Постанова

від 25.02.2019 по справі 640/1/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1/19 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Степанюка А.Г., Файдюка В.В

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 січня 2019 року у справі за заявою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМІДЖ ЛОДЖІК" про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із заявою про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМІДЖ ЛОДЖІК".

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 січня 2019 року закрито провадження у справі.

Судове рішення вмотивовано тим, що факт оскарження наказу, за яким працівників контролюючого органу не було допущено до проведення перевірки, що зумовило виникнення передумов для звернення контролюючого органу із заявою у цій справі, підтверджує наявність спору про право у спірних правовідносинах у розумінні частини 4 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 січня 2019 року про закриття провадження у справі.

В своїх доводах апелянт посилається на те, що заперечення платником податків обставин, що зумовили прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, не є спором про право, а отже і підставою для закриття провадження у справі. Окрім того, апелянт вказує на те, що оскарження наказу про проведення перевірки платника податків не впливає на факт прийняття і чинність цього рішення, а також не спростовує наявність незаконного факту не допуску посадових осіб ГУ ДФС у м. Києві до проведення перевірки та перешкоджання такими діями виконання контролюючим органом своїх функцій.

Відзив на апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від відповідача до суду апеляційної інстанції не надходив.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з'явилися та про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Дана справа належить до категорії термінових справ, передбачених ст. 283 КАС України та підлягає розгляду з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 2 глави 11 КАС України.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ТОВ ІМІДЖ ЛОДЖІК у судовому порядку оскаржує наказ про проведення перевірки, за яким контролюючого органу не було допущено до її проведення, в даних правовідносинах наявний спір про право.

Судова колегія погоджується із даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №18240 від 14.12.2018 р. Про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ІМІДЖ ЛОДЖІК (код ЄДРПОУ 32381861) вирішено провести документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ІМІДЖ ЛОДЖІК (код ЄДРПОУ 32381861) .

З метою проведення планової перевірки, посадовою особою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві було здійснено вихід за податковою адресою платника податків, однак останнім було відмовлено у допуску до проведення даної перевірки.

Рішенням від 28.12.2018 р. №131241 Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків ТОВ ІМІДЖ ЛОДЖІК .

Разом із тим, не погоджуючись із наказом №18240 від 14.12.2018 р. Про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ІМІДЖ ЛОДЖІК (код ЄДРПОУ 32381861) , ТОВ ІМІДЖ ЛОДЖІК звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу №18240 від 14.12.2018 р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією адміністративного позову та ухвалою про відкриття провадження з відповідною відміткою канцелярії суду.

Відповідно до пункту 94.1 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно із пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу є підставою для арешту майна платника.

Згідно з пунктом 94.10 статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Разом з тим, п. 2 ч. 1 ст. 283 КАС України передбачено, що провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до частини 7 ст. 283 КАС України у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду. Розгляд заяви відбувається за участю органу доходів і зборів, що її вніс, та платника податків, стосовно якого її внесено.

Враховуючи викладене, арешт на майно як винятковий спосіб забезпечення виконання обов'язків платником податків застосовується за рішенням керівника контролюючого органу, прийнятим за наявності законних підстав (зокрема, відмови платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом шляхом розгляду відповідного подання.

Відповідно до ч. 4 ст. 283 КАС України суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Отже, розгляд справи про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків здійснюється на підставі заяви органів доходів і зборів за умови, якщо до закінчення розгляду справи за таким поданням, суд не встановить наявності спору про право.

Так, спір про право у розумінні ч. 4 ст. 283 КАС України наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням контролюючого органу, яке було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

При цьому, КАС України не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди як підстави для висновку про існування спору про право. Отже, у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд оцінює форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Така незгода має втілюватись у вчиненні учасником процесу необхідних дій для відновлення порушеного права.

Заперечення відповідачем законності проведення перевірки, що в свою чергу стало підставою для не допуску посадових осіб контролюючого органу до її проведення, свідчить про наявність спору про право.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №818/907/16, від 19 грудня 2018 року у справі №816/284/17.

Наявність спору про право в окремих випадках може бути виявлена також і після відкриття провадження у справі за відповідною заявою.

У разі виявлення наявності спору про право після відкриття провадження у справі за відповідним поданням, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного провадження, яким є провадження за поданням контролюючого органу.

При цьому, закриття провадження у справі за поданням контролюючого органу не позбавляє заявника права звернутися до суду з відповідною вимогою у загальному порядку позовного провадження.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України з огляду на неможливість розгляду подання контролюючого органу у даній справі в порядку окремого виду адміністративного провадження за наявності спору про право між сторонами у цій справі.

При цьому, місцевий суд вірно не прийняв до увагу посилання контролюючого органу на рішення Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі №804/17980/14, з огляду на останню позицію Верховного Суду, висловлену в постановах від 14 листопада 2-18 року у справі №818/907/16 від 19 грудня 2018 року у справі №816/284/17. До того ж, в ухвалі Верховного Суду від 30 листопада 2018 року у справі №826/2195/16 Верховний Суд зазначив про необхідність відступити від висновку, викладеного в постанові від 28.08.2018 року у справі №804/19780/14, вказавши, що оскарження платником податків наказу контролюючого органу про проведення перевірки безвідносно до обраного способу оскарження: в адміністративному або судовому порядку, є спором про право.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.242, 308, 310, 312, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 січня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Степанюк А.Г.

Суддя Файдюк В.В.