Рішення

від 05.12.2018 по справі 0440/6815/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року Справа № 0440/6815/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретарі судового засідання ОСОБА_1 ОСОБА_2 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод гірничого машинобудування і сервісу» до Відповідача-1: Державної фіскальної служби України, до Відповідача-2: Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування рішення №839023/23344334 від 12.07.2018р., зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

06.09.2018р. (згідно штемпеля поштового зв'язку) Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод гірничого машинобудування і сервісу» звернулося з адміністративним позовом до Відповідача-1: Державної фіскальної служби України, до Відповідача-2: Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 27.11.2018р., просить:

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо відмови у реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної №12 від 29.09.2017р. позивача та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №839023/23344334 від 12.07.2018р. про відмову у реєстрації податкової накладної;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну позивача №12 від 29.09.2017р. в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичної подачі на реєстрацію до ЄРПН.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами проведення процедури закупівлі між позивачем та Державним підприємством «Шахта ім. М.С. Сургая» було укладено договір №33Т від 04.04.2017р. по виконанню капітального ремонту поворотного редуктора комбайну (2 шт.), у зв'язку із отриманням часткової оплати за яким позивачем було складено та направлено для реєстрації у ЄРПН податкову накладну №12 від 29.09.2017р. Зазначену податкову накладну було прийнято контролюючим органом, проте її реєстрацію було зупинено у зв'язку з тим, що дана податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ №567 від 13.06.2017р. з підстав виявлення у ній невідповідності обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 33.12 та підприємству було запропоновано надати пояснення та/або копії документів достатніх для прийняття рішень про реєстрацію ПН/РК відповідно до пункту "в" п.п. 201.16.1 п.201.16. ст.201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ №567 від 13.06.2017р. та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу. На виконання п.п. 201.16.2. п. 201.16. ст. 201 Податкового кодексу України позивачем 10.07.2018р. було направлено контролюючому органу пояснення №1 від 09.07.2018р. щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній №12 від 29.09.2017р., а також і надані пояснення та копії відповідних документів, проте, контролюючим органом було прийнято оспорюване рішення №839023/23344334 від 12.07.2018р., яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №12 від 29.09.2017р. з підстав ненадання платником податку копій документів, а саме: розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків. Позивач вважає таке рішення необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню на підставі того, що ним були надані контролюючому органу всі необхідні документи, які б підтверджували реальність господарської операції за податковою накладною №12 від 29.09.17р.

05.12.2018р. представник позивача подав до канцелярії суду заяву, в якій просив розглянути справу без участі представника позивача (а.с.5 том 2).

Представник Відповідача-1 (Державної фіскальної служби України) в судове засідання з'явився, проте, 28.11.2018р. надав до канцелярії суду клопотання, в якому просив здійснювати розгляд справи без його участі (а.с.243 том 1).

Разом з тим, 26.11.2018р. та 28.11.2018р. представник Відповідача-1 (Державної фіскальної служби України) подав до суду відзив на позов, у якому просив у задоволенні адміністративного позову позивача відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що оспорюване рішення прийняте Комісією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018р., та вимоги позивача про зобов'язання зареєструвати податкову накладну є похідною вимогою до ДФС України від вимог до відповідних Головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС, оскільки скасування рішення відповідної комісії контролюючого органу є самостійною підставою для реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п. 28 Порядку (а.с.208-211, 245-247 том. 1).

Ухвалою суду від 05.11.2018р. було залучено до розгляду даної справи в якості Відповідача-2 - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області (а.с.199 том 1).

Представник Відповідача-2 (Головного управління ДФС у Дніпропетровській області) в судове засідання з'явився, проте, 28.11.2018р. надав до канцелярії суду клопотання, в якому просив здійснювати розгляд справи без його участі (а.с.240 том 1).

Разом з тим, 26.11.2018р. та 28.11.2018р. представник Відповідача-2 (Головного управління ДФС у Дніпропетровській області) подав до суду відзив на позов, у якому просив у задоволенні адміністративного позову позивача відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що підстави для зупинення реєстрації в ЄРПН, а також порядок та умови для прийняття рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації ПН/РК у ЄРПН визначені Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010р. та Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018р. Представник Відповідача-2 вказує на те, що Комісією регіонального рівня було прийнято оспорюване рішення правомірно, оскільки позивачем на вимогу контролюючого органу не було надано копій документів відповідно до підпункту 4 пункту13 Порядку №117, а тому вважає, що оспорювані рішення прийняті відповідно до норм діючого законодавства та в установленому порядку, а вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають (а.с.221-225 том 1, 1-3 том 2).

Відповідно до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене та подані представниками позивача та відповідачів-1, 2 заву та клопотання про розгляд справи без їх участі, строки вирішення спору, встановлені ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглядати дану справу за відсутності представників сторін у письмовому провадженні, відповідно до вимог ч.3 ст.194, ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України за наявними у справі матеріалами.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 05.12.2018р.

Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод гірничого машинобудування і сервісу» з 11.07.1995р. зареєстровано як юридична особа за адресою: Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Ганни Світличної, буд. 59Л, що підтверджується копією витягу з ЄДРПОУ (а.с.22 том1).

04.04.2017р., за результатами відкритих конкурсних торгів, між ТОВ «Завод гірничого машинобудування і сервісу» (Виконавець) та ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» (Замовник) було укладено договір №33Т, за яким позивач прийняв на себе обов'язки по виконанню ремонтування та технічного обслуговування машин спеціальної призначеності (Ремонт поворотного редуктора комбайну 2ГШ68Б: - 2ГШ68Б.98.00.000 (правий) - 1 шт.; 2ГШ68Б.98.00.000-1 (лівий) - 1 шт.), а саме: капітальний ремонт гірничошахтного обладнання, за умовами якого встановлено, що розрахунки проводяться на підставі виставленого рахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця: 50% передплата - до початку виконання робіт, 50% - після підписання акту прийняття, що підтверджується копією відповідного договору (а.с.78-85 том 1).

На виконання умов вказаного договору, 29.09.2017р. ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» було здійснено передплату у сумі 345487,60 грн., що підтверджується копіями акту здачі-приймання обладнання №5 від 07.04.2017р., накладної №5 від 07.04.2017р., товарно-транспортної накладної №5 від 07.04.2017р. та виписки по рахунку за 29.09.2017р., наявними в матеріалах справи (а.с.77, 156-159 том 1).

Згідно до вимог п.201.10 ст.201 ПК України, позивачем, внаслідок отриманої передплати, за вказаною господарською операцією було оформлено податкову накладну №12 від 29.09.2017р. на загальну суму 345487,66 грн, у тому числі податок на додану вартість - 57581,28 грн., що підтверджується її копією (а.с.9 том 1).

Вказана вище податкова накладна була надіслана позивачем для реєстрації у встановленому законодавством порядку у ЄРПН та згідно копії Квитанції від 13.10.2017р., реєстрацію вказаної накладної було зупинено з підстав того, що у ній виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 33.12 та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК відповідно до п. «в» п.п.201.16.1 п.201.16 ст.201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017р. №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена п.4 цього наказу, що підтверджується копією відповідної квитанції (а.с.10 том 1).

З метою проведення реєстрації вищевказаної податкової накладної позивачем було надано контролюючому органу повідомлення №1 від 09.07.2018р. про надання пояснень та копій документів, що підтверджують реальність здійснення господарської операції по зупиненій податковій накладній, що підтверджується копіями відповідного повідомлення та документів, наявними в матеріалах справи (а.с.15-16, 23-159 том 1).

12.07.2018р. Відповідачем-2 (Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області) було прийнято оспорюване рішення №839023/23344334 про відмову у реєстрації в ЄРПН податкової накладної №12 від 29.09.2017р., поданої позивачем, з підстав ненадання платником податку копій документів, а саме: розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків, що підтверджується його копією (а.с.17, 20 том 1).

В подальшому, позивачем вживалися заходи щодо адміністративного оскарження оспорюваного рішення, проте, рішенням комісії з питань розгляду скарг №839023/23344334 від 31.07.2018р., скарга позивача залишена без задоволення, а рішення без змін, що підтверджується копіями відповідних скарги та рішення, наявною в матеріалах справи (а.с.18, 169 том 1).

Вказаний спір виник у зв'язку із незгодою позивача із вищенаведеним оспорюваним рішеннями про відмову у реєстрації в ЄРПН податкової накладної №12 від 29.09.2017р., та зобов'язання зареєструвати наведену податкову накладну в ЄРПН датою їх фактичної подачі на реєстрацію до ЄРПН.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача в частині скасування рішення комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №839023/23344334 від 12.07.2018р. про відмову у реєстрації податкової накладної та зобов'язання Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну позивача №12 від 29.09.2017р. в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичної подачі на реєстрацію до ЄРПН, виходячи з наступного.

За приписами п.74.3 ст.74 ПК України визначено, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій і завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» №1246 від 29.12.2010р. (далі - Порядок №1246) податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно до п.12 вказаного Порядку №1246 після надходження ПН/РК до ДФС в автоматизованому режимі здійснюються їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис» , «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п.13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації ПН/РК.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України визначено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018р. затверджено, зокрема, Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №117).

Відповідно до пункту 12 Порядку №117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Пунктом 13 Порядку №117 визначено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Так, пункт 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, затверджених наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017р. (чинним на момент прийняття контролюючим органом рішення про зупинення реєстрації спірної податкової накладної) містить у собі визначення трьох різних критеріїв, а саме:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60% - від 0,02 до 0,03; більше 50% - від 0,015 до 0,02; більше 40% - від 0,01 до 0,015, більше 30% - від 0,005 до 0,01, більше 20% - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу УІ Податкового кодексу України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).

Пунктами 19, 20 Порядку №117 встановлено, що комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

При цьому, п.23 Порядку №117 встановлено, що комісією регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку, зокрема, щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, менше 30 млн. гривень, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

Аналізуючи вказані вище норми, можна дійти висновку про те, що, контролюючі органи зобов'язані, у разі зупинення реєстрації ПН/РК, у Квитанції зазначати конкретний вид із трьох вищенаведених критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації ПН/РК, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567.

Разом з тим, як свідчить зміст копії Квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної №12 від 29.09.2017р. з підстав відповідності вказаної податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567, вказана Квитанція не містить зазначення конкретного із трьох критеріїв, визначених п.6, достатніх для зупинення реєстрації у ЄРПН вказаної податкової накладної (а.с.20 том 1).

Зазначення ж у вказаній Квитанції та віднесення до п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків податкових накладної №12 від 29.09.2017р. з підстав того, що у ній виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД:33.12 є безпідставним, з огляду на те, що наведені причини не віднесено до переліку критеріїв оцінки ступеня ризиків, які визначені у п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що зупинення контролюючим органом реєстрації податкової накладної №12 від 29.09.2017р. у ЄРПН є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам вищенаведеного податкового законодавства, суперечить вказаним нормам з урахуванням того, що, зупиняючи реєстрацію вказаної податкової накладної, контролюючий орган не визначив у Квитанції конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків, визначеного п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567 в порушення вимог п.13 Порядку №117.

Також судом враховується і те, що не визначення контролюючим органом конкретного виду критерію, який встановлений п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567 прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567 (далі - Вичерпний перелік документів Наказу №567).

Так, відповідно до пункту 1 Вичерпного переліку документів Наказу №567 (чинним на момент прийняття контролюючим органом рішення про зупинення реєстрації спірної податкової накладної), встановлено вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567, а саме:

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договору, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договору, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантажування продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором або/законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Таким чином, із аналізу даних норм законодавства вбачається, що можливість надання платником податку вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків, визначених у п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567.

Отже, не визначення контролюючим органом у Квитанції про зупинення реєстрації у ЄРПН податкової накладної конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків, передбачених у п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567, зазначення у відповідній Квитанції причин зупинення реєстрації ПН/РК, які не відповідають п.6 вказаних Критеріїв, свідчить про порушення контролюючим органом вимог податкового законодавства, а як наслідок, протиправність дій контролюючого органу щодо зупинення реєстрації ПН/РК у ЄРПН.

Відповідно до п.14 Порядку №117 встановлено, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Пунктом 15 Порядку №117 визначено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

У відповідності до п.18, п.19, п.20, п.21 Порядку №117, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Пунктом 23 Порядку №117 встановлено, що комісією регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку:

- щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, менше 30 млн. гривень, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу;

- щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, більше 30 млн. гривень включно, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке попередньо реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається до комісії центрального рівня.

Так, позивачем у порядку, визначеному п.15 Порядку №117 було надано контролюючому органу повідомлення №1 від 09.07.2018р. про надання пояснень та копій документів, що підтверджують реальність здійснення господарської операції по зупиненій податковій накладній, що підтверджується копіями відповідного повідомлення та документів, наявними в матеріалах справи (а.с.15-16, 23-159 том 1).

Разом з тим, комісією регіонального рівня, було прийнято оспорюване рішення про відмову у реєстрації у ЄРПН податкової накладної №12 від 29.09.2017р. з підстав ненадання платником податку копій документів, а саме: розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків (а.с.17, 20 том 1).

Вивчивши зміст вказаного оспорюваного рішення, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, а також і копії документів наданих позивачем, що підтверджують виконання господарських операцій, оформлених позивачем за податковою накладною №12 від 29.09.2017р., проаналізувавши і зміст Порядку №117, який був підставою для прийняття вказаного вище рішення, суд приходить до висновку, що оспорюване рішення не відповідає вимогам вказаного Порядку №117, є протиправним та підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Пунктом 15 Порядку №117 визначено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

У відповідності до п.18, п.21 Порядку №117, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку, що на момент прийняття оспорюваного рішення було встановлено, що у разі прийняття рішення контролюючим органом про відмову у реєстрації у ЄРПН ПН/РК контролюючий орган у відповідному рішенні повинен зазначити чіткі підстави для прийняття рішення про відмову та зазначити, зокрема, які саме документи не надані платником податків для прийняття рішення про реєстрацію у ЄРПН ПН/РК.

Разом з тим, зі змісту оспорюваного рішення вбачається, що вказане оспорюване рішення контролюючого органу є необґрунтованим та не містить чітких посилань на підстави, які слугували причинами для прийняття оспорюваного рішення про відмову контролюючого органу ДФС зареєструвати податкову накладну у ЄРПН з урахуванням наданих позивачем письмових пояснень та документів, які підтверджують реальність господарської операції за вказаною податковою накладною, оскільки вказане рішення не містять доводів та обґрунтувань відносно того, які саме документи не були надані позивачем з урахуванням того, що форма рішення передбачає визначення контролюючим органом, які саме документи не надані платником податків.

Слід також зазначити, що визначення контролюючим органом у рішенні про відмову у реєстрації у ЄРПН податкової накладної №12 від 29.09.2017р. підстави для відмови у її реєстрації - ненадання платником податку копій розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків також є протиправним, оскільки спростовується наявними в матеріалах справи доказами, що свідчать про надання позивачем копії банківської виписки по рахунку за 29.09.2017р. (а.с.77).

Задовольняючи позовні вимоги позивача про скасування оспорюваного рішення, суд також виходить із того, що оспорюване рішення є актом індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозахисний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме: індивідуальних справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, як свідчить зміст оспорюваного рішення, вказане рішення контролюючого органу ДФС не відповідає критеріям чіткості, обґрунтованості та зрозумілості акта індивідуальної дії, породжує його неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податку виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, відповідачем-2 (Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області) не надано суду жодних доказів правомірності прийняття оспорюваного рішення з урахуванням обставин встановлених судом, доказів наданих позивачем та аналізу наведених норм податкового законодавства.

В той же час, позивачем надано достатньо доказів та наведено підстав, які свідчать про протиправність оспорюваних рішень відповідача-2 у відповідності до вимог ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що обставини, які слугували прийняттю оспорюваного рішення є неправомірними та не обґрунтованими, порушують права позивача та спростовуються вищенаведеними доказами, а тому оспорюване рішення є таким, що прийняте не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про скасування оспорюваного рішення підлягають задоволенню.

Також суд приходить до висновку, що підлягають і задоволенню похідні позовні вимоги позивача про зобов'язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну №12 від 29.09.2017р. з урахуванням того, що суд прийшов до висновку про наявність підстав для скасування оспорюваного рішення та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Також і згідно п.19, п.20 постанови Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010р. «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» (далі - Порядок №1246), у редакції постанови Кабінету Міністрів України №204 від 21.02.2018р., які набрали чинності з 24.03.2018р., податкова накладна, реєстрація якої зупинена, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема, набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення), при цьому, датою реєстрації, зокрема, є день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, із наведеного аналізу Порядку №1246, можна дійти висновку, що повноваження щодо реєстрації податкової накладної у ЄРПН залишилися за Державною фіскальною службою України і з 24.03.2018р., а тому саме Державну фіскальну службу України слід зобов'язати вчинити дії по реєстрації податкової накладної №12 від 29.09.2017р. у ЄРПН.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» констатував: « 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд» , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, подану позивачем є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Враховуючи вищевикладене, суд відхиляє посилання відповідача-1 на те, що скасування рішення відповідної комісії контролюючого органу є самостійною підставою для реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п. 28 Порядку, оскільки, у даному випадку, порушені права позивача підлягають саме судовому захисту.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо відмови у реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної №12 від 29.09.2017р. позивача, виходячи з того, що, у даному випадку, судом надається оцінка діям суб'єкта владних повноважень чи його посадових осіб при оскарженні позивачем акта індивідуальної дії, яким у цьому випадку є оспорюване рішення, а тому належним і достатнім способом захисту порушеного права є саме скасування оспорюваного рішення з урахуванням вимог ч.2 ст.2, ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, слід зазначити, що належним способом захисту порушеного права може бути обрано позивачем такий спосіб захисту права як визнання протиправними дій щодо відмови у реєстрації в ЄРПН податкової накладної лише за умови відсутності прийнятого суб'єктом владних повноважень акту індивідуальної дії, а виходячи з того, що відповідачем-2 було прийняте оспорюване рішення (акт індивідуальної дії), яке є рішенням суб'єкта владних повноважень, який породжує правові наслідки у позивача, такий спосіб захисту порушеного права як визнання протиправними дій щодо відмови у реєстрації в ЄРПН податкової накладної є зайвим та неефективним, не може призвести до захисту порушеного права позивача без скасування акту індивідуальної дії (оспорюваного наказу), а тому у цій частині позову позивачеві слід відмовити.

Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, підлягають стягненню солідарно за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень - Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем пропорційно задоволеним позовним вимогам згідно платіжного доручення №1535 від 29.08.2018р. у розмірі 881,00 грн., виходячи із розрахунку: 1762,00 грн./2 (з урахування поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог від 27.11.2018р.) (а.с.3).

Керуючись 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 194, 205, 241-246, 250, 251, 257-262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод гірничого машинобудування і сервісу» до Відповідача-1: Державної фіскальної служби України, до Відповідача-2: Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування рішення №839023/23344334 від 12.07.2018р., зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №839023/23344334 від 12.07.2018р. про відмову у реєстрації податкової накладної №12 від 29.09.2017р.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ЄДРПОУ 39292197) зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод гірничого машинобудування і сервісу» (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Ганни Світличної, буд. 59Л, ЄДРПОУ 23344334) №12 від 29.09.2017р. в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання на реєстрацію.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути солідарно з бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ЄДРПОУ 39292197) та Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод гірничого машинобудування і сервісу» (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Ганни Світличної, буд. 59Л, ЄДРПОУ 23344334) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 881 грн. 00 коп. (вісімсот вісімдесят одна грн. 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження) відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п. 15.1 п. 15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва