Ухвала

від 29.03.2019 по справі 640/1/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 березня 2019 року

Київ

справа №640/1/19

адміністративне провадження №К/9901/8676/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р.Ф., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2019 року

та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року

у справі № 640/1/19

за заявою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМІДЖ ЛОДЖІК"

про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, -

УСТАНОВИВ:

27 березня 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 14 частини 1 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються, зокрема судоустрій, судочинство , статус суддів; засади судової експертизи; організація і діяльність прокуратури, нотаріату, органів досудового розслідування, органів і установ виконання покарань; порядок виконання судових рішень; засади організації та діяльності адвокатури.

Закон - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил, прийнятий в особливому порядку (законодавчим органом влади), або безпосередньо народом.

Статтею 75 Конституції України визначено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Відповідно, виключно у Верховної Ради України наявні повноваження приймати закони.

Стаття 1 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Отже, виключно Кодекс адміністративного судочинства України встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах без будь-яких виключень.

Статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право сторони, третьої особи в адміністративній справі, а також особі, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника .

При цьому, за змістом частин першої та третьої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження представників сторін та інших учасників справи - юридичних осіб мають бути підтверджені довіреністю юридичної особи, яка від її імені видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Цією ж статтею Кодексу адміністративного судочинства України (частина шоста) встановлено, що відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Отже, у разі участі юридичної особи у судовому процесі через представника, на підтвердження повноважень останнього має бути подано оригінал довіреності, виданої за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами, або ж її копія, засвідчена у визначеному саме законом порядку.

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства України (єдиний нормативно-правовий акт, який встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах) чітко визначено, що юридична особа бере участь у справі через свого керівника, або представника, повноваження якого, підтвердженні довіреністю, яка видана за підписом керівника.

Право підписати довіреність іншими посадовими особами повинно бути встановлено законом або установчими документами.

На законодавчому рівні не закріплено право підписувати довіреність (на представництво в судах у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України) іншими посадовими особи податкового органу, окрім керівника, відповідно ніхто крім керівника не має можливості підписати, та відповідно, завірити довіреність.

Щодо підтвердження повноважень установчими документами, то у Головного управління ДФС у м. Києві, як територіального органу Державної фіскальної служби України (тобто центрального органу виконавчої влади) зазначені документи відсутні.

Касаційна ж скарга від імені Головного управління ДФС у м. Києві підписана ОСОБА_1, як представником, на підтвердження чого подано копію довіреності, завіреної заступником начальника ОСОБА_2 на підставі наказу від 19 листопада 2018 року №17111 "Про право підпису документів", втім, будь-яких доказів щодо уповноваження цієї посадової особи на вчинення таких дій у розумінні статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України (згідно закону, установчих документів) до суду касаційної інстанції не надано.

За правилами пункту першого частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо така підписана особою, яка не має права її підписувати.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 332 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2019 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року у справі № 640/1/19 за заявою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМІДЖ ЛОДЖІК" про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.Ф.Ханова