Рішення

від 20.02.2019 по справі 471/347/18-ц

АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 471/347/18-ц

2/467/51/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2019 року Арбузинський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Кірімової О.М.,

за участю секретаря судового засідання Сіваченко Ю.І.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Арбузинка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до фермерського господарства "Барвінок", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача сектор з питань надання адміністративних послуг відділу економічного розвитку, торгівлі та туризму Братської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання договорів оренди землі недійсними, скасування державної реєстрації договорів оренди землі та повернення земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фермерського господарства (далі ФГ) "Барвінок", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача сектор з питань надання адміністративних послуг відділу економічного розвитку, торгівлі та туризму Братської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання договорів оренди землі недійсними та повернення земельних ділянок.

Свої вимоги мотивує тим, що між ФГ "Барвінок" та ОСОБА_1, яка згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 836771 є власником земельної ділянки загальною площею 13,60 га, що розташована на території Кам'яно-Костуватської сільської ради Братського району Миколаївської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, 20 жовтня 2014 року було укладено договір оренди землі.

Посилаючись на недотримання відповідачем встановленого законом порядку щодо визначення орендної плати за спірну земельну ділянку відповідно до нормативно грошової оцінки та, що при укладенні між сторонами договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проводилась, просила суд визнати недійсним договір оренди землі, укладений між сторонами, який зареєстрований в державному реєстрі речових прав 27 жовтня 2014 року та зобов'язати відповідача повернути їй земельну ділянку.

Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 11 травня 2018 року відкрито провадження по даній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.

Не визнаючи заявлені позовні вимоги, представником відповідача подано до суду відзив, в якому викладені заперечення проти позову, обґрунтовані тим, що позов є безпідставним, в зв'язку з чим просив відмовити в його задоволенні.

Відповідно до розпорядження Братського районного суду Миколаївської області від 12 жовтня 2018 року дана справа передана на розгляд до Арбузинського районного суду Миколаївської області.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 01 листопада 2018 року відкрито провадження по даній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 листопада 2018 року за клопотанням представника позивача витребовувались докази по справі.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 26 грудня 2018 року за клопотанням представника позивача залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача сектор з питань надання адміністративних послуг відділу економічного розвитку, торгівлі та туризму Братської районної державної адміністрації Миколаївської області.

Ухвалою суду від 26 грудня 2018 року справу призначено до розгляду по суті.

Позивачем неодноразово уточнювалися та збільшувалися позовні вимоги, в результаті ОСОБА_1 просила визнати договори оренди землі, укладені між нею та відповідачем недійсними, скасувати державну реєстрацію договорів оренди землі та зобов'язати відповідача повернути належні їй земельні ділянки. Як на підстави заявлених вимог вказала: введення її в оману відповідачем під час підписання спірних договорів оренди землі, оскільки останній напоїв її горілкою, тому договори підписала в стані алкогольного сп'яніння; крім того, в договорах оренди землі не вірно зазначено адреси сторін договору, не вірно вказано в договорі паспортні дані позивача, паспорт позивача на той час був недійсним, не вірно вказано нормативно грошову оцінку земельної ділянки, спірні договори укладалися на підставі не дійсних статутних документів ФГ "Барвінок", розмір орендної плати в договорі визначений менший, ніж передбачено законодавством, тобто вважає, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки була занижена у два рази, а тому була занижена у два рази і орендна плата у зв'язку з чим позивач недоотримувала орендну плату, не вказано умови збереження стану об'єкта оренди, акти про визначення та погодження меж земельної ділянки в натурі не містять підпису суміжних землекористувачів, в тому числі Кам'яно-Костуватської сільської ради Братського району Миколаївської області, акти прийому-передачі земельної ділянки не містять дати передачі такої, відсутні відомості щодо місця розташування земельної ділянки та кадастрових номерів, відсутні відомості щодо поворотних межових знаків та відомості щодо їх отримання відповідачем. ОСОБА_2 цього, право власності на земельну ділянку за позивачем зареєстровано в 2017 році, тоді як договір оренди між сторонами було укладено в 2014 році. За таких обставин, позивач вважала, що договори оренди землі є недійсними, оскільки вони не відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює відносини щодо оренди землі. В договорах не зазначено всі істотні умови, які передбачені Законом України "Про оренду землі".

В судовому засіданні позивач підтримала заявлені вимоги, просила суд задовольнити позов та суду пояснила, що їй на праві власності згідно державного акту на право власності на земельну ділянку належать земельні ділянки площею 9,83 га та 3,77 га загальною площею 13,60 га, що розташована на території Кам'яно-Костуватської сільської ради Братського району Миколаївської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Дійсно 20 жовтня 2014 року вона укладала з ФГ "Барвінок" договори оренди землі площею 9,83 га та 3,77 га та такі договори підписала. Умови договорів відповідачем виконувалися, ним систематично сплачувалась орендна плата, окрім 2018 року. На даний час, її як власника, не влаштовує обумовлений розмір орендної плати. У зв'язку з цим, у вересні 2017 року, позивач звернулася до відповідача з письмовою вимогою про збільшення розміру орендної плати, на що отримала відмову. Наполягала на задоволенні позову, оскільки має намір самостійно обробляти належну їй земельну ділянку. Вважає, що відповідачем порушено її право, як орендодавця на отримання законного розміру орендної плати.

Під час судового засідання представник позивача ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги та зазначила, що даний договір є недійсним з наступних підстав: в спірних договорах оренди занижений розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що призводить до зменшення розміру орендної плати, та вважає, що орендна плата за двома договорами визначена на 7820 грн. 27 коп. меншого розміру, ніж передбачено нормативною грошовою оцінкою земельних ділянок та визначеною під час підписання спірних договорів оренди землі, відповідач ввів ОСОБА_1 в оману щодо розміру орендної плати під час підписання договору, оскільки відповідач напоїв її горілкою, тому договори вона підписала будучи в стані алкогольного сп'яніння; в договорах оренди землі не вірно зазначено адреси сторін договору, не вірно вказано паспортні дані позивача, окрім того, на час підписання договору, паспорт позивача був недійсним, так як в ньому були відсутні фотографії відповідного віку, тому вважає, що позивач на час підписання договору була недієздатною, реєстрацію договорів оренди вчинено неналежними особами, що суперечить діючому законодавству, спірні договори укладалися на підставі недійсних статутних документів ФГ "Барвінок", оскільки в Статут у 2013 році вносились зміни, на момент укладення договорів оренди, право власності на земельну ділянку за позивачем не було зареєстровано, акти про визначення та погодження меж земельної ділянки в натурі не містять підпису суміжних землекористувачів, в тому числі Кам'яно-Костуватської сільської ради Братського району Миколаївської області, акти прийому-передачі земельної ділянки не містять дати передачі такої, не зазначено місце розташування земельної ділянки та кадастрових номерів, у зв'язку з чим неможливо ідентифікувати об'єкт, відсутні відомості в документах щодо поворотних межових знаків та відсутні відомості щодо прийняття їх відповідачем, не вказано умови збереження стану об"єкта оренди. За таких обставин вважала, що оскільки між сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, він є недійсним.

Зазначені обставини вважає такими, що протягом тривалого часу порушують право ОСОБА_1 на отримання належного розміру орендної плати, тому просила про задоволення позову. ОСОБА_2 того, просила суд вирішити питання щодо судових витрат її, як представника позивача та позивача в сумі 9973 грн. 12 коп. на проїзд до суду.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову та пояснив суду, що між сторонами тривалий час існують договірні відносини. Умови спірних договорів відповідачем виконуються належним чином. Позивач та її представник посилаються на формальні підстави для визнання договорів оренди недійсними. Так, позивачем не надано суду доказів того, що на момент укладення договору вона мала обмежений обсяг цивільної дієздатності. Оспорювані договори зареєстровано 27 жовтня 2014 року у відділі Держземагентства Братського району Миколаївської області, проте Постановою КМУ від 10 вересня 2014 року № 442 Державне агентство земельних ресурсів України реорганізовано шляхом перетворення в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру. На даний час оспорювані договори оренди зареєстровані в Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру, про що свідчить Інформація Державного земельного кадастру по право власності та речові права на земельну ділянку. Посилання про те, що в договорах не зазначено на підставі яких документів відповідач є власником земельної ділянки, що при укладанні договору, не правильно було визначено нормативну грошову оцінку землі, не зазначено умови збереження та умови повернення земельної ділянки не відповідають вимогам ст. 15 Закону України "Про оренду землі". Реєстрація договорів оренди проводилась відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Виходячи з вищевикладених обставин, оскільки державним реєстратором було проведено реєстрацію спірних договорів оренди землі, вони відповідали вимогам вказаного закону. Тому вважає, що відсутні підстави для визнання договорів оренди землі недійсними, оскільки вони відповідають внутрішній волі сторін, укладені з дотриманням норм чинного законодавства та зареєстровані в порядку, чинному на момент реєстрації договорів, а посилання позивача та її представника на всі обставини для визнання договорів оренди землі недійсними, то такі є формальними.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача сектор з питань надання адміністративних послуг відділу економічного розвитку, торгівлі та туризму Братської районної державної адміністрації Миколаївської області в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі (т. 2 а.с. 52).

Суд, вислухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, а також оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, керуючись принципом верховенства права, суд приходить до наступного.

За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 ЦК України, ст.ст 2, 4, 5, 12, 13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), а також іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них та договором оренди земельної ділянки.

В силу п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, договори, які є одним з видів правочину, є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 202, 203 ЦК України, правочином визнається дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин є дійсним, якщо:

- його зміст не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка його вчиняє, має необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасників є вільним і відповідає їх внутрішній волі;

- він вчинений у формі, встановленій законом й спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У ч. 1 ст. 627 ЦК України проголошено принцип свободи договору, якою передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недотримання хоча б однієї із зазначених умов дійсності правочину може тягнути його нікчемність, з застосуванням відповідних правових наслідків, або слугувати підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку відповідно до положень ст. 215 ЦК України.

Якщо правочин підлягає державній реєстрації, то він є вчиненим з моменту такої реєстрації.

ОСОБА_4 оренди земельної ділянки теж є правочином, а тому, сторони у ньому повинні дотримуватися зазначених правил і, крім того, положень Закону України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року (з наступними змінами та доповненнями), в тому числі, і норм, що стосуються обов'язкового зазначення в договорі його істотних умов.

Так, відповідно до вимог ч. 4 ст. 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Згідно із ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За ч. 3 ст. 792 ЦК України та ч. 8 ст. 93 ЗК України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

При цьому, вирішуючи спір про визнання договору оренди землі недійсним у зв'язку з відсутністю в ньому передбаченої ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотної умови, застосуванню підлягає ст. 15 даного Закону України в редакції, чинній на момент укладення договору оренди, а не в момент його державної реєстрації. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі № 6-162цс13.

Згідно з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 15 грудня 2013 року у справі № 6-94цс13, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1512цс16, однією з обов'язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв'язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів. Якщо відсутність у договорі однією з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивачів з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання їх прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав.

За правилами ст. 15 вищевказаного Закону України (в редакції, яка діяла на час укладення спірного договору) такими істотними умовами договору оренди землі є:

- об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

- умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

- умови збереження стану об'єкта оренди;

- умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

- існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

- відповідальність сторін;

- умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

ОСОБА_4 оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, яка є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 836771 ОСОБА_1 є власником земельних ділянок площею 9.83 га кадастровий номер 4821481300:01:000:0032 та площею 3.77 га кадастровий номер 4821481300:01:000:0033 загальною площею 13,60 га, що розташована на території Кам'яно-Костуватської сільської ради Братського району Миколаївської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а.с. 29).

20 жовтня 2014 року між ФГ "Барвінок" та ОСОБА_1 було укладено два договори оренди землі площею 9.83 га та площею 3.77 га строком на 10 років (т. 1 а.с 192-193, 198-199).

27 жовтня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Братського районного управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_5, було здійснено реєстрацію договору оренди землі кадастровий номер 4821481300:01:000:0032 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений між ФГ "Барвінок" та ОСОБА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16756295 від 27 жовтня 2014 року (т. 2 а.с. 4-5).

27 жовтня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Братського районного управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_6, було здійснено реєстрацію договору оренди землі кадастровий номер 4821481300:01:000:0033 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений між ФГ "Барвінок" та ОСОБА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16755988 від 27 жовтня 2014 року (т. 1 а.с. 212-213).

Відповідно п. 9 та п. 10 вказаних договорів визначено, що орендна плата сплачується орендарем у розмірі 4,9% від нормативної грошової оцінки, що становить 7580 грн. 00 коп. у рік за земельну ділянку площею 9,83 га, та у розмірі 4,97 % від нормативної грошової оцінки, що становить 2950 грн. 00 коп. у рік за земельну ділянку площею 3,77 га та обчислення розміру плати за землі здійснюється з урахуванням індексації. За домовленістю сторін орендна плата буде сплачуватись в грошовій формі.

У п. 11 договорів оренди передбачено, що орендна плата вноситься не пізніше 20 грудня кожного року.

Згідно п.13 цих договорів розмір орендної плати переглядається за згодою сторін у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документально; в інших випадках, передбачених законом.

У п. 14 сторонами узгоджено, що у разі невнесення орендної плати у строки визначенні цими договорами, справляється пеня у розмірі 0.02% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Пунктом 41 договорів обумовлено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Відповідно до п. 44 договорів, він набирає чинності після його державної реєстрації.

З реєстраційних справ договорів оренди землі видно, що наявні Акти прийому-передачі земельних ділянок за договором оренди від 20 жовтня 2014 року підписані сторонами (т. 1 а.с. 227, т. 2 а.с. 19), Акти визначення та погодження меж земельних ділянок в натурі від 20 жовтня 2014 року підписані сторонами (т. 1 а.с. 228, т. 2 а.с. 20), кадастрові плани та плани земельних ділянок з описом меж та зазначенням кадастрових номерів (т. 1 а.с. 229-230, т. 2 а.с. 21-22).

Обидві сторони обумовлені договори підписали, вони пройшли державну реєстрацію 27 жовтня 2014 року, та виконуються сторонами, протилежного з матеріалів справи та в судовому засіданні не встановлено.

Отже, перевіривши відповідність умов договорів оренди від 20 жовтня 2014 року вимогам ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", суд вважає, що в них зазначені істотні умови, передбачені цієї нормою закону в тій редакції, яка діяла станом на момент його підписання.

Так, згідно з п.п. 1, 2 договорів в них визначено предмет та об'єкт оренди, якими є земельні ділянки площею 9,835 га кадастровий номер 4821481300:01:000:0032 та 3,7747 га кадастровий номер 4821481300:01:000:0033, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Кам'яно-Костуватської сільської ради Братського району Миколаївської області.

Позивач не заперечувала, що у договорах оренди землі стоїть її підпис, отже вона була ознайомлена з істотними умовами договору оренди землі, в подальшому сторони протягом декілька років добросовісно виконували умови даного договору, у тому числі орендар сплачував орендну плату, а орендодавець її отримувала, зазначила, що заборгованості у ФГ "Барвінок", окрім 2018 року, щодо орендної плати немає, орендна плата сплачувалася в повному обсязі. Зазначене свідчить, що сторони під час укладання договору погодили всі істотні умови договору оренди землі і шляхом вільного волевиявлення посвідчили договір особистими підписами.

Доказів того, що права ОСОБА_1 дійсно порушуються у зв'язку з відсутності в договорі оренди деяких умов, їх істотності, матеріали справи не містять та в судовому засіданні не встановлено.

Щодо не вірного визначення розміру орендної плати, позивач дала в якості доказу витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок станом на 2014 рік від 13.10.2018 року (т. 2 а.с. 30-31).

Однак, посилання представника позивача на неправильно визначену нормативну грошову оцінку землі в договорах оренди не можуть бути прийняті до уваги.

Так, згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Зокрема, відповідно до частини 1 вказаної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За змістом ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Орендна плата відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Статтею 1 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1378-IV (з наступними змінами) Про оцінку земель (далі Закон № 1378-1У) встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Частиною 1 статті 13 Закону № 1378-IV визначено випадки обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Зокрема, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки додержавної та комунальної власності.

Оскільки законодавець чітко визначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, то договір оренди в цій частині (у разі нездійснення нормативної грошової оцінки наданої в оренду земельної ділянки) суперечить приписам чинного законодавства.

Такі правові позиції містяться в постановах Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року у справі № 3-41гс15, від 20 травня 2015 року у справі № 3-70гс15, від 01 липня 2015 року у справі № 3-297нс15, від 01 липня 2015 року у справі № 3-298гс15.

Однак, у даній справі спірна земельна ділянка є приватною власністю і не відноситься до земель державної та комунальної власності.

Нормативно-правовими актами України не передбачено спеціального механізму визначення плати за оренду приватних земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Керуючись принципом свободи договору, сторони можуть встановити розмір плати за оренду приватної земельної ділянки у фіксованій сумі, відсотковому відношенні до грошової оцінки земельної ділянки (як нормативної, так і експертної) або погодити інший механізм визначення розміру такої орендної плати. Головне, щоб цей механізм був життєздатним, не допускав неоднозначного тлумачення та відповідав внутрішній волі сторін.

За такого, посилання позивачки та її представника щодо незаконності розміру орендної плати, зазначеного у договорі оренди, є безпідставними, оскільки судом не встановлено, а сторони не надали доказів, що вони домовлялися про інший розмір орендної плати.

Посилання позивача та його представника на ту обставину, що відповідач ввів ОСОБА_1 в оману щодо розміру орендної плати під час підписання спірних договорів оренди землі, перебування її під час підписання договорів у стані алкогольного сп'яніння, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

На підтвердження обману позивачем в якості доказу надано суду Сертифікат від 07 листопада 2016 року про те, що позивач пройшла сеанс підшивання Еспералі/Дисульфірама строком дії на 5 років. (т. 2 а.с. 29).

Однак, позивач не навела доказів на підтвердження обману з боку відповідача щодо предмету договору, обставин, які мають істотне значення. Доказів того, що на час укладення договорів оренди землі, а саме станом на 20 жовтня 2014 року ОСОБА_1 перебувала в стані алкогольного сп'яніння, суду не надано. Тому посилання позивача на вказані обставини, суд вважає безпідставними.

ОСОБА_2 цього, визначені ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотні умови договору передбачені також Типовим договором оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03 березня 2004 року.

Відсутність у договорі оренди земельної ділянки однієї з істотних умов цього правочину відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України Про оренду землі та ст. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 2073 від 25 грудня 1998 року Про затвердження порядку реєстрації договорів оренди землі є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди землі, а також для визнання договору недійсним.

Орган державної реєстрації при проведенні державної реєстрації зобов'язаний перевіряти відповідність змісту договору вимогам чинного законодавства. Реєстрація зазначеного договору свідчить про те, що договір містить усі необхідні істотні умови та відповідає вимогам діючого законодавства.

Суд вважає безпідставним посилання представника позивача на недієздатність ОСОБА_1 на час підписання нею договору оренди землі виходячи з наступного.

Відповідно вимог ч. 2 ст. 30 ЦК України, обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним кодексом України і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку встановленому законом.

Частино 1 ст. 39 ЦК України передбачено, що фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона в наслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Моментом визнання фізичної особи недієздатною згідно положень ч. 1 ст. 40 ЦК України є момент набрання законної сили рішенням суду про це.

Однак, позивач не надала суду доказів того, що станом на 20 жовтня 2014 року, тобто на день укладення договору оренди землі, вона була визнана судом недієздатною або обмежено дієздатною.

Необґрунтованими є і доводи позову про те, що оспорюваний договір оренди не зареєстрований у визначеному законом порядку, оскільки в матеріалах справи наявні реєстраційні справи по реєстрації права оренди земельної ділянки кадастровий номер 4821481300:01:000:0033 (т. 1 а.с. 209-232) та земельної ділянки кадастровий номер 4821481300:01:000:0032 (т. 2 а.с. 1-24), де наявні ОСОБА_2 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 28626517 від 27.10.2014 року та № 28627245 від 27.10.2014 року, який спростовує доводи позивача та вбачається, що договори зареєстровано Реєстраційною службою Братського районного управління юстиції Миколаївської області. Дана обставина позивачем належними, допустимими та достатніми доказами спростована не була, крім того, обґрунтовуючи вимоги про визнання недійсним договору оренди, позивач ОСОБА_1 не посилалась в якості підстави для цього на відсутність державної реєстрації оспорюваного договору.

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приймалось державним реєстратором на підставі ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п. 20 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 17.10. 2013 року № 868.

Необґрунтованими є і доводи позивача про неможливість ідентифікувати об'єкт через те, що акти про визначення та погодження меж земельної ділянки в натурі не містять підпису суміжних землекористувачів, в тому числі Кам'яно-Костуватської сільської ради Братського району Миколаївської області, акти прийому-передачі земельної ділянки не містять дати передачі такої, місце розташування земельної ділянки та кадастрових номерів, відсутні відомості в документах щодо поворотних межових знаків та чи приймав такі відповідач, не вказано умови збереження стану об'єкта оренди, оскільки наявність акта винесення в натурі меж земельної ділянки, яка надається в оренду, є обов'язковою лише в разі, якщо земельна ділянка виділяється окремо. Земельна ділянка позивача ОСОБА_1 використовується в єдиному масиві з ділянками інших співвласників земельних паїв і відповідно унеможливлює визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Ідентифікація об'єкту оренди може бути здійснена різними способами, зокрема цілком достатньо послатися на кадастровий номер ділянки.

Якщо земельна ділянка ідентифікована у договорі, на права і обов'язки сторін це жодним чином не впливає, як не впливає і на дійсність правочину.

Укладений сторонами договори оренди містять кадастрові номери та площу земельних ділянок, територію, на якій розташована земельна ділянка, що в достатній мірі ідентифікує земельну ділянку.

Щодо посилань позивача та її представника на такі обставини недійсності договору оренди землі, як: не відповідність зазначених адрес сторін договору, не відповідність вказаних паспортних даних позивача, те, що право власності на земельну ділянку за позивачем не було зареєстровано, акти про визначення та погодження меж земельної ділянки в натурі не містять підпису суміжних землекористувачів, в тому числі Кам'яно-Костуватської сільської ради Братського району Миколаївської області, акти прийому-передачі земельної ділянки не містять дати передачі такої, відсутні відомості в документах щодо поворотних межових знаків та чи приймав такі відповідач, не вказано умови збереження стану об'єкта оренди, то суду не надано пояснень та не доведено у судовому засіданні, яким чином зазначені обставини впливають на волевиявлення особи щодо укладання договору оренди землі, яким саме чином дійсно порушуються права позивача у зв'язку з відсутністю у договорі оренди таких даних, істотність цих порушень та наслідки.

Крім цього суд зазначає, що на а.с. 27 т. 1 мається довідка начальника Братського ВП ГУНП в Миколаївській області про те, що ОСОБА_1 до відділу поліції щодо втрати паспорту в 2014 році не зверталася.

Відповідно до довідки завідувача Братського РС УДМС № 1686 від 10.08.2018 року, ОСОБА_7 29 жовтня 2014 року зверталася до Братського РС УДМС із заявою про втрату паспорта громадянина України 23 жовтня 2014 року. Тому ОСОБА_1 документована новим паспортом громадянина України 09.12.2014 року (т. 1 а.с. 134). Як видно, ОСОБА_1 втратила паспорт після укладення спірних договорів оренди від 20 жовтня 2014 року.

Щодо посилання позивача та представника позивача на недійсність статутних документів ФГ "Барвінок" на час укладення договорів оренди, оскільки в розділі договору оренди "Реквізити сторін" міститься невірне посилання орендаря на Статут від 22.10.2003 року № 38, то таке суд вважає помилковими.

Так, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с. 66-71) керівником і підписантом ФГ "Барвінок" є ОСОБА_8 Як видно, 14 червня 2013 року відбулася державна реєстрація відомостей про юридичну особу у зв'язку із зміною складу або інформації про засновників, що також підтверджується Статутом ФГ "Барвінок" (т. 1 а.с. 72-78).

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України).

На час підписання спірних договорів оренди, ОСОБА_8, як керівник і підписант, мав право представляти ФГ "Барвінок" та підписувати від імені відповідача ОСОБА_4, оскільки таке право йому надавалося фермерським господарством, його волевиявлення було вільним, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Проте зазначена обставина не має правового значення для вирішення дійсного спору, оскільки суду не надано доказів порушення цим прав позивача.

У справі про визнання недійсним договору оренди землі з підстав відсутності в ньому істотних умов, передбачених ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", суд повинен установити: чи дійсно порушуються права орендодавця у зв'язку з відсутністю в договорі таких умов, визначити істотність цих умов, а також з'ясувати, у чому саме полягає порушення його законних прав.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 09 грудня 2015 року у справі № 6-849цс15.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом можуть бути підтвердженні певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, якими обґрунтовані заявлені вимоги, не є доведеними. Зокрема, позивач не довела, у чому полягає реальне порушення її законних прав на отримання орендної плати в розмірах, визначених договором, а посилання позивача на вказані вище обставини, як на підставу своїх позовних вимог, не може бути підставою для визнання її прав порушеними в момент укладення договору та визнання договору недійсним з цих підстав.

Крім цього суд зазначає, що учасниками справи не заперечувався факт звернення ОСОБА_1 до відповідача з пропозицією щодо підвищення розміру орендної плати і їй було відмовлено (т. 1 а.с. 11-12, 104-105). Між тим, позовних вимог про зміну умов договору щодо розміру орендної плати ОСОБА_1 не заявляла. Доказів щодо наявності або відсутності підстав для такого підвищення сторони не надавали. Відмова ФГ "Барвінок" у підвищенні орендної плати сама по собі також не є підставою для визнання договору оренди землі недійсним.

Отже, так як позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факту порушення її прав відповідачем, правові підстави для задоволення позову в частині визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки відсутні .

Вимоги позивача про скасування державної реєстрації договорів оренди землі та щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу належні їй земельні ділянки площею 9.83 га кадастровий номер 4821481300:01:000:0032 та площею 3.77 га кадастровий номер 4821481300:01:000:0033, також не підлягають задоволенню, як похідні від спору.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, підстави для стягнення з ФГ "Барвінок" судових витрат, відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до фермерського господарства "Барвінок", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача сектор з питань надання адміністративних послуг відділу економічного розвитку, торгівлі та туризму Братської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання договорів оренди землі недійсними, скасування державної реєстрації договорів оренди землі та повернення земельних ділянок, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 28 лютого 2019 року о 08 годині 00 хвилин.

Позивач: ОСОБА_1 (код платника податку НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: Миколаївська область, Братський район, с. Новомар'ївка).

Відповідач: фермерське господарство "Барвінок" (код ЄДРПОУ 32543662, Миколаївська область, Братський район, с. Кам'яно-Костувате, вул. Миру, 7).

Суддя Арбузинського

районного суду ОСОБА_9