Рішення

від 19.02.2019 по справі 0840/3457/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 лютого 2019 року (16 год.30 хв.)Справа № 0840/3457/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В., секретар судового засідання Аксьонова С.В.,

за участю представників: позивача - ОСОБА_1, відповідача- ОСОБА_2,

розглянув у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Континент до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

21.08.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Континент (далі - позивач або ТОВ Континент ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач або ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 05.05.2018 № № НОМЕР_1, НОМЕР_2.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві позивач зазначає про безпідставність висновків податкового органу щодо нереального здійснення господарських операцій з постачання будівельних матеріалів та надання послуг будівельних механізмів у перевіряємому періоді. Вказує, що податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі визнання безтоварними правочинів, укладених позивачем з ПП Стройдор-Сервіс , ТОВ Фолекс , ТОВ Трейд Векс , ТОВ Темп-Сервіс Україна , ПП Охорона-Гуард , ТОВ Сілвер Хаус . Позивач вказує, що первинні документи, які були надані до перевірки, містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами господарювання. Тому, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Зазначає про те, що первинні документи, наданні до перевірки, не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статті 44 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника додатків, а відтак повинні сприйматися податковим органом як беззаперечні докази реальності вчинення господарських операцій. В акті перевірки податковим органом зазначено про наявність інформації, що ПП Охорона-Гуард фігурує у кримінальному провадженні. Однак, з цього приводу не наведено жодного належного доказу, в якому статусі вони виступають у кримінальних провадженнях, та саме по собі кримінальне провадження не є доказом будь-яких обставин до моменту набрання чинності вироку суду або постанови про закриття провадження. Беручи до уваги вищезазначене, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є протиправними, у зв'язку із чим, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних рішень.

Ухвалою суду від 27.08.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 02.10.2018.

02.10.2018 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 22.10.2018.

Ухвалою суду від 22.10.2018 провадження у справі зупинено до 03.12.2018.

Ухвалою суду від 03.12.2018 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 03.12.2018 провадження у справі зупинено до 21.01.2019.

Протокольною ухвалою суду від 21.01.2019 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті на 21.01.2019.

21.01.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 19.02.2019.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у адміністративному позові.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. № 29281 від 18.09.2018). Зокрема зазначив, що під час проведення перевірки податковим органом встановлено здійснення ПП Стройдор-Сервіс , ТОВ Фолекс , ТОВ Трейд Векс , ТОВ Темп-Сервіс Україна , ПП Охорона-Гуард , ТОВ Сілвер Хаус нереальних господарських операцій на адресу позивача з причин відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності (відсутність достатнього трудового ресурсу, відсутність основних фондів, виробничих та складських активів, транспортних засобів) та відсутністю в ланцюгу формування податкового кредиту номенклатури товару (робіт, послуг), який реалізовано позивачу. Задекларовані господарські операції з придбання у ПП Стройдор-Сервіс , ТОВ Фолекс , ТОВ Трейд Векс , ТОВ Темп-Сервіс Україна , ПП Охорона-Гуард , ТОВ Сілвер Хаус будівельних матеріалів не відбувались у дійсності. Рух активів від контрагентів до позивача в дійсності не відбувся. Надані позивачем документи не опосередковувались реальним рухом між ТОВ Континент і ПП Стройдор-Сервіс , ТОВ Фолекс , ТОВ Трейд Векс , ТОВ Темп-Сервіс Україна , ПП Охорона-Гуард та ТОВ Сілвер Хаус . Позивач здійснював формування активу за рахунок надходження товарів (запасів) з джерела невідомого походження (або такого, що не відповідає документально оформленому) з їх легалізацією за рахунок використання документів контрагентів, які фактично не могли та не здійснювали постачання з оплатою на користь позивача. Разом з цим, ПП Охорона-Гуард фігурує у кримінальному провадженні за фактом вчинення невстановленими особами кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.2 ст.205 КК України. Таким чином, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вважає, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДФС прав, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 19.02.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ Континент (код ЄДРПОУ 30653162) є юридичною особою, яка зареєстрована 25.11.1999 за №11001200000000422 (дата запису: 17.08.2006), про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У період з 27.02.2018 по 03.03.2018, на підставі направлення від 23.02.2018 №397, наказу від 23.02.2018 №599, відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, фахівцями відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Континент з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за 2017 року та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП Стройдор-Сервіс (код ЄДРПОУ 41063025) за лютий 2017р., березень 2017р., квітень 2017р., травень 2017р., з ТОВ Фолекс (код ЄДРПОУ 40658172) за травень 2017р., ТОВ Трейд Векс (код ЄДРПОУ 40806018) за травень 2017р., ТОВ Темп-Сервіс Україна (код ЄДРПОУ 41313231) за червень 2017 р., липень 2017 р., серпень 2017р., ПП Охорона-Гуард (код ЄДРПОУ 35924283) за червень 2017 р., ТОВ Сілвер Хаус (код за ЄДРПОУ 41265766) за вересень 2017 р., жовтень 2017 р., листопад 2017 р., за результатами якої складено Акт від 13.03.2018 №156/08-01-14-15/30653162.

Висновками до акту перевірки встановлено порушення ТОВ Континент , вимог зокрема:

1) п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 276 860 грн., у т.ч. по періодах: 2017р. у сумі 1 276 860 грн.;

2) п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, на загальну суму 1 354 141 грн., у т.ч. по періодах: лютий 2017р. у сумі 25 104 грн.; березень 2017р. у сумі 4 931 грн.; квітень 2017р. у сумі 118 640 грн.; травень 2017р. у сумі 169 860 грн.; червень 2017р. у сумі 318 336 грн.; липень 2017р. у сумі 158 623 грн.; серпень 2017р. у сумі 226 636 грн.; вересень 2017р. у сумі 119 115 грн.; жовтень 2017р. у сумі 110 748 грн.; листопад 2017р. у сумі 102 148 грн.

На підставі Акту та вказаних порушень відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.05.2018:

- №0006221415, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 276 860,00 грн.: у т.ч. 225598,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 638430,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0006231415, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2031211,50 грн.: у т.ч. 1354141,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 677070,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

У відповідності до пункту 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Згідно з інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на врахування витрат, понесених у зв'язку із здійсненням цих господарських операцій при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та сум податку на додану вартість при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Доводи ж податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, судом встановлено, що у лютому, березні та травні 2017 року позивач мав фінансово-господарські операції з ПП Стройдор-Сервіс з придбання будівельних матеріалів необхідних для здійснення господарської діяльності позивача з будівництва та ремонту доріг.

Договірні відносини між позивачем та ПП Стройдор-Сервіс виникли на підставі договору поставки № 1 від 20.02.2017, відповідно до умов якого ПП Стройдор-Сервіс (Постачальник) зобов'язується передати, а ТОВ Континент (Покупець) зобов'язується прийняти та оплатити будівельні матеріали, кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена Сторонами у Заявках. Розрахунки за кожну партію Товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних послуг Постачальника (у разі поставки Товару транспортом Постачальника) здійснюються в безготівковому порядку протягом 3-х банківських днів з дати фактичного отримання Покупцем товару. Оплата здійснюється шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

На підтвердження реального виконання зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи наступні рахунки на оплату та видаткові накладні: рахунок-фактура №1 від 16 лютого 2017 року на загальну суму 150624,00 грн., накладна №1 від 16 лютого 2017 року на загальну суму 150624,00 грн., рахунок-фактура №2 від 16 березня 2017 року на загальну суму 25487,77 грн., накладна №2 від 16 березня 2017 року на загальну суму 25487,77 грн., рахунок-фактура №5 від 20 березня 2017 року на загальну суму 16270,14 грн., накладна №5 від 20 березня 2017 року на загальну суму 16270,14 грн., рахунок-фактура №7 від 03 квітня 2017 року на загальну суму 55228,80 грн., накладна №7 від 03 квітня 2017 року на загальну суму 55228,80 грн., рахунок-фактура №16 від 27 квітня 2017 року на загальну суму 31798,39 грн., накладна №8 від 27 квітня 2017 року на загальну суму 31798,39 грн., рахунок-фактура №8 від 27 квітня 2017 року на загальну суму 414690,41 грн., накладна №9 від 27 квітня 2017 року на загальну суму 414690,41 грн., рахунок-фактура №11 від 03 травня 2017 року на загальну суму 264094,08 грн., накладна №10 від 03 травня 2017 року на загальну суму 264094,08 грн., рахунок-фактура №12 від 03 травня 2017 року на загальну суму 162397,04 грн., накладна №11 від 03 травня 2017 року на загальну суму 162397,04 грн., рахунок-фактура №14 від 03 травня 2017 року на загальну суму 387561,19 грн., накладна №12 від 03 травня 2017 року на загальну суму 387561,19 грн., рахунок-фактура №18 від 05 травня 2017 року на загальну суму 51465,47 грн., накладна №13 від 05 травня 2017 року на загальну суму 51465,47 грн., рахунок-фактура №22 від 05 травня 2017 року на загальну суму 191482,80 грн., накладна №14 від 05 травня 2017 року на загальну суму 191482,80 грн., рахунок-фактура №23 від 05 травня 2017 року на загальну суму 106956,10 грн., накладна №15 від 05 травня 2017 року на загальну суму 106956,10 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що 20.01.2017 між ТОВ Континент , як Замовником та ПП Стройдор-Сервіс , як Виконавцем укладено договір про надання послуг будівельних механізмів №2.

Так, відповідно до вищевказаного договору Виконавець на підставі та у відповідності до замовлення надає Замовнику послуги будівельних механізмів, а Замовник зобов'язується прийняти надані виконавцем Послуги та оплатити їх згідно узгодженої договірної ціни. Об'єм та вартість наданих послуг визначається в Акті прийому-передачі наданих послуг.

На виконання умов договору про надання послуг будівельних механізмів №2 від 20.01.2017 до суду надано та судом досліджено наступні рахунки на оплату та акти виконаних робіт: рахунок-фактура №3 від 16 березня 2017 року на загальну суму 4098,66 грн., акт виконаних робіт від 16 березня 2017 року на загальну суму 4098,66 грн., рахунок-фактура №4 від 20 березня 2017 року на загальну суму 5147,51 грн., акт виконаних робіт від 20 березня 2017 року на загальну суму 5147,51 грн., рахунок-фактура №6 від 20 березня 2017 року на загальну суму 40110,74 грн., акт виконаних робіт від 20 березня 2017 року на загальну суму 40110,74 грн., рахунок-фактура №15 від 27 квітня 2017 року на загальну суму 58273,16 грн., акт виконаних робіт від 27 квітня 2017 року на загальну суму 58273,16 грн., рахунок-фактура №17 від 27 квітня 2017 року на загальну суму 24106,19 грн., акт виконаних робіт від 27 квітня 2017 року на загальну суму 24106,19 грн., рахунок-фактура №10 від 27 квітня 2017 року на загальну суму 66215,02 грн., акт виконаних робіт від 27 квітня 2017 року на загальну суму 66215,02 грн., рахунок-фактура №13 від 03 травня 2017 року на загальну суму 27791,09 грн., акт виконаних робіт від 03 травня 2017 року на загальну суму 27791,09 грн., рахунок-фактура №19 від 05 травня 2017 року на загальну суму 8235,72 грн., акт виконаних робіт від 05 травня 2017 року на загальну суму 8235,72 грн., рахунок-фактура №20 від 05 травня 2017 року на загальну суму 22562,46 грн., акт виконаних робіт від 05 травня 2017 року на загальну суму 22562,46 грн., рахунок-фактура №24 від 05 травня 2017 року на загальну суму 24349,43 грн., акт виконаних робіт від 05 травня 2017 року на загальну суму 24349,43 грн., рахунок-фактура №9 від 03 травня 2017 року на загальну суму 16990,91 грн., акт виконаних робіт від 03 травня 2017 року на загальну суму 16990,91 грн.

Оплата за отриманий товар та послуги здійснювалася через розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжними дорученнями: № 13 від 20.02.2017 на загальну суму 100000,00 грн., № 14 від 23.02.2017 на загальну суму 50000,00 грн., № 21 від 16.03.2017 на загальну суму 40000,00 грн., № 24 від 23.03.2017 на загальну суму 55000,00 грн., № 26 від 31.03.2017 на загальну суму 50000,00 грн., № 29 від 12.04.2017 на загальну суму 200000,00 грн., № 33 від 14.04.2017 на загальну суму 100000,00 грн., № 34 від 20.04.2017 на загальну суму 45000,00 грн., № 37 від 26.04.2017 на загальну суму 350000,00 грн., №42 від 28.04.2017 на загальну суму 100000,00 грн., № 43 від 03.05.2017 на загальну суму 14000,00 грн., № 44 від 04.05.2017 на загальну суму 300000,00 грн., № 46 від 05.05.2017 на загальну суму 100000,00 грн., № 48 від 10.05.2017 на загальну суму 100000,00 грн., №53 від 11.05.2017 на загальну суму 300000,00 грн., № 55 від 15.05.2017 на загальну суму 100000,00 грн., № 56 від 16.05.2017 на загальну суму 200000,00 грн., № 61 від 18.05.2017 на загальну суму 140000,00 грн., № 65 від 22.05.2017 на загальну суму 164000,00 грн.

Враховуючи, що зазначеними платіжними дорученнями здійснено оплату товару та послуг, а розрахунки між сторонами здійснювались у безготівковій формі, то, як наслідок, податок на додану вартість фактично сплачений позивачем.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог законодавства та на підставі первинних документів, які підтверджують фактичне (реальне) здійснення господарських операцій ПП Стройдор-Сервіс було складено та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні: № 9 від 03.05.2017 на загальну суму 16990,91 грн. з ПДВ, № 11 від 03.05.2017 на загальну суму 264094,08 грн. з ПДВ, № 12 від 03.05.2017 на загальну суму 162397,04 грн. з ПДВ, № 13 від 03.05.2017 на загальну суму 27791,06 грн. з ПДВ, № 18 від 05.05.2017 на загальну суму 51465,47 грн. з ПДВ, № 19 від 05.05.2017 на загальну суму 8235,72 грн. з ПДВ, № 20 від 05.05.2017 на загальну суму 22562,46 грн. з ПДВ, № 22 від 05.05.2017 на загальну суму 191482,80 грн. з ПДВ, № 23 від 05.05.2017 на загальну суму 106956,10 грн. з ПДВ, № 24 від 05.05.2017 на загальну суму 24349,43 грн. з ПДВ, № 4 від 03.04.2017 на загальну суму 5147,51 грн. з ПДВ, № 5 від 03.04.2017 на загальну суму 16270,14 грн. з ПДВ, № 6 від 03.04.2017 на загальну суму 40110,74 грн. з ПДВ, № 7 від 03.04.2017 на загальну суму 55228,80 грн. з ПДВ, № 8 від 27.04.2017 на загальну суму 414690,41 грн. з ПДВ, № 10 від 27.04.2017 на загальну суму 66215,02 грн. з ПДВ, № 15 від 27.04.2017 на загальну суму 58273,16 грн. з ПДВ, № 16 від 27.04.2017 на загальну суму 31798,39 грн. з ПДВ, № 17 від 27.04.2017 на загальну суму 24106,19 грн. з ПДВ, № 2 від 16.03.2017 на загальну суму 25487,77 грн. з ПДВ, № 3 від 16.03.2017 на загальну суму 4098,66 грн. з ПДВ, № 1 від 16.02.2017 на загальну суму 150624,00 грн. з ПДВ.

Судом встановлено, що у травні 2017 року позивач мав фінансово-господарські операції з ТОВ Екоміда з придбання будівельних матеріалів необхідних для здійснення господарської діяльності позивача з будівництва та ремонту доріг.

Договірні відносини між позивачем та ТОВ Екоміда виникли на підставі договору поставки № 4 від 03.05.2017, відповідно до умов якого ТОВ Екоміда (Постачальник) зобовязується передати, а ТОВ Континент (Покупець) зобов'язується прийняти та оплатити будівельні матеріали, кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена Сторонами у Заявках. Розрахунки за кожну партію Товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних послуг Постачальника (у разі поставки Товару транспортом Постачальника) здійснюються в безготівковому порядку протягом 3-х банківських днів з дати фактичного отримання Покупцем товару. Оплата здійснюється шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Матеріалами справи підтверджено, що 12.06.2017 між ТОВ Континент (боржник) та ТОВ Екоміда (первісний кредитор) та ТОВ Трейд-Векс (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги №2, відповідно до якого ТОВ Трейд-Векс було набуто право вимоги належне ТОВ Екоміда за договором поставки №4 від 03.05.2017 в сумі 443594,90 грн.

На підтвердження реального виконання зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи рахунок на оплату №17 від 16 травня 2017 року на загальну суму 443594,90 грн. та накладна №17 від 16 травня 2017 року на загальну суму 443594,90 грн.

Оплата за отриманий товар здійснювалася через розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням № 71 від 12.06.2017 на загальну суму 443594,90 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог законодавства та на підставі первинних документів, які підтверджують фактичне (реальне) здійснення господарських операцій ТОВ Трейд-Векс було складено та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 334 від 16.05.2017 на загальну суму 443594,90 грн. з ПДВ.

Судом встановлено, що у травні 2017 року позивач мав фінансово-господарські операції з ТОВ Експертбілд з придбання будівельних матеріалів необхідних для здійснення господарської діяльності позивача з будівництва та ремонту доріг.

Договірні відносини між позивачем та ТОВ Експертбілд виникли на підставі договору поставки № 3 від 03.05.2017, відповідно до умов якого ТОВ Експертбілд (Постачальник) зобов'язується передати, а ТОВ Континент (Покупець) зобов'язується прийняти та оплатити будівельні матеріали, кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена Сторонами у Заявках. Розрахунки за кожну партію Товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних послуг Постачальника (у разі поставки Товару транспортом Постачальника) здійснюються в безготівковому порядку протягом 3-х банківських днів з дати фактичного отримання Покупцем товару. Оплата здійснюється шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Матеріалами справи підтверджено, що 25.05.2017 між ТОВ Континент (боржник) та ТОВ Експертбілд (первісний кредитор) та ТОВ Фолекс (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги №1, відповідно до якого ТОВ Фолекс було набуто право вимоги належне ТОВ Експертбілд за договором поставки №3 від 03.05.2017 в сумі 192378,66 грн.

На підтвердження реального виконання зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи рахунок на оплату №16 від 16 травня 2017 року на загальну суму 192378,66 грн. та накладна №16 від 16 травня 2017 року на загальну суму 192378,66 грн.

Оплата за отриманий товар здійснювалася через розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням № 67 від 25.05.2017 на загальну суму 200000,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог законодавства та на підставі первинних документів, які підтверджують фактичне (реальне) здійснення господарських операцій ТОВ Фолекс було складено та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 16 від 16.05.2017 на загальну суму 192378,66 грн. з ПДВ.

Судом встановлено, що у червні, липні, серпні 2017 року позивач мав фінансово-господарські операції з ТОВ Темп-Сервіс Україна з придбання будівельних матеріалів необхідних для здійснення господарської діяльності позивача з будівництва та ремонту доріг.

Договірні відносини між позивачем та ТОВ Темп-Сервіс Україна виникли на підставі договору поставки № 4 від 01.06.2017, відповідно до умов якого ТОВ Темп-Сервіс Україна зобов'язується передати, а ТОВ Континент (Покупець) зобов'язується прийняти та оплатити будівельні матеріали, кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена Сторонами у Заявках. Розрахунки за кожну партію Товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних послуг Постачальника (у разі поставки Товару транспортом Постачальника) здійснюються в безготівковому порядку протягом 3-х банківських днів з дати фактичного отримання Покупцем товару. Оплата здійснюється шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

На підтвердження реального виконання зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи наступні рахунки на оплату та видаткові накладні: рахунок-фактура №1 від 6 червня 2017 року на загальну суму 379257,18 грн., накладна № 1 від 6 червня 2017 року на загальну суму 379257,18 грн., рахунок-фактура № 3 від 16 червня 2017 року на загальну суму 22418,88 грн., накладна № 2 від 16 червня 2017 року на загальну суму 22418,88 грн., рахунок-фактура № 4 від 16 червня 2017 року на загальну суму 388866,24 грн., накладна № 3 від 16 червня 2017 року на загальну суму 388866,24 грн., рахунок-фактура № 9 від 20 липня 2017 року на загальну суму 1070253,36 грн., накладна № 4 від 20 липня 2017 року на загальну суму 1070253,36 грн., рахунок-фактура № 12 від 20 липня 2017 року на загальну суму 433422,28 грн., накладна № 5 від 20 липня 2017 року на загальну суму 433422,28 грн., рахунок-фактура № 13 від 9 серпня 2017 року на загальну суму 347988,43 грн., накладна № 6 від 9 серпня 2017 року на загальну суму 347988,43 грн., рахунок-фактура №17 від 21 серпня 2017 року на загальну суму 298575,36 грн., накладна № 7 від 21 серпня 2017 року на загальну суму 298575,36 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що 01.06.2017 між ТОВ Континент , як Замовником та ТОВ Темп-Сервіс Україна , як Виконавцем укладено договір про надання послуг будівельних механізмів №3.

Так, відповідно до вищевказаного договору Виконавець на підставі та у відповідності до замовлення надає Замовнику послуги будівельних механізмів, а Замовник зобов'язується прийняти надані виконавцем Послуги та оплатити їх згідно узгодженої договірної ціни. Об'єм та вартість наданих послуг визначається в Акті прийому-передачі наданих послуг.

На виконання умов договору про надання послуг будівельних механізмів №3 від 01.06.2017 до суду надано та судом досліджено наступні рахунки на оплату та акти виконаних робіт: рахунок-фактура № 2 від 6 червня 2017 року на загальну суму 379650,43 грн., акт виконаних робіт від 6 червня 2017 року на загальну суму 379650,43 грн., рахунок-фактура № 5 від 16 червня 2017 року на загальну суму 85915,22 грн., акт виконаних робіт від 16 червня 2017 року на загальну суму 85915,22 грн., рахунок-фактура № 6 від 16 червня 2017 року на загальну суму 378999,36 грн., акт виконаних робіт від 29 червня 2017 року на загальну суму 378999,36 грн., рахунок-фактура № 10 від 20 липня 2017 року на загальну суму 158522,33 грн., акт виконаних робіт від 20 липня 2017 року на загальну суму 158522,33 грн., рахунок-фактура № 11 від 20 липня 2017 року на загальну суму 40873,88 грн., акт виконаних робіт від 20 липня 2017 року на загальну суму 40873,88 грн., рахунок-фактура № 14 від 9 серпня 2017 року на загальну суму 34181,53 грн., акт виконаних робіт від 9 серпня 2017 року на загальну суму 34181,53 грн., рахунок-фактура № 16 від 21 серпня 2017 року на загальну суму 18855,06 грн., акт виконаних робіт від 21 серпня 2017 року на загальну суму 18855,06 грн.

Оплата за отриманий товар та послуги здійснювалася через розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжними дорученнями: № 77 від 21.06.2017 на загальну суму 310000,00 грн., № 81 від 29.06.2017 на загальну суму 250 000,00 грн., № 86 від 06.07.2017 на загальну суму 200 000,00 грн., № 88 від 12.07.2017 на загальну суму 300 000,00 грн., №89 від 14.07.2017 на загальну суму 130 000,00 грн., № 98 від 21.07.2017 на загальну суму 100000,00 грн., № 99 від 27.07.2017 на загальну суму 100 000,00 грн., № 100 від 31.07.2017 на загальну суму 190 000,00 грн., № 101 від 04.08.2017 на загальну суму 200 000,00 грн., №102 від 07.08.2017 на загальну суму 190 000,00 грн., № 103 від 08.08.2017 на загальну суму 200 000,00 грн., № 106 від 11.08.2017 на загальну суму 100 000,00 грн., № 110 від 16.08.2017 на загальну суму 200 000,00 грн., № 117 від 17.08.2017 на загальну суму 70 000,00 грн., № 120 від 04.09.2017 на загальну суму 100 000,00 грн., № 123 від 11.09.2017 на загальну суму 160 000,00 грн., № 131 від 20.09.2017 на загальну суму 150 000,00 грн., № 132 від 29.09.2017 на загальну суму 100 000,00 грн., № 134 від 02.10.2017 на загальну суму 100000,00 грн., № 139 від 09.10.2017 на загальну суму 40 000,00 грн., № 144 від 18.10.2017 на загальну суму 130 000,00 грн., № 150 від 20.10.2017 на загальну суму 290 000,00 грн., № 155 від 26.10.2017 на загальну суму 60 000,00 грн., № 156 від 27.10.2017 на загальну суму 200 000,00 грн., № 160 від 31.10.2017 на загальну суму 167 779,83 грн.

Враховуючи, що зазначеними платіжними дорученнями здійснено оплату товару та послуг, а розрахунки між сторонами здійснювались у безготівковій формі, то, як наслідок, податок на додану вартість фактично сплачений позивачем.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог законодавства та на підставі первинних документів, які підтверджують фактичне (реальне) здійснення господарських операцій ТОВ Темп-Сервіс Україна було складено та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні: № 16 від 21.08.2017 на загальну суму 18855,06 грн. з ПДВ, № 17 від 21.08.2017 на загальну суму 298575,36 грн. з ПДВ, № 12 від 09.08.2017 на загальну суму 433422,28 грн. з ПДВ, № 13 від 09.08.2017 на загальну суму 347988,43 грн. з ПДВ, № 14 від 09.08.2017 на загальну суму 34181,53 грн. з ПДВ, № 9 від 20.07.2017 на загальну суму 1070253,36 грн. з ПДВ, № 10 від 20.07.2017 на загальну суму 158522,33 грн. з ПДВ, № 11 від 20.07.2017 на загальну суму 40873,88 грн. з ПДВ, № 2 від 06.06.2017 на загальну суму 379650,43 грн. з ПДВ, № 1 від 06.06.2017 на загальну суму 379257,18 грн. з ПДВ, № 3 від 16.06.2017 на загальну суму 22418,88 грн. з ПДВ, № 4 від 16.06.2017 на загальну суму 388866,24 грн. з ПДВ, № 5 від 16.06.2017 на загальну суму 85915,22 грн. з ПДВ, № 6 від 29.06.2017 на загальну суму 378999,36 грн. з ПДВ.

Судом встановлено, що у червні 2017 року позивач мав фінансово-господарські операції з ТОВ Охорона-Гуард з придбання будівельних матеріалів необхідних для здійснення господарської діяльності позивача з будівництва та ремонту доріг.

Договірні відносини між позивачем та ТОВ Охорона-Гуард виникли на підставі договору поставки № 6 від 01.06.2017, відповідно до умов якого ТОВ Охорона-Гуард (Постачальник) зобов'язується передати, а ТОВ Континент (Покупець) зобов'язується прийняти та оплатити будівельні матеріали, кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена Сторонами у Заявках. Розрахунки за кожну партію Товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних послуг Постачальника (у разі поставки Товару транспортом Постачальника) здійснюються в безготівковому порядку протягом 3-х банківських днів з дати фактичного отримання Покупцем товару. Оплата здійснюється шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

На підтвердження реального виконання зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи рахунок на оплату № 247 від 16 червня 2017 року на загальну суму 232929,60 грн. та накладна № 247 від 16 червня 2017 року на загальну суму 232929,60 грн.

Оплата за отриманий товар здійснювалася через розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням № 84 від 04.07.2017 на загальну суму 232929,60 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог законодавства та на підставі первинних документів, які підтверджують фактичне (реальне) здійснення господарських операцій ТОВ Охорона-Гуард було складено та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 247 від 16.06.2017 на загальну суму 232929,60 грн. з ПДВ.

Судом встановлено, що у вересні, жовтні та листопаді 2017 року позивач мав фінансово-господарські операції з ТОВ Сільвер Хаус з придбання будівельних матеріалів необхідних для здійснення господарської діяльності позивача з будівництва та ремонту доріг.

Договірні відносини між позивачем та ТОВ Сільвер Хаус виникли на підставі договору поставки № 6 від 04.09.2017, відповідно до умов якого ТОВ Сільвер Хаус (Постачальник) зобов'язується передати, а ТОВ Континент (Покупець) зобов'язується прийняти та оплатити будівельні матеріали, кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена Сторонами у Заявках. Розрахунки за кожну партію Товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних послуг Постачальника (у разі поставки Товару транспортом Постачальника) здійснюються в безготівковому порядку протягом 3-х банківських днів з дати фактичного отримання Покупцем товару. Оплата здійснюється шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

На підтвердження реального виконання зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи наступні рахунки на оплату та видаткові накладні: рахунок-фактура №5 від 29 вересня 2017 року на загальну суму 35541,07 грн., накладна № 1 від 29 вересня 2017 року на загальну суму 35541,07 грн., рахунок-фактура № 16 від 30 листопада 2017 року на загальну суму 523030,90 грн., накладна № 2 від 30 листопада 2017 року на загальну суму 523030,90 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що 04.09.2017 року між ТОВ Континент , як Замовником та ТОВ Сільвер Хаус , як Виконавцем укладено договір про надання послуг будівельних механізмів №5.

Так, відповідно до вищевказаного договору Виконавець на підставі та у відповідності до замовлення надає Замовнику послуги будівельних механізмів, а Замовник зобов'язується прийняти надані виконавцем Послуги та оплатити їх згідно узгодженої договірної ціни. Об'єм та вартість наданих послуг визначається в Акті прийому-передачі наданих послуг.

На виконання умов договору про надання послуг будівельних механізмів №5 від 04.09.2017 року до суду надано та судом досліджено наступні рахунки на оплату та акти виконаних робіт: рахунок-фактура № 1 від 25 вересня 2017 року на загальну суму 53778,05 грн., акт виконаних робіт № від 25 вересня 2017 року на загальну суму 53778,05 грн., рахунок-фактура № 2 від 25 вересня 2017 року на загальну суму 18222,59 грн., акт виконаних робіт № від 25 вересня 2017 року на загальну суму 18222,59 грн., рахунок-фактура № 3 від 29 вересня 2017 року на загальну суму 26570,21 грн., акт виконаних робіт № від 29 вересня 2017 року на загальну суму 26570,21 грн., рахунок-фактура № 4 від 29 вересня 2017 року на загальну суму 38304,28 грн., акт виконаних робіт № від 29 вересня 2017 року на загальну суму 38304,28 грн., рахунок-фактура № 11 від 20 жовтня 2017 року на загальну суму 122505,18 грн., акт виконаних робіт від 31 жовтня 2017 року на загальну суму 122505,18 грн., рахунок-фактура № 8 від 31 жовтня 2017 року на загальну суму 54081,84 грн., акт виконаних робіт від 31 жовтня 2017 року на загальну суму 54081,84 грн., рахунок-фактура № 10 від 20 жовтня 2017 року на загальну суму 120941,02 грн., акт виконаних робіт № від 20 жовтня 2017 року на загальну суму 120941,02 грн., рахунок-фактура № 9 від 20 жовтня 2017 року на загальну суму 184699,57 грн., акт виконаних робіт від 31 жовтня 2017 року на загальну суму 184699,57 грн., рахунок-фактура № 12 від 20 жовтня 2017 року на загальну суму 87762,89 грн., акт виконаних робіт від 31 жовтня 2017 року на загальну суму 87762,89 грн., рахунок-фактура № 7 від 31 жовтня 2017 року на загальну суму 68737,19 грн., акт виконаних робіт № від 31 жовтня 2017 року на загальну суму 68737,19 грн., рахунок-фактура № 6 від 31 жовтня 2017 року на загальну суму 25757,54 грн., акт виконаних робіт від 31 жовтня 2017 року на загальну суму 25757,54 грн., рахунок-фактура № 13 від 24 листопада 2017 року на загальну суму 25860,66 грн., акт виконаних робіт від 30 листопада 2017 року на загальну суму 25860,66 грн., рахунок-фактура № 14 від 30 листопада 2017 року на загальну суму 35786,26 грн., акт виконаних робіт від 30 листопада 2017 року на загальну суму 35786,26 грн., рахунок-фактура № 15 від 30 листопада 2017 року на загальну суму 28208,53 грн., акт виконаних робіт № від 30 листопада 2017 року на загальну суму 28208,53 грн.

Оплата за отриманий товар та послуги здійснювалася через розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжними дорученнями: № 161 від 31.10.2017 на загальну суму 172000,00 грн., № 163 від 02.11.2017 на загальну суму 150 000,00 грн., № 164 від 09.11.2017 на загальну суму 70 000,00 грн., № 166 від 13.11.2017 на загальну суму 80 000,00 грн., № 168 від 14.11.2017 на загальну суму 50 000,00 грн., № 175 від 29.11.2017 на загальну суму 300000,00 грн., № 176 від 01.12.2017 на загальну суму 300 000,00 грн., №178 від 04.12.2017 на загальну суму 200 000,00 грн., № 179 від 07.12.2017 на загальну суму 300 000,00 грн., № 182 від 08.12.2017 на загальну суму 300 000,00 грн., № 187 від 11.12.2017 на загальну суму 300 000,00 грн., № 188 від 13.12.2017 на загальну суму 300000,00 грн., № 189 від 14.12.2017 на загальну суму 290 000,00 грн., № 191 від 15.12.2017 на загальну суму 200 000,00 грн., № 194 від 20.12.2017 на загальну суму 150000,00 грн., № 197 від 21.12.2017 на загальну суму 100 000,00 грн., № 198 від 26.12.2017 на загальну суму 200 000,00 грн., № 199 від 26.12.2017 на загальну суму 300000,00 грн., № 200 від 27.12.2017 на загальну суму 300 000,00 грн., № 201 від 28.12.2017 на загальну суму 400 000,00 грн.

Враховуючи, що зазначеними платіжними дорученнями здійснено оплату товару та послуг, а розрахунки між сторонами здійснювались у безготівковій формі, то, як наслідок, податок на додану вартість фактично сплачений позивачем.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог законодавства та на підставі первинних документів, які підтверджують фактичне (реальне) здійснення господарських операцій ТОВ Сільвер Хаус було складено та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні: № 13 від 24.11.2017 на загальну суму 25860,66 грн. з ПДВ, № 14 від 30.11.2017 на загальну суму 35786,26 грн. з ПДВ, № 16 від 30.11.2017 на загальну суму 523030,9 грн. з ПДВ, № 7 від 31.10.2017 на загальну суму 68737,19 грн. з ПДВ, № 12 від 20.10.2017 на загальну суму 87762,89 грн. з ПДВ, № 9 від 20.10.2017 на загальну суму 184699,57 грн. з ПДВ, № 10 від 20.10.2017 на загальну суму 120941,02 грн. з ПДВ, № 8 від 31.10.2017 на загальну суму 54081,84 грн. з ПДВ, № 11 від 20.10.2017 на загальну суму 122505,18 грн. з ПДВ, № 6 від 31.10.2017 на загальну суму 25757,54 грн. з ПДВ, № 2 від 25.09.2017 на загальну суму 18222,59 грн. з ПДВ, № 1 від 25.09.2017 на загальну суму 53778,05 грн. з ПДВ, № 5 від 29.09.2017 на загальну суму 35541,07 грн. з ПДВ, № 3 від 29.09.2017 на загальну суму 26570,21 грн. з ПДВ, № 4 від 29.09.2017 на загальну суму 38304,28 грн. з ПДВ.

Разом з цим, придбаний у ПП Стройдор-Сервіс , ТОВ Фолекс , ТОВ Трейд Векс , ТОВ Темп-Сервіс Україна , ПП Охорона-Гуард , ТОВ Сілвер Хаус товар (будівельні матеріали для будівництва доріг) та послуги будівельної техніки використані позивачем у власній господарській діяльності з ремонту та будівництва доріг реалізовано кінцевим споживачам МКП Карат , ТОВ Агропромислова Компанія Істок , Виконавчого комітету Благовіщенської сільської ради, Виконавчого комітету Іванівської сільської ради; Виконавчого комітету Великознамянської сільської ради, КП Агрознамянка , ТОВ БУД-РМ , ТОВ АМД БУДСЕРВІС , Виконавчого комітету Великобілозерська сільська рада, ФГ Ясени , ФГ Мрія , ФГ Вікторія , Фізичної особи ОСОБА_3, Широківської сільської ради Василівського району Запорізької області, Виконавчого комітету Дніпровської сільської ради, Виконавчого комітету Водянської сільської ради, Виконавчого комітету Нововодянської сільської ради, Василівської міської ради Запорізької області, Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області. Факт надання ТОВ Континент послуг з ремонту та будівництва доріг зазначеним контрагентам-замовникам відповідачем не заперечувався.

Таким чином, реальність господарської операції, рух активів та зміни майнового стану платника податків повністю підтверджуються первинними та іншими документами, які надані позивачем до матеріалів справи. Вказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 201.1, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

Щодо посилань відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних слід зазначити наступне.

Відповідно до первинних документів, складених між позивачем та його контрагентами, доставка товару входить до вартості товару та здійснюється постачальником, що в повній мірі відповідає приписам ст. 664, 704 Цивільного кодексу України, які регулює відносини купівлі-продажу (поставки) щодо обов'язку продавця здійснити доставку товару.

Слід зазначити, що вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання товарно-транспортних накладних у підтвердження витрат.

Наведене має місце і в практиці Вищого адміністративного суду (ухвала від 21.06.2017 у справі №К/800/31835/16): ОСОБА_2 обґрунтовано не взято до уваги доводи податкового органу щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, подорожніх листів чи транспортних накладних, оскільки наявність чи відсутність останніх у товариства є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язано з дотриманням вимог податкового законодавства .

Щодо посилань податкового органу в Акті перевірки на відсутність у контрагентів постачальників необхідних умов для здійснення господарських операцій, суд вважає такими, що не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з тих підстав, що згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Щодо твердження податкового органу стосовно неможливості встановити походження отриманого товару, у зв'язку із відсутністю його придбання у ланцюгах постачання або виробництва, що було встановлено з наданої податкової інформації суд зазначає, що відсутність необхідних документів у податкового органу не свідчить про порушення податкового законодавства позивачем та не відноситься до суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності ТОВ Континент , вказані обставини не впливають на формування сум податкових зобов'язань.

Разом з цим, позивач не зобов'язаний та не має об'єктивної можливості під час придбання товару у контрагентів встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагентів.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами.

В разі наявності у контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

З Акту перевірки вбачається, що він не містить жодних посилань податкового органу про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим суд вважає, що позивачем суду були надані докази, що підтверджують реальний зміст господарських операцій, що в свою чергу підтверджує правомірність визначення платником податку податкового кредиту за операціями з постачання товару та надання послуг ПП Стройдор-Сервіс , ТОВ Фолекс , ТОВ Трейд Векс , ТОВ Темп-Сервіс Україна , ПП Охорона-Гуард та ТОВ Сілвер Хаус .

Крім того, на замовлення позивача від 29.11.2018 судовим експертом ТОВ Регіональне судово-експертне бюро ОСОБА_4 було виконано експертне дослідження, відповідно до висновку якого №292 було зроблено наступні висновки:

Відповідно до проведеного дослідження, наданих документів висновки акту №156/08-01-14-15/30653162 від 13.03.2018 р. документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Континент (код за ЄДРПОУ 30653162) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за 2017р. та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП Стройдор-Сервіс (код ЄДРПОУ 41063025) за лютий 2017р., березень 2017р., квітень 2017р., травень 2017р., з ТОВ Фолекс (код ЄДРПОУ 40658172) за травень 2017р., ТОВ Трейд Векс (код ЄДРПОУ 40806018) за травень 2017р., ТОВ Темп-Сервіс Україна (код ЄДРПОУ 41313231) за червень 2017 р., липень 2017 р.. серпень 2017р., ПП Охорона-Гуард (код ЄДРПОУ 35924283) за червень 2017 р., ТОВ Сілвер Хаус (код за ЄДРПОУ 41265766) за вересень 2017 р., жовтень 2017 р., листопад 2017 р. щодо: - заниження доходів ТОВ Континент у 2017р. та як наслідок заниження фінансового результату за 2017 рік на загальну суму 7093672,94 грн без ПДВ -документально не підтверджується; - заниження податку на прибуток підприємства ТОВ Континент за 2017 рік на суму 1276860 грн (7093672,94 грн*18%) - документально не підтверджується.

Згідно наданих на дослідження податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ Континент за період лютий 2017р. - листопад 2017р. документально підтверджується включення до складу податкового кредиту, сум податку на додану вартість на загальну суму 1354141,07 грн, в т.ч. по взаємовідносинам із: ПП Стройдор-Сервіс на суму 294729,31 грн, в т.ч.: лютий 2017р. у сумі 25104,00 грн, березень 2017р. у сумі 4931,07 грн, квітень 2017р. у сумі 118640,06 грн, травень 2017р. у сумі 146054,18 грн; -ТОВ Фолекс на суму 32063,11 грн, в т.ч.: травень 2017р. у сумі 32063,11 грн; -ТОВ Трейд Векс на суму 73932,48 грн, в т.ч.: травень 2017р. у сумі 73932,48 грн; -ТОВ Темп-Сервіс Україна на суму 672963,26 грн в т.ч.: червень 2017 р. у сумі 272517,89 грн, липень 2017 р. у сумі 211608,26 грн, серпень 2017р. у сумі 188837,11 грн; -ПП Охорона-Гуард на суму 38821,60 грн в т.ч.: червень 2017 р. у сумі 38821,60 грн; -ТОВ Сілвер Хаус на суму 241631,31 грн в т.ч.: вересень 2017 р. у сумі 28736,04 грн, жовтень 2017 р. у сумі 110747,54 грн, листопад 2017 р. у сумі 102147,73 грн.

Суд не бере до уваги посилання податкового органу в акті перевірки на існуючі досудове розслідування кримінального провадження №32016100050000055 від 30.06.2016, покладаючи зазначену інформацію в основу висновків про нереальність господарських операцій між контрагентами постачальниками та позивачем, з огляду на наступне.

Статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені підстави для звільнення від доказування. Зокрема, частиною 6 вказаної норми передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, для адміністративного суду преюдиціальне значення має лише вирок суду у кримінальній справі. Інші судові рішення, прийняті в порядку встановленому КПК України, для адміністративного суду є доказами, які підлягають оцінці в порядку статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме виходячи з того, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. А також те, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд зауважує, що податковим органом не надано вирок суду, в якому досліджувались господарські відносини між позивачем і ПП Охорона-Гуард , в якому міститься документальне підтвердження того, що контрагентом постачальником позивача фактично велась незаконна діяльність з конвертації безготівкових коштів в готівкові, та містить доведені факти наявності умислу та його реалізації з боку ПП Охорона-Гуард щодо створення фіктивних суб'єктів господарювання, які в подальшому дійсно здійснювали незаконну діяльність.

Результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінального провадження є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами в податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Отже, отримана в ході досудового розслідування інформація, на яку посилається податковий орган, в обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників спірних угод, не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.

Аналогічні висновки знайшли своє відображення у рішеннях Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17, від 12.04.2016 у справі №826/17617/13, від 05.03.2012 у справі №21-421а11 та від 22.09.2015 у справі №810/5645/14.

В акті перевірки зазначається про те, що операції позивача із його контрагентами не підтверджуються стосовно наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які необхідні для виконання умов за договорами постачання.

Слід зазначити, що в акті перевірки не наводиться жодних доказів щодо відсутності трудових ресурсів та відсутності виробничо-складських приміщень у контрагентів, лише посилання на надану податкову звітність. Такий підхід податкового органу формальним та упередженим. Оскільки, діюче законодавство України, не позбавляє та не виключає можливість залучення робочої сили (трудових ресурсів) за трудовими договорами або за цивільно-правовими договорами без приймання їх в штат підприємства.

Так, відповідно до п. 2.6. Наказу державного комітету статистики № 286 від 28.09.2005 Про затвердження Інструкції із статистики кількості працівників , не включаються до облікового складу працівники, які не перебувають у штаті даного підприємства. До них належать такі працівники: залучені до виконання робіт за договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду; прийняті для виконання разових спеціальних робіт: наприклад, консультації лікарів у медичних закладах, ремонтні роботи тощо; прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств; та ін.

Податковим органом не доведено відсутність укладення контрагентами позивача трудових або цивільно-правових угод.

Крім того, з позиції Вищого адміністративного суду України по справі №2а-16514/10/2070, викладеної у постанові від 13.07.2015, не можуть бути підставою для висновків податкової інспекції щодо нереальності господарських операцій з огляду на відсутність у них достатніх трудових ресурсів, адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій у процесі виконання зобов'язань за договором.

Також, податковим органом не досліджено питання щодо ймовірності укладання контрагентами договорів оренди на виробничо-складські приміщення.

Обставини на які посилається податковий орган не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Зазначене узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України (по справі № К/800/41046/15, по справі № К/800/47664/13.

Проте, слід зазначити, що чинним законодавством не пред'являються вимоги до суб'єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже на його правосуб'єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину.

Посилання відповідача, на результати опрацювання зібраної податкової інформації отриманої від податкових органів на обліку в яких перебувають контрагенти позивача суд розцінює безпідставними, а результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо контрагентів позивача не можуть бути допустимими доказами по справі, оскільки чинним законодавством України не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками по ланцюгу вимог законодавства з оподаткування в їх господарській діяльності і можливі неправомірні дії і у разі припущення ними будь-яких порушень нести за них негативні наслідки у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникає в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг), так як згідно Конституції і податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність, згідно якої припущені порушення одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Обґрунтування податковим органом своїх висновків про нереальність господарської операції на підставі інформаційних баз даних є невмотивованими, оскільки у своїй діяльності відповідач повинен керуватися Конституцією України, Податковим кодексом України, законами України, іншими нормативними актами, відповідно до яких об'єктом документальної перевірки є первинні документи, які використовуються в бухгалтерському і податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, тоді коли інформаційні бази даних податкового органу не є об'єктом документальної перевірки та не є належними доказами.

Крім того, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії, пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України).

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини мають в Україні значення джерела права.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі було Головне управління ДФС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 59197,52 грн

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Континент (71331, Запорізька область, Кам'янсько - Дніпровський район, с. Новодніпровка, вул. Половкова, буд.89, код ЄДРПОУ 30653162) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 05.05.2018 № № НОМЕР_1, НОМЕР_2, які прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Континент судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 59197,52 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч сто дев'яносто сім гривень 52 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 28.02.2019.

Суддя Ю.В. Калашник