02.2019 оголошено перерву до 18.02.2019.

13.02.2019 представником відповідача через канцелярію суду надійшли пояснення, в яких зазначено, що на думку відповідача документи, подані державному реєстратору були підписані від імені ОСОБА_1 не нею, а іншою особою.

14.02.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові пояснення.

В судове засідання 18.02.2019 представники третіх осіб не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 18.02.2019 позивач підтримав обставини, викладені в заявах по суті справи на підтвердження позовних вимог.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах позивач підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно Статуту, затвердженого 06.04.2007 рішенням загальних зборів учасників Товариства (протокол № 34) та зареєстрованого 15.05.2007 державним реєстратором Подільської районної в місті Києві державної адміністрації за № 10711050006001011, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Центр" (ідентифікаційний код 31244298) зареєстроване 07.12.2000 Подільською районною державною адміністрацією міста Києва.

Згідно п. 1.6 Статуту, учасниками Товариства є фізичні особи та юридична особа, розмір часток яких у статутному фонді Товариства розподілений наступним чином:

1) ОСОБА_1, із часткою в розмірі 14,1% статутного капіталу Товариства,

2) ОСОБА_2, із часткою в розмірі 26,85% статутного капіталу Товариства,

3) ОСОБА_3, із часткою в розмірі 26,85% статутного капіталу Товариства,

4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ-Сервіс", із часткою в розмірі 32,2% статутного капіталу Товариства.

28.05.2014 відбулись позачергові загальні збори учасників Товариства, на яких було прийняті рішення, оформлені протоколом № 37.

На порядок денний вказаних загальних зборів були поставлені питання:

1. Про звільнення з посади генерального директора Товариства ОСОБА_1.

2. Про призначення нового генерального директора Товариства.

Зі змісту Протоколу № 37 від 28.05.2014 слідує, що на зборах були присутні: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ТОВ "Світ-Сервіс" в особі Генерального директора ОСОБА_1, тобто особи, які володіють 100% голосів, а також запрошені генеральний директор товариства ОСОБА_1, ОСОБА_6

За результатами розгляду порядку денного, учасники прийняли рішення:

1. Звільнити з посади генерального директора ОСОБА_1 з 31.05.2014;

2. Призначити на посаду генерального директора ОСОБА_6 з 01.06.2014;

Протокол № 37 підписаний всіма присутніми на вказаних загальних зборах особами.

Зі змісту Протоколу № 37 слідує, що учасники товариства з усіх питань учасники голосували "За" - одноголосно.

Вважаючи, що загальні збори учасників Товариства від 28.05.2014 були скликані із порушенням встановленого порядку, на яких були присутній лише один повноважений учасник, у зв'язку з чим був відсутній кворум для прийняття рішень, а протокол був підписаний ТОВ "Світ-Сервіс" та ОСОБА_1 під тиском, позивач звернувся із даним позовом про визнання недійсним рішення вказаних загальних зборів учасників Товариства. Крім того, позивач зазначає, що вона продовжувала виконувати свої повноваження, як генеральний директор товариства до внесення змін в ЄДР (листопад 2014 року) та підписувала фінансову звітність. Також позивач вказує, що вона не зверталась з заявою про її звільнення за власним бажанням, а наказ про її звільнення нею не підписувався.

Згідно зі ст. 83 Цивільного кодексу України, юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 113 ЦК України встановлено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Відповідач за своєю організаційно-правовою формою відноситься до господарських товариств.

Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 06.02.2018, який набрав чинності 17.06.2018, визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про господарські товариства" у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, а також внесено зміни зокрема до Цивільного кодексу України, а саме назву підрозділу 4 § 1 глави 8 "4. Товариство з обмеженою відповідальністю" та статті 140-151 виключено.

Разом з тим на момент виникнення та існування спірних правовідносин, зазначені зміни чинності ще не набули, а тому суд застосовує норми законодавства, в редакціях чинних на момент прийняття оспорюваних рішень загальних зборів.

Відповідно до 11-1 Закону України "Про господарські товариства", законодавство про господарські товариства ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, цього Закону, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законодавчих актів.

Відповідно до ст. 97 ЦК України, управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень ст. 98 ЦК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Згідно з ч. 5 ст. 98 ЦК України рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до п. 4.1, 4.2, 4.7 Статуту, учасники товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства; учасники товариства зобов'язані дотримуватись положень установчих документів і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства. Учасник товариства, має право звернутись в суд з заявою про визнання недійсним рішення зборів, прийнятого з порушенням законодавства або умов установчих документів.

Для успішної організації діяльності товариства в складі його структури управління утворюються слідуючі ланки: вищий орган управління, через який учасники товариства приймають участь у прийнятті важливих рішень - Загальні Збори Учасників; виконавчий орган управління, який формується вищим органом і здійснює керівництво поточною діяльністю товариства - Дирекція товариства; контрольний орган - Ревізійна комісія (п. 6.1 статуту).

Учасники домовились, що під час проведення Загальних зборів учасників, вони не обирають голову та секретаря Зборів учасників. У зборах учасники беруть участь лише особисто або через своїх довірених осіб. Право участі довірених осіб на Загальних зборах учасників підтверджується належним чином оформленою довіреністю. В перелік питань, які є винятковою компетенцією Загальних зборів входять: призначення і відзив (звільнення) генерального директора товариства. З питань щодо звільнення генерального директора рішення приймаються простою більшістю голосів. При вирішенні питань на засіданнях Загальних зборів голоси між учасниками розподіляються пропорційно їх внескам до статутного фонду. Загальні збори мають право вирішувати питання, якщо на них присутні учасники, які володіють у сукупності більш як 60% голосів, якщо інше не встановлено законом; при виключенні учасника, його присутність не є обов'язковою (п. 6.2, 6.3, 6.5 статуту)

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право, зокрема, брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Своє право брати участь в управлінні справами Товариства учасники реалізують через загальні збори учасників, які є вищим органом Товариства, шляхом голосування на них за принципом: учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі (ст. 145 Цивільного кодексу України, ст.ст. 58, 60 Закону України "Про господарські товариства", п.п. 4.1, 6.5 Статуту Товариства).

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що генеральний директор Товариства ОСОБА_1 не скликала загальні збори учасників на 28.05.2014, оскільки заяву про звільнення з посади не подавала, а інших підстав для скликання зборів не виникало. При цьому, інші учасники Товариства також не повідомляли позивача про скликання загальних зборів учасників товариства на 28.05.2014.

Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів. Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.

Частинами 1-4 статті 61 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що Загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу. Загальні збори учасників товариства повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу. Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників.

Згідно з п.п. 6.6, 6.7, 6.8, 6.9 Статуту Товариства будь-хто з учасників має право вимагати розгляд питання за засіданні загальних зборів. Учасники товариства, що володіють не менш як 10% голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів. Якщо протягом 25 днів Голова Товариства не виконає зазначену вимогу, то ці учасники мають право самі скликати засідання загальних зборів. Засідання Загальних зборів не має права приймати рішення з питань, які не внесено до порядку денного. Голова Загальних зборів товариства організує діяльність і ведення протоколів засідання Загальних зборів. Книга протоколів у будь-який час повинна бути пред'явлена учасникам. За їх вимогою повинні видаватись засвідчені виписки з книги протоколів. Питання не врегульовані статутом, регулюються регламентом засідання загальних зборів. Рішення вищого органу є обов'язковим до виконання всіма учасниками і виконавчим органом, якщо вони не суперечать статуту і діючому законодавству. Виконавчим органом товариства є дирекція, яку очолює генеральний директор.

Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах (ч. 5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства").

Статутом Товариства не передбачено особливого порядку та способу повідомлення учасників про скликання загальних зборів учасників.

Таким чином, учасник, що має частку в розмірі 10% статутного капіталу та виявив бажання скликати загальні збори учасників Товариства, скликає такі збори у відповідності з ч. 5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства".

Позивач та треті особи, не надали докази повідомлення учасників Товариства про час та місце їх проведення, тобто збори були скликані з порушенням ч. 5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства".

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що учасники ОСОБА_2, ОСОБА_1 та представник третьої особи 3 як учасника не брав участі у загальних зборах, що відбулись 28.05.2014, у зв'язку з чим на них був відсутній кворум для прийняття рішень з порядку денного, а протокол позивач підписала під тиском інших учасників Товариства пізніше.

Згідно ч. 1 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори учасників визнаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Отже, порушення способу (порядку) повідомлення, передбаченого статутом, за одночасного встановлення факту повідомлення (отримання інформації) учасника або безпосередньої його участі у зборах не є підставою для визнання таких зборів недійсними.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що учасники товариства, які беруть участь у зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів.

Однак вказана норма Закону не може бути застосована в даному випадку, оскільки пунктом 6.2. Статуту визначено, що учасники домовились, що під час проведення загальних зборів учасників вони не обирають голову та секретаря зборів учасників. У зборах учасники беруть участь лише особисто або через своїх довірених осіб.

До позову долучено додаток № 5 з якого вбачається, що ОСОБА_2 26.05.2014 перетнув Державний кордон України та вилетів рейсом Київ-Мадрид з аеропорту "Бориспіль", а 01.06.2014 перетнув Державний кордон України на в'їзд після перельоту Валенсія-Київ у аеропорту "Жуляни". Даний документ визнаний як доказ, про що свідчить ухвала Господарського суду міста Києва від 31.05. 2017 у справі №910/25157/15, яка набрала законної сили.

З зазначеного доказу вбачається, що станом на 28.05.2014 (день прийняття спірного рішення) ОСОБА_2 перебував за кордоном та не був присутній у місті Києва, де проводились загальні збори учасників та приймалось спірне рішення.

ОСОБА_2 був учасником ТОВ "Сервіс-Центр" з часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 26,85 %.

Отже його відсутність на загальних зборах учасників 28.05.2014 не свідчить про відсутність кворуму (60%), оскільки присутніми були інші учасники, які в сукупності володіють частками в статутному капіталі товариства у розмірі 73,15%. Належних та допустимих доказів зворотного суду не надано.

Суд зазначає, що при перегляді рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2015р. по справі №910/25157/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Центр" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства від 28.05.2014р. та скасування протоколу № 37 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Центр" від 28.05.2014р. за нововиявленими обставинами (відсутність в Україні, а відповідно при проведенні загальних зборів учасників товариства ОСОБА_2), суд в ухвалі від 31.05.2017 у справі № 910/25157/15, яка набрала законної сили, зазначив наступне: відсутність учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Центр" - громадянина ОСОБА_2 в Україні жодним чином не впливає на висновки суду викладені у рішенні від 23.11.2015р. Оскільки при прийнятті рішення у справі господарським судом міста Києва було встановлено порушення процедури проведення загальних зборів Товариства, однак це не призвело до порушення корпоративних прав позивача. Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки ОСОБА_2 володіє часткою в розмірі 26,85% статутного капіталу Товариства, то відповідно факт присутності ОСОБА_2 на зборах не вплинув би на наявність кворуму під час проведення зборів та прийняття рішень з питань порядку денного. Таким чином, обставини викладені Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ-Сервіс" у заяві не вплинули б на вирішення судом даної справи по суті.

Отже відсутність ОСОБА_2 на загальних зборах 28.05.2014 є важливою обставиною, однак, вона не впливає на правомочність загальних зборів та кворум. Крім того дійсність підпису ОСОБА_2 на протоколі загальних зборів не заперечується.

Оскільки ОСОБА_1 приймала участь у зборах 28.05.2014 як учасник ТОВ "Сервіс-Центр" та як представник учасника ТОВ "Світ-Сервіс", що підтверджується документально, а тому порушень корпоративних прав позивача по суті не відбулося; належних та допустимих доказів протилежного суду не подано. Сторонами у справі не заперечується та не спростовується та обставина, що на протоколі Загальних Зборів учасників товариства від 28.05.2014 № 37 наявні підписи всіх учасників товариства, в тому числі підписи ОСОБА_1 як учасника відповідача та ОСОБА_1 як представника учасника ТОВ "Світ-Сервіс" і автентичність підписів не оспорююється сторонами.

Суд відзначає, що учасник ОСОБА_2 не подав будь-яких заперечень щодо прийнятого за його відсутності рішення загальними зборами, оскільки, з наявних в матеріалах доказів того, що учасників товариства не повідомили належним чином про проведення зборів, саме він міг зазначити, що його корпоративні права порушені, (оскільки він не був присутній на загальних зборах) натомість даний учасник навіть не спростовує, що підпис на протоколі від 28.05.2014 № 37 вчинений саме ним.

Посилання позивача та її представників, що представник ТОВ "Світ-Сервіс" на зборах 28.05.2014 діяв за відсутності відповідних повноважень не приймаються як доказ відсутності кворуму з огляду на наступне.

Як встановлено, у складі учасників ТОВ "Сервіс-Центр" є ТОВ "Світ-Сервіс" з часткою 32,2% статутного капіталу.

Відповідно до п.6.2 Статуту ТОВ "Сервіс-Центр" учасники домовились, що під час проведення загальних зборів учасників вони беруть участь лише особисто або через своїх довірених осіб.

Відповідно до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Світ-Сервіс" код 31955171 має такий перелік учасників станом на день прийняття оскаржуваного рішення (28.05.2014): ОСОБА_1 володіє часткою у розмірі 100%, підписантом та керівником є ОСОБА_1.

Отже, позивач одночасно є самостійним учасником ТОВ "Сервіс-Центр" та опосередковано учасником через ТОВ "Світ-Сервіс". Крім того, позивач станом на 28.05.2014 одночасно являлась керівником ТОВ "Сервіс-Центр" і ТОВ "Світ-Сервіс", а отже була відповідальною з документообіг в обох юридичних особах.

Позивачем не надано жодного належного і допустимого доказу, який би підтверджував особливий порядок уповноваження громадянкою ОСОБА_1, як учасником, ТОВ "Світ-Сервіс" саму себе на участь в зборах учасників ТОВ "Сервіс-Центр" 28.05.2014, хід яких відображено у протоколі №37, а також в зборах учасників, що мали місце раніше.

Статтею 58 Закону України ""Про господарські товариства" установлено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник має право в будь-який час змінити свого представника у загальних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників.

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства.

Учасники мають кількість голосів, пропорційну до розміру її часток у статутному (складеному) капіталі.

Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Як встановлено, 28.05.2014 у зборах ТОВ "Сервіс-Центр" взяли участь, зокрема, від імені ОСОБА_1 як учасника - особисто, від ТОВ "Світ-Сервіс" - ОСОБА_1 в якості генерального директора і учасника, а також як запрошений генеральний директор ТОВ "Сервіс-Центр"- ОСОБА_1, як генеральний директор.

Відповідно до частини першої статті 257 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Поєднання в одній особі двох сторін в даному разі виключає застосування інституту представництва, оскільки в такому разі одна і та ж особа діє від свого імені та у власних інтересах.

Отже, немає підстав для висновку, що ОСОБА_1 будучи одночасно учасником ТОВ "Сервіс-Центр", його керівником, учасником ТОВ "Світ-Сервіс" і його керівником діяла на зборах учасників ТОВ "Сервіс-Центр", оформлених протоколом№37 від 28.05.2014 в порушення власних інтересів та з перевищенням повноважень і не довіряла собі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 року у справі № 910/25157/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Центр" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства від 28.05.2014р. та скасування протоколу № 37 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Центр" від 28.05.2014р. встановлено, що в загальних зборах 28.05.2014 приймали участь учасники: ОСОБА_1 та ТОВ "Світ-Сервіс" через представника - ОСОБА_1, ОСОБА_3

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже в загальних зборах 28.05.2014 приймали участь учасники, які володіють у сукупності частками у статутному капіталі товариства у розмірі 73,15%, що підтверджує наявність кворуму.

Щодо тверджень позивача, що протокол загальних зборів від 28.05.2014 був підписаний нею під психологічним тиском суд зазначає наступне.

Станом на день розгляду даного господарського спору відсутній обвинувальний вирок, який би підтверджував вчинення злочину проти ОСОБА_1 третіми особами-1,2. Позивач звернувся з відповідною заявою про вчинення злочину після спливу трирічного строку з моменту вчинення, за її словами, психічного тиску зі сторони інших учасників Товариства. Також, суду не подано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував, що підпис на протоколів було вчинено ОСОБА_1 в стані психічного тиску.

Таким чином, жодного належного та допустимого доказу того, що волевиявлення позивача на підписання вказаного протоколу було відсутнє, і він підписувався під психічним тиском, суду не подано.

Під час розгляду корпоративних спорів за позовами учасників (акціонерів) господарського товариства про визнання недійсними рішень загальних зборів юридичної особи, господарські суди враховують, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації.

При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону України "Про господарські товариства". Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність кворуму під час проведення зборів та прийняття рішень з питань порядку денного, а отже і відсутність безумовних підстав для визнання недійсними в судовому порядку прийнятих 28.05.2014 загальними зборами рішень, оформлених протоколом № 37, враховуючи присутність та голосування учасників Товариства, яким належить 73,15% статутного капіталу товариства, з питань порядку денного.

Разом з тим, відсутність доказів повідомлення позивача у визначений законодавством спосіб не позбавило останнього прийняти участь в управлінні Товариством шляхом участі у загальних зборах та голосуванні на них з питань порядку денного.

На думку суду, допущені порушення порядку скликання загальних зборів на 28.05.2014 не вплинули на права позивача як учасника Товариства, з огляду на його участь у загальних зборах та у зв'язку з розглядом питання щодо зміни керівника Товариства.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що допущені порушення при скликанні позачергових загальних зборів на 28.05.2014, не призвели до суттєвого порушення корпоративних прав позивача в частині управління Товариством через участь у загальних зборах, тому в даному випадку не можуть бути самостійною і достатньою правовою підставою для визнання рішень загальних зборів учасників Товариства, оформленого протоколом № 37 від 28.05.2014, недійсними.

Щодо посилання позивача на те, що нею не подавалась заява про звільнення її за власним бажанням, а тому у загальних зборів були відсутні підстави для прийняття рішення про її звільнення з вказаних підстав. Позивач вказує на невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства в частині грубого порушення норм трудового законодавства щодо незаконного звільнення його минулим днем і без її волі.

Суд відзначає, що позивач помилково ототожнює свої корпоративні права, як учасника товариства з правами, як директора товариства, правовідносини з яким регулюються трудовим законодавством. Тобто порушення трудових прав позивача як директора товариства - звільнення рішенням загальних зборів за відсутності заяви про звільнення за власним бажанням тощо, не свідчить про порушення його корпоративних прав як учасника товариства і таке ототожнення є помилковим. Протокол загальних зборів дійсно є підставою для звільнення, невідповідність протоколу трудовому законодавству - є підставою для відновлення трудових прав фізичної особи. Отже порушення трудового законодавства не впливає на дійсність рішення загальних зборів та корпоративні права позивача, однак таке порушення є підставою для відновлення трудових прав фізичної особи - працівника.

Щодо посилання позивача на те, що вона подавала фінансову звітність до листопада 2014 року.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (в чинній на момент виникнення правовідносин редакції) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством). Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (в чинній на момент виникнення правовідносин редакції) підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Отже відповідальність за достовірність ведення бухгалтерського обліку несуть бухгалтери та керівники підприємств. Метою ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності є надання правдивої інформації про фінансовий стан підприємства, а тому, обставини щодо підписання ОСОБА_1 фінансових звітів не впливають на чинність рішення загальних зборів, проведених 28.05.2014.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про електронний цифровий підпис" (чинний на момент виникнення правовідносин) підписувач зобов'язаний: зберігати особистий ключ у таємниці; надавати центру сертифікації ключів дані згідно з вимогами статті 6 цього Закону для засвідчення чинності відкритого ключа; своєчасно надавати центру сертифікації ключів інформацію про зміну даних, відображених у сертифікаті ключа.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.02.2017 у справі № 359/4565/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Сервіс-Центр" про поновлення на роботі, яке набрало законної сили, встановлено, що позивачем, як генеральним директором ТОВ Сервіс-Центр був виданий та підписаний наказ №1-К датований 30 травня 2014 року, відповідно до якого ОСОБА_1 наказано звільнити з посади генерального директора з 30.05.2015 р. за власним бажанням, підстава: протокол №37 від 28.05.2014 року (т.1 а.с.55). Наказ погоджено з головним бухгалтером ОСОБА_7 Факт підписання протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс-Центр №37 від 28 травня 2014 року, а також наказу №1-К від 30 травня 2014 року по ТОВ Сервіс-Центр позивачем не оспорюється, що суперечить доводам позивача, що вона не була ознайомлення з наказом про її звільнення. Отже той факт, що на даний час ТОВ Сервіс-Центр відсутня заява позивача ОСОБА_1 про її звільнення за власним бажанням не спростовує встановленої судом обставини, що позивач реалізувала своє право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк з ТОВ Сервіс-Центр за власним бажанням, про що свідчать досліджені в судовому засіданні вищевказані підписані позивачем документи: протокол загальних зборів учасників ТОВ Сервіс-Центр №37 від 28.05.2014 року та наказ ТОВ Сервіс-Центр №1-К від 30.05.2014 року. Встановлено, що сторонами визнається, а також підтверджується випискою по рахунку приватного клієнта, відкритого АТ ПроКредит Банк на ім'я позивача ОСОБА_1, що її заробітна плата за травень 2014 року в сумі 491,64грн. надійшла на картковий рахунок позивача від ТОВ Сервіс-Центр 04.06.2014 року (т.1 а.с.40-41). Як встановлено в судовому засіданні, згідно з наказом ТОВ Сервіс-Центр №2-К від 02 червня 2014 року на посаду генерального директора з 02.06.2014 р. за сумісництвом було прийнято ОСОБА_8, підстава: протокол №37 від 28.05.2014 (т.1 а.с.94), ця обставина також підтверджується показаннями допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7, які також підтвердили, що з червня 2014 року позивачу заробітна плата не нараховувалась та не виплачувалась, що також підтверджується довідкою ТОВ Сервіс-Центр (т.1 а.с.137). Згідно з довідкою, підписаною генеральним директором ТОВ Сервіс-Центр ОСОБА_6, в період з червня 2014 по листопад 2014 включно їй нараховувалась заробітна плата в сумі по 402,20грн. щомісячно (т.1 а.с.136) і ця обставина підтверджена в судовому засіданні показаннями головного бухгалтера ТОВ Сервіс-Центр ОСОБА_7 Крім того з долучених до матеріалів письмових документів ТОВ Сервіс-Центр вбачається, що накази, розпорядження по підприємству, а також угоди, укладені від імені ТОВ Сервіс-Центр , починаючи з червня 2014 року підписувались від імені генерального директора ТОВ Сервіс-Центр ОСОБА_8 (т.1 а.с.95-98, т.2 а.с.49-54). Позивачем визнано та показаннями допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_7 підтверджено, що звітність та платіжні документи ТОВ Сервіс-Центр від імені генерального директора ТОВ Сервіс-Центр ОСОБА_1 підписувала головний бухгалтер ТОВ Сервіс-Центр ОСОБА_7, користуючись наявним в її розпорядженні ключем до електронного підпису ОСОБА_1 (т.2 а.с.24-44). Отже, лише факт того, що Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були зареєстровані зміни щодо нового керівника ТОВ Сервіс-Центр ОСОБА_6 лише 25.11.2014 року (т.1 а.с.15-20), не є достатнім та належним доказом того, що до вказаної дати обов'язки генерального директора ТОВ Сервіс-Центр виковувала позивач. При цьому суд звертає увагу, що у відомостях, внесених до Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначено дату обрання (призначення) керівника підприємства ТОВ Сервіс-Центр ОСОБА_8 -01.06.2014 року (т.1 а.с.16). Проте в судовому засіданні встановлено, що в зазначений нею період з червня по листопад 2014 року включно позивач не перебувала з ТОВ Сервіс-Центр в трудових відносинах. Будь-яких доказів того, що позивач виконувала роботу генерального директора в ТОВ Сервіс-Центр в зазначений період, а також що відповідач зобов'язувався оплатити цю роботу, суду надано не було.

Отже обставини, встановлені рішенням суду Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.02.2017 у справі № 359/4565/16-ц не доводяться при розгляді даної справи

Суд зазначає, що обставини щодо підписання та подання звітності ОСОБА_1 як генеральним директором товариства після її звільнення за рішенням загальних зборів (виконання обов'язків генерального директора) не доведені належними та допустимими доказами, оскільки, сама позивачка зазначила, що оригіналів у паперовому вигляді звітності вона не має і ніяким чином не спростувала доводів відповідача та встановлених рішенням суду обставин, що в електронному вигляді звітність підписувалась головним бухгалтером з використанням ЕЦП позивача. Вказані обставини не впливають на предмет доказування у даній справі, оскільки, стосуються дотримання підприємством, його посадовими особами законодавства щодо ЕЦП та ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності і не впливають на чинність рішення, прийнятого загальними зборами 28.05.2014.

Щодо посилання позивача, що станом на 24.11.2014 року ще ОСОБА_1 була діючим Генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Центр" та єдиним підписантом відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що є підставою для недійсності рішення загальних зборів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 4, 8, 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ст. 17, 18, 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. У разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає поштовим відправленням з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі. Якщо зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, пов'язані із зміною керівника або осіб, що обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, крім документів, передбачених частиною першою цієї статті, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), додатково подає примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміну зазначених осіб та/або примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) розпорядчого документа про їх призначення. Документи, подані для внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, приймаються згідно з описом, копія якого видається (надсилається поштовим відправленням з описом вкладення) в день надходження документів заявнику з відміткою про дату їх надходження. Дата надходження документів про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, вноситься до журналу обліку реєстраційних дій. Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення без розгляду документів про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, зобов'язаний внести не пізніше наступного робочого дня з дати їх надходження запис про внесення змін і в той самий день подати відповідним органам статистики, доходів і зборів, Пенсійного фонду України, інформацію з реєстраційної картки про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису.

Отже законом не передбачено, в які саме строки відомості до ЄДР щодо зміни керівника товариства мають бути внесені до нього. І не внесення відповідних змін не свідчить про те, що рішення про зміну керівника не приймалось і, що наявні підстави для визнання відповідного рішення загальних зборів недійсним. Отже суд вбачає, що вказані позивачем обставини не впливають на предмет доказування у даній справі і не підтверджують порушення корпоративних прав позивача.

Щодо посилання позивача на те, що ОСОБА_6 працювала в ТОВ "Сервіс-Центр" на підставі цивільно-правових угод та посилання на те, що на підставі підписаних позивачем документів були внесені зміни до ЄДР у червні 2014 року (після її звільнення), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 46 ГПК України у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Перелічені вище підстави позовних вимог не були заявлені позивачем при первісному розгляді справи. Суд зазначає, що фактичні обставини справи не змінились і були відомі позивачу і під час первісного розгляду справи, а тому суд в силу ст. 46 ГПК України не приймає до розгляду нові підстави позовних вимог та не оцінює їх.

Щодо посилання позивача на те, що на наказі про її звільнення міститься не її підпис, а підпис вчинений іншою особою.

Суд зазначає, що при первісному розгляді справи вказана підстава позову не була заявлена, однак Верховним Судом було зазначено про необхідність надання оцінки вказаній обставині.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22.06.2018 у справі № 359/4565/16-ц про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, яка набрала законної сили встановлено, що з висновку почеркознавчої експертизи №2504 від 7 травня 2018 року (а.с.105-110 т.3) вбачається, що підпис від імені ОСОБА_1, зображений на копії наказу ТОВ Сервіс-Центр №1-К від 30 травня 2014 року, виконаний не позивачем, а іншою особою з ретельним наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1 Водночас, копія вказаного наказу (а.с.55 т.1) була приєднана до матеріалів цивільної справи ще 12 липня 2016 року. Зі змісту судових рішень (а.с.82-87, 137-143, 200-201 т.2) вбачається цей письмовий доказ досліджувався судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій. ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_11 мали об'єктивну можливість дізнатись та повідомити суд про підроблення підпису позивача в наказі ТОВ Сервіс-Центр №1-К від 30 травня 2014 року. Тому ця обставина не є нововиявленою в розумінні п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України. Крім того, висновок почеркознавчої експертизи №2504 від 7 травня 2018 року є лише новим доказом, здобутим після закінчення розгляду цивільної справи, а не доказом, яким підтверджується нововиявлена обставина.

Отже судом зазначено, що експертний висновок є доказом в підтвердження обставин, щодо не підписання ОСОБА_1 наказу про звільнення, проте в рамках даної справи обставини щодо не підписання позивачем наказу про її звільнення не впливає на предмет доказування та на чинність рішення загальних зборів, оскільки, не підписання наказу не є доказом в підтвердження саме корпоративних прав позивача.

Суд відзначає, що позивач помилково ототожнює свої корпоративні права, як учасника товариства з правами, як директора товариства, правовідносини з яким регулюються трудовим законодавством. Тобто порушення трудових прав позивача як директора товариства: не підписання позивачем наказу про її звільнення, не свідчить про порушення його корпоративних прав як учасника товариства і таке ототожнення є помилковим. Отже порушення трудового законодавства не впливає на дійсність рішення загальних зборів та корпоративні права позивача, однак таке порушення є підставою для відновлення трудових прав фізичної особи - працівника.

Суд також зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 року у справі № 910/25157/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Центр" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства від 28.05.2014р. та скасування протоколу № 37 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Центр" від 28.05.2014р. відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Центр" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства від 28.05.2014р. та скасування протоколу № 37 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Центр" від 28.05.2014 року. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 року рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 року у справі № 910/25157/15 залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 29.02.2016 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 року та рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 року у справі № 910/25157/15 залишено без змін.

У вищезазначеній справі судами встановлено присутність учасника ТОВ "Світ-Сервіс" через представника ОСОБА_1 на загальних зборах, та відсутність порушення корпоративних прав учасника ТОВ "Світ-Сервіс" як позивача в рамках справи результаті прийняття загальними зборами товариства рішення, оформленого протоколом від 28.05.2014 № 37. Порушення корпоративних прав ОСОБА_1 при розгляді справи № 910/25157/15 не було предметом дослідження з огляду на її процесуальний статус як третьої особи, а не позивача. Проте судом, досліджувались та встановлювались обставини щодо присутності учасника ОСОБА_1 як фізичної особи та обставина, що докази повідомлення всіх учасників товариства про проведення загальних зборів відсутні, в тому числі ОСОБА_1 Судом встановлено відсутність підстав для визнання рішення загальних зборів недійсним.

Учасник товариства ОСОБА_1 не була позбавлена права звернутись за захистом своїх корпоративних прав, які були предметом дослідження у даній справі, оскільки, у справі № 910/25157/15 ОСОБА_1 мала статус третьої особи, а не позивача, проте суд зазначає, що у силу ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права

Згідно з ч. 2 ст. 3 ГПК України якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Отже, вищезгадані судові рішення Європейського суду з прав людини та сама Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є пріоритетним джерелом права для національного суду, тому судові рішення у справі № 910/25157/15 не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у цій справі, № 910/17879/17, не можуть їм суперечити.

Зазначені вище доводи позивача не спростовують тих обставин, що належними та допустими доказами, позивач не довів порушення своїх корпоративних прав, в зв'язку з прийняттям рішення зборами учасників товариства, оформлених протоколом № 37 від 28.05.2014 та помилково ототожнив їх зі своїми трудовими правами.

Доводи позивача не спростовують висновків судів у справі № 910/25157/15 та дублюють їх.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що спірним рішенням були порушені його корпоративні права і що є підстави для визнання оскаржуваного рішення недійсним.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судові витрат, пов'язані з розглядом справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 про визнання повністю недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Центр" (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 82-а, ідентифікаційний код 31244298) від 28.05.2014, оформленого протоколом № 37 загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Центр" від 28.05.2014 відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 28.02.2019

Суддя І.В. Усатенко