Постанова

від 08.08.2019 по справі 471/347/18-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 471/347/18-ц

провадження № 61-11205св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І. ,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач фермерське господарство Барвінок ,

третя особа сектор з питань надання адміністративних послуг відділу економічного розвитку, торгівлі та туризму Братської районної державної адміністрації Миколаївської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 20 лютого 2019 року, у складі судді Кірімової О. М. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 07 травня 2019 року у складі суддів Базовкіної Т. М., Кушнірової Т. Б., Локтіонової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до фермерського господарства Барвінок , третя особа сектор з питань надання адміністративних послуг відділу економічного розвитку, торгівлі та туризму Братської районної державної адміністрації Миколаївської області, про визнання договорів оренди землі недійсними, скасування державної реєстрації договорів оренди землі та повернення земельних ділянок.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі державного акту на право власності вона є власницею земельної ділянки площею 13,6 га в межах території Кам`яно -Кустоватської сільської ради Братського району Миколаївської області.

20 жовтня 2014 року вона уклала договір оренди землі, який було зареєстровано 27 жовтня 2014 року, але відповідач не передав їй один екземпляр договору.

Під час підписання сторінки договору були не заповнені, тобто фактично відповідач ввів її в оману щодо істотних умов договору та нормативної оцінки земельної ділянки.

Крім того, вважає, що при укладенні договору не було додержано вимог ст. 638 ЦК України, договір оренди земельної ділянки є недійсним, так як не містить істотних умов договору, передбачених статтею 15 Закону України Про оренду землі , зокрема в договорі орендна плата розрахована без проведення нормативно грошової оцінки, земельної ділянки, не вказані умови збереження стану об`єкта оренди; в договорі оренди зазначені недійсні паспортні дані позивача та статуту відповідача, відсутній акт встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки.

З урахуванням наведеного, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила визнати недійсними договори оренди землі, укладені між ОСОБА_1 та ФГ Барвінок 20 жовтня 2014 року, зареєстровані у Державному реєстрі речових прав 27 жовтня 2014 року площею 9,835 га кадастровий номер НОМЕР_1 та площею 3,7747 га кадастровий номер НОМЕР_2 , розташованих в межах території Кам`яно -Кустоватської сільської ради Братського району Миколаївської області; скасувати їх державну реєстрацію, зобов`язавши ФГ Барвінок звільнити та повернути дані земельні ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 20 лютого 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до фермерського господарства Барвінок , третя особа сектор з питань надання адміністративних послуг відділу економічного розвитку, торгівлі та туризму Братської районної державної адміністрації Миколаївської області, про визнання договорів оренди землі недійсними, скасування державної реєстрації договорів оренди землі та повернення земельних ділянок відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не заперечувала, що в договорі оренди землі стоїть її підпис, тобто вона була ознайомлена з істотними умовами договору, протягом декількох років він добросовісно виконувався, орендар сплачував орендну плату, орендодавець її отримувала, доказів порушення прав позивача не надано, нормативно-правовим актами України не передбачено спеціального механізму визначення плати за оренду приватних земельних ділянок сільськогосподарського призначення, доказів існування домовленості про інший розмір орендної плати суду не надано, як і доказів на підтвердження обману з боку відповідача щодо предмету договору, обставин, що мають істотне значення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 07 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 20 лютого 2019 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачем не доведено факт введення її в оману представником відповідача стосовно будь-яких істотних умов договорів та факт відсутності її вільного волевиявлення під час укладання договорів оренди, в договорах зазначені всі істотні умови, передбачені частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі , в редакції, яка діяла станом на час їх підписання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати Постанову Миколаївського апеляційного суду від 07 травня 2019 року та рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 20 лютого 2019 року, постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми процесуального права щодо строків розгляду справи, надання відзиву, розгляду заяви про відвід судді; не застосовано висновки Верховного суду України, не застосовані норми ст. 203 ЦК України, суди не звернули уваги на те, що в договір внесені недійсні паспортні дані позивача, статутні дані юридичної особи, відсутнє місце вчинення правочину, не призначена почеркознавча експертиза, не враховані спеціальні підстави недійсності договорів.

Позиція інших учасників справи

Інші учасники справи правом на подання відзиву не скористались

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 471/347/18-ц.

Справу витребувано з Арбузинського районного суду Миколаївської області.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок площею 9.83 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , та площею 3.77 га кадастровий номер НОМЕР_2 загальною площею 13,60 га, що розташовані на території Кам`яно-Костуватської сільської ради Братського району Миколаївської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

20 жовтня 2014 р. між ФГ Барвінок та ОСОБА_1 було укладено два договори оренди землі площею 9.83 га та площею 3.77 га строком на 10 років.

27 жовтня 2014 р. державним реєстратором Реєстраційної служби Братського районного управління юстиції Миколаївської області Лазарук Д.В., здійснено реєстрацію договору оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений між ФГ Барвінок та ОСОБА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16756295 від 27 жовтня 2014 року.

27 жовтня 2014 р. державним реєстратором Реєстраційної служби Братського районного управління юстиції Миколаївської області Червонищенко О.І., було здійснено реєстрацію договору оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений між ФГ Барвінок та ОСОБА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16755988 від 27 жовтня 2014 року.

За положеннями частин першої та третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Pаконом, який регулює правовідносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України Про оренду землі , в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Разом з тим частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилалась на те, що спірні договори оренди земельних ділянок не містять усіх, передбачених статтею 15 Закону України Про оренду землі , істотних умов.

Суди при розгляді справи виходили з того, що сторони врегулювали в договорі свої відносини на власний розсуд, як це передбачено статтею 6 ЦК України, виконували умови договору узгодженим способом, зокрема, позивач упродовж усього часу отримувала орендну плату, що нею не заперечувалось.

Отже, якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивача з договором не може бути підставою для визнання її прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність порушення прав позивача при укладанні договорів оренди.

Pемельні ділянки позивача не є землями державної чи комунальної власності та відносяться до земель приватної власності, а, отже, проведення нормативної грошової оцінки землі відповідно до Закону України Про оцінку земель не є обов`язковим.

Відтак, посилання позивача на не проведення нормативної грошової оцінки землі як на підставу для визнання спірного договору оренди недійсним необґрунтоване.

Посилання в касаційній скарзі на незастосування судами висновків, викладених в постанові Верховного Суду України по справі №6-146цс12 безпідставне, оскільки судове рішення по зазначеній позивачем справі ухвалено за результатами розгляду позову про розірвання договору оренди і не може бути застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі.

Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про відсутність місця вчинення оспорюваних договорів.

Правила визначення місця вчинення правочину передбачені статтями 211 та 647 ЦК України, які є диспозитивними. Місце вчинення правочину встановлюється за загальним правилом у правочині стороною (сторонами, і тільки за умови відсутності такої вказівки для його визначення застосовуються положення статей 211 та 647 ЦК України. При цьому воно пов`язується з місцем: а) вираження волі сторони одностороннього правочину; б) проживання фізичної особи або місцезнаходження юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір.

Посилання на допущені Братським районним судом Миколаївської області порушенням процесуального закону при розгляді заяви про відвід судді не ґрунтуються на законі.

З матеріалів справи вбачається, що 11 жовтня 2018 року представник відповідача ОСОБА_2 звернувся із заявою про відвід судді.

На підставі частини другої статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2018 року заява представника відповідача ОСОБА_3 Ю. П . про відвід була задоволена.

Отже, при розгляді заяви про відвід судді не було допущено порушень процесуального закону.

Посилання в касаційній скарзі на те, що судом першої інстанції безпідставно не призначена експертиза не ґрунтується на законі.

Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

За змістом статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Переглядаючи справи, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що в суді першої інстанції ОСОБА_1 визнавала, що договори нею підписані, про таке зазначено у позовних заявах, позов з підстав, що договори оренди підписані іншою особою не заявлявся, клопотань про проведення експертизи також не заявлялось, а тому в силу ч. 1 ст. 13 ЦПК України не було підстав для призначення судом експертизи.

Інші доводи касаційної скарги щодо допущених процесуальних порушень не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки не є обов`язковими підставами для скасування рішення в розумінні частини першої статті 411 ЦПК України.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені рішення без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 20 лютого 2019 року, та постанову Миколаївського апеляційного суду від 07 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

В. І. Крат