Постанова

від 07.05.2019 по справі 471/347/18-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

07.05.19

22-ц/812/751/19

Провадження №22-ц/812/751/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 травня 2019 року м. Миколаїв

колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б. та Локтіонової О.В.,

із секретарем судового засідання: Біляєвою В.М.,

за участі позивача ОСОБА_1 , представників відповідача - Барвенка Ю.О., Забальського Ю.П.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу №471/347/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення, яке постановив Арбузинський районний суд Миколаївської області під головуванням судді Кірімової Ольги Миколаївни у приміщенні цього суду 20 лютого 2019 року о 13 годині 12 хвилині, повний текст якого виготовлений 28 лютого 2019 року, за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Барвінок , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Сектор з питань надання адміністративних послуг відділу економічного розвитку, торгівлі та туризму Братської районної державної адміністрації Миколаївської області, про визнання договорів оренди землі недійсними, скасування державної реєстрації договорів оренди землі та повернення земельних ділянок,

в с т а н о в и л а :

У травні 2018 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Фермерського господарства Барвінок (далі - ФГ Барвінок ) про визнання договорів оренди землі недійсними та повернення земельних ділянок .

Позов мотивовано тим, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 виданого на підставі розпорядження Братської райдержадміністрації від 26 серпня 2005 р. №318-р виданого 03 жовтня 2006 р. ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 13,6 га в межах території Кам`яно-Кустоватської сільської ради Братського району Миколаївської області, який зареєстрований в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та права користування землею, договорів оренди землі за №010600900220 за цільовим призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Отримавши інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно позивачу стало відомо що договір оренди землі зареєстрований 27 жовтня 2014 р., а вчинено 20 жовтня 2014 р. та вчинений терміном на 10 років. Відповідач не передав позивачу екземпляр вказаного договору, незважаючи на неодноразові її звернення з цього питання. Договір оренди позивачем було підписано лише на останній сторінці Реквізити сторін , після підписання договору оренди сторінки договору були не заповнені фактично. Позивач вважає, що відповідач ввів її в оману, а саме щодо площі земельного паю та нормативної оцінки земельної ділянки.

Посилаючись на недотримання відповідачем встановленого законом порядку щодо визначення орендної плати за спірну земельну ділянку відповідно до нормативно-грошової оцінки та що при укладенні між сторонами договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проводилась, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір оренди землі, укладений між сторонами, який зареєстрований в державному реєстрі речових прав 27 жовтня 2014 року та зобов`язати відповідача повернути їй земельну ділянку.

Позивачка неодноразово уточнювала та збільшувала позовні вимоги, зазначивши остаточно, що 20 жовтня 2014 р. між ФГ Барвінок та ОСОБА_1 було укладено договори оренди земельних ділянок площею 9,835 га та площею 3,7747 га, посилалась на їх недійсність з таких підстав: відсутність у неї вільного волевиявлення на укладання договорів та введення її в оману відповідачем під час підписання спірних договорів оренди землі, оскільки останній напоїв її горілкою, а тому договори вона підписала в стані алкогольного сп`яніння; крім того, в договорах оренди землі невірно зазначено адреси сторін договору, паспортні дані позивача, паспорт позивача на той час був недійсним; невірно вказано нормативно грошову оцінку земельної ділянки; спірні договори укладалися на підставі недійсних статутних документів ФГ Барвінок ; розмір орендної плати в договорі визначений менший, ніж передбачено законодавством, як наслідок - недоотримання орендної плати; не вказано умови збереження стану об`єкта оренди, акти про визначення та погодження меж земельної ділянки в натурі не містять підпису суміжних землекористувачів, в тому числі Кам`яно-Костуватської сільської ради Братського району Миколаївської області, акти прийому-передачі земельних ділянок не містять дати їх передачі, відсутні відомості щодо місця розташування земельних ділянок та кадастрових номерів, відсутні відомості щодо поворотних межових знаків та відомості щодо їх отримання відповідачем. Крім цього, право власності на земельну ділянку за позивачем зареєстровано в 2017 р., тоді як договір оренди між сторонами було укладено в 2014 році. Отже, договори оренди землі не відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює відносини щодо оренди землі, та не містять всі істотні умови, які передбачені Законом України Про оренду землі .

З урахуванням викладеного, остаточно позивач просила визнати договори оренди землі, укладені між ОСОБА_1 та відповідачем, недійсними, скасувати державну реєстрацію договорів оренди землі та зобов`язати відповідача повернути належні їй земельні ділянки.

Відповідачем подано до суду відзив, в якому він не визнає позов, викладені у відзиві заперечення проти позову обґрунтовані тим, що позов є безпідставним, в зв`язку з чим просив відмовити в його задоволенні.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача сектор з питань надання адміністративних послуг відділу економічного розвитку, торгівлі та туризму Братської районної державної адміністрації Миколаївської області в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 20 лютого 2019 р. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що умови оспорюваних договорів відповідають положенням ст. 15 Закону України Про оренду землі в редакції, яка діяла станом на момент підписання договорів.

Так, згідно з п.п. 1, 2 договорів в них визначено предмет та об`єкт оренди, якими є земельні ділянки площею 9,835 га кадастровий номер НОМЕР_2 та 3,7747 га кадастровий номер НОМЕР_2 , з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Кам`яно-Костуватської сільської ради Братського району Миколаївської області.

Позивач не заперечувала, що у договорах оренди землі стоїть її підпис, отже вона була ознайомлена з істотними умовами договору оренди землі, в подальшому сторони протягом декілька років добросовісно виконували умови даного договору, у тому числі орендар сплачував орендну плату, а орендодавець її отримувала, зазначила, що заборгованості у ФГ Барвінок , окрім 2018 року, щодо орендної плати немає, орендна плата сплачувалася в повному обсязі. Зазначене свідчить, що сторони під час укладання договору погодили всі істотні умови договору оренди землі і шляхом вільного волевиявлення посвідчили договір особистими підписами.

Доказів того, що права ОСОБА_1 дійсно порушуються у зв`язку з відсутності в договорі оренди деяких умов, їх істотності, матеріали справи не містять та в судовому засіданні не встановлено.

Щодо невірного визначення розміру орендної плати, позивач надала в якості доказу витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок станом на 2014 рік від 13 жовтня 2018 р. (т. 2 а.с. 30-31).

Однак, посилання представника позивача на неправильно визначену нормативну грошову оцінку землі в договорах оренди не можуть бути прийняті до уваги.

Нормативно-правовими актами України не передбачено спеціального механізму визначення плати за оренду приватних земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Керуючись принципом свободи договору, сторони можуть встановити розмір плати за оренду приватної земельної ділянки у фіксованій сумі, відсотковому відношенні до грошової оцінки земельної ділянки (як нормативної, так і експертної) або погодити інший механізм визначення розміру такої орендної плати. Головне, щоб цей механізм був життєздатним, не допускав неоднозначного тлумачення та відповідав внутрішній волі сторін.

За такого, посилання позивачки та її представника щодо незаконності розміру орендної плати, зазначеного у договорі оренди, є безпідставними, оскільки судом не встановлено, а сторони не надали доказів, що вони домовлялися про інший розмір орендної плати.

Посилання позивача та його представника на ту обставину, що відповідач ввів ОСОБА_1 в оману щодо розміру орендної плати під час підписання спірних договорів оренди землі, перебування її під час підписання договорів у стані алкогольного сп`яніння та її недієздатність, то суд вважав таке безпідставним, таким, що не підтверджено належними доказами.

Також суд відхилив посилання позивача та її представника на недійсність статутних документів ФГ Барвінок на час укладення договорів оренди, оскільки в розділі договору оренди Реквізити сторін міститься невірне посилання орендаря на Статут від 22 жовтня 2003 р. № 38 і вважав, що така обставина не має правового значення для вирішення дійсного спору, оскільки суду не надано доказів порушення цим прав позивача.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено визначені ст. 210 ЦПК України строки початку розгляду справи, а також долучено до справи відзив відповідача, строки надання якого сплинули. Суддя Братського районного суду Миколаївської області Скарницька І.Б. не мала повноважень щодо розгляду заявленого їй відводу, оскільки його мав вирішити апеляційний суд. Суд помилково при вирішення спору по суті не застосував положення ст. 203 ЦК України до оспорюваних договорів, не взяв до уваги: посилання позивача на недійсність її паспорту на час укладання договорів оренди, те, що волевиявлення позивача не було вільним через стан сп`яніння, і вона не пам`ятає, що підписувала; відсутність впевненості у правоздатності відповідача через внесення у договір відомостей про попередню редакцію його статуту; невірне зазначення у тексті договору адреси позивача та відповідача; у договорах не зазначено місця їх вчинення; суд не призначив почеркознавчу експертизу, тоді як позивач у судовому засіданні заявила про те, що підписи у договорах їй не належать; оспорювані договори не відповідають положенням ст. 15 Закону України Про оренду землі - зазначена у п. 5 договорів нормативно-грошова оцінка землі занижена відповідачем та не виплачувалась відповідачем; у п. 17 не конкретизовано, яких вимог протиерозійного виробництва повинен отримуватись орендар; акт визначення меж земельних ділянок не підписувався; не визначена відповідальність сторін; не додалися до договору проекти відведення земельних ділянок. Також при державній реєстрації речових прав за договорами оренди були допущені порушення законодавства.

Заслухавши доповідь судді пояснення позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції відповідає таким вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено і таке вбачається з матеріалів справи, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 є власником земельних ділянок площею 9.83 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , та площею 3.77 га кадастровий номер НОМЕР_2 загальною площею 13,60 га, що розташована на території Кам`яно-Костуватської сільської ради Братського району Миколаївської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а.с. 29).

20 жовтня 2014 р. між ФГ Барвінок та ОСОБА_1 було укладено два договори оренди землі площею 9.83 га та площею 3.77 га строком на 10 років (т. 1 а.с 192-193, 198-199).

27 жовтня 2014 р. державним реєстратором Реєстраційної служби Братського районного управління юстиції Миколаївської області Лазарук Д.В., було здійснено реєстрацію договору оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений між ФГ Барвінок та ОСОБА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16756295 від 27 жовтня 2014 р. (т. 2 а.с. 4-5).

27 жовтня 2014 р. державним реєстратором Реєстраційної служби Братського районного управління юстиції Миколаївської області Червонищенко О.І., було здійснено реєстрацію договору оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений між ФГ Барвінок та ОСОБА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16755988 від 27 жовтня 2014 р. (т. 1 а.с. 212-213).

За змістом ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Відповідно до ст. 2 Закону України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 р. № 161- ХІV (далі Закон № 161- ХІV) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в поряду, передбачених ЗК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч.1 ст. 6 Закону № 161- ХІV).

Статтею 93 ЗК України та ст. 1 Закону № 161- ХІV визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 13 Закону № 161- ХІV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Так, згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однією з підстав недійсності договорів оренди земельних ділянок від 20 жовтня 2014 р. ОСОБА_1 зазначала відсутність у неї вільного волевиявлення під час їх укладання через те, що представник відповідача ввів її в оману стосовно істотних умов договору оренду (розміру орендної плати), надавши для підпису чисті аркуші паперу, а також через стан сп`яніння при укладанні договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Оскільки позивачем не доведено факт введення її в оману представником відповідача стосовно будь-яких істотних умов договорів, а також факт відсутності її вільного волевиявлення під час укладання договорів оренди, суд обґрунтовано відхилив такі аргументи.

Щодо дотримання при укладенні оспорюваних договорів положень ст. 15 Закону № 161- ХІV .

Згідно із ст. 15 Закону № 161- ХІV в редакції, яка діяла на час укладення спірних договорів, істотними умовами договору оренди землі є:

- об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

- умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

- умови збереження стану об`єкта оренди;

- умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

- існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини;

- відповідальність сторін;

- умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Невід`ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, яка є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Перевіривши відповідність умов договорів оренди від 20 жовтня 2014 р. вимогам ч. 1 ст. 15 Закону № 161- ХІV, суд дійшов вірного висновку, що в них зазначені усі істотні умови, передбачені цієї нормою закону в тій редакції, яка діяла станом на момент його підписання.

Так, згідно з п.п. 1, 2 договорів в них визначено предмет та об`єкт оренди, якими є земельні ділянки площею 9,835 га кадастровий номер НОМЕР_2 та 3,7747 га кадастровий номер НОМЕР_2 , з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Кам`яно-Костуватської сільської ради Братського району Миколаївської області. Пунктом 8 договорів передбачений строк дії договорів - 10 років.

Відповідно п. 9 та п. 10 вказаних договорів визначено, що орендна плата сплачується орендарем у розмірі 4,9% від нормативної грошової оцінки, що становить 7580 грн. 00 коп. у рік за земельну ділянку площею 9,83 га, та у розмірі 4,97 % від нормативної грошової оцінки, що становить 2950 грн. 00 коп. у рік за земельну ділянку площею 3,77 га, обчислення розміру плати за землі здійснюється з урахуванням індексації. За домовленістю сторін орендна плата буде сплачуватись в грошовій формі.

У п. 11 договорів оренди передбачено, що орендна плата вноситься не пізніше 20 грудня кожного року.

Згідно п. 13 цих договорів розмір орендної плати переглядається за згодою сторін у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документально; в інших випадках, передбачених законом.

У п. 14 сторонами узгоджено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначенні цими договорами, справляється пеня у розмірі 0,02% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Пунктом 41 договорів обумовлено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Відповідно до п. 44 договорів він набирає чинності після його державної реєстрації.

Також договори містять умови щодо використання та цільового призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; збереження стану об`єкта оренди; передачі земельної ділянки орендарю; повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючих обмежень щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальності сторін договору; передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

З реєстраційних справ договорів оренди землі вбачається , що наявні акти прийому-передачі земельних ділянок за договором оренди від 20 жовтня 2014 р. підписані сторонами (т. 1 а.с. 227, т. 2 а.с. 19), акти визначення та погодження меж земельних ділянок в натурі від 20 жовтня 2014 р., підписані сторонами (т. 1 а.с. 228, т. 2 а.с. 20), кадастрові плани та плани земельних ділянок з описом меж та зазначенням кадастрових номерів (т. 1 а.с. 229-230, т. 2 а.с. 21-22).

Обидві сторони договори оренди підписали, вони пройшли державну реєстрацію 27 жовтня 2014 р. та виконуються сторонами. Протилежного судом не встановлено і доказів такого не надано.

Щодо визначеного договорами оренди землі орендної плати.

Колегія суддів погоджується з тим, що суд першої інстанції відхилив доводи позивача про невірне визначення розміру орендної плати.

Так, позивач надавала в якості доказу витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок станом на 2014 рік від 13 жовтня 2018 р. (т. 2 а.с. 30-31).

Посилання позивача на неправильно визначену нормативну грошову оцінку землі в договорах оренди не можуть бути прийняті до уваги.

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Орендна плата відповідно до ст. 21 Закону № 161- ХІV - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України Про плату за землю , та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Таким чином, розмір оренди земельної ділянки, яка не перебуває у комунальній або державній власності, визначається за домовленістю сторін договору оренди.

Підписавши 20 жовтня 2014 р. договори оренди земельної ділянки, сторони визначили конкретні розміри орендної плати в грошовому виразі, порядок та строки її виплати.

Статтею 1 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1378-IV (з наступними змінами) Про оцінку земель (далі Закон № 1378-1У) встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Частиною 1 статті 13 Закону № 1378-IV визначено випадки обов`язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Зокрема, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки додержавної та комунальної власності.

Оскільки законодавець чітко визначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, а у даній справі спірна земельна ділянка є приватною власністю фізичної особи і не відноситься до земель державної та комунальної власності, то посилання на недотримання вимог закону щодо проведення нормативної грошової оцінки в цьому випадку є помилковим.

Нормативно-правовими актами України не передбачено спеціального механізму визначення плати за оренду приватних земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Керуючись принципом свободи договору, сторони встановили розміри плати за оренду приватної земельної ділянки у фіксованій сумі.

За такого, посилання на незаконність визначеного сторонами розміру орендної плати, зазначеного у договорі оренди, є безпідставними, оскільки судом не встановлено, а сторони не надали доказів, що вони домовлялися про інший розмір орендної плати.

Щодо аргументів позивача про порушення порядку державної реєстрації договорів оренди.

Так, при дослідженні судом першої інстанції реєстраційних справ по реєстрації права оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 209-232), та земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2 (т. 2 а.с. 1-24), встановлено що наявні Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 28626517 від 27 жовтня 2014 р. та № 28627245 від 27 жовтня 2014 р., що спростовує доводи позивача, та що договори зареєстровано Реєстраційною службою Братського районного управління юстиції Миколаївської області і рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приймалось державним реєстратором на підставі ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , п. 20 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 17 жовтня 2013 р. № 868.

Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ). І така процедура відбувається після укладання сторонами правочинів чи настання інших юридичних фактів, спрямованих на набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, а тому не може впливати на дійсність договорів оренди.

Необґрунтованими суд першої інстанції вважав і доводи позивача про неможливість ідентифікувати об`єкти оренди через те, що акти про визначення та погодження меж земельної ділянки в натурі не містять підпису суміжних землекористувачів, в тому числі Кам`яно-Костуватської сільської ради Братського району Миколаївської області, акти прийому-передачі земельної ділянки не містять дати передачі такої, місце розташування земельної ділянки та кадастрових номерів, відсутні відомості в документах щодо поворотних межових знаків та чи приймав такі відповідач, не вказано умови збереження стану об`єкта оренди, оскільки наявність акту винесення в натурі меж земельної ділянки, яка надається в оренду, є обов`язковою лише в разі, якщо земельна ділянка виділяється окремо. Земельна ділянка позивача ОСОБА_1 використовується в єдиному масиві з ділянками інших співвласників земельних паїв і відповідно унеможливлює визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Ідентифікація об`єкту оренди може бути здійснена різними способами, зокрема цілком достатньо послатися на кадастровий номер ділянки.

Враховуючи, що земельна ділянка ідентифікована у договорі, на права і обов`язки сторін це жодним чином не впливає, як не впливає і на дійсність правочину.

Укладений сторонами договори оренди містять кадастрові номери та площу земельних ділянок, територію, на якій розташована земельна ділянка, що в достатній мірі ідентифікує земельну ділянку.

Щодо посилань позивача та її представника на такі обставини недійсності договору оренди землі, як: що право власності на земельну ділянку за позивачем не було зареєстровано, тоді як таке право ОСОБА_1 належить на підставі дійсного державного акту і оформлено відповідно до діючого на той час законодавства; акти про визначення та погодження меж земельної ділянки в натурі не містять підпису суміжних землекористувачів, в тому числі Кам`яно-Костуватської сільської ради Братського району Миколаївської області, акти прийому-передачі земельної ділянки не містять дати передачі такої, відсутні відомості в документах щодо поворотних межових знаків та чи приймав такі відповідач, не вказано умови збереження стану об`єкта оренди, то суду не надано пояснень та не доведено у судовому засіданні, яким чином зазначені обставини впливають на волевиявлення особи щодо укладання договору оренди землі, яким саме чином дійсно порушуються права позивача у зв`язку з відсутністю у договорі оренди таких даних, істотність цих порушень та наслідки.

Щодо доводів позивача про недійсність її паспорту на час укладання договорів оренди та його втрату, невірне зазначення адреси сторін у договорах, відомостей про статут відповідача.

Суд першої інстанції вірно не погодився з такими аргументами, оскільки належними та допустимими доказами ОСОБА_1 не довела, що її паспорт був недійсним або втраченим на 20 жовтня 2014 р.

Так, на а.с. 27 т. 1 є довідка начальника Братського ВП ГУНП в Миколаївській області про те, що ОСОБА_1 до відділу поліції щодо втрати паспорту в 2014 році не зверталася.

Відповідно до довідки завідувача Братського РС УДМС № 1686 від 10 серпня 2018 р. ОСОБА_1 29 жовтня 2014 року зверталася до Братського РС УДМС із заявою про втрату паспорта громадянина України 23 жовтня 2014 року. Тому ОСОБА_1 документована новим паспортом громадянина України 09 грудня 2014 р. (т. 1 а.с. 134). Як видно, ОСОБА_1 втратила паспорт після укладення спірних договорів оренди від 20 жовтня 2014 р.

Щодо посилання позивача та представника позивача на недійсність статутних документів ФГ Барвінок на час укладення договорів оренди, оскільки в розділі договору оренди Реквізити сторін міститься невірне посилання орендаря на Статут від 22 жовтня 2003 р. № 38, то таке суд вважає помилковими.

Так, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с. 66-71) керівником і підписантом ФГ Барвінок є Барвенко Ю.О . 14 червня 2013 р. відбулася державна реєстрація відомостей про юридичну особу у зв`язку із зміною складу або інформації про засновників, що також підтверджується Статутом ФГ Барвінок (т. 1 а.с. 72-78).

Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України).

На час підписання спірних договорів оренди Барвенко Ю.О. як керівник і підписант мав право представляти ФГ Барвінок та підписувати від імені відповідача Договір, оскільки таке право йому надавалося фермерським господарством, його волевиявлення було вільним, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зазначення в тексті договорів інших адрес сторін, інших редакції статутних документів не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки такі відомості не є істотними для договорів оренди і суду не надано доказів порушення цим прав позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів повно та всебічно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосувавши норми права, що регулюють спірні правовідносини, а тому вірно вважав, що позов не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено наявність вказаних нею підстав для визнання договорів оренди землі недійсними.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги.

Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Стосовно недотримання судом вимог ст. 210 ЦПК України, якою передбачено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Судом відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 11 травня 2018 р., а перше судове засідання було призначено на 07 червня 2018 р., тобто в межах визначеного законом строку.

Стосовно недотримання строків приєднання до матеріалів справи відзиву відповідача на позовну заяву.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 191 ЦПК України строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву.

В ухвалі про відкриття провадження у справі від 11 травня 2018 р. вказано, що відповідач має право у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали подати відзив на заяву.

Матеріали даної справи не містять відомостей про дату вручення відповідачу ухвали суду від 11 травня 2018 р., а тому надання цього відзиву 01 серпня 2018 р. не є таким, що відбулося з порушенням строків, визначених ухвалою суду.

Стосовно порядку вирішення судом відводу судді Скарницькій І.Б. та передачі справи до іншого суду.

Статтею 40 ЦПК України передбачений наступний порядок вирішення заявленого судді відводу.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо питання про відвід судді в порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, неможливо розглянути в суді, в якому розглядається справа, то справа для вирішення питання про відвід передається до суду відповідної інстанції, найбільш територіально наближеного до цього суду.

Якщо на час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, вирішення питання про відвід здійснюється в нарадчій кімнаті суддею, який розглядає справу чи вчиняє іншу процесуальну дію, про що виноситься ухвала. У такому разі положення частин третьої та четвертої цієї статті не застосовуються.

Таким чином, враховуючи, що суддею Скарницькою І.Б. ухвалою від 11 жовтня 2018 р. вирішено задовольнити заяву представника відповідача про відвід, і на час вирішення цього питання у Братському районному суді Миколаївському області повноваження на відправлення правосуддя мав лише один суддя - Скарницька І.Б., то суд з дотриманням визначеного частинами 2, 5 ст. 40 ЦПК України розглянув відвід і відповідно до положень ст.ст. 37, 41 ЦПК України вирішив питання про передачу справи на розгляд до іншого суду.

Цивільно-процесуальним законодавством не передбачено вирішення заяви про відвід суду першої інстанції та про передачу справ до іншого суду судом апеляційної інстанції, а тому аргументи про таке в апеляційній скарзі є хибними.

Щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Доводи про таке апеляційної скарги, в основному тотожні доводам, викладеним у позові, тоді як судом першої інстанції дана належна оцінка кожному з них.

Так, як було вказано вище, аргументи про відсутність вільного волевиявлення позивача на укладання договорів оренди, введення її в оману представником відповідача стосовно істотних умов договору не підтверджені належними доказами.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність оспорюваних договорів вимогам ст. 15 Закону № 161- ХІV суперечать змісту самого договору та вимогам вказаних положень закону.

Аргументи апеляційної скарги щодо невірного зазначення розміру орендної плати ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм права, що регулюють спірні правовідносини.

Аргументи щодо невірного зазначення адреси позивача, недійсності її паспорту є недоведеними і не можуть бути підставою для визнання договорів оренди землі недійсними, як внесення у тексти договорів відомостей про нечинний статут орендаря.

Щодо доводів про невизнання позивачем в судовому засіданні суду першої інстанції підписів в оспрюваних договорах та необхідність призначення у зв`язку із цим почеркознавчої експертизи, то таке не може бути взято до уваги, оскільки в суді першої інстанції ОСОБА_1 визнавала, що договори нею підписані, про таке зазначено у позовних заявах, позов з підстав, що договори оренди підписані іншою особою не заявлявся, клопотань про проведення експертизи також не заявлялось, а тому в силу ч. 1 ст. 13 ЦПК України не було підстав для призначення судом експертизи.

За такого колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, яке постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки рішення суду залишається без змін апеляційним судом, то не вбачається підстав для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 20 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Т.Б. Кушнірова

О.В. Локтіонова

Повний текст постанови виготовлений 10 травня 2019 року